Ухвала

від 18.12.2019 по справі 640/23857/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 грудня 2019 року м. Київ № 640/23857/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, офіс 1/2) до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), 2. Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) 3. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.10.2018 № 952602/40855380, 24.09.2018 року № 926476/40855380, від 24.09.2018 № 926477/40855380, від 24.09.2018 № 926479/40855380, від 24.09.2018 № 926480/40855380, від 24.09.2018 № 926482/40855380, від 24.09.2018 № 926486/40855380, від 24.09.2018 № 926481/40855380, від 24.09.2018 № 926475/40855380, від 24.09.2018 № 926478/40855380, від 24.09.2018 № 926473/40855380, від 24.09.2018 № 926485/40855380, від 24.09.2018 № 926471/40855380, від 24.09.2018 № 926472/40855380, від 24.09.2018 № 926484/40855380, від 24.09.2018 № 926483/40855380, від 24.09.2018 №926474/40855380, від 13.09.2018 № 914791/40855380, від 13.09.2018 №914793/40855380, від 13.09.2018 №914794/40855380, від 13.09.2018 № 914792/40855380, від 13.09.2018 № 914795/40855380 про відмову у реєстрації податкових накладних від 01.09.2018 № 1, від 25.08.2018 № 22, від 25.08.2018 № 23, від 27.08.2018 № 26, від 25.08.2018 № 25, від 25.08.2018 № 24, від 27.08.2018 № 27, від 27.08.2018 № 28, від 29.08.2018 № 32, від 31.08.2018 № 35, від 31.08.2018 № 36, від 31.08.2018 № 37, від 31.08.2018 № 38, від 22.08.2018 № 18, від 22.08.2018 № 17, від 22.08.2018 № 19, від 22.08.2018 № 20, від 09.08.2018 № 9, від 10.08.2018 № 10, від 12.08.2018 № 11, від 17.08.2018 № 12, від 18.08.2018 № 13;

зобов`язати Державну податкову службу України (код за ЄДРПОУ 43005393, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8) здійснити реєстрацію податкових накладних від 01.09.2018 № 1, від 25.08.2018 № 22, від 25.08.2018 № 23, від 27.08.2018 № 26, від 25.08.2018 № 25, від 25.08.2018 № 24, від 27.08.2018 № 27, від 27.08.2018 № 28, від 29.08.2018 № 32, від 31.08.2018 № 35, від 31.08.2018 № 36, від 31.08.2018 № 37, від 31.08.2018 № 38, від 22.08.2018 № 18, від 22.08.2018 № 17, від 22.08.2018 № 19, від 22.08.2018 № 20, від 09.08.2018 № 9, від 10.08.2018 № 10, від 12.08.2018 № 11, від 17.08.2018 № 12, від 18.08.2018 № 13 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання: доказів сплати судового збору у розмірі 9 605, 00 грн.; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

16 грудня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надано:

платіжне доручення від 11.12.2019 року № 1445272478 про сплату судового збору на суму 9 605, 00 грн.;

заяву поновлення строку звернення до суду.

Зокрема, заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що товариство не мало можливості звернутися до суду, у строки, визначені Податковим кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, з підстав того, що перебувало в скрутному матеріальному становищі та не мало коштів на своїх рахунках, про свідчать звіти суб`єкта малого підприємництва.

Також на поважність пропуску строку звернення до суду, позивач посилався на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 17.07.2019 року по справі № 640/46/19, відповідно до якої застосовувався строк позовної давності на звернення до суду з відповідними позовами - 3 роки.

Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, норми процесуального законодавства передбачають можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується нормами ст. 56 ПК України. Так, зокрема, п. 56.1 ст. 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, нормами п. 56.19 ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, норми ПК України передбачають застосування скорочених строків звернення до суду у разі використання платником податку досудового порядку вирішення спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, яким є адміністративне оскарження рішення контролюючого органу.

Можливість застосування скорочених строків звернення до суду у разі використання процедури досудового врегулювання спору передбачена також нормами КАС України. Так, зокрема, згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та ст. 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Однак суд вважає, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).

Приймаючи рішення у спірних правовідносинах суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену ним в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, відповідно до якої із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що позивач дізнався про відмову у задоволенні його скарг на оскаржувані рішення ще в жовтні 2018 року, однак з даним адміністративним позов до суду звернувся тільки в грудні 2019 року.

При цьому, суд відхиляє посилання представника позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду на зміну правової позиції Верховного Суду з приводу зазначеного питання, з огляду на таке.

Зокрема, суд зазначає, що хоча нормами процесуального законодавства не конкретизовано, які саме причини пропуску строку звернення можна вважати поважними, проте з судової практики випливає, що до них відносяться обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

З матеріалів справи встановлено, що позивач своєчасність отримання рішення контролюючого органу за результатами розгляду поданих скарг про відмову у задоволенні оскаржуваних рішень не оспорює.

Поряд з цим, суд зазначає, що жодні зміни до законодавчих норм, що регулюють порядок та строки оскарження рішень контролюючого органу з моменту прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня за результатами розгляду поданих ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" скарг до моменту звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, не вносились.

Водночас, суд вважає, що відступлення Верховним Судом від попередньої правової позиції не є належною підставою для визнання причин пропуску до суду поважними. Більше того, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на скрутне матеріальне становище, як поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки в силу Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем не було надано належних доказів відмови йому в задоволені клопотання про відстрочення або розстрочення сплату судового збору, так само як і не було надано доказів звернення до суду в період з січня 2019 року по грудень 2019 року з відповідним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.10.2018 № 952602/40855380, 24.09.2018 року № 926476/40855380, від 24.09.2018 № 926477/40855380, від 24.09.2018 № 926479/40855380, від 24.09.2018 № 926480/40855380, від 24.09.2018 № 926482/40855380, від 24.09.2018 № 926486/40855380, від 24.09.2018 № 926481/40855380, від 24.09.2018 № 926475/40855380, від 24.09.2018 № 926478/40855380, від 24.09.2018 № 926473/40855380, від 24.09.2018 № 926485/40855380, від 24.09.2018 № 926471/40855380, від 24.09.2018 № 926472/40855380, від 24.09.2018 № 926484/40855380, від 24.09.2018 № 926483/40855380, від 24.09.2018 №926474/40855380.

Також не було доказів звернення до суду в період з квітня 2019 по грудень 2019 року з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №914791/40855380 від 13.09.2018, №914793/40855380 від 13.09.2018, №914794/40855380 від 13.09.2018, №914792/40855380 від 13.09.2018, №914795/40855380 від 13.09.2018.

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вказаних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних від 01.09.2018 № 1, від 25.08.2018 № 22, від 25.08.2018 № 23, від 27.08.2018 № 26, від 25.08.2018 № 25, від 25.08.2018 № 24, від 27.08.2018 № 27, від 27.08.2018 № 28, від 29.08.2018 № 32, від 31.08.2018 № 35, від 31.08.2018 № 36, від 31.08.2018 № 37, від 31.08.2018 № 38, від 22.08.2018 № 18, від 22.08.2018 № 17, від 22.08.2018 № 19, від 22.08.2018 № 20, від 09.08.2018 № 9, від 10.08.2018 № 10, від 12.08.2018 № 11, від 17.08.2018 № 12 та зобов`язання зареєструвати такі накладні.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко