Рішення

від 18.12.2019 по справі 340/2687/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2687/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зибківської сільської ради Онуфріївського району про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить:

- визнати протиправним рішення Зибківської сільської ради № 187 від 30.09.2019 р.;

- зобов`язати Зибківську сільську раду Онуфріївського району не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач рішенням № 187 від 30.09.2019 р. відмовив йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, тому наявні підстави для зобов`язання останнього надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Ухвалою судді від 04.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.1).

Представником відповідача подано відзив на даний позов, в якому зазначив, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, перебуває у комунальній власності територіальної громади, відноситься до земель загального користування сільськогосподарського призначення та використовується як громадське пасовище. Тому, підстави для надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність відсутні (а.с.19-24).

Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого із відзивом відповідача не погоджується. Зазначає, що доводів позовної заяви обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.35).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 16.07.2019 року звернувся до Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (далі - відповідач) з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території відповідача (а.с.9).

Розглянувши заяву позивача Зибківська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області на двадцять сьомій сесії сільської ради сьомого скликання 30.09.2019 року прийняла рішення № 187, яким відмовлено громадянам села Зибкове, в тому числі й позивачу, у задоволенні заяви, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.11) та вказано, що місце розташування земельної ділянки, зазначеній у заяві не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів згідно пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки мають цільове призначення землі с/призначення (громадські пасовища), а не землі с/г призначення (для ведення ОСГ), що унеможливлює їх передачу у власність.

Позивач, вважаючи вказане рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).

За змістом частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

До заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач подав: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Підставою для прийняття рішення Зибківської сільської ради № 187 від 30.09.2019 р., яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність позивачу, став факт, віднесення бажаної земельної ділянки до земель загального користування, а саме є громадським пасовищем.

Рішенням тридцять п`ятої сесії Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області шостого скликання №288 від 02.07.2015 року Про використання земель для випасання громадської худоби вирішено визначити земельні ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) згідно додатка № 1, № 2, № 3, як такі, що будуть використовуватися громадянами с. Зибкове для випасання громадської худоби, та не погоджувати голові сільської ради висновки про можливість відведення земельних ділянок іншим особам для інших цілей (а.с.27).

З наведеного суд убачає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, перебуває у комунальній власності Зибківської сільської ради та використовується для громадського пасовища.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За змістом пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Суд зауважує, що якщо в населеному пункті багато громадян тримають худобу, вони звертаються до свого представницького органу - сільської ради з пропозицією щодо створення громадського пасовища. Рішення про створення такого пасовища приймається на сесії. Враховуючи запит територіальної громади, органом місцевого самоврядування - відповідачем (який дій в інтересах всієї територіальної громади) прийнято рішення про створення пасовища для худоби, про що прийняте відповідне рішення №288 від 02.07.2015 року Про використання земель для випасання громадської худоби .

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду), водночас бажана земельна ділянка фактично вже передана у користування всієї громади.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 13 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Згідно пунктом 5 статті 46 вищевказаного Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як зазначалось вище, рішенням відповідача "Про використання земель для випасання громадської худоби", прийнятого з метою ефективного та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення (пасовищ) та уникнення соціальної напруги на селі Зибкове, виділені земельні ділянки для випасу худоби.

Частиною 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР, визначено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Беручи до уваги викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що земельні ділянки, яку позивачі бажають отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належать до земель загального користування, тобто є загальнодоступними для всіх суб`єктів і не можуть передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельних ділянок загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ці земельні ділянки виділені для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Отже, при прийнятті рішення суд враховує те, що задоволення суспільної потреби громадян села на пасовище для випасу худоби превалює над приватним інтересом позивача щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність та ставиться у перевагу приватному інтересу конкретної особи.

Таким чином, суд наголошує, що приватний інтерес позивача не може переважати над інтересами усієї територіальної громади села, оскільки запитуваною земельною ділянкою користуються усі мешканці села для випасання худоби. Позивач фактично має намір забрати земельну ділянку із земель загального користування та передати йому у приватні власність. Однак такі наміри йдуть врозріз суспільному інтересу громади.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовних вимог сума сплаченого позивачем судового збору не підлягає поверненню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ІПН: НОМЕР_1 ) до Зибківської сільської ради Онуфріївського району (вул. Леніна, буд.60, с. Знакове, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28131; код ЄДРПОУ: 04366399) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук