Ухвала від 17.12.2019 по справі 420/3759/19

УХВАЛА

17 грудня 2019 року

Київ

справа №420/3759/19

адміністративне провадження №К/9901/34388/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/3759/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області з прийняття рішення №5/1-174 від 13 червня 2019 року щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Індії ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області №5/1-174 від 13 червня 2019 року, щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Індії ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №5/1-174 від 13 червня 2019 року, яким позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято з урахуванням та дослідженням всіх обставин справ і є правомірним, а наведені позивачем підстави для надання йому статусу біженця не впливають на кваліфікацію останніх в якості критеріїв визначення статусу біженця у розумінні вимог Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту . Крім цього, суди зазначили, що звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а в свою чергу, пов`язане лише з бажанням легалізації власного перебування в на території України та подальшого документування.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Індії, за національністю індус, за віросповіданням сикх, до розподілу за кастами не відноситься. За сімейним станом неодружений, дітей не має. Здійснив виїзд з Індії 15 квітня 2016 року, легально, на підставі паспортного документу громадянина Індії та оформленої візи до Російської Федерації авіарейсом: Делі (Індія) - Москва (РФ). На території РФ, проживав до моменту подальшого виїзду в Україну. В`їзд на територію України відбувся 08 квітня 2018 року, нелегально, поза пунктом пропуску.

30 травня 2019 року позивач звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13 червня 2019 року №112 було відмовлено позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така відмова обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не навів фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. Причини, які позивач назвав, щоб залишитись в Україні, не пов`язані з його обґрунтованими побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо скасування рішення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на викладене, спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України.

У поданій касаційній скарзі позивач не зазначає обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №420/3759/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова ,

Судді Верховного Суду