Рішення від 10.12.2019 по справі 906/1056/19

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1056/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Докиль Н.Б. - дов. №14 від 15.10.2018р, дійсна до 31.12.2019 року.

від відповідача: Дубко С.М. - дов. №90 від 15.10.2019, дійсна до 31.12.2019 року, Мельниченко С.В. - дов. №2 від 02.01.2019, дійсна до 31.12.2019 року

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського міського центру зайнятості

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення 27321 грн 32 коп

В засіданні суду 10.12.19р. оголошувалась перерва до 12:00год. 18.12.19р. в порядку статті 216 ГПК України

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 04.10.19 року провадження у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості (м. Житомир) до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м. Житомир) про стягнення 27321, 32 грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Станом на дату розгляду справи по суті 31.10.19р. до суду від сторін спору надійшли заяви по суті спору: 18.10.19 року відзив на позовну заяву та 28.10.19 року відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом, в тому числі, за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Так, згідно з ч.1 ст. 194 Кодексу завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У спрощеному позовному провадженні стадія підготовчого провадження відсутня, розгляд та вирішення спору здійснюється судом на підставі доказів , поданих сторонами в якості додатків до заяв по суті спору ( позовної заяви, відзиву на позов тощо).

Відповідно до ухвали суду від 31.10.19 року розгляд справи по суті відкладено на 10.12.19року, встановлено відповідачу строк на подання заперечення на підставі статті 167 ГПК України та витребувано додаткові докази.

Станом на дату на дату розгляду справи по суті 10.12.19р. до суду від сторін спору надійшли витребувані докази та письмові пояснення. Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

В судовому засіданні 10.12.19р. оголошено перерву до 12:00год. 18.12.19року в порядку статті 216 ГПК України.

Після оголошеної перерви в засіданні суду 18.12.19р. розгляд справи по суті продовжено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Житомирський міський центр зайнятості (надалі по тексту - Центр зайнятості) звернувся з позовом до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (надалі по тексту - Управління) про стягнення 27321,32грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю за період з 30.01.2018року по 17.07.2018року включно.

В обґрунтування підстав поданого позову Центр зайнятості посилається на неправомірні дії Управління, які полягали в недодержанні строків звільнення найманого працівника, у зв`язку з якими запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення 27.12.2017року є недійсним, натомість датою такого звільнення є 20.02.2018р., що встановлено рішенням Житомирського апеляційного суду під час розгляду справи №296/869/18. Внаслідок таких дій Управління, найманий працівник звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного 15.01.2018року у період перебування в трудових відносинах з відповідачем до 20.02.2018року . У зв`язку із чим Центром зайнятості такій особі безпідставно надано статус безробітного з 10.01.2018року та здійснено виплату допомоги по безробіттю за період з 30.01.2018р. до 17.01.2018 року в сумі 27 321, 32 грн.

Правовими підставами позову Центр зайнятості визначив ст. 11, 22, 1166 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та доводить, що Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі № 296/869/18 не встановлено обставин незаконного звільнення найманого працівника ОСОБА_1 згідно вимог трудового законодавства, тому з цих підстав останню не поновлено на роботі, а змінено дату звільнення з 29.12.2017 на 20.02.2018. Так, відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Даний перелік є вичерпний, тому не передбачена можливість утримання із роботодавця коштів в інших випадках. Крім того, документи, які додані до позову та містяться у матеріалах справи, не дають можливості встановити, з якої дати розпочалася та на яку дату закінчилася виплата по безробіттю. Стаття 1166 ЦК України, визначена як правова підстава позову, також не може бути застосована до спірних відносин, оскільки вимагає встановлення складу цивільного правопорушення, тоді як така складова як протиправна поведінка особи , відсутня .

Позивач у відповіді на відзив відповідача на спростування його доводів зазначає, що Житомирський апеляційний суд під час розгляду цивільної справи №296/869/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області серед іншого встановив порушення Управлінням вимог статті 49-2 КЗпП України в частині недотримання роботодавцем порядку вивільнення працівників. Оскільки через неправомірні дії Управління, які полягали в недодержанні строків звільнення працівника, ОСОБА_1 безпідставно надано статус безробітного з 10.01.2018 року та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 27321, 32 грн, чим завдано шкоду Центру зайнятості. Крім того, статус безробітного ОСОБА_1 надано з 10.01.2018 року (наказ від 15.01.2018 №НТ180115), допомога призначена з 17.01.2018 року по 11.01.2019 року терміном 360 календарних днів (наказ від 17.01.2018 №НТ180117) відповідно до пп. 1,3,4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття". Наказом від 17.01.2018 року №НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги при звільненні, наказом від 30.01.2018 року за період з 17.01.2018 року по 29.01.2018 року. ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018 року. Отже виплата допомоги по безробіттю фактично розпочато з 30.01.2018 року, що відображено в довідці №586 від 18.07.2018 року. В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості 09.01.2018 року, наказ про призначення допомоги по безробіттю, відкладення, скорочення, термін на який її призначено, розмір та інше визначений відповідно до законодавства та оформлено наказом від 17.01.2018 року. Жодними нормами законодавства про зайнятість та страхування на випадок безробіття не передбачено перенесення дати надання статусу та дати призначення допомоги по безробіттю, виокремлення чи визначення іншої конкретної дати, з якої безробітній мала б визначитися виплата допомоги по безробіттю відповідно до іншої визначеної дати, а саме - 20.02.2018 року, визначеної судом дати звільнення. Крім того, вищезгаданим рішенням Житомирський апеляційний суд у справі №296/869/18 встановив порушення відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині недотримання роботодавцем порядку вивільнення працівників, а згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 запис про її звільнення 29.12.2017 року є недійсним. Таким чином, через неправомірні дії відповідача безпідставно надано статус безробітного та виплачено допомогу у сумі 27321, 32 грн за визначений у позові період.

Відповідач не скористався правом подати заперечення на підставі статті 167 ГПК України та на виконання вимог ухвали суду від 31.10.19р. надав витребувані докази. Вимоги позову не визнано.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі наказу від 19.12.2017р. за № 415-к ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників з 29.12.2017р.

09.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Наказом Центру зайнятості від 15.01.2018 року за №НТ180115 надано ОСОБА_1 статус безробітного з 10.01.2018 року (а.с. 9).

17.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180117 призначено Кіналевській ОСОБА_2 допомогу по безробіттю за період з 17.01.2018 по 11.01.2019 року у відповідності до ч. 1,3,4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 9).

17.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 17.01.2018 по 29.01.2018 рік.

30.01.2018 року згідно наказу Центру зайнятості Кіналевській Г.Б. розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018 року (а.с. 9).

17.07.2018 року згідно наказу Центру зайнятості №НТ180717 Кіналевській Г.Б. припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п 1,2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року №198 та у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.2 п. 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 17.01.2018 року (а.с. 9).

17.07.2018 року наказом Центру зайнятості за №НТ180717 припинено реєстрацію безробітної Кіналевської Г.Б. у зв`язку з поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили з 10.01.2018 року (а.с. 9).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/869/18 від 16.07.2018 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області задоволено, скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №415-К від 19 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській обасті з 30 грудня 2017 року; стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській обасті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71 773, 45 грн (а.с. 10-13).

Відповідно до довідки №586 від 18.07.2018 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 10.01.2018 по 01.07.2018 року на загальну суму 27 321, 32 грн (а.с. 18).

18.07.2018 року наказом Центру зайнятості №148 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю" позивач, з огляду на ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року, наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-90-к від 17.07.2018 року вжито заходів по поверненню коштів в сумі 27321, 32 грн, виплачених у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області (а.с. 17).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року у справі №296/869/18 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про частковке задоволення позову, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року, стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18887, 75 грн (а.с. 14-16).

07.12.2018 року за №3382/08 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату коштів, виплаченої допомоги ОСОБА_1 по безробіттю в розмірі 27 321, 32 грн (а.с. 19-20).

У відповідь на претензію відповідач претензію від 07.12.2018 визнав претензію такою, що не підлягає задоволенню, оскільки факти порушення законодавства про страхування на випадок безробіття зі сторони Управління відсутні, тому немає правових підстав для їх усунення. Додатково відповідач звернув увагу на те, що листом від 31.10.2018 за №07-2128 Управління проінформувало Житомирський міський центр зайнятості про те, що рішенням Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018 року скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018 року, тобто звільнення визнано законним, тому ОСОБА_1 не підлягала та не підлягає поновленню на роботі, а отже, підстав для стягнення суми, зазначеної у претензії, не існує (а.с. 21).

У зв`язку з відмовою відповідача повернути кошти, виплачені ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 27321, 32 грн, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області зазначених коштів в примусовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III ( надалі по тексту - Закон № 1533-III) страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-III).

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (надалі по тексту - Порядок № 198).

Відповідно до п. 6 Порядку №198 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

Як встановлено судом, статус безробітної надано ОСОБА_1 наказом Центру зайнятості від 15.01.2018 року № НТ180115 з 10.01.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1533-III допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Як встановлено судом, безробітній Кіналевській Г.Б. наказом Центру зайнятості від 17.01.2018 року № НТ180117 призначено допомогу по безробіттю з 17.01.2018 по 11.01.2019р.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

У частині 1 статті 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відкладення виплати допомоги по безробіттю починається з наступного дня після дня звільнення особи.

Як встановлено судом, безробітній Кіналевській ОСОБА_4 Б. наказом Центру зайнятості від 17.01.2018 року № НТ180117 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 17.01.2018р. по 29.01.2018р. , тобто на строк в один місяць , перебіг якого розпочався з наступного дня після 29.12.17року та закінчився 29.01.2018року.

Згідно з наказом Центру зайнятості від 30.01.2018 року № НТ180130 безробітній Кіналевській Г.Б. розпочато виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2018р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з абзацом 10 п.п.1 п. 37 Порядку № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як встановлено судом, безробітній Кіналевській ОСОБА_4 Б. наказом Центру зайнятості від 17.07.2018 року № НТ180717 припинено виплату допомоги по безробіттю саме з таким мотивуванням: у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду , що набрало законної сили з 17.01.2018р. та одночасно припинено її реєстрацію як безробітної з 10.01.2018р.

Йдеться про рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2018року у справі № 296/869/18, про негайне виконання якого Управління прийняло наказ від 17.07.2018року за № 02-90-К згідно з яким поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі з 30.12.2017року.

Судом встановлено, за період з 30.01.2018р. до 17.07.2018року Центром зайнятості виплачено безробітній ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в загальній сумі 27321,32грн.

В свою чергу, Управлінням виплачено безробітній ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018року по 20.02.2018р. в сумі 18887,75 грн. За період 21.02.18р. до 17.07.2018р. будь-яких виплат не проводилось.

В абзаці 7 ч. 1 статті 34 Закону № 1533-III передбачено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 35 цього Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону № 1533-III, а також абз. 10 п.п. 1 п. 37 Порядку № 198 передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 65 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку ( постанова ВП ВС від 8 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18).

Таким чином, питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений згідно наказу, визнаного судом незаконним.

З врахуванням викладеного, суд враховує , що прийняття Управлінням наказу від 17.07.2018року за № 02-90-К, згідно з яким поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі з 30.12.2017року, було зумовлено саме вимогами трудового законодавства та незалежно від існування відносин між Центром зайнятості та безробітною з державного соціального страхування на випадок безробіття.

Водночас згідно із статтею 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Як встановлено також судом, наказом Управління від 22.10.2018року за № 9-пз на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 22.10.2018року у справі № 296/869/18 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади з 29.12.2017року на 20.02.2018року.

У мотивувальній частині судового рішення апеляційної інстанції визнано , що Управління не порушило вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та дотрималось вимог ст. 39 Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності " , а також ст. 42 КЗпП України , однак допустило порушення лише в частині недотримання строку попередження найманого працівника про наступне звільнення. З цих підстав рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове про часткове задоволення позову, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня 2017року на 20 лютого 2018року.

Таким чином, допущене роботодавцем порушення процедури звільнення найманого працівника згідно з приписами ст. 49-2 КЗпП України в частині недотримання двомісячного строку персонального попередження ОСОБА_1 про наступне її звільнення за п.1 ст. 40 цього Кодексу не потягло за собою поновлення працівника на роботі за правилом ч.1 ст. 235 КЗпП України , коли звільнення відбулося без законної на те підстави.

З врахуванням встановлених обставин до спірних відносин дійсно не можуть бути застосовані норми абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III про право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, оскільки обов`язковою умовою для їх застосування є вимога набрання таким рішенням суду законної сили , тоді як механізм його негайного виконання роботодавцем не є тотожним цьому поняттю.

У п. 31 Порядку № 198 передбачено, що у разі припинення реєстрації безробітного така особа може бути взята на облік або поновлена на обліку в центрі зайнятості, до якого вона звернулася відповідно до умов цього Порядку.

Таким чином, найманий працівник має право бути поновленим на обліку в центрі зайнятості у разі скасування судового рішення про його поновлення на роботі.

У ч. 4 ст. 22 Закону № 1533-III передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону у разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. При цьому Закон не обмежує таке визнання лише певними підставами.

Судом встановлено, що допомогу по безробіттю ОСОБА_1 було призначено Центром зайнятості на період з 17.01.2018року по 11.01.2019року наказом від 17.01.2018 № НТ180117 , тому приписи ч. 5 ст. 22 Закону № 1533-III поширюються на відносини Центру зайнятості та застрахованої особи.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.

Суд враховує, що Центр зайнятості визнає відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин норм абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III, тому в якості таких визначив статтю 1166 ЦК України . Суд також враховує, що Управління не визнає позов за будь-якою правовою підставою з наведених Центром зайнятості.

При вирішенні цього спору суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 виклала правову позицію про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Окрім того, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Окрім того, у п. 1 ч.1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на викладене суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

Суд вважає, що внаслідок зміни судовим рішенням дати звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня 2017року на 20 лютого 2018року, що вказує на наявність в цей період трудових відносин з роботодавцем, безпідставно набута останньою допомога по безробіттю за період з 30.01.2018року до 20.02.2018року в загальній сумі 4261,80грн ( 387,44грн (січень 2018р.) + 3874,36грн ( 5424,10грн : 28 х 20 (лютий 2018 р.) підлягає стягненню з Управління на користь Центру зайнятості. Виплачена Кіналевській Г ОСОБА_5 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.02.18р. по 20.03.18р. в загальній сумі 5424,09 грн ( 1549,74 грн (5424,10грн : 28 х 8) (лютий 2018 р.) + 3874,35 грн (6005,25 грн: 31 х 20)( березень 2018р.) також є такою , що набута нею безпідставно з врахуванням вимог ч.4 ст. 31 Закону № 1533-III, згідно з якою виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до ст. 44 КЗпП України виплачується вихідна допомога. Натомість отримана ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога по безробіттю за період з 21.03.18р. по 16.07.18р. в сумі 17635,43 грн є такою, що набута останньою на підставі Закону № 1533-III та не підлягає стягненню з Управління, яке в силу встановлених судом юридичних фактів вже не мало правового статусу роботодавця звільненого працівника в цей період за правилом ч.1 ст. 235 КЗпП України.

До вищевикладеного суд доповнює, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях ймовірності настання чи ненастання певних обставин , зумовлених діями чи бездіяльністю сторін спору. В даних спірних правовідносинах суд враховує, що право звільненого працівника отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом № 1533-III та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення. Виплата страхових коштів безробітному покладена Законом № 1533-III на страховика. Право на компенсацію виплачених страхових коштів у повному обсязі з роботодавця страховик має лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, що набрало законної сили. За відсутності такого юридичного факту у роботодавця не виникає обов`язку відшкодовувати страховику понесені ним витрати по виплаті допомоги по безробіттю звільненому працівнику на законних підставах у повному обсязі. Стаття 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Межі виконання роботодавцем цивільного обов`язку перед страховиком визначено судом саме за правилами ст. 1212 ЦК України.

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні з цим позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 1921,00 грн , що підтверджується платіжним дорученням № 1114 від 26.09.2019року.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір в розмірі 681,03грн грн ( 9685,89 грн х1921,00грн:27321,32грн)

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2, ідентифікаційний код 41313540) на користь Житомирського міського центру зайнятості (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська, 110, ідентифікаційний код 13561251):

- 9685,89 грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю;

- 681,03 грн судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 17635,43 грн виплаченої допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.12.19

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (рек. з пов.).