Рішення

від 13.12.2019 по справі 926/1885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року Справа № 926/1885/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу

За позовом акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Південно-Західна залізниця , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ООЛІТ , м. Сокиряни

про стягнення штрафу в сумі 92657,70 грн

Представники сторін:

від позивача - Оніщук О.В., ордер № 1004947 від 11.10.2019 року;

від відповідача - Бовкун Ф.І, засновник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Південно-Західна залізниця звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ООЛІТ про стягнення 92657,70 грн штрафу, провізної плати та зборів, з яких: провізна плата - 10912,00 грн за перевезення надлишку вантажу, 54560,00 грн штрафні санкції за допущення навантаження вантажу, плата за користування вагоном - 8826,40 грн, збір за маневрову роботу - 3098,00, збір за зважування вагонів - 2389,20 грн, телеграфічне повідомлення - 420,90 грн, збір за зберігання вантажу - 12451,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2019 року дану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для виправлення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.08.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява, якою усунуто недоліки позовної заяви та заява про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 27.08.2019 року відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні та призначено до розгляду по суті на 19.09.2019 року.

16.09.2019 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить застосувати строки позивної давності, вказує на те, що позов подано до неналежного відповідача.

16.09.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання від представника позивача про його участь у справі в режимі відеоконференції, в якому представник позивача просить забезпечити проведення всіх судових засідань у справі № 926/1885/19 у режимі відеоконференції.

Також, 16.09.2019 року надійшло від представника позивача клопотання про відкладення судового засідання, яке відбудеться 19.09.2019 року, з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.09.2019 року задоволено клопотання представника позивача про його участь у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2019 року відкладено судове засідання на 04.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2019 року суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі шляхом призначення підготовчого засідання на 18.10.2019 року у режимі відеоконференції.

08.10.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якій вказано, що саме відправник у відповідності до параграфа 1 статті 16 СМГС забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, нечіткого або не повного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення у невідповідну графу накладної.

15.10.2019 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові докази у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.10.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 06.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 25.11.2019 року.

15.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить викласти позовні вимоги у наступній редакції: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ООЛІТ на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця провізну плату за перевезення надлишку вантажу в розмірі 10912,00 грн, неустойку за неправильність, нечіткість або неповноту вказаних відомостей в накладній в розмірі 54560,00 грн, додаткові збори в розмірі 27185,00 грн та судовий збір.

Також, 15.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, проте не підписані представником.

25.11.2019 року представник відповідача надав додаткові докази у справі та заяви (вх № 3800): 1. позов пред`явлено особою, якій законом не надано право звертатися до суду; 2. позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати; 3. ТОВ ООЛІТ є неналежним відповідачем; 4. неналежний відповідач відмовляється ТОВ ООЛІТ відмовляється від визнання обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; 5. предмет спору відсутній; 6. доведення неправильного завантаження покладається на перевізника; 7. перелік, підстави та розрахунок суми претензії, потребує призначення експертизи у справі; 8. Неналежний відповідач ТОВ ООЛІТ з неналежним позивачем в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця безпосередньо жодних правочинів не вчиняв. Клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2019 року за згодою представників сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.12.2019 року, залишено без розгляду заяви відповідача (вх № 3800), прийнято заяву про уточнення позовних вимог (вх. 2571) до розгляду та вирішено розглядати справу з її урахуванням, задоволено клопотання представників сторін щодо їх участі у справі в режимі відеоконференції.

02.12.2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції (вх.2728), в якому вона вказала найменування судів, в які вона може з`явитись для участі у справі в режимі відеоконференції, а саме: Господарський суд Київської області, Північний апеляційний господарський суд, Подільський районний суд м. Києва, Солом`янський районний суд м. Києва, Святошинський районний суд м. Києва, Окружний адміністративний суд м. Києва, Шостий апеляційний адміністративний суд.

02.12.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про виправлення технічної помилки, до якого долучені письмові пояснення підписані представником позивача, які вона просить долучити до матеріалів справи.

06.12.2019 року на електронну адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача.

У судовому засіданні 06.12.2019 року, судом з огляду на закінчення робочого дня оголошено перерву до 13.02.2019 року з проведенням судового засідання в режимі відеоконференції, прийняв до розгляду клопотання представника позивача та заперечення представника відповідача.

У судовому засіданні 13.02.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд Чернівецької області, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю ООЛІТ оформлені накладні № 36388239, № 36388213, № 36388338, № 36388320 на відправлення вагонів № 61287413, № 60371978, № 60969367, № 60200615 зі станції Романківці Львівської області на станцію Слуцьк Білоруської області з вантажем известняк, доломит и прочие известняковые камни, разбитые и дробленые для вантажоодержувача ВАТ Слуцький КХП .

23.12.2018 року по прибуттю вагонів на станцію Кам`янець-Подільський філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця та одночасному зважуванні на тензометричних динамічних вагах ВТВ 25 ДР (заводський № 8, прийняті в експлуатацію16.07.2009 року, остання держповірка та профілактичне технічне обслуговування проведено - 16.08.2018 року, огляд-перевірка 14.11.2018 року) було виявлено невідповідність маси вантажу даним перевізних документів, а саме: в вагоні № 61287413 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 2650 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1350 кг (акт загальної форми № 2809); в вагоні № 60371978 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 3750 кг та понад вантажопідйомність вагону на 2750 кг (акт загальної форми № 2808); в вагоні № 60969367 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 6000 кг та понад вантажопідйомність вагону на 5000 кг (акт загальної форми № 2807); в вагоні № 60200615 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 3300 кг та понад вантажопідйомність вагону на 2300 кг (акт загальної форми № 2806).

23.18.2018 року, 27.12.2018 року працівниками станції Кам`янець-Подільський сповіщення про факт затримки вагонів, сповіщення представника для усунення комерційної несправності та сповіщення про фактичну масу вантажу на адресу станції Романківці направлено телеграфні повідомлення № 41, № 42, № 48.

Комерційні акти 28.12.2018 року складено при комісійному зважуванні вагонів на 150 т. залізничних вагах (заводський № Н-12 прийняті в експлуатацію22.11.2011 року, остання держповірка та профілактичне технічне обслуговування проведено - 18.05.2018 року, огляд-перевірка 15.11.2018 року): в вагоні №61287413 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених а накладній на 2650 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1350 кг, комерційний акт № 332907/35; в вагоні №60371978 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 3750 кг та понад вантажопідйомність вагону на 2750 кг, комерційний акт № 332907/34; в вагоні №60969367 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 6200 кг та понад вантажопідйомність вагону на 5200 кг, комерційний акт № 332907/37; в вагоні № 60200615 перевантаження маси вантажу понад даних зазначених в накладній на 4550 кг та понад вантажопідйомність вагону на 3550 кг, комерційний акт № 332907/36.

Судом встановлено, що вищевказані комерційні акти підписані уповноваженими працівниками залізниці, а в матеріалах справи наявні посадові інструкції працівників Крачан В.М. та Поліщук Л.Г., які підтверджують їх повноваження на право підпису комерційних актів.

Відповідно до підпункту 27.1, пункту 27 Додатку 1 до СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951/05.06.1992) надлишок вантажу масою 15800 кг у кількості 11 біг-бегів було вивантажено засобами вантажовідправника на підставі довіреності № 3 від 27.12.2018 року та вивезено за межі станції транспортним засобом номер ВК 4893 ВС.

Після вивантаження надлишку вантажу, вагони переважено та перераховано кількість місць: вагон № 60200615 брутто 92450 кг, маса тари вагону згідно з АБДПВ (автоматизований банк даних парку вантажних вагонів) 23200 кг, нетто 69250 кг, кількість місць 51, акт загально форми № 2828; вагон № 60969367 брутто 92550 кг, маса тари вагону згідно з АБДПВ 23100 кг, нетто 69450 кг, кількість місць 50, акт загально форми № 2827; вагон № 60371978 брутто 92700 кг, маса тари вагону згідно з АБДПВ 23100 кг, нетто 69600 кг, кількість місць 52, акт загально форми № 2826; вагон № 61287413 брутто 92150 кг, маса тари вагону згідно з АБДПВ 23100 кг, нетто 69050 кг, кількість місць 52, акт загально форми № 2825.

Суд встановив, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те що, Україна приєдналась 05.06.1992 року до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року при вирішенні спорів, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а тому у даному випадку підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

Параграфом 1 статті 3 СМГС встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничному паромному сполученні.

Згідно з параграфом 3 статті 14 СМГС та підпункту 7.1 пункту 7 додатку 1 до СМГС укладення договору перевезення підтверджується накладною, яка складається відправником і надається договірному перевізнику.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 статті 15 СМГС в накладній повинні бути відображені наступні відомості: маса вантажу. Згідно з підпункту 4.3 пункту 4 СМГС визначення кількості місць і маси вантажу в вагоні здійснюється відправником.

Відповідно до графи 20 накладних № 36388239, № 36388213, № 36388338, № 36388320 навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника. Отже, обов`язок у визначенні маси вантажу та внесення отриманих відомостей у накладні покладений на відправника.

Відповідно до параграфу 3 статті 19 СМГС особа, яка здійснювала навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення вантажу, дотримання технічних умов по розміщенню і кріпленню вантажів у вагони.

Згідно підпункту 4.1 пункту 1 Додатку 3 до СМГС сумарна сума вантажу і засобів кріплення в вагоні не повинна перевищувати вантажопідйомність вказану на вагоні.

Згідно параграфу 1 статті 16 СМГС відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, нечіткого або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення у невідповідну графу накладної.

У пункту 3 параграфу 3 статті 16 СМГС зазначено, що відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, нечіткість або неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що при навантаженні вантажу відправником було допущено перенавантаження вагона понад його вантажопідйомність. Неустойка стягується у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу належного перевізнику, що виявив цей надлишок.

Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Стаття 29 СМГС визначає випадки коли перевізник складає комерційний акт, а саме, якщо при перевірці вантажу під час перевезення або видачі буде встановлено невідповідність маси, найменування, кількості місць вантажу зазначених у накладній то перевізник складає комерційний акт.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в прядку, передбаченому статтею 31 Угоди (стаття 32 Угоди).

Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком 1) відправника, який бере участь в перевезенні вантажу перевізником, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється.

Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата (параграф 5 статті 31 Угоди).

Отже, провізна плата за перевезення надлишку вантажу від станції Романківці регіональної філії Львівська залізниця до станції Кам`янець-Подільський регіональної філії Південно-Західна залізниця становить 10912, 00 грн (за кожну відправнику 2728,00 грн, розрахунок додано до матеріалів справи), а розмір неустойки за допущення навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагона становить - 54560,00 грн.

Положеннями статті 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 10, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі - Правила зберігання вантажів) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов`язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов`язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв`язку із надісланням зазначеного повідомлення.

На залізницях України розрахунок плати за перевезення вантажів здійснюється відповідно до положень Збірка тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги (далі - Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2019 року за № 340/16356 із застосування коригуючих коефіцієнтів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.10.2017 № 357.

Час простою вагонів на станційних коліях Кам`янець-Подільський регіональної філії Південно-Західна залізниця , маневрова робота та розрахунок суми нарахування, були засвідчені актами загальної форми № 2819 від 24.12.2018 року, № 2824 від 27.12.2018 року, № 2832 від 28.12.2018 року,№ 2833 від 28.12.2018 року, № 2834 від 28.12.2018 року, № 2835 від 28.12.2018 року, № 2841 від 28.12.2018 року, № 2842 від 28.12.2018 року, № 2843 від 28.12.2018 року, № 2844 від 28.12.2018 року, згідно яких нараховано: плату за користування вагоном - 8826,40 грн; збір за маневрову роботу - 3098,00 грн; збір за зважування вагонів - 2389,20 грн; телеграфні повідомлення - 420,90 грн; збір за зберігання вантажу - 12451,20 грн.

Враховуючи вкладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими.

Проте, відповідач у відзиві на позов просив застосувати строки позовної давності, обґрунтовуючи тим, що згідно до пункту 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 строк для подачі позовів перевізником становить 6 місяців.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 Цивільного кодексу України передбачено що, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Спірні правовідносини з перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, що виникли між сторонами у цій справі, регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, учасником якої є Україна.

До Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 06.06.2014 року та 16.10.2015 року були внесені зміни, угода була викладена в новій редакції. У редакції Угоди від 16.10.2015 року, чинній станом на момент виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин, строки давності встановлені у статті 48 Угоди.

Відповідно до параграфа 1 статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позови до перевізника на підставі цієї Угоди подаються 1) про перевищення строку доставки - протягом двох місяців; 2) за іншими підставами - протягом дев`яти місяців.

Стаття 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначає строки давності лише за позовами, поданими до перевізника та не містить положень про строки давності щодо позовів, поданих перевізником (залізницею) до вантажовідправників. Інші положення щодо строків давності, ніж ті, що містяться у статті 48, в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення відсутні.

Відповідно до положень статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в чинній редакції при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.

Враховуючи відсутність в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення положень, які б встановлювали строки позовної давності щодо позовів, поданих перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, до позовних вимог у справі підлягають застосуванню строки позовної давності встановлені національним законодавством України відповідно до правил статті 5 Угоди.

Згідно з частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають зі статті 137 Статуту.

Згідно з частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За змістом пункту 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Підставою для майнової відповідальності стали акти загальної форми: № 2806, № 2807, № 2808, № 2809, № 2810, № 2811, № 2812, № 2813, № 2814 від 23.12.2019 року; № 2815, № 2816, № 2817, № 2818, № 2819, № 2823 від 24.12.2018 року, № 2824, № 2825, № 2826, № 2827, №2828 від 27.12.2018 року, № 2832, № 2833, № 2834, № 2835, № 2841, № 2842, № 2843, № 2844 від 28.12.2018 року та комерційні акти: № 332907/37, № 332907/36, № 332907/34, № 332907/35 від 28.12.2018 року, з часу складання яких і почався перебіг позовної давності.

Отже, шестимісячний строк для пред`явлення позову за актами загальної форми від 23.12.2018 року сплив 24.06.2019 року , за актами загальної форми від 24.12.2018 року сплив 25.06.2019 року, за актами загальної форми від 27.12.2018 року сплив 28.06.2019 року, за актами загальної форми та комерційними актами від 28.12.2018 року сплив 29.06.2019 року.

Позов пред`явлено до суду 05.08.2019 року, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.

Щодо тверджень позивача викладених у письмових поясненнях (вх. 3865) про застосування до даних правовідносин Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 року в статті 48 якої зазначено, що строк давності позовів, які гуртуються на договорі перевезення, закінчується через один рік, суд встановив.

Дія Конвенції з урахуванням міжнародних заяв - поширюється на меншу кількість ділянок української залізниці, лише на певні чітко визначені прикордонні ділянки залізниці на заході країни, переважно на ділянки, що мають вузьку ширину колії 1435 мм, а також на ділянки з шириною колії 1520 мм на державному кордоні з Румунією зі станцій Дякове та Вадул-Сірет в Україні та на державному кордоні зі Словаччиною зі станції Ужгород.

При цьому, доказів того, що вагони з вантажем у спірному міжнародному перевезенні були затримані саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, матеріали справи не містять. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №924/320/17).

Отже, до позовних вимог у цій справі не застосовується однорічна позовна давність, оскільки спірні правовідносини виникли на ділянці залізниці України, на яку не поширюється дія Конвенції, а поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року.

Таким чином, позов пред`явлено з пропуском встановленого строку.

Відповідно до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не заявлялися клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред`явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень відповідача:

1. Позов подано до неналежного відповідача .

Відповідно до параграфу 3 статті 19 СМГС особа, яка здійснювала навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення вантажу, дотримання технічних умов по розміщенню і кріпленню вантажів у вагони.

Згідно підпункту 4.1 пункту 1 Додатку 3 до СМГС сумарна сума вантажу і засобів кріплення в вагоні не повинна перевищувати вантажопідйомність вказану на вагоні.

Згідно параграфу 1 статті 16 СМГС відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, нечіткого або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення у невідповідну графу накладної.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 статті 15 СМГС в накладній повинні бути відображені наступні відомості: маса вантажу. Згідно з підпункту 4.3 пункту4 СМГС визначення кількості місць і маси вантажу в вагоні здійснюється відправником.

Відповідно до графи 20 накладних № 36388239, № 36388213, № 36388338, № 36388320 навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника. Отже, обов`язок у визначенні маси вантажу та внесення отриманих відомостей у накладну покладений на відправника - ТОВ ООЛІТ , який з огляду на вищевказані обставини є належним відповідачем у даній справі.

2. Неналежний позивач .

Відповідно до абзацу 2 статті 18 Статуту акціонерного товариства Українська залізниця , затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 року № 735 (в редакції постанови КМУ від 31.10.2018 року № 938), товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Відповідно до пункту 2.8 розділу 2 положення про регіональну філію Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця (наказ Про введення в дію Положення про регіональну філію Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 19.02.2018 року № 108) філія має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності: 1. вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори (угоди, контракти), вести претензійну роботу, набувати майнових та не майнових прав, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усім правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності філії з урахуванням процедури, передбаченої пунктом 5.7 цього Положення; 2. Представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених статутом товариства та цим положенням.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Положення предметом діяльності філії є, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

23.12.2018 року саме на станції Кам`янець-Подільський регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця було виявлено порушення перевезення вантажу за накладними № 36388239, № 36388213, № 36388338, № 36388320.

З огляду на вище вказані обставини, враховуючи, що станція Кам`янець-Подільський входить до регіональної приналежності філії Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця , саме регіональна філія Південно-Західна залізниця АТ Українська залізниця повинна була звертатися з даною позовною заявою до суду, що і було здійснено.

Враховуючи, що регіональна філія Південно-Західна залізниця є структурним підрозділом АТ Українська залізниця , яка разом з іншими філіями та відокремленими підрозділами складають одну юридичну особою - АТ Українська залізниця , представники, які представляли інтереси позивача у даній справі за ордерами виданими на представництво інтересів АТ Українська залізниця - є належними представниками позивача, а саме: акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця .

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункту 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О. Гурин