Рішення

від 18.12.2019 по справі 320/1335/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м. Київ справа № 320/1335/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду вернулось Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" (далі - позивач) з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 1 жовтня 2018 р. № 1289-56 позачергової - VII сесії;

- зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в селі Зазим`є Броварського району Київської області та належить Приватному акціонерному товариству "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 000455.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте, рішенням відповідача від 1 жовтня 2018 р. № 1289-56 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки рішенням 12 сесії Зазимської сільської ради шостого скликання №497 від 30 вересня 2011 р. припинено право користування земельною ділянкою позивачу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна (державний акт на право постійного користування І-КВ № 000455 від 17 листопада 1997 р.). Позивач вважає це рішення неправомірним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

29 травня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, в його задоволенні просив відмовити. Зазначає, що відповідачем прийнято правомірне, законне, обґрунтоване рішення, яке не порушило права позивача, як землекористувача, а тому визнавати його незаконним немає правових підстав.

16 серпня 2019 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є юридичною особою, яка зареєстрована Печерською районною адміністрацією міста Києва 10 квітня 1997 р., про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації № 19077, дата внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій - 14 квітня 1997 р.

17 листопада 1997 р. відповідачем позивачу видано державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 000455, відповідно до якого позивачу надано в постійне користування 33га землі для сільськогосподарського виробництва згідно з планом землекористування, що підтверджується державним актом І-КВ № 00045, який зареєстрований в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 6.

21 серпня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в селі Зазим`є Броварського району Київської області та належить позивачу на праві постійного користування землею серії І-КВ № 000455, площею 33 га, в межах згідно з планом користування. До вказаного клопотання позивачем було надано всі необхідні документи для прийняття відповідачем рішення: копію виписки із Єдиного державного реєстру, копію статуту позивача, копію рішення від 24 вересня 1997 р., копію державного акта на право постійного користування.

1 жовтня 2018 р. відповідачем на позачерговій сесії VII прийнято рішення № 1289-56 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки рішенням 12 сесії Зазимської сільської ради шостого скликання № 497 від 30 вересня 2011 р. припинено право користування земельною ділянкою позивачу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна (державний акт на право постійного користування І-КВ № 000455 від 17 листопада 1997 р.).

Позивач не погоджується із цим рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Як убачається з ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, відповідачем на позачерговій сесії VII прийнято рішення № 1289-56 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки рішенням 12 сесії Зазимської сільської ради шостого скликання № 497 від 30 вересня 2011 р. припинено право користування земельною ділянкою позивачу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна (державний акт на право постійного користування І-КВ № 000455 від 17 листопада 1997 р.).

Суд зазначає, що відповідачем в обґрунтування правомірності спірного рішення подано до суду додаткові докази до справи. Дослідивши надані документи, судом встановлено, що зазначена спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у Приватного підприємства Східний Степ , що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 1 листопада 2017 р. (справа № 911/1465/16), згідно з якою Приватному акціонерному товариству "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, яким визнано законним рішення відповідача Про передачу в оренду земельної ділянки Приватному підприємству Східний Степ від 9 жовтня 2006 р. № 156-7-У та Договір оренди земельної ділянки від 9 лютого 2007 р.

Суд бере до уваги, що перебування цієї земельної ділянки в оренді у Приватного підприємства Східний Степ не обумовило виникнення права власності у орендаря на цю земельну ділянку.

Суд також звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одній юридичній особі не є тотожним рішенню про передачу цієї ділянки їй у власність, а отже і не виключає можливості надання такого ж дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність й іншій особі.

При цьому, суд зазначає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, відповідачем не надано документів, які б підтверджували що було проведено перевірку, за результатами якої встановлено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам. Крім того, відповідачем не надано документів на підтвердження того, що вказана земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб. Суд зазначає, що рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Суд зазначає, що вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не передбачена.

Це означає, що вказане рішення є невмотивованим, протиправним і незаконним.

Вимогами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування» . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" убачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання особі земельної ділянки у власність або користування.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами, а також додатково поданими документами.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте, рішенням відповідача від 1 жовтня 2018 р. № 1289-56 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з тих підстав, що рішенням 12 сесії Зазимської сільської ради шостого скликання № 497 від 30 вересня 2011 р. припинено право користування земельною ділянкою позивачу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна (державний акт на право постійного користування І-КВ № 000455 від 17 листопада 1997 р.).

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього, які передбачено законом.

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про надання дозволу не наведено передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою та доданими до неї графічними матеріалами, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивачана належний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 13 березня 2019 р. № 2 позивачем сплачено судовий збір на суму 3842 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3842 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 1 жовтня 2018 р. № 1289-56 позачергової - VII сесії.

Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в селі Зазим`є Броварського району Київської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04363876) на користь Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник (код ЄДРПОУ - 20074408) судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Переробник , адреса: вул. Порошкова, 2, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ - 20074408.

Відповідач - Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, адреса: вул. Широва, 6, с. Зазим`є, Броварський район, Київська область, 07415, код ЄДРПОУ - 04363876.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 18 грудня 2019 року.