Рішення

від 11.12.2019 по справі 922/2692/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2692/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаврембуд", м. Полтава про стягнення 809614,43 грн. за участю :

представника позивача - Сінько Ю.Ю., за довіреністю № 08-21/20/2-19 від 02.01.2019 року;

представника відповідача - Недошитко Р. Ю за довіренстю від 15.11.2019 року та на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.04.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаврембуд" про стягнення 809614,43 грн. безпідставно бережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові без правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 16.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 28.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2019 року підготовче засідання було відкладено на 18.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 20.11.2019 року.

В судових засіданнях по справі оголошувались перерви з 20.11.2019 року до 04.12.2019 року та з 04.12.2019 року по 11.12.2019 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.12.2019 року представник позивача надав пояснення по справі (вх. № 30103).

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач користується земельною ділянкою без оформлення у встановленому законодавством порядку речового права на вказану ділянку, у зв`язку з чим до відшкодування з відповідача підлягають грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 809614,43 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2019 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що по-перше, особа, яка набула право власності на майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника; по-друге відповідач вказує на те, що позивачем при формуванні позову не враховані норми Податкового кодексу України, які в даному випадку визначають підстави як для нарахування так і для сплати орендної плати на землю; по-третє відповідач зазначає, що позивачем не враховано того, що законодавством передбачено першочергове право відповідача, а не обов`язок на укладення договору оренди землі та сплати орендної плати; по-четверте відповідач вказує, що позивачем невірно визначено площу земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.08.2019 № 176275011 право власності на нежитлову будівлю літ. Б-1 площею 138,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. А-3 площею 2299,1 кв.м. по АДРЕСА_1 з 30.08.2013 зареєстроване у розмірі 3/50 частки приватної власності та з 20.08.2013 зареєстроване у розмірі 47/50 частки приватної власності за ТОВ ПОЛТАВРЕМБУД (відповідач) на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 № 1241 та № 1176.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003478952019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:08:021:0063 складає 0,2892 га. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-3 та літ. Б-1 (лабораторний корпус та гараж). Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 01.03.2016.

Згідно інформації Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.04.2018 № 1317/116-18 на земельну ділянку по вул АДРЕСА_1 Харкові не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24.04.2018 № 2793/0/225-18 позивачу стало відомо, що Департаментом не готувалося будь-яких проектів рішень про надання у користування або продаж земельної ділянки по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові, договори оренди землі не укладалися.

Відповідно до листа ГУ ДФС у Харківській області від 27.04.2018 № 9769/9/20-40-12-03-19 інформація щодо сплати ТОВ ПОЛТАВРЕМБУД орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові відсутня, як платник плати за землю не зареєстровано.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 № НВ-0003478952019 про земельну ділянку по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:08:021:0063) площа вказаної земельної ділянки складає 0,2892 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,2892 га (кадастровий номер 6310136300:08:021:0063) по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові розташовані дві нежитлові літ. Б-1 та літ. А-3 право власності на які зареєстроване за ТОВ ПОЛТАВРЕМБУД .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові від 05.08.2019.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує на те, що відповідач у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в розмірі 809614,43 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що по-перше, особа, яка набула право власності на майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника; по-друге відповідач вказує на те, що позивачем при формуванні позову не враховані норми Податкового кодексу України, які в даному випадку визначають підстави як для нарахування так і для сплати орендної плати на землю; по-третє відповідач зазначає, що позивачем не враховано того, що законодавством передбачено першочергове право відповідача, а не обов`язок на укладення договору оренди землі та сплати орендної плати; по-четверте відповідач вказує, що позивачем невірно розраховано площу земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, відповідач є власником нежитлових будівель, які розташовані за адресою місто Харків, вул. Клочківська, 261-А на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 року № 1241 та № 1176.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ Полтаврембуд , зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Стосовно посилань відповідача на те, що після придбання у власність нежитлової будівлі до останнього перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки за договором оренди з попереднім власником земельної ділянки, суд зазначає наступне.

В даному випадку, відповідачем було придбано у власність нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 № 1241 та № 1176.

В той час, як відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її було сформовано та присвоєно кадастровий номер 6310136300:08:021:0063 - 01.03.2016 року.

Тобто формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера відбулось вже після придбання у власність нежитлової будівлі відповідачем, у зв`язку з чим посилання останнього на те, що йому перейшли права та обов`язки колишнього орендаря земельної ділянки та власника будівлі є безпідставними, оскільки земельна ділянка є сформованою лише з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Крім того матеріали справи не містять доказів укладення договору оренди спірної земельної ділянки з колишнім власником нежитлової будівлі.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Разом з тим відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України."

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі 3922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, № 922/5468/14.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів проходження державної експертизи технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на основі якої отримано витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності проведення державної експертизи відповідач посилається на норми статей 20-21 ЗУ "Про оцінку землі".

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про оцінку землі" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

В матеріалах справи наявний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.05.2019 року № 810/0/45-19, на підставі якого позивачем було здійснено розрахунок розміру коштів, які підлягають до стягнення з відповідача.

Статтею 21 ЗУ "Про оцінку землі" визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Тобто вищенаведеною нормою на яку посилається відповідач визначено, що державній експертизі підлягають земельні ділянки державної та комунальної власності у разі їх продажу.

В даному випадку земельна ділянка на якій розташована нежитлова будівля, яка належить на праві власності відповідачу не є об`єктом продажу, у зв`язку з чим посилання відповідача є безпідставними.

Також відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства.

Як вже було зазначено, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок був зареєстрований у Державному реєстрі земельного кадастру про земельну ділянку 01.03.2016 року, що підтверджується витягом з реєстру ( арк. спр.24).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18 викладено наступну правову позицію:

"50. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку, останній керується Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 № 1209/13.

Так, рішенням № 41/08 затверджений загальний порядок визначення розміру орендної плати при наданні земельних ділянок у платне користування.

При цьому у п. 2.3. даного рішення визначено, що базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду. Нормативна грошова оцінка земель м. Харкова проводиться у відповідності з чинним законодавством України і підлягає затвердженню Харківською міською радою. Показники оцінки підлягають щорічного станом на 1 січня уточненню на коефіцієнт індексації відповідно до порядку, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо заперечень відповідача стосовно коефіцієнту індексації, який застосовується позивачем при здійсненні розрахунку, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 встановлена базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у розмірі 291,18 грн., яка щорічно підлягає індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова проведена станом на 01.01.2013 р. та введена в дію з 1 січня 2014 року.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 необхідно індексувати на коефіцієнт 1,89720602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0.

Тобто базова вартість встановлена 291,18 грн. у 2015 році індексується за індексом споживчих цін за попередній 2014 рік на 1,249 (у 2014 році індекс інфляції 1,0), а в 2016 році - 1,249*1,433=1,789817, в 2017 році - 1,249*1,433*1,06=1,89720602, в 2018 році - 1,249*1,433*1,6*1,0=1,89720602, в 2019 році - 1,249*1,433*1,06*1,0*1,0=1,89720602.

Також відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що позивачем застосовуються різні коефіцієнти функціонального призначення земельної ділянки та у розрахунку за 2016 рік зазначено, що земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель комерційного використання, в той час, як у розрахунку за 2017-2019 року функціональне призначення земельної ділянки визначено для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Стосовно вищенаведених заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, нормативна грошова оцінка 1-го кв.м. у період з 01.08.2016 по 31.12.2016 розрахована із застосуванням зонального коефіцієнту Км2 із значенням 2,03 та сукупного локального коефіцієнту КмЗ із значенням 1,11803, коефіцієнту функціонального призначення (Кф) для земель комерційного використання із значенням 2,5; коефіцієнту індексації із значенням 1,789817 і становить 2 957,06 грн.

Наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури та УААН від 27.01.2006 року №18/15/21/11 було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262, згідно якого коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки визначався відповідно до додатку 1, Таблиці 1.1 цього Порядку. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадилась згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача зазначені види діяльності ТОВ ПОЛТАВРЕМБУД , а саме: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Також Додатком 1 до вищезазначеного Порядку визначені коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф). Згідно Додатку 1 до складу категорії земель комерційного призначення входять землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі .

Коефіцієнт функціонального призначення за вказаний період застосований із значенням 2,5, оскільки Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.01.2006 № 18/15/21/11 Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , який діяв до набрання чинності Наказом Мінагрополітики України № 489 (до 01.01.2017) встановлено, що для земель комерційного використання коефіцієнт функціонального призначення застосовується із значенням 2,5.

Надалі набрав чинності Наказ Мінагрополітики України № 261, у Додатку 1 якого встановлено, що до земель, які використовуються для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , код КВЦПЗ - 03.15 та коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 0,7.

Також суд зауважує, що відповідачем не було подано власного контррозрахунку заборгованості.

Крім того відповідач заперечуючи проти позову вказує на наявність обмежень у використанні земельної ділянки, у зв`язку з чим розмір земельної ділянки, зазначений позивачем у розрахунках є невірним.

Щодо вищезазначених заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 № 1051 зазначено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в містах Києві та Севастополі) належать обмеження у використанні земель.

Відповідно до пункту б статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Стаття 9 ЗУ Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів закріпила, що охоронні зони об`єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою.

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно ст. 14 ЗУ Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів.

Статтею 20 вищезазначеного Закону закріплено, що власники та користувачі земельних ділянок зобов`язані безперешкодно допускати працівників підприємств магістральних трубопроводів для здійснення контролю технічного стану об`єктів магістральних трубопроводів та виконання планових і аварійно-відновлювальних робіт.

Тобто в даному випадку посилання відповідача на те, що наявність обмежень у використанні земельної ділянки є підставою для визначення іншого розміру земельної ділянки є безпідставними.

Крім того, як вже було зазначено, земельна ділянка, яка використовується відповідачем є сформованою, містить кадастровий номер 6310136300:08:021:0063 та має чітко визначену площу 2892 кв.м.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку суд дійшов висновку, що обставини на які посилається позивач та докази, надані в їх обґрунтування є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на її спростування.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно отриманого доходу виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею, у зв`язку з чим позовні вимоги Харківської міської ради щодо стягнення з Товариств з обмеженою відповідальністю Полтаврембуд безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 809614,43 грн. за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаврембуд", м. Полтава (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-Б, код ЄДРПОУ 32544907) на користь Харківської міської ради, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 809614,43 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 12144,22 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаврембуд", м. Полтава (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-Б, код ЄДРПОУ 32544907);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "18" грудня 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2692/19