Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/12813/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/12813/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/12813/19

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю САНГАР доТовариства з обмеженою відповідальністю УПД простягнення 176 304,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САНГАР звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УПД про стягнення 176 304,90 грн., з яких: 133 048,22 грн. - основна заборгованість, 34 874,52 грн. - пеня, 4 019,24 грн. - інфляційні втрати та 4 362,92 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди №452-06-18 від 22.06.2018р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та плати за обслуговування та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019р. позовну заяву ТОВ САНГАР залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.09.2019р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12813/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча за висновками суду, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01023, м. Київ, Спортивна площа, 1А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.10.2019р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення не розшукано .

Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення не розшукано вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2019р.

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.10.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, поважних причин невиконання вимог суду не повідомив, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018р. між ТОВ САНГАР (за договором - суборендар) та ТОВ УПД (за договором - суборендар 1) було укладено Договір суборенди №452-06-18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого суборендар відповідно до умов цього договору зобов`язується передати суборендарю 1 в тимчасове платне користування (далі іменоване - суборенда) приміщення, яке знаходиться в будівлі торгового центру, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Барщагівка, вул. Петропавлівська, будинок 6 (далі іменований - торговий центр), а суборендар 1 зобов`язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення суборендарю на умовах, визначених цим договором.

Приміщення, що передається суборендарю 1 знаходиться в користуванні суборендаря на підставі договору суборенди №441-06-18 від 22.06.2018 року, який укладений суборендарем із орендарем ТОВ МІЛЕНА ГРУП (далі іменований - договір суборенди) (п. 1.2 Договору).

В свою чергу приміщення, передане орендодавцем, знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди №01-03-18 від 31.03.2018 року, який укладений орендарем із орендодавцем ТОВ ФК Альтена (далі іменований - початковий договір). Орендодавець та суборендар надав згоду на передачу приміщення в суборенду на умовах початкового договору, договору суборенди та цього договору (п.п. 1.2.1, 1.2.2 Договору).

В пункті 1.4 Договору зазначено, що суборендар 1 повідомлений, що приміщення, яке передається в суборенду за даним договором, знаходиться в користуванні суборендаря на підставі договору суборенди №441-06-18 від 22.06.2018 року, та суборендар розуміє та визнає той факт у випадку припинення дії початкового договору чи договору суборенди даний договір суборенди автоматично припиняє свою дію в день припинення дії початкового договору чи договору суборенди, в силу закону, відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України. Про факт припинення початкового договору, договору суборенди та даного договору суборенди суборендар повідомляє суборендаря 1 шляхом направлення суборендарю відповідного письмового повідомлення, цінним листом з повідомленням про вручення або наданням (врученням) уповноваженому представникові суборендаря 1 особисто повідомлення під розпис. В такому випадку даний договір суборенди вважається припиненим в день припинення дії початкового договору чи договору суборенди, в силу закону, відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України, зокрема визначено, що направлення вищенаведеного повідомлення є, у даному випадку, достатнім підтвердження факту припинення договору та не потребує додаткового підписання угоди про розірвання договору тощо. В цьому випадку суборендар 1 має звільнити суборендоване приміщення протягом розумного строку вказаного в повідомленні та передати (повернути) його суборендареві по акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору, приміщенням є торгове приміщення в торговому центрі за умовним №А05, загальною площею 65,00 кв.м., розрахованому згідно з вимірюваннями, проведеними у відповідності до стандарту ANCI/BOMA Z65.1-1996.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що суборендар повинен передати, а суборендар 1 повинен прийняти в орендне платне користування приміщення в термін до 01 серпня 2018 року, що підтверджується актом передачі приміщення. Цей акт передачі приміщення суборендар 1 зобов`язаний підписати в день прийняття приміщення.

Суборендар 1 бере на себе обов`язок протягом 7 днів з дня підписання акту передачі приміщення приступити до користування приміщенням. У разі невиконання або неналежного виконання цього обов`язку, суборендар має право відшкодувати за рахунок гарантійного платежу не одержаний дохід (втрачену вигоду) за кожен день, в якому суборендар 1, з дня підписання акту передачі приміщення, не приступив до користування приміщенням (п. 4.4 Договору).

Згідно із п. 8.1 Договору, суборендар 1 зобов`язаний здійснювати оплату за користування приміщенням/інші платежі в розмірах і в терміни, визначувані цим договором.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що орендна ставка за цим договором складає: за 1 (один) кв.м. торгових приміщень еквівалент 39 Доларів 30 центи США, що відповідно до курсу НБУ на дату укладання цього договору становить 1 033,61 грн.

Орендну плату суборендар 1 зобов`язаний сплатити авансом, не пізніше 25-го числа календарного місяця, що передує оплачуваному календарному місяцю. У випадку, якщо 25-те число календарного місяця припадає на неробочий день, суборендар 1 зобов`язаний сплатити орендну плату на умовах п. 9.5 та п. 10.4 договору. За перший місяць строку суборенди суборендар 1 зобов`язаний сплатити орендну плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту передачі приміщення (п. 8.5 Договору).

Пунктом 8.7 Договору визначено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання акту передачі приміщення і закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до п. 35 цього договору.

Відповідно до п. 8.8 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що договірним способом забезпечення зобов`язань суборендаря 1 за цим договором (сплата орендної плати тощо) є внесення суборендарем 1 гарантійного платежу суборендарю. Суборендар 1 має сплатити суборендарю гарантійний платіж в розмірі 67 184,65 грн. в термін до 25 липня 2018 року.

Враховуючи, що відповідно до вимог п. 8.8 договору гарантійний платіж є договірним способом забезпечення зобов`язань суборендаря 1 за договором, суборендар має право із гарантійного платежу стягнути суми грошових вимог до суборендаря 1, зокрема, але не обмежуючись: по оплаті несплаченої суборендарем 1 орендної плати/інших платежів за договором; несплачених штрафів і пені (неустойки); сум, необхідних для усунення пошкоджень приміщення або комунікацій систем забезпечення, заподіяних з вини суборендаря 1; інших дійсних вимог (п. 8.9 Договору).

Якщо договір буде припинений (відмова, розірвання тощо) з будь-якої причини, за винятком випадків припинення договору з вини суборендаря 1 (але включаючи випадок припинення договору за взаємною згодою сторін), то гарантійний платіж, визначений п. 8.8 договору, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць користування приміщенням, при цьому сума орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, не покриті гарантійним платежем, підлягають оплаті в загальному порядку, передбаченому цим договором (п. 8.11 Договору).

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 Договору передбачено, що суборендар 1 зобов`язаний щомісячно відшкодовувати суборендареві витрати на оплату використаних в приміщенні комунальних послуг, а саме: електропостачання, водопостачання, газопостачання розраховуються пропорційно площі приміщення, яке орендує суборендар 1.

Суборендар 1 зобов`язаний компенсувати суборендареві вартість використаних в приміщенні комунальних послуг не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставлених суборендарем рахунків (дата платежу) (п. 9.2 Договору).

Відповідно до п. 9.3 Договору сторони домовились, що плата за обслуговування буде складати 30,00 грн. за 1 (один) кв.м. орендованого приміщення за відповідний календарний місяць. Плата за обслуговування сплачується суборендарем 1 не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставлених суборендарем рахунків (дата платежу) (п. 9.4 Договору).

У випадку, якщо дата платежу не є робочим днем, суборендар 1 повинен буде здійснити платіж не пізніше останнього робочого дня перед датою платежу. При цьому, датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на відповідний поточний розрахунковий рахунок суборендаря (п. 9.5 Договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що суборендар 1 сплачує суборендарю орендну плату, гарантійний платіж, плату за обслуговування, відшкодовує комунальні послуги, а також сплачує інші платежі, передбачені цим договором у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок суборендаря. Всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 10.2 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору суборендар виставляє суборендарю 1 рахунки відносно всіх платежів за договором до 18-го числа місяця, що передує оплачуваному (дата виставлення рахунку). У випадку, якщо дата виставлення рахунку не є робочим днем, суборендар надає такі рахунки не пізніше останнього робочого дня, що передує даті виставлення рахунку. У випадку неотримання рахунків суборендар 1 самостійно та вчасно розраховує розміри платежів, передбачених цим договором і зобов`язаний здійснити відповідну оплату у встановлені п.п. 8.5 договору строки. При цьому сторони погоджуються здійснити відповідну звірку нарахованої та здійсненої оплати із наступним коригуванням оплати за наявності відповідних розбіжностей.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що якщо сума платежів, отриманих суборендарем від суборендаря 1 за цим договором буде не достатня для покриття всіх грошових зобов`язань суборендаря 1 перед суборендарем, по закінченню 5 (п`яти) днів, протягом яких суборендар 1 може відшкодувати недостатню суму, такі суми зараховуються в рахунок погашення зобов`язань суборендаря 1 перед суборендарем в наступній послідовності:

- відшкодування будь-яких збитків, понесених суборендарем з вини суборендаря 1 в ході виконання цього договору, зокрема, пов`язаних з отриманням виконання за цим договором (п.п. 11.1.1 Договору);

- компенсація будь-яких пошкоджень торгового центру, заподіяних з вини суборендаря 1 (п.п. 11.1.2 Договору);

- будь-які види неустойки, штрафних санкцій, якщо вони передбачені цим договором або законодавством України (п.п. 11.1.3 Договору);

- відшкодування комунальних послуг та сплата плати за обслуговування (п.п. 11.1.4 Договору);

- прострочена орендна плата (п.п. 11.1.5 Договору);

- орендна плата (п.п. 11.1.6 Договору);

- інші платежі (п.п. 11.1.7 Договору).

Згідно із п. 6.1 Договору, останній набуває чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В пункті 6.2 Договору сторони погодили, що строк фактичного використання суборендарем приміщення за даним договором (строк суборенди), починає обчислюватися з дня підписання акту передачі приміщення. Строк суборенди за цим договором становить 30 місяців, але у будь-якому випадку він не може перевищувати строку оренди зазначеному в початковому договорі та строку суборенди зазначеному у договорі суборенди.

Відповідно до п. 34.1 Договору, останній може бути припинений (відмова, розірвання тощо) відповідно до договору та чинного законодавства України.

У разі припинення (відмови, розірвання тощо) визнання недійсним договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків (п. 34.2 Договору).

Пунктом 34.4 Договору визначено, що сторона має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору, про що зобов`язана повідомити іншу сторону в письмовому повідомленні не менше ніж за три місяці. У такому разі інша сторона зобов`язана підписати додаткову угоду до цього договору про дострокове розірвання договору в строк 5 (п`ять) днів з дня отримання письмового повідомлення іншої сторони.

З дня закінчення строку суборенди, припинення (відмови, розірвання тощо) визнання недійсним договору, суборендар 1 втрачає право користування приміщенням, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні (п. 34.5 Договору).

Відповідно до п.п. 35.1, 35.2 Договору після закінчення строку суборенди, а також у разі припинення (відмови, розірвання тощо) дії цього договору, суборендар 1 зобов`язаний звільнити приміщення від будь-якого майна (в т.ч. відокремлюваних опоряджень) і повернути приміщення суборендарю протягом 3 (трьох) робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Повернення приміщення суборендарем 1 і його передача суборендареві здійснюється на підставі акту повернення приміщення, який підписується сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач у відповідності до умов Договору суборенди прийняв у строкове платне суборендне користування приміщення загальною площею 65,00 кв. м., що розташоване на першому поверсі торгівельного центру 4 ROOM , за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Барщагівка, вул. Петропавлівська, будинок 6 про що свідчить підписаний між сторонами Акт передачі приміщення від 01.08.2018р.

20.01.2019р. ТОВ САНГАР та ТОВ УПД на підставі п. 34.4 Договору було підписано Додаткову угоду №1 про дострокове розірвання Договору суборенди №452-06-18 від 22.06.2018р.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5, 6 Додаткової угоди сторони погодили наступне.

У зв`язку із достроковим розірванням договору сторони підтверджують, що до 20.01.2018 року включно залишаються чинними всі без виключення положення договору і сторони підтверджують по договору свої зобов`язання. Лише з 21.01.2018 року не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, які стосуються наслідків його розірвання, сплати заборгованостей, сум неустойки, збитків.

Сторони підтверджують, що повернення орендованого приміщення провадиться відповідно до вимог ст. 35 договору, при цьому суборендар 1 зобов`язаний звільнити приміщення від будь-якого майна і повернути приміщення суборендареві в термін 20 січня 2019 року включно.

Суборендар 1 підписанням цієї угоди підтверджує та визнає факт заборгованості по договору суборенди №452-06-18 від 22.06.2018року, з орендної плати та комунальних платежів у загальному розмірі 172 048,00 грн., що в подальшому не потребує доказуванню у судовому порядку.

На підтвердження загального розміру заборгованості сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 20 січня 2019 року на суму 172 048,22 грн., що є невід`ємною частиною цієї угоди.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем зобов`язання з оплати існуючої заборгованості з орендної плати та комунальних платежів виконано частково на суму 39 000,00 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 133 048,22 грн., наявність якої стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, що за своєю правовою природою спірний правочин є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи, а саме актом передачі приміщень від 01.08.2018р. підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в суборенду спірного майна за Договором і користування останнім ним у період 01.08.2018р. по 20.01.2019р. (дата дострокового розірвання Договору).

Враховуючи викладене, за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо дійсності спірних правовідносин сторін за Договором та визначених позивачем в поданому позові обставин їх існування, в силу приписів ст.ст. 13, 74-76, 79 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується існування обов`язку відповідача по сплаті на користь позивача орендної плати та комунальних платежів за визначений позивачем період, а саме: орендних платежів за грудень 2018р. у сумі 70936,45 грн., січень 2019р. у сумі 45 949,55 грн. та комунальних платежів за жовтень 2018р. у сумі 2 300,45 грн., за листопад 2018р. у сумі 5 200,00 грн., за грудень 2018р. у сумі 5 265,00 грн. та січень 2019р. у сумі 3 396,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.5 Договору визначено, що орендну плату суборендар 1 зобов`язаний сплатити авансом, не пізніше 25-го числа календарного місяця, що передує оплачуваному календарному місяцю. У випадку, якщо 25-те число календарного місяця припадає на неробочий день, суборендар 1 зобов`язаний сплатити орендну плату на умовах п. 9.5 та п. 10.4 договору. За перший місяць строку суборенди суборендар 1 зобов`язаний сплатити орендну плату протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту передачі приміщення.

Крім цього, суборендар 1 зобов`язаний компенсувати суборендареві вартість використаних в приміщенні комунальних послуг не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним, на підставі виставлених суборендарем рахунків (дата платежу) (п. 9.2 Договору).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 8.5, 9.2 Договору грошове зобов`язання відповідача по оплаті орендних платежів та комунальних платежів за Договором мало бути виконано: щомісячно не пізніше 25 числа календарного місяця, що передує оплачуваному календарному місяцю щодо орендних платежів та щомісячно не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за оплачуваним щодо оплати комунальних послуг, а тому строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача на момент вирішення спору настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 133 048,22 грн. в якості оплати орендних платежів за користування суборендованими площами у період грудень 2018р. - січень 2019р. та комунальних платежів за жовтень - грудень 2018р., січень 2019р., яка не спростована відповідачем і доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УПД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНГАР заборгованості у розмірі 133 048,22 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 874,52 грн., 3% річних у розмірі 4 362,92 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4 019,24 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 22.1 Договору визначено, що у разі прострочення суборендарем 1 виконання зобов`язань по сплаті орендної плати, сплаті гарантійного платежу, відшкодуванню комунальних послуг, сплаті плати за обслуговування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, суборендар 1 зобов`язаний в кожному випадку сплатити суборендареві пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявляючи до стягнення пеню за прострочення виконання відповідачем спірного грошового зобов`язання позивачем здійснюється її нарахування виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає приписам ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Водночас, суд не погоджується із періодами нарахування позивачем пені, з огляду на те, що кінцевий строк оплати відповідачем орендних платежів у вересні, грудні 2018р. та з оплати комунальних платежів за жовтень 2018р., січень 2019р. припадає на вихідний день, а саме: 25.08.2018р., 25.11.2018р., 10.11.2018р. та 10.02.2019р.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, за висновками суду, оскільки останнім строком оплати відповідачем орендних та комунальних платежів є 25.08.2018р., 25.11.2018р., 10.11.2018р. та 10.02.2019р., то право на нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів за вересень, грудень 2018р. виникло у позивача 27.08.2018р. та 27.11.2018р., а за прострочення сплати комунальних платежів за жовтень 2018р. та січень 2019р. - 13.11.2018р. та 12.02.2019р.

Отже, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 34 645,99 грн. В іншій частині - 228,53 грн., пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, а оскільки суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем, а саме 4 019,24 грн.

В той же час, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням дат з яких у позивача виникає право на їх нарахування, зокрема за прострочення сплати орендних платежів за вересень, грудень 2018р. з 27.08.2018р. та з 27.11.2018р., а за прострочення сплати комунальних платежів за жовтень 2018р. та січень 2019р. з 13.11.2018р. та з 12.02.2019р., судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4 343,71 грн. В іншій частині - 19,21 грн., 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю САНГАР , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УПД (01023, м. Київ, Спортивна площа, 1А; ідентифікаційний код 37939705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНГАР (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська-Борщагівка, вул. Петропавлівська, 6; ідентифікаційний код 42229429) основну заборгованість у розмірі 133 048 грн. 22 коп., пеню у розмірі 34 645 грн. 99 коп.., інфляційні втрати у розмірі 4 019 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 4 343 грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 2 640 грн. 86 коп.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.12.2019.

Суддя А.І. Привалов