Постанова

від 04.12.2019 по справі 190/1111/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 190/1111/15-ц

провадження № 61-27807 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року у складі судді Семенникова О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Баранніка О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (далі - ТОВ СФГ Гермес ), тертя особа - реєстраційна служба П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2016 року реєстраційна служба П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, за заявою ОСОБА_1 від 02 листопада 2016 року, виключена з кола осіб, які беруть участь у справі, у зв`язку з ліквідацією та відсутністю доказів щодо наявності правонаступництва (а.с. 215, 217, т. 1).

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 7,469 га (кадастровий номер 1224583000:01:042:0308), розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

05 березня 2006 року між нею та селянським (фермерським) господарством Гермес (далі - СФГ Гермес ) було укладено договір оренди землі № 104, за яким вона передала СФГ Гермес у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на п`ять років.

22 травня 2009 року між ними була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року, згідно з яким строк дії договору оренди землі змінений на 25 років.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес було укладено договір купівлі-продажу посівів № 7/12/Б, за яким разом з посівами до ТОВ СФГ Гермес перейшло право користування належною йому земельною ділянкою із збереженням за відповідачем усіх прав та обов`язків орендаря.

Крім того, 17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес була укладена додаткова угода до договору оренди землі № 7, згідно з якою СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належної їй земельної ділянки.

Зазначала, що вона не була повідомлена про намір продажу СФГ Гермес права користування його земельною ділянкою та про укладення додаткової угоди від 17 січня 2015 року № 7 про передачу права оренди земельної ділянки, укладеної не з нею, як власником земельної ділянки, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди землі від 05 березня 2006 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними договір купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б, укладений між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , у частині переходу права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором; визнати недійсною додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2006 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 05 червня 2006 року; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , проведену 18 березня 2015 року; зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку; стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.4. договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б, укладений між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес . Визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 104, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 05 червня 2006 року. Зобов`язано ТОВ СФГ Гермес повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 7,469 га (кадастровий номер 1224583000:01:042:0308), яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та належить позивачеві на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043853.Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не була повідомлена СФГ Гермес про укладення між ним та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б на належній позивачу земельній ділянці , оскільки жодних доказів відправлення позивачу та отримання останньою повідомлення про укладення такого договору суду не надано. Враховуючи те, що орендар здійснив передачу права користування земельною ділянкою без повідомлення про це власника земельної ділянки, суд дійшов висновку, що пункт 1.4. договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від продавця до покупця за договором, укладеним між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , слід визнати недійсним. Суд також виходив з того, що напідставі договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року та додаткової угоди від 17 січня 2015 року, укладених між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , останнє набуло права орендаря за первісним договором оренди від 05 березня 2006 року, у зв`язку з чим фактично відбулася передача таких прав орендаря до ТОВ СФГ Гермес , тобто вчинено правочини суборенди земельних ділянок, отриманих СФГ Гермес в оренду від позивача. Проте умовами договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивач як власник земельної ділянки на її передачу в суборенду та/або користування на інших підставах, у тому числі шляхом укладення будь-яких інших цивільно-правових угод: додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів тощо, не надавала, а земельна ділянка, що належать позивачу, у порушення встановленого законом порядку передана в суборенду шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди землі, без згоди власника. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес , судом враховано, що за заявою ОСОБА_1 реєстраційна служба П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області виключена з кола осіб, які беруть участь у справі, із заявою про залучення її правонаступника або будь-якої іншої особи, що проводить державну реєстрації речових прав, позивач не зверталась, тому правові підстави для задоволення цієї вимоги відсутні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес відхилено. Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлено повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ТОВ СФГ Гермес подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 190/1111/15-ц із П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ СФГ Гермес не було належним чином повідомлене про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв`язку із чим це призвело до обмеження прав відповідача на участь у судовому розгляді та неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. ТОВ СФГ Гермес вказує, що надіслало позивачу повідомлення від 31 жовтня 2014 року № 31/10/012, в якому запропонувало придбати право користування земельною ділянкою, що є об`єктом оренди за договором від 05 березня 2006 року № 104, та повідомлення від 10 грудня 2014 року № 10/12/012 про факт укладення спірного договору та перехід права користування, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями. Оскільки протягом місяця від позивача будь-яких заперечень не надходило, вважає, що суди неправильно застосували статтю 8 Закону України Про оренду землі . Також позивач неправильно обрав спосіб захисту, оскільки належним у цій справі способом захисту є переведення прав та обов`язків покупця.

Ураховуючи, що заявником оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій тільки в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому рішення судів попередніх інстанцій переглядаються тільки в цій частині (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2004 року серії ДП № 043853 власником земельної ділянки, площею 7,469 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000:01:042:0308), розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є ОСОБА_1

Згідно із свідоцтвом про одруження від 27 лютого 2002 року серії НОМЕР_1 позивачем змінено прізвище на ОСОБА_1 .

Відповідно до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 104 ОСОБА_1 передала СФГ Гермес в строкове платне користування належну їй на праві приватної власності земельну ділянку строком на 5 років, який зареєстровано в Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 05 червня 2006 року за № 040613800175. Передачу земельних ділянок від ОСОБА_1 до СФГ Гермес здійснено на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок від 05 березня 2006 року.

Відповідно до додаткової угоди від 22 травня 2009 року № 1 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 104, укладеної між ОСОБА_1 та СФГ Гермес , внесено зміни до договору оренди землі та визначено строк дії договору на 25 років.

Згідно з договором купівлі продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б СФГ Гермес передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, які розташовані на земельній ділянці, щодо якої укладено договір оренди землі від 05 березня 2006 року № 104.

У пункті 1.4 вказаного договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року передбачено, що разом із посівами на підставах, передбачених статтею 411 ЦК України, від продавця до покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне продавцю на підставі договору оренди землі із збереженням за покупцем всіх прав та обов`язків орендаря, передбачених договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес було укладено додаткову угоди № 7 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 104, згідно з якою сторони за додатковою угодою: СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , дійшли згоди щодо передачі від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес права оренди земельної ділянки, набутої СФГ Гермес на підставі договору оренди землі, укладеного 05 березня 2006 року з позивачем.

Передачу земельної ділянки із користування СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес здійснено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 17 січня 2015 року.

Згідно з листом від 10 грудня 2014 року СФГ Гермес повідомило ОСОБА_1 про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б, у зв`язку з чим запропоновано ОСОБА_1 , у разі наявності бажання, придбати право користування земельною ділянкою, що є об`єктом оренди за договором оренди землі від 05 березня 2006 року № 104, про що необхідно було повідомити протягом одного місяця (а.с. 7, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ СФГ Гермес задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2006 року та додаткового договору від 22 травня 2009 року, укладених між ОСОБА_1 та СФГ Гермес , окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладенні будь-яких додаткових угод до договору оренди та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися положеннями Закону України Про оренду землі .

Частиною першою статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України Про оренду землі .

У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що керівником СФГ Гермес (до часу його припинення) та з 20 січня 2015 року ТОВ СФГ Гермес була одна й та сама особа, ОСОБА_4 , тобто договір купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року і додаткова угода від 17 січня 2015 року укладені з метою утримання у користуванні тією самою особою земельної ділянки, а не продаж права користування земельною ділянкою.

Встановивши, що ОСОБА_1 як власник земельної ділянки згоди на її передачу (у тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів: додаткової угоди до договору оренди, договору купівлі-продажу посівів тощо), не надавала, а, отже, у порушення встановленого законом порядку право оренди земельною ділянкою передано іншому орендарю шляхом укладення додаткової угоди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без згоди власника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18).

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ СФГ Гермес не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ТОВ СФГ Гермес було відомо про розгляд справи 16 листопада 2016 року о 10 год. 30 хв. (а. с. 232, т. 1). Посилання відповідача на відсутність доказів вручення йому судових повісток є неспроможними, оскільки матеріалами справи узгоджується, що повістки про виклик у цивільній справі, а також процесуальні документи направлялися як місцезнаходженням товариства (яке відповідач вказував у заяві про перегляд заочного рішення), так і за адресою вказаною товариством в апеляційній скарзі та були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання.

Європейський суд з прав людини вказав, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Посилання ТОВ СФГ Гермес на те, що надіслало ОСОБА_1 повідомлення від 31 жовтня 2014 року № 31/10/012, в якому запропонувало придбати право користування земельною ділянкою, що є об`єктом оренди за договором від 05 березня 2006 року № 104, та повідомлення від 10 грудня 2014 року № 10/12/012 про факт укладення спірного договору та перехід права користування, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями, є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України, 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що вказані докази ТОВ СФГ Гермес не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес залишити без задоволення.

Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес про визнання недійсним пункт 1.4. договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 7/12/Б, укладеного між селянським (фермерським) господарством Гермес та товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес в частині переходу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від селянського (фермерського) господарства Гермес до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , визнання недійсною укладену між селянським (фермерським) господарством Гермес та товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 104, зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес повернути спірну земельну ділянку у власність позивачу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С.Ф. Хопта

В. В. Шипович