Рішення

від 03.12.2019 по справі 640/19150/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2019 року № 640/19150/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ETC Україна доГоловного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Добриніна С.О., Уткін В.О.,

від відповідачів: Скрибка І.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ETC Україна (далі - позивач, ТОВ ETC Україна ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00009501402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток є необґрунтованим, а оскаржуване рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального товарного характеру. Отримані позивачем грошові кошти від контрагентів-покупців, перерахування яких не пов`язано із постачанням товарів та за відсутності даних у позивача щодо їх повернення в майбутньому, на думку відповідача, кваліфікуються як активи, які слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності позивача та не враховано позивачем при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за період, що перевіряється. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що жодний із наведених доводів позовної заяви не спростований відповідачем.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі направлень та наказу від 30.05.2019 №7275 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ETC Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 13.06.2019 №381/26-15-14-02-01-14/32399816.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.2.1, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1955 за № 168/704, п.5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 2 638 742 грн., в тому числі, за 2017 рік на суму 200 425 грн., за 6 місяців 2018 року на суму 2 438 317 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав до акту свої заперечення та додаткові документи.

За результатами розгляду заперечень на акт ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 15.07.2019 №133650/10/26-15-14-04-01 про розгляд заперечень, що є невід`ємною частиною акта, яким контролюючий орган змінив висновки акту перевірки, виклавши їх у новій редакції, в яких зменшилась сума заниженого податку на прибуток підприємства, а саме занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 816 573 грн. в тому числі за 6 місяців 2018 року на суму 816 573 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00009501402, прийняте ГУ ДФС у м. Києві яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 020 716 грн., з яких 816 573 грн. сума грошового зобов`язання, 204 143 грн. - сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 24.09.2019 № 2917/6/99-00-08-05-02, якою скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 00009501402 - без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначено ГУ ДФС у м. Києві в акті позапланової перевірки від 13.06.2019 та рішенні від 15.07.2019 №133650/10/26-15-14-04-01, яким внесено зміни до акту, під час перевірки встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся мав взаємовідносини з наступними контрагентами-покупцями: TOB Буд-Девелопмент+ (попередня назва TOB Шах-ХХІ ) (код 38314759), TOB Монолітфорт (код 38975765), TOB Імперіал Буд (код 38408752), TOB Хімфармінвест (код 36460606), ТOB Глінкорд (код 41128333), TOB Грона ЛТД (попередня назва TOB Центр продаж 220 ) (код 40001759), на адресу яких позивач реалізував хімічну продукцію.

Здійснивши ГУ ДФС у м. Києві аналіз наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інформації баз даних ДФС, інформації яка, міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Єдиному реєстрі податкових накладних, останній встановив нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами-покупцями, зокрема, встановлено обрив ланцюга постачання товарів, що були реалізовані на адресу контрагентів-покупців, подальша реалізація вищезазначеного товару відсутня; встановлено відсутність виробничих і трудових ресурсів, відсутність транспортних засобів, що перебувають на балансі, відсутність придбання послуг транспортно-експедиційного супроводження, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Позивач зареєстрований як юридична особа 09.12.2009, номер запису: 1 064 145 0000 007309, основним видом діяльності якого є: 46.75 Оптова торгівля хімічною сировиною, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як підтверджується матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, між позивачем та TOB Буд-Девелопмент+ (попередня назва TOB Шах-ХХІ ) укладено договір купівлі- продажу №84 від 09.11.2017, згідно умов якого позивачем продано товар: Затверджувач Epikure curing agent F205, Затверджувач Epikure curing agent F185 на загальну суму 1 511 931,78 грн. протягом квітня 2015 року - березня 2018 року.

На виконання умов вказаного договору за вказаний період виписані видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 1 511 931,78 грн. Згідно копій банківських виписок підтверджено оплату товару в повному обсязі.

Разом з тим, контролюючий орган зазначив, що до перевірки не надано довіреностей до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та свідчить, на його думку, про відсутність факту поставки товару на користь контрагента. Також, контролюючим органом зроблено висновок, що перевіркою не підтверджено здійснення відвантаження товару на користь контрагента, що свідчить про відсутність факту поставки товару на користь контрагента.

Щодо посилання контролюючого органу на вищевказані видаткові накладні, до яких не додано довіреності, суд зазначає, що всі видаткові накладні містять печатку TOB Буд- Девелопмент+ (попередня назва TOB Шах-ХХІ ), підпис генерального директора Гаврилова В.В. (його посаду та прізвище ім`я по батькові), що відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із контрагентом-покупцем TOB Монолитфорт (код ЄДРПОУ 38975765), які здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 36 від 07.04.2014, згідно умов якого позивач продав товар: пігментна паста Stapa4 порошкоподібна сполука NeoCryl В-841, Водна дисперсійна стирол-бутадієнового латекса Lipaton SB 29Y40, Сополімер бутилметакрилату/метилметаерилату NeoCryl В-725, Поліетиленполіамін Poliamin В, Стирол-акрилова дисперсія Aracrile STA 458 на загальну суму 1 444 805,90 грн. протягом березня 2015 року - червня 2018 року.

На виконання умов вказаного договору за вказаний період виписані видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 1 444 805,90 грн. Згідно копій банківських виписок підтверджено оплату товару в повному обсязі.

Здійснення господарської операції також підтверджується даними бухгалтерського обліку у картці рахунку 361.

Разом з тим, контролюючий орган зазначив, що вказані господарські операції є нереальними, посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних, а також довіреностей до видаткових накладних № 894 від 29.04.2015, № 1480 від 22.06.2015, № 2273 від 02.09.2015, що, на його думку, свідчить про відсутність факту поставки товару.

Що стосується довіреностей до видаткових накладних № 894 від 29.04.2015, № 1480 від 22.06.2015, № 2273 від 02.09.2015, як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, що зазначені видаткові накладні містять печатку ТОВ Монолитфорт , підпис директора ТОВ Монолитфорт Кошового Р .В. (його посаду, прізвище, ім`я по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тому посилання контролюючого органу на відсутність довіреностей є безпідставною.

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом-покупцем TOB Імпереал-Буд (код ЄДРПОУ 38408752) на підставі договору купівлі-продажу № 97 від 27.05.2014, за мовами якого позивач зобов`язувався продати товар: епоксидна смола Epicote Resin 828, Гліцедиловий ефір Cardura glycidyl ester Е 10, Затверджувач Epicure Curing agent F205 на загальну суму 591765,44 грн. протягом січня 2015 року - березня 2015 року.

На виконання умов вказаного договору за вказаний період виписані видаткові накладні та податкові накладні.

Згідно копій банківських виписок підтверджено оплату товару в повному обсязі.

Разом з тим, контролюючий орган зазначив, що вказані господарські операції є нереальними, посилаючись на дефектність деяких документів та відсутність товарно-транспортних накладних.

Також відповідач вказує, що перевіркою не підтверджено здійснення відвантаження товару на користь TOB Імпереал-Буд , що свідчить про відсутність факту поставки товару на користь контрагента, зазначивши при цьому про наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2016 по справі № 757/31057/16-к про проведення прокуратурою м. Києва досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000402 від 20.04.2016 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст.212 КК України. В ухвалі зазначено, що TOB Імпереал-Буд входить до конвертаційного центру , а саме для проведення незаконних фінансових операцій по розрахунковим рахункам фіктивних та транзитних підприємств.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність зразку підпису особи, що одержала довіреності № 1257 від 10.02.2015, № 1258 від 10.02.2015, позивач пояснив, що на видаткових накладних № 227 від 10.02.2015 та № 229 від 10.02.2015 міститься печатка TOB Імпереал-Буд , підпис та прізвище, ім`я по батькові особи начальника відділу постачання Мельничук А.І., що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказані видаткові накладні № 227 від 10.02.2015 та № 229 від 10.02.2015 відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також відповідач посилається на відсутність печатки на видаткових накладних № 25 від 13.01.2015, № 108 від 23.01.2015, № 272 від 18.02.2015, № 305 від 24.02.2015, № 586 від 25.03.2015.

В спростування зазначеного позивач пояснив, що до видаткових накладних: № 25 від 13.01.2015 виписана довіреність №1227 від 13.01.2015 на начальника відділу постачання Мельничук А.Д.; №108 від 23.01.2015 - виписана довіреність № 1236 від 23.01.2015 на зав.склада ОСОБА_2 , № 272 від 18.02.2015 - виписана довіреність №1267 від 18.02.2015 на начальника відділу постачання Мельничук А.Д., крім того вказана видаткова накладна містить печатку TOB Імпереал-Буд ; № 305 від 24.02.2015 - виписана довіреність № 1280 від 24.02.2015 на начальника відділу постачання Мельничук А.Д., № 586 від 25.03.2015 - виписана довіреність № 1305 від 25.03.2015 на зав.склада ОСОБА_2 .

Окрім того, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом-покупцем TOB Хімфармінвест (код ЄДРПОУ 36460606), якому позивач продав товар: лимонна кислота Citric asid monohy-drate ВР98 (Е330) на загальну суму 586 500,00 грн. протягом вересня 2016 року - жовтня 2016 року.

В підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних № 2616 від 27.09.2016, № 2711 від 05.10.2016 та податкових накладних № 376 від 30.09.2016, № 27.09.2016, банківських виписок, згідно яких товар оплачено повністю.

Разом з тим, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність вказаних господарських операцій, посилаючись на те, що в наданих до перевірки видаткових накладних відсутній оригінал підпису директора TOB Хімфармінвест Лозовської Ю.М., а також відсутні товарно-транспортні накладні, що в сукупності свідчить про відсутність факту поставки товару на користь контрагента TOB Хімфармінвест .

У зв`язку з викладеним, а також даних інформаційних джерел Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року по справі № 759/19708/15-к про здійснення СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100080000033 від 20.05.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212 КК України, відповідачем зроблено висновок про непідтвердження здійснення відвантаження товару на користь TOB Хімфармінвест , що свідчить про відсутність факту поставки товару на користь контрагента.

Також, як вбачається з матеріалів справи у періоді, що перевірявся, позивачем продано на користь контрагента-покупця TOB Глінкорд (код СДРПОУ 41128333) товар: ефір целюлози WEKCELO MP 150HMR на загальну суму 189 796,80 грн. протягом червня 2017 року - жовтня 2017 року.

В підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних № 1429 від 12.06.2017, № 2104 від 17.08.2017, № 2675 від 09.10.2017, довіреностей № 16 від 12.06.2017, № 25 від 16.08.2017, № 37 від 05.10.2017, податкових накладних №74 від 06.10.2017, № 177 від 16.08.2017, № 96 від 09.06.2017, банківських виписок, згідно яких товар оплачено в повному обсязі.

Разом з тим, посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних, а також на відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 по справі № 201/6249/18 про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000001461 від 10.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.364 КК України, контролюючим органом зроблено висновок про те, що перевіркою не підтверджено здійснення відвантаження товару на користь TOB Глінкорд , що свідчить про відсутність факту поставки товару на користь контрагента.

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини з TOB Грона ЛТД (попередня назва TOB Центр продаж 220 ) код ЄДРПОУ 40001759, якому позивач продав товар: акриловий сополімер KANE АСЕ РА-310 на загальну суму 155836,80 грн. протягом серпня 2017 року - грудня 2017 року.

В підтвердження виконання зазначених договірних відносин позивачем надано копії видаткових накладних № 2120 від 08.08.2017, № 3170 від 06.12.2017, № 3265 від 15.12.2017, довіреностей, податкових накладних № 109 від 12.12.2017, № 32 від 05.12.2017, № 193 від 17.08.2017, банківських виписок, згідно яких товар оплачено повністю.

Разом з тим, контролюючий орган зазначив, що позивачем не надано довіреності до видаткової накладної від 18.08.2017 № 212, не надано товарно-транспортних накладних, що на його думку свідчить про відсутність факту поставки товару.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У відповідності до пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю навіднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 якого первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити доводи про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Належних та достатніх підстав, з яких було б встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі ДФС, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Водночас, відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції.

До того ж згідно висновків Верховного Суду зроблених у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 815/423/17 відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт продажу товарів контрагентам та настання змін в майновому стані платника податків.

Щодо посилань контролюючого органу в акті на те, що позивачем не по всім контрагентам надано договори, позивач пояснив, що договори купівлі-продажу укладені із TOB Буд Девелопмент (договір №84 від 09.11.2017), TOB Монолітфорт (договір № 36 від 07.04.2014), TOB Імперіал-Буд (договір №97 від 27.05.2014), в яких відповідно до п.4.3 вказано, що місцем поставки товару є склад позивача: м. Київ, вул В.Сосюри, 68, з іншими трьома контрагентами-покупцями: TOB Хімфармінвест , TOB Глінкорд , TOB Грона ЛТД (попередня назва TOB Центр продаж 220 ) договори були укладені у спрощений спосіб згідно положень ч. 1 ст. 181 ГК України, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Крім того, за умовами вказаних договорів товар передавався на складі позивача, вивоз товару зі складу позивача здійснювався силами та за рахунок контрагентів. Товар отримував особисто директор підприємства, тому довіреності на отримання товару не виписувалися, а журнал довіреностей відсутній.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що товарно-транспорті накладні не є первинними документами, а є додатковим документами, а їх відсутність або дефектність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Поряд з цим, як підтверджується матеріалами справи, вся хімічна продукція, яку продає позивач на території України є імпортного походження. Під час імпорту хімічної продукції в Україну та її розмитнення позивач сплачує митні платежі: ПДВ, ввізне мито, що також не заперечується контролюючим органом та зазначено про це ним в акті перевірки № 718/26-15-14-02-01-14/32399816 від 20.11.2018.

Основними постачальниками хімічної продукції є компанії-нерезиденти: компанія United Trading System Scandinavia АВ. Швеція (Юнайтед трейдінг систем Скандинавія) та компанія Weifang Ensign Industry Co. ITD (Вейфан Енсайн Індастрі Ко., Лтд), Китайська Народна Республіка.

Позивач на підставі зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу здійснює купівлю та імпорт хімічної продукції в Україну, зокрема: на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № 10/11/14/01 від 10.11.2014, №07/07/15/01 від 07.07.2015, №14/04/17/01 від 14.04.2017, № 11/01/10/02 від 11.01.2010, № 06/10/16/01 від 06.10.2016.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Крім того, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для платника.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по ланцюгу постачання зводяться до переоцінки обставин у справі та є безпідставними, оскільки не можуть бути доказом невиконання договірних зобов`язань саме контрагентами позивача.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 21 березня 2018 року у справі №813/59/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №808/2090/14.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість безтоварністю вищевказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 816 573 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 204 143,00 грн. є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00009501402 прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ETC Україна ( 02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, 68, код ЄДРПОУ 32399816) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.07.2019 №00009501402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ETC Україна ( 02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, 68, код ЄДРПОУ 32399816) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 15310,75 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.12.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко