Рішення

від 18.12.2019 по справі 300/2022/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. справа № 300/2022/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) до товариства з обмеженою відповідальністю Українець-Бондар (вул. Грюнвальдська, 19А, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 64 015,26 грн., -

В С Т А Н О В И В:

11.10.2019 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Українець-Бондар (далі - відповідач, ТзОВ Українець-Бондар ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 64 015,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятого інвалідами протягом 2016-2018 років в розмірі 64 015,26 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Українець-Бондар є юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

За результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю товариства з обмеженою відповідальністю Українець-Бондар складено акт №09-01-0196/137, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників на даному підприємстві у 2016 році становила 8 осіб, у 2017 році - 10 осіб, у 2018 році - 9 осіб, однак норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2016-2018 роках не виконано (а.с. 26-30). Даний акт 23.08.2019 підписав та отримав директор відповідача ОСОБА_1

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2-3 статті 19 даного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частин 7, 9 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 за №70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб підприємців. Для реєстрації, пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов`язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці.

Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно пункту 2 даного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Таким чином, суд робить висновок, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 за №70, Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 10.02.2007 за №42 затвердило форму звітності №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів та Інструкцію щодо заповнення форми звідності №10-ПІ (річна).

Отже, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №10-ПІ.

Проте жодних доказів, які б підтверджували факт подання ТзОВ Українець-Бондар до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів чи органів зайнятості звіту відповідної форми, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив усі передбачені законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю на своєму підприємстві, та які підтверджуються відповідними доказами.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2016 рік, фонд оплати праці штатних працівників відповідача становив 153 800,00 грн.; середньооблікова чисельність штатних працівників - 8; середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0; середня річна заробітна плата штатного працівника - 19 225,00 грн.

Таким чином виходячи із середньої річної заробітної плати штатного працівника, розмір адміністративно-господарських санкцій, які підлягають до сплати відповідачем на користь Фонду соціального захисту інвалідів за 2016 рік, становить 14 840,12 грн., з них 9 612,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 5 227,62 грн. - пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій (а.с. 15).

Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2017 рік, фонд оплати праці штатних працівників відповідача становив 394 500,00 грн.; середньооблікова чисельність штатних працівників - 10; середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0; середня річна заробітна плата штатного працівника - 39 450,00 грн.

Таким чином виходячи із середньої річної заробітної плати штатного працівника, розмір адміністративно-господарських санкцій, які підлягають до сплати відповідачем на користь Фонду соціального захисту інвалідів за 2017 рік, становить 26 154,12 грн., з них 19 725,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 6 429,12 грн. - пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій (а.с. 16).

Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2018 рік, фонд оплати праці штатних працівників відповідача становив 374 200,00 грн.; середньооблікова чисельність штатних працівників - 9; середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0; середня річна заробітна плата штатного працівника - 41 577,78 грн.

Таким чином виходячи із середньої річної заробітної плати штатного працівника, розмір адміністративно-господарських санкцій, які підлягають до сплати відповідачем на користь Фонду соціального захисту інвалідів за 2018 рік, становить 23 021,02 грн., з них 20 788,89 грн. адміністративно-господарських санкцій та 2 232,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій (а.с. 17).

Загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені, які підлягають до сплати відповідачем на користь Фонду соціального захисту інвалідів за 2016-2018 роки становить 64 015,26 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав. Обставин, які б були підставою для звільнення відповідача від сплати вищевказаних коштів, судом не встановлено.

Позивач листом від 04.09.2019 за №03-117/740 повідомив відповідача про необхідність перерахування до 14.09.2019 за відповідними реквізитами адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу по працевлаштуванню осіб із інвалідністю в сумі 62 872,22 грн., розрахованих станом на 03.09.2019 (а.с. 14).

На час звернення позивачем до суду розмір пені, у зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій, збільшився на 1 143,04 грн.

Однак, вказаних адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач не сплатив у визначений строк.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в кількості однієї особи, в тому числі докази сплати спірної санкції в повному розмірі.

Положеннями частин 5 і 9 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов переконання, що створення робочих місць для осіб з інвалідністю супроводжується обов`язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів, які останнім не виконані. Оскільки відповідач впродовж 2016-2018 років не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю в необхідній кількості робочих місць, то суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 64 015,26 грн. згідно статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 257-258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українець-Бондар (вул. Грюнвальдська, 19А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38712481) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007, код ЄДРПОУ 13662300) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 64 015 (шістдесят чотири тисячі п`ятнадцять) грн. 26 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.