Рішення

від 05.09.2019 по справі 760/17550/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/1204/19

Справа №760/17550/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарях: Ковальській К.О., Мелешко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укреко-Ойл" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У провадження Солом`янського районного суду м. Києва у липні 2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укреко-Ойл" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивачка обґрунтовує свій позов тим, що з 17.07.2014 на підставі наказу №8 від 17.07.2014 була призначена на посаду головного фахівця сектора організації діловодства та контролю Державного підприємства "Укреко-Ойл", а 08.04.2016 була звільнена з займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу №98 від 08.04.2016.

Посилалася на те, що заробітна плата їй виплачувалася нерегулярно, а із вересня 2015 року взагалі не виплачувалася. Згідно довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, виданої відповідачем у період із липня 2014 року по лютий 2016 року в останнього перед позивачкою існує заборгованість по виплаті зарплати у розмірі 23 924,33 грн., а саме: серпень 2015 року - 2200,13 грн., вересень 215 - 3619,80 грн., жовтень 2015 року - 3619,80 грн., листопад 2015 року - 3619,80 грн., грудень 2015 року - 3619,80 грн., січень 2016 року - 3622,50 грн., лютий 2016 року - 3622,50 грн.

Вказала, що на її неодноразові запити, так і адвокатські запити, надіслані в її інтересах, з метою отримання інформації про нараховану та виплачену заробітну плату позивачки за весь період по дату її звільнення, відповіді отримані не були.

Зазначила, що по дату свого звільнення продовжувала виконувати свої трудові обов`язки, та за її підрахунками, у відповідача перед нею наявна також заборгованість зі сплати зарплати за березень 2016 року у розмірі 3622,50 грн. та за шість відпрацьованих днів у квітні 2016 року - 1035,00 грн.

Позивачка посилалася на те, що всупереч вимогам ст.ст. 47, 83, 116 КЗпП України, відповідачем як на дату її звільнення, так і станом на дату звернення до суду з даним позовом, не було проведено повного та остаточного розрахунку.

Таким чином, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по невиплаченій зарплаті у розмірі 28 581,83грн.

Позивачка вважає, що оскільки відповідачем порушено терміни виплати зарплати, наявні підстави для компенсації відповідачем на ї користь втрати частини зарплати у розмірі 9652,86 грн. з розрахунку: серпень 2015 року - 841,44 грн., вересень 2015 року - 1271,89 грн., жовтень 2015 року - 1336,32 грн., листопад 2015 року - 1239,14 грн., грудень 2015 року - 1205,36 грн., січень 2016 року - 1163,19 грн., лютий 2016 року - 1182,41 грн., березень 2016 року - 1134,84 грн., квітень 2016 року - 278,27 грн.

Також, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 09.04.2016 по 03.07.2018 у розмірі 131 049,60 грн., посилаючись на те, що її середньоденна зарплата становила 160,60 грн. з розрахунку: ( 3622,50 грн. + 1035,00 грн. ) / 29 робочих днів ( березень та квітень 2016 року ).

Крім того, позивачка просить стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 428,43 грн.

Ухвалою судді від 16.07.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 20.11.2018 були задоволені клопотання представника позивача - Яценка Є. О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укреко-Ойл" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Витребувано від Державного підприємства "Укреко-Ойл" довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період із 17.07.2014 по 08.04.2016.

Витребувано від Державної фіскальної служби України інформацію про нарахування та виплату заробітної плати, з інформацією про утримання обов`язкових платежів, роботодавцем Державним підприємством "Укреко-Ойл" (код ЄДРПОУ: 38138524) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період із 17.07.2014 по 08.04.2016.

Ухвалою суду від 03.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час розгляду справи повідомлений належним чином у порядку, визначеному ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що наказом ДП Укреко-Ойл №8 від 17.07.2014, призначено ОСОБА_1 з 17.07.2014 на посаду головного фахівця сектора організації діловодства та контролю Державного підприємства "Укреко-Ойл" з випробувальним терміном два місяці та посадовим окладом 4150 грн. на місяць.

Наказом відповідача №81 від 16.09.2015, позивачку переведено на посаду головного фахівця сектору кадрового забезпечення та діловодства з 16.09.2015 з посадовим окладом 4500 грн. на місяць.

Наказом відповідача №98 від 08.04.2016 позивачку було звільнено 08.04.2016 з займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивачка, звертаючись до суду із зазначеним позовом, посилалася на те, що заробітна плата їй виплачувалася нерегулярно, а із вересня 2015 року взагалі не виплачувалася, а тому просить стягнути не виплачену зарплату, на що суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 21 ЗУ Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 94 КЗпП України заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї i максимальним розмiром не обмежується.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Так, на підтвердження виплати заробітної плати роботодавець має надати фінансовий документ, який підтверджує виплату заробітної плати (відомості про виплату заробітної плати з підписом працівника) або документи, що підтверджують перерахування заробітної плати на картковий рахунок працівника, або в інший спосіб.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п. 6 Постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 3 Про практику застосування судами про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Так, згідно довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, виданої відповідачем у період із липня 2014 року по лютий 2016 року у відповідача перед позивачкою існує заборгованість по виплаті зарплати станом на 31.03.2016 у розмірі 23 924,33 грн., а саме: серпень 2015 року - 2200,13 грн. ( із суми заробітної плати 3340,73 грн., виплачено було лише 1140,60 грн.), вересень 215 - 3619,80 грн., жовтень 2015 року - 3619,80 грн., листопад 2015 року - 3619,80 грн., грудень 2015 року - 3619,80 грн., січень 2016 року - 3622,50 грн., лютий 2016 року - 3622,50 грн.

Як вбачається з отриманих на виконання ухвали суду від 20.11.2018 відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, в останніх відсутня інформація про отримані ОСОБА_1 доходи від ДП Укреко-Ойл за 2016 рік.

Разом з тим, встановлено, що позивачку було звільнено із займаної посади 08.04.2016, матеріали справи не містять даних про отриману нею заробітну плату за березень та квітень 2016 року.

Згідно розрахунків позивачки, у відповідача перед нею наявна заборгованість зі сплати зарплати за березень 2016 року у розмірі 3622,50 грн. та за шість відпрацьованих днів у квітні 2016 року - 1035,00 грн.

Вказаний розрахунок позивачки приймається судом до уваги, оскільки є арифметично вірним та відповідачем не оспорювався.

Таким чином, суд вважає вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 9652,86 грн., на що суд зазначає наступне.

Стаття 34 Закону України Про оплату праці передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Крім того, стаття 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2001 № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, остання становить: за серпень 2015 року - 841,44 грн., вересень 2015 року - 1271,89 грн., жовтень 2015 року - 1336,32 грн., листопад 2015 року - 1239,14 грн., грудень 2015 року - 1205,36 грн., січень 2016 року - 1163,19 грн., лютий 2016 року - 1182,41 грн., березень 2016 року - 1134,84 грн., квітень 2016 року - 278,27 грн., а всього: 9652,86 грн. Вказаний розрахунок береться судом до уваги, оскільки є арифметично вірним та відповідачем не оскаржував ся.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою і дану вимогу позивачки та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 9652,86 грн.

Щодо заявленої позивачки вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 09.04.2016 по 03.07.2018 у розмірі 131 049,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При цьому, ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як встановлено судом вище, при звільненні розрахунок з позивачкою відповідач не провів.

Згідно розрахунку позивачки, її середньоденна зарплата становила 160,60 грн. з розрахунку: ( 3622,50 грн. + 1035,00 грн. ) / 29 робочих днів ( березень та квітень 2016 року ), однак, суд не може погодитись із наданим позивачкою розрахунку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки відповідача про нараховану та виплачену заробітну плату, остання не містить дані про заробітну плату за березень 2016 року, а у квітні позивачка працювала не повний календарний місяць. Однак, суд зазначає, що даний розрахунок суперечить п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно розрахунку, проведеного судом, середньоденна зарплата позивачки становила 181,12 грн. ( 3622,50 грн. * 2 (заробітна плата з урахуванням утримання із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів за січень та лютий 2016 року) /40 робочих днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягав би стягненню середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 09.04.2016 по 03.07.2018 (816 днів) у розмірі: 816 *181,12 грн. = 147 793,92 грн.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 131 049,60 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Що стосується стягнення судових витрат на користь позивача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачкою було надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 26 428, 43 грн.

Встановлено, що адвокат Яценко Євген Олександрович здійснює представництво ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги від 21.06.2018, ордеру від 21.06.2018 серії ЧН №046313 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №046313

Разом з тим, стороною позивача не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а тому вимога про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.

Крім того, з урахуванням задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 115-117 КЗпП України, статтями ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Укреко-Ойл" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28 581,83 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 9652,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2016 по 03.07.2018 у розмірі 131 049,60 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Укреко-Ойл" на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1692,84 грн.

У задоволенні вимоги про відшкодування судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: