ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2425/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Савченко А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Цулаія Г.З. за довіреністю;
Від відповідача: не з`явився;
Від третьої особи: Пронюк В.Я. за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Укртрансгаз» до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Камета» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» про стягнення та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство „Укртрансгаз» (далі по тексту - АТ „Укртрансгаз» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Камета» (далі по тексту - ОСББ „Камета» ) про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ у обсязі 5,387 тис. куб. метрів та стягнення 30 456,00 грн. грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. метрів.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом безпідставного набуття відповідачем у жовтні 2017р. природного газу із газотранспортної системи, власником якого є позивач. Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог АТ „Укртрансгаз» наголошено, що для відбору природного газу відповідач зобов`язаний укласти договір постачання природного газу, що прямо передбачено Кодексом газотранспортної системи та Правилами постачання природного газу. Проте, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та за відсутності договірних відносин із позивачем здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи. Наведене, за переконанням АТ „Укртрансгаз» , свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку ст. 1212 ЦК України.
ОСББ „Камета» не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд судом даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, решта конвертів із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65044, м. АДРЕСА_1 Дунаєва, 5, були повернуті у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ОСББ „Камета» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.
Ухвалою від 28.10.2019р. судом було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (далі по тексту - АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» ).
АТ„Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» у письмових поясненнях було підтримано заявлені АТ „Укртрансгаз» позовні вимоги. Так, АТ„Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» було наголошено про відсутність договірних відносин із ОСББ „Камета» у жовтні 2017р. Крім того, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» зазначено, що послуги транспортування природного газу у жовтні 2017р. він не замовляв, а, отже, у газотранспортній системі фізично був відсутній газ, який належить третій особі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
26.09.2017р. між АТ „Укртрансгаз» (Покупець) та АТ„Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (Продавець) було укладено договір про закупівлю природного газу №17090000301-ВТВ, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у жовтні 2017р. - квітні 2018р. природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування.
Відповідно до п. 3.2 договору про закупівлю природного газу №17090000301-ВТВ від 26.09.2017р. приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписаний сторонами акт приймання-передачі газу підтверджує виконання Продавцем своїх зобов`язань у відповідному місяці в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі.
Згідно з п. 11.1 договору про закупівлю природного газу №17090000301-ВТВ від 26.09.2017р. цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2018р., а в частині розрахунку - до їх повного здійснення.
З матеріалів справи також вбачається, що між АТ „Укртрансгаз» та АТ„Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» було укладено договір про закупівлю природного газу №17090000302-ВТВ від 26.09.2017р. на поставку газу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р., договір про закупівлю природного газу №17090000303-ВТВ від 26.09.2017р. на поставку газу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р., договір про закупівлю природного газу №17090000304-ВТВ від 26.09.2017р. на поставку газу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р., договір про закупівлю природного газу №17090000305-ВТВ від 26.09.2017р. на поставку газу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р., договір про закупівлю природного газу №17090000306-ВТВ від 26.09.2017р. на поставку газу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р., умови яких аналогічні умовам договору про закупівлю природного газу №17090000301-ВТВ від 26.09.2017р.
На підтвердження факту поставки відповідачем природного газу за вище вказаними договорами про закупівлю природного газу АТ „Укртрансгаз» було надано суду шість актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р., складених на виконання кожного із договорів.
Зі звіту про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам у жовтні 2017р., який складено ПАТ „Одесагаз» , вбачається, що АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з додатку до звіту (алокації) про фактичні обсяги розподілу природного газу вбачається, що обсяг спожитого ОСББ „Камета» у жовтні 2017р. природного газу без підтверджених номінацій складає 5,387 тис. куб. метрів.
При цьому, з наданої АТ „Укртрансгаз» довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що АТ „Укртрансгаз» у жовтні 2017р. здійснювало списання природного газу на балансування.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСББ „Камета» , позивачем було наголошено про відбір відповідачем у жовтні 2017р. природного газу за відсутності укладеного договору постачання природного газу та за відсутності будь-яких договірних відносин із позивачем. Наведене, за переконанням позивача, свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості такого майна.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Враховуючи обґрунтування заявлених АТ „Укртрансгаз» позовних вимог приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховним Судом у постанові від 17.04.2019р. по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору необхідно дослідити, в першу чергу, питання правомірності споживання з боку ОСББ „Камета» природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. м., вартість якого складає 30 456,00 грн. При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, відсутність яких є обов`язковою умовою застосування приписів ст. 1212 ЦК України.
Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України „Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. п. 17, 18 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України „Про ринок природного газу» врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу, укладений між ОСББ „Камета» та постачальником природного газу на підтвердження наявності у відповідача права на відібрання із газотранспортної системи природного газу у жовтні 2017р., що є порушенням вимог Закону України „Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов`язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу.
З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що ОСББ „Камета» здійснювало споживання природного газу у жовтні 2017р. із порушенням вимог чинного законодавства.
Статтею 20 Закону України „Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України „Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
АТ „Укртрансгаз» у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що товариство виступає Оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками судового процесу, а, отже, в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню, оскільки у суду немає сумніву щодо достовірності вказаної обставини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України „Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.
Положеннями п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи договору постачання природного газу, який повинен бути правовою підставою для споживання природного газу, господарський суд доходить висновку про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, що є порушенням Закону України „Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про доведеність АТ „Укртрансгаз» факту неправомірного споживання з боку ОСББ „Камета» природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. м.
При цьому, з огляду на звернення позивача до суду із вимогами про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості одночасно, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Господарський суд зауважує, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.
Враховуючи вимоги Закону України „Про ринок природного газу» суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог АТ „Укртрансгаз» про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно.
Приймаючи до уваги висновки суду про доведеність АТ „Укртрансгаз» факту неправомірного споживання з боку ОСББ „Камета» природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. м., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. м. у розмірі 30 456,00 грн., вартість якого визначена виходячи із ціни закупівлі природного газу станом на червень 2019р. (5653,61 грн. за 1 кв. куб. м.).
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявленого акціонерним товариством „Укртрансгаз» позову до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Камета» шляхом присудження до стягнення із відповідача 30 456,00 грн. грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу у обсязі 5,387 тис. куб. метрів. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Камета» /65044, м. Одеса, провулок Дунаєва, 5, ідентифікаційний код 25427917/ на користь акціонерного товариства „Укртрансгаз» /01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801/ вартість безпідставно набутого майна (природного газу) у розмірі 30 456,00 грн. /тридцять тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.12.2019р.
Суддя С.П. Желєзна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 19.12.2019 |
Номер документу | 86437794 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Желєзна С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні