Постанова

від 05.12.2019 по справі 761/23928/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 761/23928/18 Головуючий у І-й інстанції - Осаулов А.А.

апеляційне провадження № 22-ц/824/13505/2019 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі - Діденку А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора БІКОМ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємства,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ТОВ Брокерська контора БІКОМ звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємства.

В обґрунтування позову вказував, що у період з 23.06.2014 року ОСОБА_1 відповідно до наказу за № 33-ОС займала посаду фінансового директора ТОВ БК БІКОМ та відповідно до наказу за №51-00 від 02.12.2014 року виконувала роботу на умовах внутрішнього суміщення за посадою головного бухгалтера ТОВ БК БІКОМ . У подальшому, згідно наказу за № 16/3 від 01.11.2016 ОСОБА_1 було переведено на посаду головного бухгалтера фінансового департаменту Товариства.

У період з 20.02.2017 по 13.03.2017 року Головним управлінням ДФС України в м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ БК БІКОМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 роки.

За результатами перевірки ГУ ДФС України в м. Києві складено акт від 20.03.2017 року за № 101/26-15-14-01-05/19123231, який отримано відповідачем 23.03.2017 року. Згідно з висновками зазначеного Акту, перевіркою встановлено серед інших, порушення: пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39, пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік. Крім того, відповідно до п. 4.1.1 та п. 7.2 зазначеного Акту особою відповідальною за допущені порушення вимог податкового законодавства України була головний бухгалтер Товариства - ОСОБА_1 .

У подальшому, головним бухгалтером Товариства ОСОБА_1 29.03.2017 року подано заперечення на висновки зазначеного Акту. Однак, згідно відповіді ГУ ДФС України від 07.04.2017 р. за № 8726/10/26-15-14- І1-05 про результати розгляду заперечень (отримано позивачем 12.04.2017 р. за вх. № 01-02/49) висновки вищевказаного Акту залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 р. за №00002371401. На підставі вищевказаного податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС України в м Києві за порушення пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39, пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік на позивача накладено адміністративний штраф у сумі 365 400,00 грн., який на даний час сплачено в повному обсязі.

Таким чином, виявлене під час перевірки порушення, яке викладено в Акті від 20.03.2017 року за № 101/26-15-14-01-05/19123231 та на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 р. за №00002371401 є прямими грубими порушеннями вимог податкового законодавства України в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку, порушенням посадової інструкції відповідача, що призвели до накладення на позивача адміністративного штрафу та нанесенню фактичних збитків позивачу.

Окрім цього, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, ТОВ БК БІКОМ було укладено з ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 23.06.2014 року.

На підставі цього договору, ОСОБА_1 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей.

14.04.2017 року на підставі Наказу №11-ОС про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера фінансового департаменту за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДФС у м. Києві за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. від 20.03.2017р. за № 101/26-15-14-01-05/19123231.

08.06.2017 року ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до ТОВ Брокерська контора БІКОМ про скасування вищевказаного наказу та поновлення на роботі. Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ Брокерська контора БІКОМ відмовлено.

Таким чином, діями відповідача завдано майнової шкоди Товариству на загальну суму 365 400, 00 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також відшкодувати сплачений судовий збір в сумі 5 481,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ БК БІКОМ матеріальну шкоду в розмірі - 365 400 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі - 5481 грн. 00 коп., а всього в розмірі - 370 881 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Брокерська контора БІКОМ .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ Брокерська контора БІКОМ .

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, зокрема, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктами першим та другим частини першої статті 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Частиною першою статті 137 КЗпП України передбачено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 23.06.2014р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Брокерська контора БІКОМ на посаду фінансового директора на підставі наказу (розпорядження) № 33-ОС від 23.06.2014р. про прийняття на роботу.

В цей же день, 23.06.2014 року з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, ТОВ БК БІКОМ було укладено з ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за умовами якого у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству , та їх відшкодування відбувається у відповідностей до чинного законодавства.

Відповідно до наказу за №51-00 від 02.12.2014 року ОСОБА_1 виконувала роботу на умовах внутрішнього суміщення за посадою головного бухгалтера з щомісячною доплатою згідно штатного розпису з 02.12.2014 року.

Згідно Наказу № 16/3-КЗ про переведення ОСОБА_1 , з її згоди переведено з посади фінансового директора фінансового департаменту на посаду головного бухгалтера фінансового департаменту з 01.11.2016р., з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженою директором ТОВ БК БІКОМ Н.І. Фітковським 22.11.2013 р., визначено, що головний бухгалтер, зокрема забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з урахуванням особливостей діяльності підприємства та технології оброблення ділових даних; організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх видів господарських операцій; забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам; здійснює заходи щодо надання повної, правильної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства; бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями тощо. Зі змістом вказаної посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомилась під підпис 02.12.2014 р.

Судом також встановлено, що в період з 20.02.2017р. по 13.03.2017р. Головним управлінням ДФС України у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ БК БІКОМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено Акт від 20.03.2017р. № 101/26-15-14-01-05/19123231, яким встановлено порушення ТОВ БК БІКОМ : п.п.134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами, в результаті чого ТОВ БК БІКОМ завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 135 312 920 грн.: в тому числі за 2015 рік в сумі 82 321 110 грн., за 2016 рік в сумі 52 991 810 грн.; п.п.39.2.1.7. п.39.2. ст.39, п.п.39.2.1.2. п.п.39.2.1. р.39.2. ст. 39, п.п.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VIнеподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Згідно п.п.4.1.1. та п.7.2. вказаного Акту визначено, що у період вчинення відповідних правопорушень відповідальними особами були: директор - ОСОБА_3 , головний бухгалтер - ОСОБА_1

29.03.2017 року ОСОБА_1 були подані заперечення вих. № 01-02/64 від 28.03.2017р. до Акту документальної перевірки від 20.03.2017р. № 101/26-15-14-01-05/19123231 про результати планової виїзної перевірки ТОВ БК БІКОМ .

За результатом розгляду вказаних заперечень Головним управлінням ДФС у м. Києві повідомлено ТОВ БК БІКОМ , що висновки акта перевірки від 20.03.2017р. №101/26-14-01-05/19123231 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ БК БІКОМ , код 19123231, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.12.2016р. залишаються без змін.

Так, на підставі Акта перевірки від 20.03.2017р. № 101/26-14-01-05/19123231 ГУ ДФС України у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення форма П від 12.04.2017р. № 00002361401 та форма ПС від 12.04.2017р. № 00002371401, якими ТОВ БК БІКОМ зобов`язано виправити частину суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено у показниках податкової звітності з податку на прибуток, та сплатити адміністративний штраф у розмірі 365 400 грн.

Крім того, 24.04.2017 року ТОВ БК БІКОМ звернулося до Державної фіскальної служби України із скаргою (заявою) на податкові повідомлення-рішення вх. №01-02/79 від 24.04.2017 року.

Із рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві повідомило ТОВ БК БІКОМ про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 12.04.2017 № 00002361401, № 00002371401, а скарги - без задоволення.

Адміністративний штраф сплачений ТОВ БК БІКОМ 29.06.2017р. в сумі 365 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3701 від 29.06.2017р.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ БК БІКОМ на посаді головного бухгалтера фінансового департаменту, допустила порушення п.п.134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами, що призвело до завдання ТОВ БК БІКОМ шкоди на суму 365 400,00 грн., які були сплачені останнім як адміністративний штраф за порушення вищевказаних вимог податкового законодавства і розмір яких, як вважав суд першої інстанції, підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність відшкодування позичу заподіяної шкоди, однак не може повністю погодитись з розміром суми, що підлягає стягненню.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14 роз`яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (ст. 135-1 КЗпП України).

З матеріалів справи слідує, що 23 червня 2014 року між сторонами був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Разом з тим, посада фінансового директора та головного бухгалтера, яку займала відповідачка, не внесена до Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання,обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питань, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 447/24 від 28 грудня 1977 року, а отже договір про повну матеріальну відповідальність юридичної сили не має і не може бути підставою для покладення на відповідачку матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

За змістом п.2 ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Згідно п.п.4.1.1. та п.7.2. Актувід 20.03.2017 р. № 101/26-15-14-01-05/19123231 визначено, що у період вчинення відповідних правопорушень відповідальними особами були: директор - ОСОБА_3 , головний бухгалтер - ОСОБА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 при виконанні своїх трудових обов`язків були допущені порушення та заподіяно шкоду підприємству в сумі штрафних санкцій на загальну суму 365 400,00 грн.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 р.за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей

заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки), не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348 ( 348-95-п ), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли

працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачка має нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

З довідки, наданої ТОВ БК БІКОМ слідує, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю Брокерська контора БІКОМ на посаді головного бухгалтера та у період з 01.10.2016 року до 31 березня 2017 року отримувала заробітню плату, середньомісячний заробіток якої за вказаний період становив 11 230 грн. 78 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої матеріальної шкоди, завданої працівником з 365 400 грн. на 11 230,78 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року змінити.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська компанія БІКОМ матеріальної шкоди з 365 400 грн. 00 коп. до 11 230 грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: