Рішення

від 11.12.2019 по справі 914/1580/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 Cправа № 914/1580/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» , м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Координата» , м. Львів

про стягнення 67 831, 51 грн.

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Толочко І.І.

За участю представників:

від позивача: Мачічка О.О. - адвокат (довіреність №007Др-35-1218 від 29.12.2018);

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Координата» про стягнення 67 831, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж жовтня 2018 року - січня 2019 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95 109, 49 грн. Однак відповідач оплатив газ частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 63 940, 34 грн. Також позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 1 227, 87 грн 3% річних та 2 663, 30 грн інфляційних втрат.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

До початку розгляду справи по суті позивач подав суду докази надіслання відповідачу копії картки рахунку 361.

В судовому засіданні 11.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча про час, дату та місце розгляду даного спору повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав.

Крім того, судом скеровувалась поштова кореспонденція також і засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Координата» - Сай М.М. та отримана ним.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

Впродовж жовтня 2018 року - січня 2019 року Товариство з обмеженою ідповідальністю Львівгаз збут (далі - постачальник) здійснило поставку природного газу, а Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Координата (далі - споживач) прийняло поставлений природний газ, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання - передачі природного газу за даний період на загальну суму 95 109, 49 грн.

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що у жовтні 2018 року постачальником поставлено, а споживачем прийнято 2, 014 тис.куб.м. вартістю 30 169, 15 грн; у листопаді - 2, 399 тис.куб.м. вартістю 35 936, 35 грн; у грудні - 2 058 тис.куб.м. вартістю 28 770, 35 грн; у січні 2019 року - 0, 018 тис.куб.м. вартістю 233, 64 грн (а.с. 13-14).

Відповідачем оплачено позивачу 31 169, 15 грн, що підтверджується картками рахунку (а.с. 15, 54).

Також позивачем долучено до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2018-02.07.2019, в якому зазначено кінцеве сальдо - 64 940, 34 грн. Акт звіряння також підписано обома сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 16).

Отже, позивач стверджує, що відповідач частково оплатив поставлений газ, тому з нього підлягає до стягнення 63 940, 34 грн основного боргу та нарахованих на нього 1 227, 87 грн 3% річних та 2 663, 30 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95 109, 49 грн за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року (включно).

Відповідач провів часткову оплату на суму 31 169, 15 грн. Отже, неоплаченою залишилась заборгованість за поставлений газ на суму 63 940, 34 грн.

В актах приймання-передачі природного газу, картках рахунку та акті звірки розрахунків міститься посилання на договір № 11410KNFKJAPO016 від 01.01.2016. Однак, як зазначив представник позивача, строк договору закінчився, пролонгації не відбулось, тому поставки за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року (включно) є позадоговірними.

Отже, з урахуванням викладеного, факт поставки природного газу та часткові оплати, підтверджені належними доказами. Тому заявлений до стягнення основний борг на суму 63 940, 34 грн підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 663, 30 грн інфляційних втрат та 1 227, 87 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що позивач помилково вказав про період нарахування до 01.08.2019, в той час, як останній індекс інфляції у розрахунку такий застосовує - червень 2019 року. Представник позивача пояснив, що це слід вважати опискою та проводити нарахування інфляційних втрат по червень 2019 року включно.

Перерахувавши заявлені до стягнення позивачем 2 663, 30 грн інфляційних втрат, суд встановив, що такі нараховано правильно та підлягають до задоволення.

Поряд з цим, суд встановив, що при нарахуванні 3% річних по акту від 30.11.2018 на суму 35 936, 35 грн позивачем не враховано проплату, яка здійснена відповідачем 30.07.2019 на суму 1 000 грн. Дана проплата містить чітке призначення платежу з посиланням на акт № ЗЛВ00057499 від 30.11.2018.

Здійснивши розрахунок 3% річних, з урахуванням проплати 30.07.2019 на суму 1 000 грн, судом встановлено, що по акту від 30.11.2018 підлягає до стягнення 720, 45 грн.

Нарахування 3% річних по актах від 31.12.2019 та 31.01.2019 здійснено правильно.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача також підлягає 1 227, 62 грн 3% річних. В решті стягнення 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем підставно заявлено до стягнення 63 940, 34 грн основної заборгованості, 2 663, 30 грн інфляційних втрат, 1 227, 62 грн 3% річних. В задоволені вимог про стягнення 0, 25 грн 3 % річних, нарахованих по акту від 30.11.2018 слід відмовити.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Координата» (місцезнаходження: 79495, місто Львів, місто Винники, вул. Винниченка, будинок 14, ідент. код: 20843739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (місцезнаходження: 79039, місто Львів, вул. Золота, будинок 42, ідент. код юридичної особи: 39594527) 63 940, 34 грн основної заборгованості, 2 663, 30 грн інфляційних втрат, 1 227, 62 грн 3% річних та 1 9 21 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.12.2019.

Суддя Галамай О.З.