Рішення

від 17.12.2019 по справі 904/5148/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019м. ДніпроСправа № 904/5148/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КУПЯНСКСПЕЦПЕРЕРОБКА"

про стягнення штрафу у розмірі 59495,00грн. за невірно зазначену масу вантажу

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КУПЯНСКСПЕЦПЕРЕРОБКА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі 59495,00грн.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

У травні 2019 року зі станції Заоскілля Південної залізниці відповідач здійснив відправлення вагону №97228035 згідно накладної №44517613 на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

Перевіркою виявлено, що по накладній №44517613 у вагоні №97228035 вказана маса вантажу складає 50900 кг фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 56800 кг, що на 5900 кг більше, ніж фактично вказано у накладній.

Враховуючи виявлені обставини позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 59495,00грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5148/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 12.12.2019.

27.11.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 26.11.2019 за вих.№46 (в порядку статей 169, 250 Господарського процесуального кодексу України) в якій просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 16.12.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 16.12.2019 за вих.№49 в якому відзиває раніше подане клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та просить суд визнати її неподаною. Ухвалою від 17.12.2019 заяву від б/д за вих.№б/н про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

Ухвалою від 02.12.2019 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.12.2019.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 12.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 27.11.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 04.12.2019.

Відповідачу в ухвалі від 12.11.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву до 12.12.2019.

В ухвалі від 12.11.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 12.12.2019.

Станом на 17.12.2019 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проте, у клопотанні від 16.12.2019 за вих.№49 відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, оскільки підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, а допущене порушення не є результатом умисних дій відповідача.

17.12.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 17.12.2019 за вих.№б/н в якій просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача і за наявними матеріалами справи.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

17.12.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

В широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору та його правова природа.

2. Правомірність нарахування штрафу та правильність розрахунку.

04.05.2019 за накладною №44517613 зі станції Заоскілля Південної залізниці відповідач здійснив відправлення вагону №97228035 на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці.

07.05.2019 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №1123т від 07.05.2019 здійснено комісійне переважування вагону №97228035.

Результат переважування зафіксовано у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах; складено акт загальної форми №818 від 07.05.2019 та комерційний акт №450003/121/495 від 07.05.2019.

Комерційний акт №450003/121/495 від 07.05.2019 засвідчує, що при переважуванні вагона в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіна, на справних вагонних 150тн, електронно-тензометричних вагах, станції Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилася вага брутто - 77000кг, тара за документом - 20200кг, вага нетто - 56800кг, що більше ваги, вказаної у документі на 5900кг. Люки щільно закриті, течі вантажу немає.

У відповідності до статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу відповідачу нараховано штраф у розмірі п`ятикратної плати за всю відстань перевезень, а саме:

- провізна плата по накладній №44517613 за вагон №97228035 складає 11899,00грн.; штраф складає 11899,00грн. х 5, що становить 59495,00грн.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме: пункту 2.1. та пункту 24 додатку 3, до цих Правил, графа "Маса вантажу, визначена відправником" заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 28 Правил №861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти дані , зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, з огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, в порушення наведених нормативних приписів, відповідачем при заповненні залізничної накладної №44517613 допущено помилку у масі вантажу у вагоні №97228035, що підтверджується комерційним актом №450003/121/495 від 07.05.2019.

Таким чином, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Згідно статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Господарський суд констатує, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем були порушенні вищевказані вимоги Статуту залізниць України, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача - штрафу за невірно зазначену масу вантажу та нарахованих платежів по накопичувальній картці є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу.

Клопотання відповідача про зменшення штрафу обґрунтовано тим, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, а допущене порушення не є результатом умисних дій відповідача.

Позиція господарського суду. Враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду , за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд звертає увагу, що право зменшувати розмір неустойки виникає за наявності виняткових обставини.

Відповідач не повідомив суд про існування виняткових обставин та не надав жодного доказу на обґрунтування заявленого клопотання, у зв`язку з чим господарський суд визнав за справедливе відмовити у його задоволенні.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №2263854 (№389840457005) від 29.10.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 200-201, 204-205, 219-220, 222, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

IV. ВИРІШИВ.

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КУПЯНСКСПЕЦПЕРЕРОБКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІЧЕСЛАВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 45, офіс 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39079114) про стягнення штрафу у розмірі 59495,00грн. за невірно зазначену масу вантажу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КУПЯНСКСПЕЦПЕРЕРОБКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІЧЕСЛАВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 45, офіс 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39079114) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) 59495,00грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 00 коп.) штрафу за невірно зазначену масу вантажу; 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 18.12.2019.

Суддя І.В. Петренко