Постанова

від 17.12.2019 по справі 923/286/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д.- головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі Філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця

на рішення Господарського суду Херсонської області

(суддя Литвинова В.В.)

від 10.06.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Агрикова О.В., судді - Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.)

від 10.09.2019

у справі за позовом Приватного підприємства Південьпрофбуд

до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні до-роги України в особі Філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця

про стягнення 547 091,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 12.04.2019 Приватне підприємство Південьпрофбуд (надалі - ПП Південьпрофбуд , позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі Філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця (надалі - ДП Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 547 091,97 грн за договором № 3-ДЕУ від 27.06.2016, з яких 357 306,86 грн - основного боргу та 156 647,86 грн - інфляційних втрат та 33 137,25 грн - витрат на послуги адвоката.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору №3-ДЕУ щодо оплати поставленого товару.

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. Між ПП Південьпрофбуд (постачальник/ позивач) та філією Каланчацька ДЕД ДП Херсонський облавтодор діяльність якої припинено (реорганізовано) шляхом приєднання її до філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця ДП Херсонський облавтодор , згідно наказу ДП Херсонський облавтодор від 21.09.2018 № 98, (покупець/ відповідач) 27.06.2016 було укладено договір №3-ДЕУ (надалі - договір), згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати дорожньо - будівельні матеріали.

1.3.2. Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 договору загальна його вартість визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснена у відповідності з умовами цього договору, та підтверджена видатковими накладними.

1.3.3. Порядок розрахунків за договором визначений в розділі 3 договору №3-ДЕУ, відповідно до якого оплата за товар, поставлений згідно даного договору, здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядку та у термін, передбачений в даному договорі.

1.3.4. Розрахунок за кожну партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом двадцяти одного календарного дня з моменту фактичного отримання товару (пункт 3.2 договору).

1.3.5. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку.

1.3.6. Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідачу товар на суму 448643,64 грн, що засвідчується видатковими накладними № 389 від 01.07.2016 на суму 24 150,76 грн, № 392 від 04.07.2016 на суму 62 237,45 грн, № 393 від 05.07.2016 на суму 13 830,12 грн, № 394 від 05.07.2016 на суму 11 225,94 грн, № 396 від 11.07.2016 на суму 42 129,96 грн, № 404 від 05.08.2016 на суму 126 389,89 грн, № 405 від 08.08.2016 на суму 56 647,34 грн, № 406 від 09.08.2016 на суму 7 880,93 грн, № 408 від 10.08.2016 на суму 78 514,93 грн, № 409 від 10.08.2016 на суму 25 636,32 грн та виставив на оплату відповідні рахунки.

1.3.7. В свою чергу, відповідач зобов`язання по оплаті вартості товару виконав лише частково у сумі 91 336,78 грн, оплативши лише товар, поставлений на підставі накладної № 389 від 01.07.2016 на суму 24 150,76 грн, № 393 від 05.07.2016 на суму 13 830,12 грн та № 394 від 05.07.2016 на суму 225,94 грн та № 396 від 11.07.2016 на суму 42129,96 грн, що засвідчується платіжними дорученнями № 31 від 05.08.2016 на суму 42 129,96 грн, № 30 від 05.08.2016 на суму 25 056,06 грн та № 29 від 05.08.2019 на суму 24 150,76 грн.

1.3.8. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків в останнього виникла заборгованість в сумі 357 306,86 грн.

1.4. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти його задоволення заперечував, стверджуючи, що:

- філія Каланчацька ДЕД в порушення пункту 5.8 Положення філії Каланчанська дорожньо - експлуатаційна дільниця уклала з позивачем договір поставки товару, оскільки ДП Херсонський облавтодор не видавав доручення філії на укладення такого договору, про наявність якого відповідач дізнався лише після порушення провадження у цій справі;

- в порушення вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік в довіреностях на отримання товару, виданих на ім`я Фурсенка Г.В. не вказано, за яким договором, рахунком або накладною отримуються товарно - матеріальні цінності, як і відсутній їх перелік, які належить отримати. Також не зрозуміло, на отримання якого товару уповноважена особа та за яким договором, відсутній підпис особи, яка одержала довіреність та не вказано прізвища осіб, які ставили підпис навпроти графи керівник та головний бухгалтер ;

- товаро - транспортні накладні складені з суттєвими порушеннями та не відповідають вимогам, встановленим у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні;

позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт поставки та прийняття товару;

- правничі послуги були надані не адвокатом, що виключає можливість їх стягнення з відповідача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.06.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 357 306,86 грн - основної заборгованості за поставлену продукцію, 83 914,98 грн - інфляційних втрат, 5000,00 грн - витрат на правову допомогу та 6618,33 грн - судового збору.

2.1.1. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для підтвердження факту поставки товару та часткової його оплати.

2.1.2. Суди попередніх інстанцій вказали, що твердження відповідача щодо відсутності у філії доручення на укладення договору поставки є безпідставними, оскільки відбулось схвалення вказаного правочину, шляхом здійснення відповідних проплат.

2.1.3. Також суди відхилили твердження заявника, що первинні бухгалтерські документи були оформлені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначивши, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для неприйняття такої операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

2.1.4. Господарський суд Херсонської області, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, задовольнив їх у розмірі 83 914,98 грн, при цьому не вказавши, за який період здійснено перерахунок.

2.1.5. Вирішуючи питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат, суд першої інстанції, застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат та врахувавши письмові заперечення відповідача стягнув лише 5000,00 грн витрат на послуги адвоката.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2019 у частині стягнення основного боргу залишено без змін, а в частині стягнення інфляційних витрат та адвокатських послуг змінено, стягнуто 128 914,98 грн - інфляційних втрат та 15 000,00 грн - витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2.1. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнутих інфляційних втрат, здійснив новий розрахунок, врахувавши дату поставки продукції, суму вартості товару та остаточний строк оплати, який визначений пунктом 3.2 договору.

2.2.2. Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши обсяг наданих послуг, їх вартість, докази, якими позивач засвідчує розмір понесених витрат, а також суму задоволених позовних вимог вказав, що висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру адвокатських витрат до 5 000,00 грн є помилковим та необґрунтованим, а тому рішення в цій частині змінив, стягнувши з відповідача 15 000,00 грн витрат на послуги адвоката.

2.2.3. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача зазначив, що фактичне відвантаження товару здійснювалось на підставі видаткових накладних, а тому недоліки, допущені позивачем при заповненні товаро - транспортних накладних, не можуть свідчити про невиконання умов договору зі сторони позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 01.10.2019 ДП Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі Філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №923/286/19, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосувавши статтю 241 Цивільного кодексу України не врахували, що дії філії Каланчацька ДЕД щодо часткової оплати поставленого товару не можуть вважатися схваленням, оскільки оплата була здійснена не ДП Херсонський облавтодор , а особою, яка не була уповноважена на вчинення правочину, а тому і отримана від такої особи оплата не є схваленням;

- в порушення частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність не взяли до уваги відсутність у первинних документах відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутності даних про особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- не врахували, що довіреність, видана на ім`я ОСОБА_1 (особа, яка отримувала товар) № 75/07 від 01.07.2016 анульована, а довіреність № 86/08 від 05.08.2016 ніколи не використовувалась, про що зроблені відповідні відмітки в книзі обліку довіреностей;

- в порушення статей 13, 73, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України визнали належними та допустимими докази позивача, які взагалі не підтверджують ні факт виконання господарської операції, ні факт можливості її виконання;

- стягнувши витрати на правничу допомогу, не звернули увагу, що правнича допомога в порушення статті 126 Господарського процесуального кодексу України була надана не адвокатом.

3.2. ПП Південьпрофбуд у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції викласти в новій редакції, стягнувши з відповідача на користь позивача 156 647,86 грн, з яких 128 914,98 грн - інфляційних втрат та 27 732,88 грн - 3% річних.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.2. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.4. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.5. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

4.6. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.7. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 357 306,86 грн - основного боргу та 128 914,98 грн - інфляційних втрат, оскільки відповідач в порушення умов договору поставки не виконав покладені на нього зобов`язання, зокрема, щодо оплати коштів за поставлений товар.

4.8. Доводи заявника, що часткові проплати, здійснені відповідачем не є схваленням правочину в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України з урахуванням того, що оплата за товар була здійснена не ДП Херсонський облавтодор , а філією Каланчацька ДЕД , яка не була уповноважена на вчинення правочину, Верховний Суд відхиляє, оскільки як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, договір поставки товару недійсним не визнавався, доказів притягнення директора до відповідальності за вчинення дій з перевищенням повноважень матеріали справи також не містять. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4.9. Твердження заявника, що суди, порушивши частину 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , не взяли до уваги відсутність у первинних документах відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутності даних про особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки їх розглянув та правильно відхилив Південно - західний апеляційний господарський суд.

4.10. Доводи скаржника, що довіреність, яка видана на ім`я ОСОБА_1 (особа, що отримувала товар) № 75/07 від 01.07.2016 анульована, а довіреність № 86/08 від 05.08.2016 ніколи не використовувалась, про що зроблені відповідні відмітки в книзі обліку довіреностей, Верховний Суд вважає безпідставними, з огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування вказаного твердження, а саме жодного офіційного документа, який би засвідчував точну дату анулювання довіреностей, виданих на ім`я особи, яка прийняла товар.

4.11. Посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій статей 13, 73, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на думку заявника, суди визнали належними та допустимими докази позивача, які взагалі не підтверджують ні факт виконання господарської операції, ні факт можливості її виконання, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.12. Твердження відповідача, що суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки такі послуги були надані не адвокатом, Верховний Суд вважає також безпідставними виходячи з такого.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, розмір відшкодування витрат сторони на послуги адвоката визначено судами першої та апеляційної інстанцій з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема: договору №Ю/30-10 від 04.03.2019 про надання правової допомоги (правничих послуг), укладеного позивачем та ТОВ Юридична фірма Компанія переможців в особі директора Кермача Андрія Івановича, акту №1 приймання передачі наданих послуг на суму 24492,75 грн від 03.04.2019 року, акту №2 приймання передачі наданих послуг на суму 8644,50 грн від 10.05.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Кермача Андрія Івановича та платіжного доручення №5389 від 11.05.2019. Також судом апеляційної інстанції враховано клопотання відповідача про зменшення розміру адвокатських витрат та суму задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, та враховуючи, що за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, обґрунтовано та законного стягнуто ці витрати з відповідача.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в особі Філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №923/286/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач