Постанова

від 17.12.2019 по справі 362/7409/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7409/19

Провадження № 1-кс/362/2457/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,-

в с т а н о в и в :

17.12.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на відчуження земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3221455300:01:017:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (1/2) та ОСОБА_5 (1/2) та шляхом заборони вчинення дій щодо проведення державної реєстрації зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, державної реєстрації поділу на вказану земельну ділянку.

Клопотання обґрунтовано наступним.

Слідчим відділом Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019111200000818 від 29.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 13.08.2004 на підставі рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV здійснено продаж ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» забудованих земель існуючим кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інвентаризаційної справи на нерухоме майно, наданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» за вищевказаною адресою у 2008-2009 роках здійснено реєстрацію приміщення (недобудови 60% будівництва).

Разом із цим, 06.12.2019 в якості свідка допитано власника земельної ділянки ОСОБА_4 , яким надано копію інвентаризаційної справи на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке по своєму змісту суперечить наданій Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційній справі, оскільки містить інформацію про наявність у повному обсязі збудованого приміщення.

З урахуванням викладеного, на даний час по одному приміщенню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , наявні дві інвентаризаційні справи, всупереч Наказу № 550 від 29.10.2012 «Про затвердження Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Разом із цим, на даний час є достатні відомості вважати, що для прийняття рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV від 13.08.2004 використовувалась інвентаризаційна справа, яка надана свідком

ОСОБА_4 в ході допиту.

Таким чином, рішення Глевахівської селищної ради № 358-17-IV від 13.08.2004 прийнято всупереч ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2004), якими передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власності на конкурентних засадах (аукціон, конкурс).

Отже, підставою для продажу земельної ділянки стали документи, які фактично не видавались, що свідчить про її вибуття з комунальної власності внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Також, положенням ч. 2 ст.170КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальнопротиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, оскільки матеріали досудового розслідування переконливо свідчать про те, що майно, яке зазначене в клопотанні прокурора про накладення арешту, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки є предметом вчинення кримінального правопорушення, вибуло у приватну власність у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення та обґрунтовано визнане речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, виникає потреба у арешті земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:01:017:0127, оскільки вказане майно фактично є предметом кримінального правопорушення, а тому воно у встановленому порядку обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 173 КПК України накладення арешту, шляхом заборони відчуження та заборона вчинення реєстраційних дій щодо поділу, об`єднання земельних ділянок є найменш обтяжливий способом арешту майна, не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Заслухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 29.11.2019 р. до ЄРДР були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (кримінальне провадження №42019111200000818).

У ньому зазначено підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, вид майна, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимогст.171 КПК України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, які підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч.3ст.170 КПК Українивизначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч.2ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене вище майно.

При цьому, з огляду на положення ч.ч.1, 3ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об`єктивному встановленню обставин кримінального провадження.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні слідчого, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст.ст.167-175,309,369,372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати заходи забезпечення кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42019111200000818 від 29.11.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3221455300:01:017:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (1/2) та ОСОБА_5 (1/2) та заборони вчинення дій щодо проведення державної реєстрації зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, державної реєстрації поділу на вказану земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3221455300:01:017:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (1/2) та ОСОБА_5 (1/2).

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Київського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1