Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/17421/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/17421/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-виробничий комплекс "Злагода"

до 1) Міністерства юстиції України;

2) Тлумацької районної ради Івано-Франківської області;

3) Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

про спонукання до укладення договору та проведення державної реєстрації засобу масової інформації

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В .

Представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача 1 Новіцька Л.О.

від відповідача 2 Вишневський М. В., Двояк В.М.

від відповідача 3 не з`явились

від третьої особи не з`явились

В судовому засіданні 05.12.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-виробничий комплекс "Злагода" до Міністерства юстиції України, Тлумацької районної ради Івано-Франківської області, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про спонукання до укладення договору та проведення державної реєстрації засобу масової інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованою відмовою відповідача-2 від укладення договору про зміну складу засновників позивача.

04.02.2019 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що реорганізація друкованих засобів масової інформації може відбуватись 2 способами: шляхом укладення угоди про вихід зі складу засновників органу місцевого самоврядування (органу державної влади) або угодою про зміну у складі засновників. Вказані процедури залежать від того чи є у користуванні редакції майно, що належить до комунальної (державної) власності. Оскільки, в користуванні редакції було приміщення належне до комунальної власності, обраний спосіб реформування не відповідав вимогам законодавства.

11.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що між сторонами ведеться спір з приводу майна (приміщення в якому знаходиться редакція), оскільки на думку позивача саме редакцією збудоване спірне майно і воно не передавалось у комунальну власність . Позивач підтверджує обставини щодо реєстрації газети "Злагода" з отриманням нового свідоцтва про реєстрацію, оскільки попереднє було визнано недійсним.

21.02.2019 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає,що оскільки, питання щодо реєстрації майнових прав не входить до функцій відповідача-3, то він не може виступати відповідачем у даній справі.

21.02.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та зазначає, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні будь-які правовідносини, а тому позивач безпідставно зазначив Міністерство юстиції України в якості відповідача. Також відповідач-1 вказує, що рішення про перереєстрацію друкованого засобу масової інформації приймається на підставі поданих документів реєструючим органом, а не на підставі рішення суду. Зобов`язання відповідача-1 вчинити дії щодо перереєстрації друкованого засобу масової інформації є втручанням у дискреційні повноваження відповідного органу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/17421/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" до Міністерства юстиції України, Тлумацької районної ради Івано-Франківської області та Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про спонукання до укладення договору та проведення державної реєстрації засобу масової інформації залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 № 910/17421/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/17421/18 - скасовано. Вирішено матеріали справи № 910/17421/18 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Розпорядженням від 25.06.2019 №05-23/1383 керівника апарату О.М. Кривенко щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв`язку з відпусткою судді Трофименко Т.Ю., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17421/18. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судових справи між суддями справу № 910/17421/18 передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 02.07.2019 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2019.

15.07.2019 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що документи на перереєстрацію друкованого засобу масової інформації своєчасно не надійшли, а тому свідоцтво про державну реєстрацію газети було визнано недійсним. Натомість газета "Злагода" зареєстрована 14.01.2019, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації ІФ № 580-329Р.

22.07.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 29.08.2019.

29.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 23.09.2019.

Суд своєю ухвалою від 02.09.2019 продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відмовлено відповідачу 2 в задоволенні зави про проведення судового засідання 10.10.2019 в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 10.10.2019 судове засідання відкладено на 21.11.2019.

В судовому засіданні 21.11.2019 представником позивача подано заяву про відмову від позову, підписану директором позивача зазначено, що в іншій частині позову щодо зобов`язання відповідача-1 та відповідача-3 з огляду на відсутність заперечень з їх боку щодо реалізації прав позивача позивач відмовляється від позову в цій частині на підставі ст. 46 ГПК України.

Представником позивача оголошено заяву про відмову від частини позовних вимог.

Дослідивши зміст заяви позивача, суд вбачає. що вона не є чіткою та з неї не вбачається від яких конкретно позовних вимог відмовився позивач, а тому судом надано позивачу строк на подання до суду заяви з його чітким волевиявленням.

В судовому засіданні 21.11.2019 оголошено перерву до 05.12.2019.

В судове засідання 05.12.2019 представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.12.2019 Котюжинською Т.Г., як представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення можливості ознайомитись з матеріалами справи. На підтвердження своїх повноважень представником Котюжинською Т.Г. було надано довіреність від 04.12.2019 та Статут позивача.

Представник відповідача-1 щодо допуску представника поклався на розсуд суду, щодо клопотання про відкладення розгляду справи, заперечував.

Представник відповідача-2 заперечував проти допуску представника позивача та відкладення розгляду справи.

Суд розглянув питання щодо допуску Котюжинської Т.Г. до участі у справі, в якості представника позивача.

На підтвердження повноважень було надано довіреність від 04.12.2019, видана Котюжинській Тетяні Григорівні, заступнику директора з правових питань. на представництво інтересів позивача , в тому числі у господарський судах, відповідно до п. 10.6.3 статуту товариства, згідно з яким директор вправі делегувати частину своїх повноважень заступнику директора.

З аналізу Статуту товариства не вбачається такої посади як заступник директора з правових питань, крім того частина повноважень згідно умов статут може бути делегована саме заступнику директора, а не заступнику директора з правових питань.

Оскільки, дана справа не є малозначною в розумінні ГПК України, то повноважним представником в даній справі може бути виключно адвокат, або в порядку самопредставництва особа, якій вказане право надано установчими документами. Оскільки, Котюжинською Т.Г. належними та допустимим доказами не підтвердженої її повноваження представляти інтереси позивача в суді в порядку само представництва, суд не вбачає підстав для допуску вказаної особи у якості повноважного представника позивача.

Суд протокольною ухвалою відхилив клопотання Котюжинської Т.Г. про допущення її до участі у справі в якості представника позивача та про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи.

Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представники відповідачів проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.1994 Районною радою народних депутатів, Редакцією газети "Злагода", м. Тлумач, Івано-Франківської області було створено газету "Злагода" для висвітлення діяльності Ради народних депутатів по виконанню економічних і соціальних програм, сприяння духовному і культурному відродженню краю. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ІФ в„– 231.

Згідно п. 75 Переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, реформування яких здійснюється на першому етапі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 848 газета "Злагода" включена до відповідного переліку.

Рішенням УІІ демократичного скликання Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 23.06.2016 № 101-06/16 "Про реформування редакційно-видавничого комплексу "Злагода", вирішено: визначити спосіб реформування редакційно-видавничого комплексу "Злагода" шляхом виходу Тлумацької районної ради зі складу її засновників з перетворенням редакційно-видавничого комплексу членами його трудового колективу у суб`єкт господарювання зі збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації. Крім того, вирішено надіслати вказане рішення центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах для внесення редакційно-видавничого комплексу "Злагода" до зведеного переліку об`єктів реформування та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації, а також трудовому колективу редакції редакційно-видавничого комплексу "Злогода". Після включення редакційно-видавничого комплексу "Злагода" до переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню, укласти угоду (договір) про зімну складу засновників та збереження назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода". Майно, (крім приміщень та земельних ділянок), яке на момент набрання чинності Законом України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" перебувало на балансі редакційно-видавничого комплексу "Злагода", передати безоплатно у власність редакційно-видавничого комплексу "Злагода" за умови подальшого функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення, мови і тематичної спрямованості. Після державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів про перетворення редакційно-видавничого комплексу "Злагода" укласти договір на оренду приміщення редакційно-видавничого комплексу за адресою: м. Тлумач, вулиця Кармелюка , 10 строком на 15 років з розміром орендної плати, установленої для бюджетних організацій.

Рішенням зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", яке оформлено протоколом № 1 від 21.07.2017 вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" на правах приватної власності шляхом перетворення, яке є правонаступником комунальної організації "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода"

До матеріалів справи долучено лист позивача до відповідача-2 від 29.12.2017 № 140, яким надіслано договір про вихід зі складу засновників друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода", з проханням надати відповідь у встановлений законодавством термін.

На вказаний лист було надано відповідь за № 11/01/17/01 від 23.01.2018, в якому зазначено про відмову від укладення договору у запропонованій позивачем редакції, оскільки, в зв`язку з наявністю в майні редакції комунального майна має бути укладено договір про зміну складу засновників, а не про вихід зі складу засновників. Відповідач-2 вказав, що він готовий до укладення договору про зміну складу засновників з одночасним підписанням акту приймання-передачі майна та договору оренди приміщення.

Позивач звернувся до відповідача-2 з листом від 06.04.2018 № 6 про надіслання угоди про зміну складу засновників друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода" та проханням надати відповідь у встановлені законом терміни.

На вказаний лист було надано відповідь від 02.05.2018 № 123/01-17/01, в якому зазначено про передчасність укладення запропонованої позивачем угоди, оскільки, позивач відмовляється від укладення договору оренди нерухомого майна.

До матеріалів справи долучено наказ Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області від 10.01.2019 № 40/4 "Про визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним" згідно якого свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Злагода" серія ІФ 231 визнано недійсним, у зв`язку з неподанням після завершення процесу реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації органами державної влади, іншими державними органами або органами місцевого самоврядування, які є засновниками (співвласниками), заяви про перереєстрацію відповідних друкованих засобів масової інформації.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.11.2019 № 1005991198 в реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" з ідентифікаційним кодом 02472950 з видом діяльності 18.11 друкування газет, яке зареєстровано 29.03.1995 та в подальшому зареєстровано в результаті перетворення 03.08.2017 і є правонаступником Редакційно-видавничого комплексу "Злагода", який був припинений за рішенням засновників 03.08.2017.

Як зазначено сторонами при розгляді справи та підтверджено матеріалами справи, свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 231 було визнано недійсним, натомість ТОВ "РВК "Злагода" було отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ № 580-329Р.

Спір виник з огляду на те, що на думку позивача відповідач-2 безпідставно ухиляється від підписання договору, пов`язаного з реформуванням друкованих засобів масової інформації.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання. Зміна засновника (складу співзасновників) повинна оформлятися угодою між засновником (співзасновниками) і його правонаступником, укладеною відповідно до вимог цивільного законодавства України. Ця угода є підставою для подання правонаступником заяви про перереєстрацію в порядку, передбаченому статтями 11 і 12 цього Закону.

Відповідно до п. 3.2 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 року №12/5 зміна засновника (складу співзасновників) повинна оформлятися угодою між засновником (співзасновниками) і його правонаступником, укладеною відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів, інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач направляв відповідачу-2 проект договору про вихід зі складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода". У підписанні якого було відмовлено, оскільки, на думку відповідача-2 між сторонами підлягав укладення договір про зміну складу засновників та збереження назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода" та договір оренди нерухомого майна, в якому знаходиться редакція газети. Позивач направив відповідачу-2 проект угоди (договору) про зміну складу засновників друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода". Проте відповідач-2 відмовився від підписання проекту договору, оскільки, позивач відмовлявся від підписання договору оренди нерухомого майна, в якому перебуває редакція газети.

Отже сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, проекти яких направлялись відповідачу-2. Отже договір між сторонами не був укладений.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший - протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом та другий - протягом наступних двох років. На першому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, організовується підвищення кваліфікації працівників таких редакцій, а також складається Зведений перелік об`єктів реформування.

Згідно п. 75 Переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, реформування яких здійснюється на першому етапі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 848 газета "Злагода" включена до відповідного переліку.

Відповідно до ст. 3 Закону України " Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у такий спосіб: 1) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції - у разі відсутності у майні редакції державного (комунального) майна; 2) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації; 3) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна редакції, що перебуває у державній чи комунальній власності, відповідно до законодавства з питань приватизації, якщо трудовий колектив редакції не подає протягом установленого цим Законом строку пропозиції про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації; 4) перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 4 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" у разі якщо трудовий колектив редакції не повідомив про свою участь у реформуванні протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, засновники (співзасновники) відповідного друкованого засобу масової інформації та редакції приймають рішення про реформування самостійно. Рішення засновників (співзасновників) про реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій у місячний строк з дня його прийняття публікується у відповідному друкованому засобі масової інформації.. Спори між засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції і трудовим колективом редакції зазначеного друкованого засобу масової інформації щодо способу реформування вирішуються у судовому порядку.

Як вбачається з поданого рішення загальних зборів засновників ТОВ "РВК "Злагода", оформленого протоколом № 1 від 21.07.2017 позивачем було обрано другий спосіб реформування, шляхом перетворення. Суду не надано належних та допустимих доказів виявлення трудовим колективом газети брати участь у прийнятті рішення щодо способу реформування. Доказів наявності спору щодо способу реформування газети суду не надано.

Відповідно до ст. 7 Закону України " Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" вихід органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції у разі відсутності у майні редакції державного (комунального) майна оформляється договором, що укладається між органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, що є засновниками (співзасновниками), та правонаступниками (у тому числі трудовим колективом редакції) відповідно до вимог цивільного законодавства. Зазначений договір, який обов`язково має містити умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості, є підставою для подання правонаступниками заяви про перереєстрацію друкованого засобу масової інформації в порядку, визначеному Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Відповідно до ст. 8 Закону України " Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" перетворення редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України. Розподіл часток майна між засновниками (співзасновниками) суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням загальних зборів суб`єкта господарювання з урахуванням балансової вартості майна. У разі виходу із складу засновників (співзасновників) суб`єкта господарювання його частка майна, отримана ним під час реформування редакції, не підлягає поверненню зазначеному засновнику (співзасновнику), а розподіляється між іншими засновниками суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 9 Закону України " Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" у процесі реформування майно (крім приміщень і земельних ділянок), що на момент набрання чинності цим Законом перебувало на балансі редакції (майно, надане редакції засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції у користування, та майно, придбане трудовим колективом редакції), передається у власність зазначеному суб`єкту господарювання безоплатно, за умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості. Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування.

Судом в даному провадженні з огляду на заявлений предмет та підстави позову не вирішується питання про приналежність нерухомого майна, в якому розміщується редакція газети. Проте суд відзначає, що саме позивачем обрано другий спосіб реформування засобу масової інформації, який обумовлює приналежність нерухомого майна саме до комунальної власності та подальшу його оренду.

Суд відзначає, що відповідач-2 не направив позивачу протокол розбіжностей після отримання ним проекту договору, однак, чітко висловив свою незгоду з умовами договору, оскільки позивач відмовлявся від укладення договору оренди. Натомість позивач протягом 20 днів, з дати отримання відмови від підписання договору не звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Крім того, суд відзначає, що законодавством чітко обумовлено попереднє направлення стороні проекту договору і в разі обов`язковості укладення такого договору та не досягненні між сторонами згоди, передачу спору на розгляд суду. Проте позивач первинно направив відповідачу-2 договір про вихід зі складу засновників а вдруге вже направив договір про зміну складу замовників. Звертаючись до суду позивач виклав в резолютивній частині позову договір про передачу прав засновника друкованого засобу масової інформації - газети "Злагода". З найменувань договорів суд вбачає, що вони є різними правочинами. Проаналізувавши зміст другого направленого відповідачу-2 договору та викладеного в резолютивній частині проекту договору, суд відзначає, що вони істотно відрізняються за своїм змістом.

Отже, позивачем не дотримано порядок укладення договорів, передбачений ст. 181 ГК України, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд відзначає, що як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положенням ст. 20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Позивач просить захистити його право шляхом спонукання відповідач-2 до укладення договору. Натомість, укладення відповідного договору є необхідним для здійснення перереєстрації друкованого засобу масової інформації. З матеріалів справи вбачається, що друкований засіб масової інформації - газета "Злагода" був належним чином перереєстрований в зв`язку з реформуванням Редакційно-видавничого комплексу "Злагода". А тому визнання відповідного договору укладеним не призведе до захисту чи відновлення прав позивача.

Тобто, обраний позивачами спосіб захисту свого права шляхом визнання договору укладеним, не забезпечує реального захисту права, яке на думку позивача є порушеним, оскільки, засіб масової інформації уже був перереєстрований.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 № 911/1563/17).

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

Щодо вимог до відповідача-1 та відповідача-3 про зобов`язання провести перереєстрацію газети після набуття рішенням у справі законної сили, то оскільки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову щодо укладення договору, суд не вбачає підстав для задоволення похідних від нього позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відзначає, що підставою для вчинення дій по перереєстрації друкованого засобу масової інформації є не рішення суду, а подання документів, передбачених Положенням про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 №12/5. А тому вимоги позивача в цій частині в будь-якому випадку є передчасними, оскільки, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення його прав в зв`язку з відмовою у здійсненні перереєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-виробничий комплекс "Злагода" (78001, Івано-Франківська область, місто Тлумач, вулиця Кармелюка, будинок 10, ідентифікаційний код 02472950) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622); Тлумацька районна рада Івано-Франківської області (78001, Івано-Франківська область, місто Тлумач, вулиця Макуха, будинок 12, ідентифікаційний код 04054470) ; Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 11, ідентифікаційний код 34844679) про спонукання Тлумацької районної ради до укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Редакційно-виробничий комплекс "Злагода" договору про передачу прав на заснування друкованого засобу масової інформації газети "Злагода", а сем договір про передачу прав на заснування друкованого засобу масової інформації газети "Злагода" між Тлумацькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редакційно-виробничий комплекс "Злагода" вважати укладеним у запропонованій позивачем редакції; про зобов`язання Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції в області провести перереєстрацію газети після набуття рішенням суду законної сили - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.12.2019

Суддя І.В.Усатенко