Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/13703/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/13703/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/13703/19

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав";

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Фуд";

Про стягнення 37 722,88 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Фуд" про стягнення 37 722,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР-63/05/18 від 16.05.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 25 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 618,88 грн., 3% річних у розмірі 384,00 грн., штраф у розмірі 6 120,00 грн, 5 100,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13703/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 04.10.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2019 від позивача надійшла заява про покладення на відповідача понесених Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" судових витрат у справі.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" як суб`єкт, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів і здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання (за текстом договору УЛАСП) та Товариствj з обмеженою відповідальністю "СБ Фуд" як суб`єкт, котрий здійснює використання в музичних творів у своїй комерційній діяльності, уклали договір № КБР-63/05/18, предметом якого було визначено наступне: користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору та Закону (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Згідно з п. 3.4 договору користувач зобов`язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору.

У п. 3.6 договору сторони визначити, що якщо користувач прострочить платіж стосовно періоду, зазначеного у відповідному додатку, на строк більший ніж 2 місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 40% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

За умовами п. 3.7 договору у разі невиконання або неналежного виконання п. 4.2 цього договору, користувач зобов`язався сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього договору.

Строк дії договору сторонами було погоджено у розділі 6, де передбачалося, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 15.05.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання. При цьому, у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначити перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів, до якого внесено ресторан "Flo" по вул. Пирогова, 4/26 у м. Києві.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору загальна сума щоквартальної винагороди з дня набуття чинності Договором (тобто з 16.05.2018 року) складає 5100,00 гривень. З дня набуття чинності договору по 30 червня 2018 року відповідач мав сплатити 3 400,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року включно, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов`язку - обов`язку сплачувати винагороду позивачу.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 цього договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії договору визначається періодом з 16.05.2018 по 15.05.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач порушив грошові зобов`язання за договором, оскільки як стверджує позивач, за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року у відповідач утворилася заборгованість за договором у розмірі 25 500,00 грн., у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 ст. 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Як встановлено судом, сторонами укладено договір № КБР-63/05/18 від 16.05.2018.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 15.05.2020 (п. 6.1, п. 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З урахуванням п.п. 3.1, 3.3 договору, п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до договору, п. 1 додаткової угоди № 1 до договору за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний сплачувати позивачу щоквартальну винагороди в розмірі 5100,00 гривень .

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач був зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов`язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що але відповідачем було оплачено перший період, що визначений у п.1.3. Додатку №2 до Договору та перший період, який визначений п.1.2. Додатку №2 до Договору і частину другого періоду, сплативши всього 8700,00 гривень.

Неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з 4 кварталу 2018 по 4 квартал 2019 року, заборгованість за який складає 25 500,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 25 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі 618,88 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 384,00 грн., 6 120,00 грн. штрафу та 5 100,00 грн. суму дострокової винагороди (роялті).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Приписи ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначають грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вказувалося вище, відповідальність у вигляді штрафу сторони погодили у п. 3.6 договору, де вказується, що користувач прострочить платіж стосовно періоду, зазначеного у відповідному додатку, на строк більший ніж 2 місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 40% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Зважаючи на викладені положення законодавства та умови договору, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідача за договором, позовні вимоги в цій частині є правомірними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Виходячи з приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди за договором не подав.

На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, а судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 1 921,00 грн., яка становить сплачений ним в доход Державного бюджету України судовий збір та 5 000,00 грн., яка становить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що матеріали справи містять договір про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019 № 8.87-А, укладений позивачем з адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс". Наказ на здійснення судового представництва від 25.07.2019 № 8.87, довіреність, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги від 31.07.2019, платіжне доручення від 31.07.2019 № 494 на суму 5000,00 грн.

За умовами договору від 25.07.2019 за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду, зокрема, за підготовку позовної заяви та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 5 000,00 грн.

Відповідач не подав заперечень щодо суми судових витрат або ж обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи зауважень щодо неспіврозмірності таких витрат.

Витрати в сумі 5 000,00 грн. підтверджуються документально, а тому суд вважає за належне покласти їх на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ Фуд" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 4, ідентифікаційний код 41627323) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул Є. Сверстюка, 23, оф. 1016, ідентифікаційний код 37396233) 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. боргу, 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. 3 % річних, 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. штрафу, 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. боргу з дострокової сплати винагороди, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко