Постанова від 17.12.2019 по справі 918/387/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 918/387/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вараської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", м.Вараш, Рівненська обл.

до Виконавчого комітету Вараської міської ради, м.Вараш, Рівненська обл.

про відшкодування шкоди у розмірі 206904,28 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Шолом С.В. довір №761 від 27.05.2019;

відповідача - Кравчук О.С. довір № 21/02.3-34 від 07.06.2019;

В судовому засіданні 03.12.2019 оголошено перерву до 17.12.2019 року о 11:00 год.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 позов Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Виконавчого комітету Вараської міської ради про відшкодування шкоди у розмірі 206 904,28 грн - задоволено. Стягнуто з Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності,1, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 03315879) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046) - 206904 (двісті шість тисяч дев`ятсот чотири) грн. 28 коп. завданої шкоди, 3 103 (три тисячі сто три) грн. 56 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 Виконавчий комітет Вараської міської ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим з огляду на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги той факт та належним чином не оцінено те, що заява від 19.10.2017 року від ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Рівненська АЕС надійшла саме до Заболоттівської сільської ради щодо необхідності встановлення тарифу на централізоване водопостачання. Тому, Виконавчий комітет Вараської міської рад не погоджується з позицією ВП РАЕС, який вважає, що за бездіяльність допущену Заболоттівською сільською радою має відповідальність нести саме Виконавчий комітет Вараської міської ради, який не уповноважений був приймати жодного рішення, оскільки звернення ВП РАЕС від 19.10.2017 року надійшло виключно до Заболоттівської сільської ради.

Разом з тим, апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про стягнення всієї суми у розмірі 206904,28 грн., оскільки суд неправильно застосував норми права, які чітко передбачають спеціальний порядок відшкодування витрат на відшкодування втрат ліцензіата , що виникли у період розгляду розрахунків тарифів Заболоттівською сільською радою.Також не погоджується з висновком суду щодо належного відповідача в особі Виконавчого комітету Вараської міської ради. Зважаючи, що в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, що свідчать про протиправну бездіяльність саме відповідача по даній справі, результатом якої стало завдання шкоди ВП РАЕС.

Листом суду апеляційної інстанції вих. №918/387/19/4065/19 від 12.09.2019 справа №918/387/19 витребовувалася із суду першої інстанції. 18.09.2019 матеріали справи №918/387/19 надійшли на адресу апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №918/387/19 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вараської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 - залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 15.08.2019 у справі №918/387/19 Виконавчий комітет Вараської міської ради надіслав до Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків (вх. №33591/19 від 03.10.2019) до якого долучено оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 4655,34 грн та належні докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі №918/387/19 розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Вараської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 призначено на "19" листопада 2019 року об 10:30 год.

Запропоновано позивачу - у строк до 22.10.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів учасникам у справі. Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 08.10.2019 у справі №918/387/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

30.10.2019 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав вказаних у ньому, просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Виконавчого комітету Вараської міської ради, а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 залишити без змін.

19.11.2019 судове засідання у справі №918/387/19 не відбулося у зв`язку із перебуванням 19.11.2019 судді - члена колегії Філіпової Т.Л., у відпустці.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі №918/387/19 розгляд апеляційної скарги призначено на "03" грудня 2019 року об 12:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 5.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 21.11.2019 у справі №918/387/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За результатами розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 03.12.2019 оголошено перерву до 17.12.2019 про що повідомлено сторін під розписку.

В судове засідання 17.12.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 17.12.2019 представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу та надали усні пояснення щодо суті спору.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" має ліцензію на централізоване водопостачання серія АЕ №287995 від 22.04.2015 (арк.с. 11). Рівненська атомна електрична станція (далі по тексту - ВП "Рівненська АЕС"), будучи відокремленим підрозділом даного підприємства, на договірній основі надає зазначену послугу споживачам села Заболоття Володимирецького району Рівненської області. Вартість наданої послуги оплачується споживачами відповідно до діючого тарифу, встановленого для ВП "Рівненська АЕС" уповноваженим органом.

Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.11.2015 № 2766 для ДП "НАЕК "Енергоатом", в тому числі для ВП "Рівненська АЕС", було встановлено з 01.01.2016 тариф на централізоване водопостачання споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, в розмірі - 4,67 грн за 1 куб. м (без ПДВ) (арк.с. 12).

Оскільки зазначений тариф згодом перестав забезпечувати для ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх тих витрат, які підприємство несло надаючи дану послугу, то у зв`язку із цим у вересні 2017 року проведено новий розрахунок економічно обґрунтованих витрат на надання послуги з централізованого водопостачання споживачам села Заболоття. Такий розрахунок було зроблено у відповідності до положень Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 за №307 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно яких ліцензування даного виду діяльності для ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснюватимуть обласні державні адміністрації, що згодом було підтверджено листом НКРЕКП від 26.07.2017 №8169/18.3.2/7-17 (арк.с. 13). У зв`язку із цим, обов`язок по встановленню відповідних тарифів надалі покладено на органи місцевого самоврядування.

ВП "Рівненська АЕС" звернувся із заявою до Заболоттівської сільської ради (лист №174/8867 від 19.10.2017), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам села Заболоття (т.1 а.с.14-17).

Проте, тариф на централізоване водопостачання для ВП "Рівненська АЕС" протягом тривалого часу не було встановлено. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав і, як наслідок, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018, у справі № 1740/2183/18, яке набрало законної сили 20 грудня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Заболоттівської сільської ради щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017, зобов`язано Заболоттівську сільську раду встановити ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017 (арк.с. 14-17).

26 жовтня 2018 року Вараська міська рада, згідно норм Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", прийняла рішення №1201, яким територіальну громаду с. Заболоття Заболоттівської сільської ради було добровільно приєднано до територіальної громади міста обласного значення Вараша Вараської міської ради. Рішення набрало чинності з 01 листопада 2018 року (арк.с. 19).

Рішенням Вараської міської ради від 16.11.2018 року за номером № 1284 було розпочато реорганізацію Заболоттівської сільської ради шляхом приєднання до Вараської міської ради (арк.с. 149-156).

У подальшому ВП "Рівненська АЕС" звернувся до Виконавчого комітету Вараської міської ради із листом за №971/001 від 21.01.2019 в якому підприємство проінформувало про наявність згаданого вище рішення суду та вказало на необхідність встановлення тарифу на централізоване водопостачання для споживачів села Заболоття (арк.с. 20).

Виконавчий комітет Вараської міської ради рішенням від 28.02.2019 за №20 встановив для ВП "Рівненська АЕС" з 01 квітня 2019 року тариф на централізоване водопостачання, в тому числі й для споживачів села Заболоття, в розмірі - 12,91 грн за 1 куб. м (без ПДВ) (арк.с. 21).

11 квітня 2019 року було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який свідчить про припинення існування Заболоттівської сільської ради як юридичної особи (арк.с. 159-160).

З метою захисту своїх прав та інтересів, Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради, м.Вараш, Рівненська обл. про відшкодування шкоди у розмірі 206904,28 грн., мотивуючи його тим, що наслідком описаної вище протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування, яка виразилась у не встановленні для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водопостачання, згідно заяви від 19 жовтня 2017 року, стало те, що державне підприємство у період з листопада 2017 року по березень 2019 року включно було вимушене надавати споживачам села Заболоття послугу з централізованого водопостачання по тарифу, встановленому згаданою вище Постановою НКРЕКП від 12.11.2015 №2766, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. На переконання позивача, ВП "Рівненська АЕС" зазнала майнової шкоди, розмір якої становить 206904,28 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до Заболоттівської сільської ради (лист №174/8867 від 19.10.2017), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам села Заболоття.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869). Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Так, зокрема, предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій (стаття 8 Закону України від 20.04.2000 "Про природні монополії").

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (частина 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Із системного аналізу частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та наведених норм вбачається, що лише у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень у формі збитків, що розраховуються як різниця між економічно обґрунтованими тарифами та затвердженими економічно необґрунтованими тарифами.

Враховуючи, що Виконавчий комітет Вараської міської ради рішенням від 28.02.2019 за №20 встановив для ВП "Рівненська АЕС" з 01 квітня 2019 року обгрунтований тариф на централізоване водопостачання, в тому числі й для споживачів села Заболоття, то у даному спорі не підлягає до застосування ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" як правова підстава стягнення збитків.

Поряд з цим колегією суддів приймається до уваги, що відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає як складові елементи: 1) шкоду (збитки), 2) протиправну поведінку особи, яка заподіяла шкоду, 3) причинний зв`язок між ними та 4) вину особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, виключає можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Обов`язковому доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (стаття 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанцій, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є зокрема, факт бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач як особа, яка надає послуги з ценралізованого водопостачання та водовідведення, встановивши, що тариф на централізоване водопостачання не забезпечує можливість підприємству повного відшкодування витрат, понесених у зв`язку із наданням споживачам послуг з централізованого водопостачання, та є економічно необґрунтований, правомірно звернувся до органу самоврядування, який на момент звернення мав повноваження щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення - до Заболоттівської сільської ради. Зокрема, позивач надіслав відповідачеві всі необхідні документи для встановлення економічно обґрунтованого тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення (заява від 19.10.2017).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011, з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі іменується Порядок №869).

Пунктом першим Порядку №869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку №869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

Пунктом 34 Порядку №869 визначено, що розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Тобто, законодавством чітко встановлені строки для вирішення органом місцевого самоврядування питання щодо встановлення тарифів та прийняття відповідного рішення.

Проте, у зв`язку із бездіяльністю Заболоттівської сільської ради, останньою у визначені Порядком №869 строки, не було встановлено державному підприємству відповідного тарифу.

Вказані обставини встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі №1740/2183/18, яке набрало законної сили 20 грудня 2018 року, яким визнано протиправною бездіяльність Заболоттівської сільської ради щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017, зобов`язано Заболоттівську сільську раду встановити ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017.

У матеріалах справи відсутні докази встановлення Заболоттівською сільською радою для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017, на виконання згаданого вище рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі №1740/2183/18.

Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водопостачання, згідно заяви від 19 жовтня 2017 року, стало те, що державне підприємство у період з листопада 2017 року по березень 2019 року було вимушене надавати споживачам села Заболоття послугу з централізованого водопостачання по тарифу, встановленому постановою НКРЕКП від 12.11.2015 № 2766, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивач поніс додаткові фінансові втрати (збитки).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку протиправність поведінки Заболоттівської сільської ради (її бездіяльність) щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", у визначені порядком №869 від 01.06.2011 строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка призвела до понесення позивачем додаткових фінансових втрат (збитків) у загальній сумі 206904,28 грн. - доведено належними та допустимими доказами.

Перевіривши надані позивачем обрахунки розміру завданої шкоди, фактичні витрати на послугу водопостачання, фактичні нарахування, згідно із затвердженим тарифом, також формули, які покладені в основу розрахунків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними. Також, відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами необгрунтованість розрахунків розміру завданої шкоди, які подані позивачем, не наданий контррозрахунок.

Щодо тверджень апелянта, що за бездіяльність, допущену Заболоттівською сільською радою, виконавчий комітет Вараської міської ради не уповноважений нести відповідальність, оскільки звернення ВП РАЕС з заявою від 19.10.2017 року надійшло виключно до Заболоттівської сільської ради, колегія суддів враховує наступне.

За змістом частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (у редакції, яка діяла у період виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Заболоттівській сільській раді виконавчий орган ради не створювався (не зареєстрований як окрема юридична особа).

Судом встановлено, що рішенням Вараської міської ради від 16.11.2018 за номером №1284 було розпочато реорганізацію Заболоттівської сільської ради шляхом приєднання до Вараської міської ради. У подальшому 11 квітня 2019 року було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення існування Заболотівської сільської ради як юридичної особи.

Частинами 3 та 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

У відповідності до частини першої ст. 8 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об`єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади.

Частиною третьою цієї ж статті Закону передбачено, що відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об`єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов`язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

За загальним правилом правонаступництво це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Згідно пункт 2 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Бюджет об`єднаної територіальної громади розробляється з урахуванням особливостей підготовки місцевих бюджетів, визначених бюджетним законодавством (ч.10 ст.8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Підпунктом 4 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

На думку суду апеляційної інстанції, відмова у даному позові лише з підстави пред`явлення його до виконавчого органу ради (який, як встановлено судом, також наділений повноваженнями фінансування видатків з місцевого бюджету), а не до самої міської ради, буде проявом заформалізованості процесу, що призведе до нівелювання основної задачі правосуддя - ефективного захисту порушеного права особи.

Враховуючи те, що ч.6 ст.8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" унормовано припинення приєднаної сільської ради без повідомлення про це органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів та отримання їхньої згоди, позивач був позбавлений правової можливості пред`явити вимоги кредитора комісії з припинення юридичної особи, в порядку передбаченому ст.107 ЦК України, тому позивач звернувся з вимогою до виконавчого органу місцевого самоврядування, як правонаступника повноважень особи, що завдала збитки.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вараської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.08.2019 у справі №918/387/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "19" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.