Постанова

від 10.12.2019 по справі 910/3692/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 910/3692/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Білобловський С. В. ордер КВ №799456;

розглянувши апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив", смт. Варва, Чернігівська обл.

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 (повний текст складено 03.07.2019)

у справі №910/3692/19 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив", смт. Варва, Чернігівська обл.

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", м. Київ

про визнання частково припиненими зобов`язань,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Виробничий кооператив "Всеукраїнський аграрний кооператив" (далі - позивач, ВК "Всеукраїнський аграрний кооператив") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - відповідач, ПАТ "Діамантбанк") про визнання частково припиненим зобов`язання по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 522 від 27.03.2017 на суму 103 397,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, існують підстави для визнання частково припиненими зобов`язання позивача в частині сплати 103 397, 46 грн. за Договором фінансового лізингу № 522 від 27.03.2017 та зобов`язання відповідача в частині сплати на користь позивача 103 397, 46 грн. за Договором банківського рахунку № 17-03-27-000712 від 23.03.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що місцевим судом, в порушення ст.ст. 73, 86 Господарського процесуального кодексу України, не було враховано аргументів позивача, а також не зазначено мотивів їх відхилення.

Скаржник вважає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу містить у своїй суті кредитну операцію, а відтак на нього поширюється можливість зарахування, передбачена п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 12.08.2015).

На думку скаржника, норми п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають застосуванню не лише до договору кредиту, які врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України, а й до будь-яких інших договорів, змістом яких є кредитна операція.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3692/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019, справу №910/3692/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Агрикової О.В. та Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 07.08.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 10.09.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019, справу №910/3692/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Агрикової О.В. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/3692/19 та призначено справу до розгляду на 08.10.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019, справу №910/3692/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Куксова В.В. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/3692/19 та призначено справу до розгляду на 10.12.2019.

Явка представників сторін.

У судове засідання 10.12.2019 представник позивача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечив на підставі доводів зазначених у відзиві та просив рішення місцевого господарського суду від 24.06.2019 у справі № 910/3692/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позиції учасників справи.

02.10.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" заперечило проти задоволення скарги позивача, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 24.06.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

За твердженням відповідача, обмеження, встановлені п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Таким чином, на думку відповідача, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює можливість здійснення зарахування лише при умові, що боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього банку перед цим банком за кредитними договорами, тобто внаслідок зарахування погашення заборгованості саме за кредитним договором.

Разом з цим, скаржник у своїх позовних вимогах просить припинити зобов`язання не за кредитним договором, а за договором фінансового лізингу, що за своєю природою не є кредитним договором.

До того ж, відповідач звертає увагу суду на те, що на даний час скаржником вже обрано спосіб захисту своїх порушених прав, зазначена сума позовних вимог акцептована у повному заявленому обсязі. При цьому, скаржник не звертався до ПАТ "Діамантбанк" щодо зменшення розміру його акцептованих вимог.

Крім того, відповідач вказав, що наразі Господарським судом Чернігівської області розглядається справа №927/10/19 за позовом ПАТ "Діамантбанк" про стягнення з позивача заборгованості за договором фінансового лізингу, провадження у якій зупинено, зокрема до розгляду даної справи №910/3692/19. На переконання відповідача, позивач, звертаючись з апеляційною скаргою у справі №910/3692/19 затягує розгляд справи №927/10/19, що є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

23 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - банк, відповідач) та Виробничим кооперативом "Всеукраїнський аграрний кооператив" (далі - клієнт, позивач) укладено Договір банківського рахунку № 17-03-27-000712 (далі - Договір банківського рахунку).

За умовами п. 1.1 Договору банківського рахунку банк зобов`язався:

- не пізніше 10 календарних днів з дня підписання цього Договору відкрити Клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26006300009361, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України;

- приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг;

- здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадку надання Клієнтом заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому у ПАТ "Діамантбанк" на виконання умов, достатніх для належного використання банком свого права на договірне списання відповідно до п. 4.3. цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку. У разі, якщо поточний рахунок не був відкритий банком протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, договір вважається неукладеним (п. 9.1 Договору банківського рахунку).

Згідно з випискою з банківського рахунку позивача станом на 26.04.2017, залишок коштів на рахунку позивача становив 300 014, 00 грн.

27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - лізингодавець) та Виробничим кооперативом "Всеукраїнський аграрний кооператив" (далі - лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 522 (далі - Договір фінансового лізингу), за умовами якого лізингодавець відповідно до визначеної лізингоодержувачем в п. 1.2 цього Договору специфікації зобов`язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів (далі - предмет лізингу) і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату (далі - лізингові платежі).

Пунктом 1.2 Договору фінансового лізингу сторони визначили, що лізингоодержувач доручає лізингодавцю вибір предмета лізингу згідно з наступною специфікацією:

- різновид предмета лізингу - шлейф-борона;

- марка, модель, тип, серія - БШН-17;

- рік випуску - 2016;

- кількість одиниць - 1;

- найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження продавця - ТОВ "Агровертикаль", місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Жовтневий р-н., Селянський узвіз, б. 3-А; ідентифікаційний код: 40196858;

- ціна за одиницю без ПДВ - 443 333,33 грн.;

- вартість одиниці з ПДВ - 532 000,000 грн.

Загальна вартість предмета лізингу 532 000,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору фінансового лізингу предмет лізингу надається лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів, які за винятком авансового платежу, вказаного в п. 2.4 цього Договору, складаються з:

- частини лізингового платежу, спрямованого на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2. цього Договору загальної вартості предмета лізингу;

- частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу;

- частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію лізингодавцю будь-яких витрат, що пов`язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов`язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню предмета лізингу та сплаті податків).

У пункті 2.2 Договору фінансового лізингу сторони узгодили, що розмір лізингових платежів визначається цим договором та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору фінансового лізингу в термін до 27.03.2017 лізингоодержувач зобов`язаний платити лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 30% від вказаної в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу. Сума отриманого лізингодавцем від лізингоодержувача авансового лізингового платежу повністю спрямовується на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього Договору загальної вартості предмета лізингу.

Передача лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється підписанням за встановленою лізингодавцем формою (акту) прийому-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу, отримання лізингоодержувачем сервісної книжки на нього, повну відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам та встановленій в п. 1.2 цього Договору специфікації на предмет лізингу. Передача предмету лізингу на умовах користування здійснюється на дату підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу в термін до 14.04.2017 (пункти 3.1 та 3.2 Договору фінансового лізингу).

У пункті 6.1 Договору фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку відсутності порушень обов`язків лізингоодержувача за цим договором, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі цього договору та акта про повне виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 7 робочих днів з дня сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу та за встановленою лізингодавцем формою.

Згідно з пунктами 7.1 та 7.2 Договору фінансового лізингу строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу 24 місяці з дати підписання відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акта прийму-передачі предмета лізингу.

У відповідності з п. 8.2 Договору лізингодавець має право відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі за цим Договором частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 11.5 Договору фінансового лізингу сторони встановили, що лізингодавець має право самостійно, без додаткового узгодження з лізингоодержувачем, здійснювати на погашення простроченої заборгованості за цим договором договірне списання в разі настання терміну будь-якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за цим договором, з урахуванням наступних умов договірного списання:

- найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк";

- реквізити рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання - з поточного рахунку лізингоодержувача № НОМЕР_1 в ПАТ "Діамантбанк";

- сума, яку лізингодавець має право списати з рахунку лізингоодержувача - сума, що дорівнює сумі: якого з платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавцем за цим договором.

Строк дії Договору фінансового лізингу визначається з дати підписання Договору сторонами та закінчується датою повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором шляхом підписання Акта про повне виконання зобов`язань.

Між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу, в якому сторони погодили вид лізингового платежу, термін його сплати, частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмету лізингу, сукупний розмір лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат лізингодавця у зв`язку з укладенням договору лізингу, сукупний розмір лізингового платежу.

05.04.2017 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно з яким відповідач передав, а позивач отримав у користування на визначений у Договорі фінансового лізингу термін предмет лізингу.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж в розмірі 159 600, 00 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 28.03.2017.

Також, на виконання умов Договору фінансового лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, який є невід`ємною частиною Договору фінансового лізингу, позивачем сплачено відповідачу лізингові платежі згідно платіжних доручень № 1 від 05.05.2017 - 15 516, 67 грн., № 1 від 05.05.2017 на суму 9 919, 39 грн., № 1 від 07.06.2017 - 15 516, 67 грн. та лізингову винагороду згідно платіжного доручення № 1 від 07.06.2017 - 9 092,77 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

23.05.2017 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації відповідача з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.

22.06.2017 правлінням Національного банку України прийнято рішення № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк".

23.06.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації відповідача з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активів Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк".

11.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою № 1 (вих. № 2 від 07.07.2017) про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій просив визнати його кредитором на суму 300 014, 00 грн.

10.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 4 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між Виробничим кооперативом "Всеукраїнський аграрний кооператив" та ПАТ "Діамантбанк" на суму 24 609, 44 грн., посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по Договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014, 00 грн. за Договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "Діамантбанк".

Відповідач листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

В подальшому, позивачем направлено відповідачу 07.08.2017 Заяву № 070817/2 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 24 196, 13 грн. щодо лізингового платежу за серпень 2017, Заяву № 070917/2 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 782, 83 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017, Заяву № 091017/2 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 369, 52 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, Заяву № 071117/2 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 439, 54 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ "Діамантбанк".

Листами № 680/01л від 10.08.2017, № 1187/25.1/3л та № 2062/251/3л від 15.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавством на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Оскільки відповідачем відмовлено у здійснені зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 103 397, 46 грн. (сума лізингових платежів згідно з Графіком за липень-жовтень 2017), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, спеціальним законом, яким регулює діяльність банківських установ в Україні є Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Водночас, 10.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 4 від 07.07.2017 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між Виробничим кооперативом "Всеукраїнський аграрний кооператив" та ПАТ "Діамантбанк" на суму 24 609, 44 грн., посилаючись на те, що позивач є одночасно боржником відповідача по Договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу за липень 2017 та кредитором на суму 300 014, 00 грн. за Договором банківського рахунку. Крім того, у вказаній заяві позивач просив здійснити договірне списання вказаних грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "Діамантбанк".

Відповідач листом № 317/01л від 19.07.2017 відмовив позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на положення п. 8 ч. 2 ст. 46 та ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зважаючи на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

В подальшому, позивачем направлено відповідачу 07.08.2017 Заяву № 070817/2 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 24 196, 13 грн. щодо лізингового платежу за серпень 2017, Заяву № 070917/2 від 07.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 782, 83 грн. щодо лізингового платежу за вересень 2017, Заяву № 091017/2 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 23 369, 52 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, Заяву № 071117/2 від 07.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 439, 54 грн. щодо лізингового платежу за жовтень 2017, та здійснення договірного списання коштів у вказаних розмірах з поточного рахунку позивача у ПАТ "Діамантбанк".

Листами № 680/01л від 10.08.2017, № 1187/25.1/3л та № 2062/251/3л від 15.11.2017 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на пряму заборону законодавством на вчинення такого зарахування з огляду на введення у відповідача ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором фінансового лізингу у даній справі, відповідач є кредитором, а позивач - боржником, і навпаки, за договором банківського рахунку відповідач є боржником, а позивач - кредитором, що свідчить про те, що вимоги які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Враховуючи приписи ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можна дійти висновку, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Разом з тим, враховуючи приписи ст. 602 ЦК України зарахування однорідних вимог не допускається: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов`язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей.

Разом з цим, п.п. 4-1 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає спірне зарахування лише у випадках, встановлених законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації, а відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Як зазначалось вище, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Тобто, із системного аналізу наведеного вище, обмеження на здійснення проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації неплатоспроможного банка не застосовуються за наявності заборгованості боржника перед банком за кредитним договором та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами і грошові кошти від здійсненого зарахування спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом.

В той же час, враховуючи приписи ст. 806 ЦК України, ст. 2, п. 3 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 2.1, 2.4, 3.2, 7.1, 7.2 договору фінансового лізингу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Отже, зважаючи, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі за своєю суттю є фактично орендною платою за користування майном, зарахування зустрічних однорідних вимог банку, який перебуває у процедурі ліквідації, до боржника за договором фінансового лізингу та за договором банківського рахунку заборонено в силу прямої вказівки спеціального закону, оскільки можливе виключно у випадку якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком саме за кредитним договором.

Посилання скаржника на те, що згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" до банківських послуг, серед іншого, належить лізинг, а відтак, укладений між сторонами договір фінансового лізингу містить в своїй суті кредитну операцію, що свідчить про поширення на нього можливості зарахування зустрічних однорідних вимог, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегією суддів відхиляються, оскільки віднесення лізингу до фінансових послуг не впливає на правову природу вказаного договору.

При цьому, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №910/18160/17 від 18.07.2018, оскільки правовідносини сторін у вказаній справі та у даній справі, що розглядається (№910/3692/19) не є тотожними.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову ВК "Всеукраїнський аграрний кооператив" про визнання частково припиненим зобов`язання по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 522 від 27.03.2017 на суму 103 397,46 грн. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог ВК "Всеукраїнський аграрний кооператив" у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/3692/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/3692/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/3692/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3692/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.12.2019

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов