Постанова

від 13.11.2019 по справі 621/2136/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 621/2136/17

провадження № 61-14283св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство комунальний заклад Слобожанський селищний Палац культури ,

треті особи: директор Комунального підприємства комунальний заклад Слобожанський селищний Палац культури Афанасенко Валерій Павлович, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація працівників культури,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року у складі судді Шахової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури (далі - КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ), треті особи: директор КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_9, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація працівників культури, в якому з урахуванням уточненого кола учасників справи та позовних вимог, просила визнати незаконним її звільнення з посади концертмейстера музичного гурту Естер КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 року № 96, поновити її на вказаній посаді, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судом рішення з урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 107,93 грн, стягнути з відповідача на її користь належні їй суми, а саме: 12 781,75 грн ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2017 року; 6 652,40 грн ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року; 1 245,60 грн невиплаченої надбавки до заробітної плати за період з 01 червня по 31 серпня 2017 року.

В обґрунтування позову вказувала, що 31 серпня 2017 року згідно з наказом директора Комунального підприємства КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури від 31 серпня 2017 року № 96 вона була звільнена з посади концертмейстера музичного гурту Естер у зв`язку зі скороченням штатних одиниць за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Із вказаним звільненням позивач не згодна, посилаючись на те, що статутом КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури не передбачено жодних повноважень керівника КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури самостійно вирішувати питання штатного розпису і чисельності працівників. Це питання належить до компетенції Комсомольської селищної ради, що підтверджується й тим, що саме рішенням ради затверджуються, а не погоджуються штатні розписи КПКЗ Слобожанський селищний Палац культуру . Отже, на думку позивача, директор КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури не мав жодних повноважень щодо прийняття рішення про скорочення її посади та подальшого звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Крім того, позивач вказувала на те, що в порушення вимог статті 43 КЗпП України відповідачем не було отримано згоду профспілкової організації на її звільнення. Її не запрошували на засідання профспілкової організації, де розглядалося подання про її звільнення.

Станом на 31 серпня 2017 року, тобто на день звільнення, посаду концертмейстера в цьому закладі займали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , станом на 27 жовтня 2017 року посаду концертмейстера займали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Таким чином, позивач вказувала, що після її звільнення у зв`язку зі скороченням посади до штатного розпису КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на наступний день після її звільнення була введена посада концертмейстера вокального ансамблю Казка . Отже, на думку позивача, звільнення відбулось не у зв`язку з фактичним скороченням посади концертмейстера та не за недостатньою субвенцією на заробітну плату, а тому що цього забажав директор закладу.

Крім того, позивач вказувала, що 24 лютого 2016 року на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури безстроковий трудовий договір між нею та відповідачем є припиненим. Відповідач мав до 24 лютого 2017 року укласти з нею контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, чого виконано не було. Натомість законодавець, визначаючи обов`язок укладання контракту без проведення конкурсу, забезпечив гарантію на звільнення з роботи на строк щонайменше 1 рік - до 24 лютого 2018 року.

Також позивач зазначала, що при звільненні з нею не був проведений повний розрахунок належних виплат, що є порушенням статті 47 КЗпП України. Відповідно до наказу від 01 лютого 2016 року № 14 Про скорочення штату працівників вона з 01 квітня 2016 року отримувала 0,5 тарифної ставки, що є порушенням положень частини другої статті 29 Закону України Про культуру . Незаконність скорочення штату працівників, а саме зміна суттєвих умов праці, підтверджується тим, що до штатного розпису відповідачем була введена нова посада - концертмейстер вокального ансамблю Казка . Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці. Таким чином, за період з 01 квітня 2016 року по день звільнення нею недоотримано заробітної плати в розмірі 12 781,75 грн. Також позивач вказувала на те, що нею не було отримано доплат за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09 грудня 2015 року № 1026. Згідно з вказаною постановою відповідач мав виплачувати їй 20 % посадового окладу щомісячно, що за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2017 року мало становити 6 652,40 грн. Також з 01 березня по 31 серпня 2017 року штатним розписом передбачена виплата їй надбавки в загальній сумі 2 491,20 грн, але за період з 01 червня 2017 року по день звільнення відповідач її не виплатив, що підтверджується розрахунковими листами за вказаний період. Невиплачена сума надбавки становить 1 245,60 грн.

Таким чином, позивач змушена звернутись із вказаним позовом до суду та просила задовольнити його в повному обсязі.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади концертмейстера музичного гурту Естер КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 року № 96. Поновлено ОСОБА_1 на роботі до КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на посаді концертмейстера музичного гурту Естер з 01 вересня 2017 року. Стягнуто з КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2017 року по 21 січня 2019 року включно у розмірі 37 451,71 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену їй доплату за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 5 227,90 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також стягнення на користь ОСОБА_1 ненарахованої та невиплаченої їй доплати за вислугу років за один місяць з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь держави судовий збір у сумі 1 749,89 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу з 17 серпня 2017 року стало відомо, що посада концертмейстера вокального ансамблю Казка буде вільною, на цю посаду було призначено ОСОБА_4 , проте ця посада, яка є аналогічною посаді позивача, не була запропонована ОСОБА_1 в період її роботи з 17 серпня по 31 серпня 2017 року і будь-яких доказів відмови ОСОБА_1 від переведення на цю роботу відповідачем не надано. Відповідно суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням частини другої статті 40 та частини третьої статті 49 2 КЗпП України.

У частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів розраховано, що за умови середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 - 107,93 грн та кількості робочих днів за період з 01 вересня 2017 року по день ухвалення рішення - 347, згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, на користь позивача підлягає стягненню 37 451,71 грн (107,93 грн ? 347 днів) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У частині позовних вимог про стягнення на користь позивача 12 781,75 грн ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2017 року суд першої інстанції відмовив, оскільки наказом Комсомольського селищного Палацу культури від 01 лютого 2016 року № 14 про скорочення штату працівників підтверджується, що концертмейстер колективу Естер ОСОБА_1 була повідомлена під особистий підпис про переведення її з повної тарифної ставки на половину (0,5 посадового окладу), тобто своїм підписом позивач погодилась на продовження роботи в нових умовах. При цьому Закон України Про культуру не містить норм, які б забороняли проведення змін істотних умов праці згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України, що відбулось у відповідача, у зв`язку з чим частина друга статті 29 Закону України Про культуру , на яку посилається позивач, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 6 652,40 грн ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення пунктів 2, 3 постанови КМУ від 09 грудня 2015 року № 1026 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась доплата за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 5 227,90 грн, з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому виключення з підстав недостатнього фінансування зазначена постанова не містить, і відповідачем не заперечувалось, що доплата за вислугу років позивачу не виплачувалась.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 1 245,60 грн невиплаченої надбавки до заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що в період з червня 2017 року по день звільнення в 2017 році вона виконувала роботу, пов`язану з такими показниками, як складність і напруженість у роботі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу директора КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_9 задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення з посади концертмейстера музичного гурту Естер КПКЗ Слобожанський селищний палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 року № 96, поновлення на роботі на посаді концертмейстера музичного гурту Естер з 01 вересня 2017 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ненараховану і невиплачену їй доплату за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року в розмірі 5 227,90 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів залишено без задоволення. Рішення суду в частині стягнення з КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на користь держави судового збору в сумі 1 749,89 грн скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанцій залишено без змін. Компенсовано КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури за рахунок держави в порядку, передбаченому КМУ, сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 920,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, позивач була у встановлений законом строк попереджена про майбутнє звільнення.

Також апеляційний суд виходив з того, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику посади, наявні у нього на день попередження про майбутнє звільнення, а із матеріалів справи вбачається, що у відповідача ні станом на 29 червня 2017 року (день попередження про звільнення), ні станом на день звільнення, тобто на 31 серпня 2017 року, наявних вакантних посад не було, на момент скорочення посади позивача посада концертмейстера вокального ансамблю Казка не була вакантною, оскільки ОСОБА_3 був звільнений в цей же день, але пізніше, при цьому посада, з якої звільнився ОСОБА_3 , не є аналогічною посаді ОСОБА_1 , оскільки позивач працювала концертмейстером музичного гурту (навчання учасників гурту на фольклорних і народних музичних інструментах), а концертмейстер вокального ансамблю навчає співу (вокальний жанр), а позивач не має відповідної кваліфікації для того, щоб бути прийнятою на посаду концертмейстера вокального ансамблю.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади концертмейстера музичного гурту Естер КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з наказом від 31 серпня 2017 року № 96 та поновлення її на роботі на цій самій посаді. Оскільки позовні вимоги з приводу стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, то вони також задоволенню не підлягали.

Також колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача 6 652,40 грн ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року підлягає скасуванню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що з 2002 року у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у відповідача доплата за вислугу років ніколи не передбачалась і не затверджувалась Комсомольською селищною радою, кошти спеціального фонду КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури відносяться до місцевого бюджету і щорічна їх недостатня кількість не дозволяла передбачати і затверджувати у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у відповідача доплату за вислугу років.

В іншій частині рішення суду першої інстанції з точки зору апеляційного суду відповідає вимогам законодавства та він обґрунтовано не прийняв наведені позивачем доводи з відповідних підстав.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 у липні 2019 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у вищевказаній справі,в якій позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Касаційна скарга обґрунтована тим, що директор КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури не наділений повноваженнями приймати рішення про скорочення посад та звільнення працівників, такі рішення мав приймати уповноважений власником (територіальною громадою) відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування орган місцевого самоврядування або уповноважений орган, наділений такими функціями згідно з установчими документами або довіреністю, відповідачем не надано доказів щодо прийняття власником або уповноваженим ним органом рішень про скорочення штатної одиниці позивача та недофінансування фонду оплати праці.

Також заявник у касаційній скарзі посилається на те, що її звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового комітету, та на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження № 6-40цс15), де зазначено, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. В свою чергу в день звільнення позивача, 31 серпня 2017 року, з посади, яка була аналогічна посаді, яку вона займала, був звільнений за власним бажанням концертмейстер ОСОБА_3 за заявою від 17 серпня 2017 року, на останні години роботи ОСОБА_1 до 20:00, директор, робочий час якого до 18:00, вже звільнив ОСОБА_3 , знав про вакантну посаду, але не запропонував позивачу цю роботу. Окрім цього, з урахуванням змін до статті 21 Закону України Про культуру та професійної діяльності позивача відповідач мав до 24 лютого 2017 року укласти з нею контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, що гарантувало їй неможливість звільнення з роботи на строк щонайменше один рік.

У жовтні 2019 року від Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому третя особа просить відмовити позивачу в задоволенні її касаційної скарги , залишити постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в силі , посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Також у жовтні 2019 року від директора КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_9 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на законність оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, витребувано матеріали справи зі Зміївського районного суду Харківської області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді концертмейстера музичного гурту Естер КПКЗ Слобожанський селищний палац культури .

Відповідно до листа Комсомольського селищного голови Діхтяр Д. М. від 16 червня 2017 року Комсомольська селищна рада пропонує директору КПКЗ Слобожанський селищний палац культури оптимізувати видатки Палацу культури, у тому числі переглянути штатний розпис та скоротити штатні одиниці.

Згідно зі штатним розписом станом на 01 липня 2017 року в КПКЗ Слобожанський селищний палац культури налічувалось 33 штатні одиниці, у тому числі посада концертмейстера музичного гурту Естер .

19 червня 2017 року КПКЗ Слобожанський селищний палац культури направлений на адресу голови профспілкового комітету Слобожанського селищного Палацу культури лист № 57 щодо узгодження скорочення посад керівника та концертмейстера музичного гурту Естер та керівника вокального ансамблю Райдуга .

Згідно з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету Слобожанського селищного Палацу культури від 19 червня 2017 року членами профспілки проведено голосування щодо скорочення у зв`язку з недостатньою субвенцією на заробітну плату посад керівника музичного гурту Естер ОСОБА_5 , концертмейстера музичного гурту Естер ОСОБА_1 та керівника вокального ансамблю Райдуга Веселовську Г. П.

Відповідно до рішення Комсомольської селищної ради від 20 червня 2017 року № 171 погоджено штатний розпис КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури з 01 липня 2017 року у кількості 31,5 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 116 563,28 грн. Посада концертмейстера музичного гурту Естер в новому штатному розписі відсутня.

Відповідно до наказу КПКЗ Слобожанський селищний палац культури від 29 червня 2017 року № 71, у зв`язку із недостатньою субвенцією на заробітну плату на друге півріччя 2017 року, на виконання рішення Виконавчого комітету Комсомольської селищної ради з 01 вересня 2017 року проведено скорочення штатних одиниць, у тому числі й концертмейстера музичного гурту Естер ОСОБА_1 . З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис.

Листом КПКЗ Слобожанський селищний палац культури від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що 01 вересня 2017 року її буде звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вказаний лист ОСОБА_1 отримала, про що свідчить її підпис на примірнику вказаного листа.

31 серпня 2017 року відповідно до наказу № 96 КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_6 Б. звільнено з посади концертмейстера музичного гурту Естер у зв`язку зі скороченням штатних одиниць (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Посаду концертмейстера в КПКЗ Слобожанський селищний палац культури станом на 31 серпня 2017 року займали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а станом на 27 жовтня 2017 року посаду концертмейстера займають ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Наведене підтверджується листом КПКЗ Слобожанський селищний палац культури від 27 жовтня 2017 року.

Відповідно до наказу КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури від 31 серпня 2017 року № 98 ОСОБА_3 звільнено з посади концертмейстера вокального ансамблю Казка за власним бажанням. Підставою для винесення наказу була заява ОСОБА_3 , датована 17 серпня 2017 року, на якій у верхньому лівому куті міститься резолюція уповноваженої особи.

Щодо розрахунків у частині позовних вимог про стягнення з відповідача коштів судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

З урахуванням довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 27 вересня 2018 року та заяви про уточнення позовних вимог у частині розрахунку середньоденного заробітку позивача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 107,93 грн.

Позивач до 01 квітня 2016 року отримувала повну тарифну ставку, а з 01 квітня 2016 року почала отримувати 0,5 тарифної ставки.

З наказом Комсомольського селищного Палацу культури від 01 лютого 2016 року № 14 про скорочення штату працівників концертмейстер колективу Естер ОСОБА_1 повідомлена під особистий підпис.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона має стаж роботи, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, -понад 10 років.

Відповідачем не заперечувалось, що доплата за вислугу років позивачу не виплачувалась.

Згідно з кошторисом КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на 2017 рік та довідки відповідача від 11 липня 2018 року № 68 у бюджеті КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури на 2016- 2017 роки були передбачені видатки за спеціальним фондом.

Відповідно до інформації про розмір тарифної ставки ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року в січні-березні 2016 року її тарифна ставка була повною з посадовим окладом 1 925,00 грн, у квітні 2016 року у позивача було 0,5 тарифної ставки з посадовим окладом 962,50 грн, з травня по листопад 2016 року включно у позивача було 0,5 тарифної ставки з посадовим окладом 1 025,00 грн, в грудні 2016 року -0,5 тарифної ставки з посадовим окладом 1 155,00 грн, а з січня по серпень 2017 року включно - 0,5 тарифної ставки з посадовим окладом 1 384,00 грн.

Згідно з пунктом 5.6 розділу 5 колективного договору трудового колективу КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури та додатку 3 до колективного договору встановлені розміри доплат за складність і напруженість у роботі, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт концертмейстерам у розмірі до 50 % посадового окладу.

Оскільки такий показник, як складність і напруженість в роботі позивача з червня місяця по день звільнення в 2017 році був відсутній, тому ця надбавка позивачу не виплачувалась.

У частині повноважень директора відповідача судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно зі статутом відповідача КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури заснований на комунальній власності територіальної громади Комсомольської селищної ради та знаходиться у сфері управління Комсомольської селищної ради, яка є засновником цього закладу.

КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури самостійно розробляє власний штатний розпис і подає його на затвердження до Комсомольської селищної ради відповідно до підпункту 6.1.9 статуту відповідача.

Згідно з пунктом 6.4 статуту КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури директор є представником закладу під час реалізації завдань, функцій та обов`язків закладу, передбачених актами законодавства та цим статутом, іншими нормативними документами. Здійснює поточне (оперативне) керівництво закладом, на основі єдиноначальності організує його роботу. Забезпечує добір кадрів. Укладає трудові договори, контракти з працівниками закладу.

Відповідно до пункту 2.8 контракту, укладеного 28 лютого 2017 року з ОСОБА_7 , який є переможцем конкурсу на зайняття посади КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури , керівник має право приймати на роботу та звільняти працівників закладу культури, визначати їх функціональні обов`язки, застосовувати до них заходи заохочення та дисциплінарного стягнення, укладати та розривати з ними трудові договори.

Нормативно-правове обґрунтування

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49 2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

За частинами першою та третьою статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведених норм та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки на підприємстві у момент звільнення ОСОБА_1 були наявні посади, які могли бути запропоновані позивачу, виходячи з її професії, спеціальності, освіти та кваліфікації, отже, роботодавцем не виконано обов`язок, передбачений частиною третьою статті 49 2 КЗпП України.

Роботодавець - КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури не запропонував всі вакантні посади, що існували в період від попередження позивача про скорочення, до її звільнення. Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідної освіти у позивача для пропозиції їй вакантної посади концертмейстера вокального ансамблю Казка немає і з її кваліфікацією вона не має права працювати в жодному колективі - а ні в танцювальному, а ні в інструментальному (духових і народних інструментів), а ні в вокальному, ґрунтуються лише на поясненнях представника відповідача, без відповідного підтвердження належними та допустимими доказами, і в цій частині справедливими є доводи заявника, що вона має спеціальність викладача музично-теоретичних дисциплін (диплом молодшого спеціаліста: а. с. 133 т. 1), що дозволяє працювати на посаді концертмейстера (посадова інструкція концертмейстера ансамблю Весняночка : а. с. 81 т. 1), у тому числі вокального ансамблю, а ОСОБА_3 , звільнений згідно з наказом з посади концертмейстера вокального ансамблю Казка , не мав взагалі диплому про освіту у сфері культури (згідно з листом відповідача від 11 квітня 2019 року № 45 надати копію його диплому неможливо через її відсутність у особистій справі, станом на 31 серпня 2017 року ОСОБА_3 був лише студентом Харківської державної академії культури: а. с. 45 т. 3). За умови, коли посаду концертмейстера вокального ансамблю Казка займав ОСОБА_3 , який ще не закінчив вищого навчального закладу, немає беззаперечних перепон для займання цієї посади концертмейстера вокального ансамблю Казка позивачем, яка має спеціальну музично-педагогічну освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста та стаж роботи більше 10 років.

Також Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду, що на момент виконання процедури по скороченню посади позивача посада концертмейстера вокального ансамблю Казка не була вакантною, оскільки ОСОБА_3 був звільнений в цей же день, але пізніше, оскільки , як вже зверталась увага, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, якщо йому були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення , а про звільнення ОСОБА_3 з посади концертмейстера вокального ансамблю Казка з 31 серпня 2017 року відповідачу було відомо вже з 17 серпня 2017 року (заява про звільнення за власним бажанням за підписом ОСОБА_3 від 17 серпня 2017 року: а. с. 107 т. 2).

При цьому доводи касаційної скарги з приводу відсутності у директора КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури повноважень на звільнення позивача відхиляються, оскільки, як було встановлено судами, згідно зі статутом відповідача КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури (а. с. 12 т. 1) заснований на комунальній власності територіальної громади Комсомольської селищної ради та знаходиться у сфері управління Комсомольської селищної ради, яка є його засновником та затверджує штатний розпис та штатну чисельність закладу (підпункт 6.1.9 статуту), укладає та розриває контракт з директором закладу (підпункт 6.1.11 статуту).

Безпосереднє керівництво закладом здійснює директор, який призначається на посаду шляхом укладення з ним контракту строком на 5 років за результатами конкурсу (пункт 6.2 статуту). При цьому директор є представником закладу під час реалізації завдань, функцій, обов`язків закладу, передбачених актами законодавства та статутом, іншими нормативними документами (підпункт 6.4.1 статуту), здійснює поточне (оперативне) керівництво закладом, на основі єдиноначальності організує його діяльність, забезпечує виконання завдань закладу, передбачених законодавством, визначених засновником та статутом (підпункт 6.4.2 статуту), забезпечує добір і розстановку кадрів (підпункт 6.4.3 статуту), видає накази (підпункт 6.4.17 статуту), укладає трудові договори, контракти з працівниками закладу (підпункт 6.4.18 статуту), вирішує інші питання, віднесені законодавством, контрактом та статутом до його компетенції, крім тих, що віднесені до компетенції засновника та органу управління (підпункт 6.4.25 статуту).

У свою чергу згідно з пунктом 2.8 контракту, укладеного 28 лютого 2017 року з директором КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури ОСОБА_9, керівник відповідача має право приймати на роботу та звільняти працівників закладу культури, укладати та розривати з ними трудові договори.

Зазначеному також правильно надано оцінку судом першої інстанції, який дійшов висновку про наявність відповідних повноважень у директора КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури вирішувати питання звільнення працівників відповідача, а доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про звільнення заявника без відповідної згоди профспілкового комітету, то слід зазначити, що зазначене також було предметом розгляду судом першої інстанції, який відхилив дві згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , надані Зміївською районною профспілковою організацією працівників культури та профспілковим комітетом відповідача, оскільки вони надані без врахування встановлених судом обставин, які є істотними та такими, що впливають на висновки профспілок, тобто в цій частині доводи касаційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що вона займалась професійною діяльністю в КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури , що надавало їй право згідно зі змінами до статті 21 Закону України Про культуру на укладення контракту без проведення конкурсу та подальше автоматичне укладення контракту, відхиляються з огляду на те, що шляхом укладення контрактів трудові відносини оформлюються саме з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури (передбачено частиною другою статті 21 Закону України Про культуру ).

У той же час професійний творчий працівник - це особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва, що передбачено абзацом другим статті 1 Закону України Про професійних творчих працівників та творчі спілки .

Метою діяльності КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури згідно з його статутом є задоволення культурних потреб громади у сфері культурного дозвілля та сімейного відпочинку, розвитку народної традиції, культури, підтримки художньої творчості, самодіяльності, творчої ініціативи тощо. Основними завданнями закладу є розвиток самодіяльної народної творчості в усій різноманітності її видів та жанрів, розкриття творчих здібностей та обдарувань людей, створення умов для індивідуальної та колективної самодіяльної народної творчості. Для виконання цих завдань заклад, зокрема, створює фольклорні, музичні, театральні, хореографічні, естрадні та інші художні колективи, гуртки, любительські об`єднання, клуби за інтересами різних напрямків.

Відповідно немає підстав вважати, що вимога укладення контракту на конкурсній основі згідно з наказом Міністерства культури України від 01 липня 2016 року № 497 Про затвердження Порядку формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури та подальше його продовження на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту, розповсюджувалась на позивача під час її звільнення.

Не погоджується колегія суддів з висновком апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача 6 652,40 грн ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року з огляду на наступне.

Апеляційний суд виходив з того, що кошти спеціального фонду КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури відносяться до місцевого бюджету і щорічна їх недостатня кількість не дозволяла передбачити і затверджувати у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у відповідача доплату за вислугу років.

При цьому згідно зі статтею 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Порядок виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років затверджено постановою КМУ від 09 грудня 2015 року № 1026.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів виплачується у межах фонду оплати праці працівників, затвердженого на відповідний рік.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис бюджетної установи має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Особливості обліку та відображення фонду оплати праці визначені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Згідно з підпунктом 1.6.2 вказаної Інструкції, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. У зв`язку із цим джерелом виплати надбавки за вислугу років можуть бути як кошти загального, так спеціального фонду.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тобто право на виплату доплати за вислугу років підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені кошти на це у бюджеті.

Матеріали справи містять підтвердження надходження коштів доКПКЗ Слобожанський селищний Палац культури із загального фонду бюджету та спеціального фонду бюджету, та передбачені на оплату праці видатки (а. с. 67 -68, 70 -71, 73-74 т. 1, а. с. 101 т. 2, а. с. 15-16т. 3).

За умов зазначеного, рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача 6 652,40 грн ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років є законним та необґрунтовано скасовано судом апеляційної інстанції.

З огляду на межі доводів касаційної скарги підстав для перерахунку присуджених на користь позивача сум у суду касаційної інстанції немає.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованимє рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 263 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що є підставою для скасування його постанови.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат необхідно змінити: понесені відповідачем судові витрати за подачу апеляційної скарги залишаються за КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури .

Окрім цього, на користь ОСОБА_1 із КПКЗ Слобожанський селищний Палац культури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 280,00 грн за подання позивачем касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати , рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року залишити в силі.

Стягнути із Комунального підприємства комунального закладу Слобожанський селищний Палац культури на користь ОСОБА_1 1 280,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко