Постанова

від 12.12.2019 по справі 1.380.2019.004382

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12100/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Сподарик Н.І., час ухвалення судового рішення 12 год 18 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 18 жовтня 2019 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торкрафт Груп до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торкрафт Груп (далі - ТзОВ Торкрафт Груп , позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Львівська митниця ДФС, митниця, митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000332/2 від 25.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00859 від 25.07.2019.

Позов мотивований тим, що декларантом було подано митниці усі необхідні документи, якими підтверджується визначена декларантом митна вартість автомобіля за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, а також картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволені вимоги про стягнення з Львівської митниці ДФС суми у розмірі 20 808,70 грн відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Торкрафт Груп у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально та не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, згенерованої АСАУР ДФС, яка складає 4900 Євро. Також, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що позивачем до митного оформлення було подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості придбаного товару за ціною договору, оскільки дана обставина не відповідає дійсності та матеріалам справи, що підтверджується карткою відмови, гр.44 митної декларації, повідомлення декларанта про надання такого платіжного доручення на вимогу митного органу. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що рахунок-фактура (інвойс) №NЕ-RG20-08227 від 12.07.2019, згідно якого вартість товару складає 3030,47 Євро, не подавався, а був поданий лише до матеріалів справи, що підтверджується відсутністю на даному документа штампа під митним контролем, натомість, до митного контролю було подано рахунок-фактуру №NЕ-RG20-08227 від 12.07.2019, згідно якого вартість товару складає 2605,04 Євро.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Кулі Є.Є, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 31.05.2019 між ВСА Autoauktionen GmbH (продавець) та ТзОВ Торкрафт Груп (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №31/05/19, за умовами якого, продавець зобов`язувався передати покупцеві у власність товар згідно з умовами угоди, тобто автомобілі, що були у використанні згідно з описом на сайті продавця та/або аукціонному каталозі та відповідно до рахунків-фактур, зокрема, автомобіль марки DACIA , модель LODGY , номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 cм3 (далі - Автомобіль). На підтвердження факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок фактуру №NE-RG20-08227 від 12.07.2019, на суму 3030,47 Євро.

Оплата за автомобіль здійснена на рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням від 16.07.2019.

Декларантом ТзОВ БК Аверс ЛТД було подано до митниці електронну митну декларацію №UA209190/2019/050090 від 23.07.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, зокрема, Автомобіль позивача.

У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), зокрема, договору від 31.05.2019, укладеного між позивачем та ВСА Autoauktionen GmbH , за умовами якого позивач придбав Автомобіль, бувший у вжитку, вартість якого складає 3030,47 Євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації були долучені наступні документи : рахунок-фактура (інвойс) №NЕ-RG20-08227 від 12.07.2019, декларація про походження товару №NE- RG20-08227 від 12.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.02.2019, договір для постачання машин №31/05/19 від 31.05.2019, платіжне доручення від 16.07.2019, копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E0809080 від 19.07.201 та інші документи.

25.07.2019 Львівською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00859 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000332/2, де скориговано вартість автомобіля до 4900 Євро за резервним методом митної вартості.

У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, 08.02.2019 митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000091/2 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00262, якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UА209190/2019/017854 від 08.02.2019.

В обґрунтування оспорюваного рішення зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015, у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально та не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, згенерованої АСАУР ДФС, яка складає 4900 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 Митного кодексу України (далі - МК України). Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, зокрема, методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. У зв`язку з цим, митна вартість товару становитиме 4900 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що товариство під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 цього Кодексу, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі (ч.ч.1-3 ст.53 МК України).

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (ч.3 ст. 54 МК України).

При цьому, ч.6 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ст.57 МК України).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.ч.3-6 ст.57 МК України).

Згідно ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо : 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що : а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.ч.4-5 ст.58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч.3 ст.58 МК України).

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод (ч.1, 2, 4 ст.64 МК України).

Відповідно до ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом, що декларант надав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти та достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №NЕ-RG20-08227 від 12.07.2019, декларацію про походження товару №NE- RG20-08227 від 12.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.02.2019, договір для постачання машин №31/05/19 від 31.05.2019, платіжне доручення від 16.07.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0809080 від 19.07.2019 та інші документи.

Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000332/2 від 25.07.2019, яке мотивоване наявністю сумнівів у митного органу щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально та не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу.

Доводи відповідача про те, що заявлена вартість Автомобіля не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, відповідач зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Наведений висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактуру (інвойс) №NЕ-RG20-08227 від 12.07.2019, в якому вказано вартість Автомобіля в сумі 3030,47 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження його позивачу та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 3030,47 Євро та/або іншої суми за відчужений Автомобіль. Натомість позивачем подано до суду експортну декларацію MRN №19PL402010E0809080 від 19.07.2019, в якій вказана ціна, що відповідає узгодженій договірній вартості за придбаний позивачем автомобіль.

Крім того, зміст оспорюваного рішення вказує на те, що воно не містить повної інформації, яка вимагається ч.2 ст.55 МК України.

Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1077 від 12.12.2018, визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015 до 25.11.2018, а також перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25.11.2018 та ввезені повторно.

Позивачем було придбано Автомобіль у ВСА Autoauktionen GmbH у 2019 році та після того вперше ввезено його на митну територію України.

Таким чином, норми зазначеного Тимчасового порядку не можуть застосовуватися під час здійснення митного контролю імпортованого позивачем транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги щодо розбіжності у задекларованій вартості транспортного засобу та долученими документами, колегія суддів також вважає безпідставним та погоджується з висновками суду першої інстанції, що вартість авто становила 2625,27 Євро, у інвойсі зазначено й інші нарахування з послуг постачання машини, платіжне доручення підтверджує факт оплати, як зазначеної вартості авто, так і послуг з придбання, експортна декларація відповідає встановленим вимогам і відображає реальну вартість авто - 11116 злотих (2625,27 Євро).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №.30985/96).

Стосовно висновків суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, які не охоплені вимогами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ч.1 ст.308 КАС України, своїх висновків не надає та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі №1.380.2019.004382 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 18.12.2019.