Рішення

від 17.12.2019 по справі 694/1841/19

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/1841/19

провадження № 2/694/693/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

17.12.2019 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Гончаренко Т.В.,

секретаря судового засідання - Блискавки А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Юрківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа : Юрківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, вказавши, що він являється власником будинковолодіння, що знаходиться за адресою будинок АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстровані відповідачі, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Хоча відповідачі і зареєстровані в даному будинку, але не проживають, будинком не користуються та в витратах по утриманню житла участі не приймають. У них є інше місце постійного проживання так як вони виїхали за межі села і на даний час адреса їх постійного місця проживання невідома. Позивачу необхідно оформити субсидію, а тому він змушений звернутися до суду.

Позивач з урахуванням позовних вимог просить суд визнати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , що на праві власності належить позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року провадження по вищезазначеній справі відкрито та за клопотанням позивача ухвалено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Юрківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Юрківської сільської ради про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тож копія позову з додатками на ім`я відповідачів надсилались за вказаною адресою, що підтверджується поштовими відправленнями суду.

Крім того, відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті Звенигородського районного суду Черкаської області.

Таким чином відповідачі були належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідачам було надано строк для надання відзиву на позовну заяву. Однак, у зазначений строк відзив на позовну заяву відповідачами не надано, тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третій особі було надано строк для подачі пояснень щодо позову. Представником третьої особи Юрківської сільської ради на адресу суду надано письмові пояснення щодо позову, згідно яких вбачається, що письмових і усних заперечень проти позову ОСОБА_1 у виконавчого комітету не має, позов визнають та просять задовольнити прохання заявника, справу розглянути без їхньої участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу будинку від 28.04.2004 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с.5).

Про те, що вказаний будинок зареєстрований за позивачем , свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.05.2004 р.(а.с.6).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Юрківської сільської ради від 25.10.2019 року, ОСОБА_1 , 1987 р.н. дійсно являється власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_4 , 1975 р.н., ОСОБА_5 , 2010 р.н., ОСОБА_2 , 1993 р.н., ОСОБА_3 , 1990 р.н., ОСОБА_6 , 1985 р.н. /а.с.14/. Аналогічне підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян в буд. АДРЕСА_1 (а.с.7-13).

Відповідно до акту складеного депутатом Юрківської сільської ради Буцак В ОСОБА_7 І ОСОБА_7 та жителів вул.Центральної - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 25.10.2019 р., на основі проведеної перевірки встановлено, що в будинковолодінні, яке належить ОСОБА_1 , 1987 р.н. в АДРЕСА_1 постійно проживає дві особи: сестра - ОСОБА_4 , 1975 р.н., племінник - ОСОБА_5 , 2010 р.н. Племінник ОСОБА_2 , 1993 р.н. з 2011 року по даний час в будинку не проживає, місце перебування невідоме. ОСОБА_10 ОСОБА_3 , 1990 р.н., місце перебування невідомо. Брат - ОСОБА_6 , 1985 р.н. працює і проживає в м.Києві в найманому житлі, в будинку з 20.12.2010 року не проживає. Жителі вулиці Центральної ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджують той факт, що вищезазначені особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в будинку зовсім не проживають (а.с.15).

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР ), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України ). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР , ст. 405 ЦК України ).

Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.

Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об`єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно, вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника, й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за особою, яка хоча і правомірно вселилася у спірне жиле приміщення власника, але на час розгляду справи не є членом його сім`ї.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України , ст.9 ЖК України ,

враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач, як особа, що утратили право користування спірним жилим приміщенням, але продовжує бути зареєстрованою в тому місці проживання і, тим самим, чинить перешкоди власнику того нерухомого майна стосовно користування житлом, тому порушене право позивача підлягає захисту у спосіб усунення вказаних перешкод шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

За ч.1 ст. 321 ЦК України , Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть .

Таким чином, як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 71 ЖК України , суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин. Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України (далі - Закон) Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може ввести офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Судом встановлено, що дійсно відповідачі за вище вказаною адресою зареєстровані, але не проживають з 2011 року , з вказаного часу житлом не користуються, що створює перешкоди для позивача у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном .

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд вважає , що позивач надав достатньо доказів на підтвердження позову, тому його позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 317 , 319, 321, 379, 382, 391, 405 ЦК України , ст.ст. 5 , 12 , 13 , 81 , 141, 259 , 263 , 264 , 265, 274-279 ЦПК України , суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Юрківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Гончаренко