Рішення

від 16.12.2019 по справі 596/1222/19

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гусятинський районний суд Тернопільської області

Справа № 596/1222/19

Провадження №2/596/461/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2019 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого суду Лисюк І.О.

за участю секретаря Федорів О.П.. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гусятин справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Колцуняк Ю.В. звернулась з позовом до Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області та просить визнати незаконним та скасувати рішення сесії Малобірківської сільської ради Про вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів № 54 від 23.01.2017 року; визнати незаконним та скасувати п.4 протоколу (рішення) сесії Малобірківської сільської ради Про ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради гр. ОСОБА_1 № 23 від 19.09.2018 року; зобов`язати Малобірківську сільську раду на черговій сесії видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача адвоката Колцуняка Ю.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача та покладення судових витрат на позивача.

Представник відповідача Малобірківської сільської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, а також про часткове визнання позову.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняла спадщину відповідно до положень ЦК України. (а.с.8-9, 43-44).

Як встановлено, спадкодавцю ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) на території Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, яка надана їй на підставі рішення двадцять другої сесії четвертого скликання №116 від 24 грудня 2005 року.(а.с.47-48).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно рішення десятої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів № 54 від 23.01.2017 року, сесія сільської ради вирішила вилучити земельну ділянку ОСОБА_3 , площею 0,58 га.

Як встановлено, оспорюване рішення сесії ради приймалося на підставі п. а, п. б ст. 140 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а тому рішення десятої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів № 54 від 23.01.2017 року, в частині вилучення земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,58 га, є протиправним.

На підставі наведеного, вимоги позову в частині визнання незаконним та скасування рішення десятої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів № 54 від 23.01.2017 року в частині вилучення земельної ділянки земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,58 га, підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради гр. ОСОБА_1 від 19 вересня 2018 року, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач 25 травня 2018 року звернулася до Малобірківської сільської ради з заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської рад.

Як слідує із змісту п.4 протоколу двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради від 19 вересня 2018 року, по питанню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради гр. ОСОБА_1 , голосувало за -0 чоловік, проти - 8 чоловік, утримався - 1 чоловік.

Таким чином, з врахуванням положень ч.2 ст. 59 Про місцеве самоврядування в Україні , в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради позивачу ОСОБА_1 сесією Малобірківської сільської ради відмовлено. (а.с.12-14).

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаній правовій нормі Основного Закону кореспондує ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст з поміж іншого належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 cm. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного слідує, що рада за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган місцевого самоврядування у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду постанові від 27.03.2018року в справі № 463/3375/15-а (провадження № К/9901/15205/18).

Як встановлено, відповідачем не наведено з яких підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, Малобірківська сільська рада відмовила позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи видно, що відповідач не представив жодного достовірного, належного та достатнього доказу в розумінні ст. ст.77-80 ЦПК України на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, яке є немотивованим та порушує законні права позивача.

З підстав, зазначених вище слід визнати незаконним та скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради гр. ОСОБА_1 від 19 вересня 2018 року, викладене п.4 протоколу двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради від 19.09.2018 року.

Щодо вимог позову про зобов`язання Малобірківської сільської ради на черговій сесії видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, суд приходить до наступного.

Судом встановлено незаконність рішень відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд констатує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Аналогічна позиція, викладена Верховним судом України в рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, відповідно до якого суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Такі ж самі норми щодо ефективного способу захисту закріплено і в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення то вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom. (22414/93) Г19961 ECHR 54), судом констатовано, що згадана норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що захищаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони укладені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін дискреційне повноваження означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Таким чином, Малобірківська сільська рада не наділена повноваженнями, за якими за конкретних фактичних обставин може діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою чи ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Разом з тим, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Малобірківської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 ), представник позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000022 від 28.11.2013, 46003, м.Тернопіль, вул. За Рудкою, 33 оф.24) до Малобірківської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області (с.Малі Бірки, вул. Шевченка, 3, Гусятинського району, Тернопільської області, ЄДРПОУ 04392994) про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення десятої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів № 54 від 23.01.2017 року в частині вилучення земельної ділянки земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,58 га.

Визнати незаконним та скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради гр. ОСОБА_1 від 19 вересня 2018 року, викладене п.4 протоколу двадцять третьої сесії сьомого скликання Малобірківської сільської ради від 19.09.2018 року.

Зобов`язати Малобірківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (0,30 га та 0,28 га), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Малобірківської сільської ради, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення судк складено 18 грудня 2019 року.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно

Суддя Гусятинського районного суду І.О.Лисюк