Рішення

від 13.12.2019 по справі 501/1610/19

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 13.12.2019

Справа № 501/1610/19

2/501/1075/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за

позовом Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут , місцезнаходження: 65009, вул. Армійська, буд. 18,

до

відповідача: ОСОБА_1 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 ,

предмет та підстави позову: про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу,

учасники справи

представник позивача - Широкоброд С . М.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Представник Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу, згідно якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 81 448,37 грн. та судові витрати у розмірі 6 921,00 грн., які складаються з судового збору у розмірі 1 921,00 грн., витрат на професійну правчину допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позов мотивований тим, що наказом Міністерства оборони України №23-ДП від 04 березня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут .

Наказом директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут №8 від 02 березня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено ОСОБА_3 - головного інженера ДП МО України ОПІ відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

30 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м.Одеса з позовом до Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/6173/17 провадження №2/522/4129/18 від 14.11.2018 року позов ОСОБА_3 до Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди задоволено частково, а саме:

- визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з займаної посади головного інженера Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України згідно наказу директора Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут від 2 березня 2017 року №8 Про звільнення ;

- поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді головного інженера Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут ;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2017 року по 14 листопада 2018 року у розмірі 94554 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок, без урахування податків і зборів;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 грошовий еквівалент завданої моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 судові витрати: зі сплати судового збору в загальній сумі 1632,40 гривень (одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3200 гривень (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Позивач стверджує, що загальна сума понесених виплат Державним підприємством Міністерства оборони України Одеський проектний інститут внаслідок прийняття протиправних наказів ОСОБА_1 склала 81 448,37 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

ОСОБА_1 09.07.2019 року надав до суду заяву про перенесення судового засідання (а.с.65).

Представник позивача 09.07.2019 року надав до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання, призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.66).

В судовому засіданні 10.07.2019 протокольно закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.70).

Представник позивача 17.10.2019 року надав до суду заяву про укладення мирової угоди в запропонованому позивачем варіанті (а.с.82-83).

В судовому засіданні 19.11.2019 року відповідач надав до суду мирову угоду в запропонованому ним варіанті (а.с.90-91).

Відповідач 03.12.2019 року надав до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, згідно якої просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на 18 місяців із стягненням щомісячно з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут по 4525,00 грн.

Заява мотивована тим, що він (відповідач) є багатодітним батьком, щомісячно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу відповідно до рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15.10.20109 року, а також має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених у позові та не розглядати питання щодо затвердження мирових угод у варіанті запропонованому відповідачем, проти надання розстрочки виконання рішення суду не заперечив.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, просив суд розстрочити виконання рішення суду та не розглядати питання щодо затвердження мирових угод у варіанті запропонованому позивачем.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області 06 червня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.60-61).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08 липня 2019 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.104).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що наказом Міністерства оборони України №23-ДП від 04 березня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут (а.с.34).

Наказом директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут ОСОБА_1. №8 від 02 березня 2017 року звільнено ОСОБА_3 - головного інженера ДП МО України ОПІ відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.35).

30 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м.Одеса з позовом до Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/6173/17 провадження №2/522/4129/18 від 14.11.2018 року позов ОСОБА_3 до Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди задоволено частково (а.с.6-16), а саме:

- визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з займаної посади головного інженера Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України згідно наказу директора Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут від 2 березня 2017 року №8 Про звільнення ;

- поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді головного інженера Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут ;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2017 року по 14 листопада 2018 року у розмірі 94554 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок, без урахування податків і зборів;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 грошовий еквівалент завданої моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок;

- стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський проектний інститут на користь ОСОБА_3 судові витрати: зі сплати судового збору в загальній сумі 1632,40 гривень (одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3200 гривень (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Загальна сума понесених виплат Державним підприємством Міністерства оборони України Одеський проектний інститут внаслідок прийняття протиправних наказів ОСОБА_1 склала 81 448,37 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та довідками (а.с.27-32, 47).

V. Оцінка Суду.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення працівника з роботи виданий та підписаний саме відповідачем ОСОБА_1 що встановлено рішенням Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/6173/17 провадження №2/522/4129/18 від 14.11.2018 року, дана обставина сторонами не заперечувалася та не оспорювалася під час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно ч.4 ст.136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Як передбачено ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Отже враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної позивачу у зв`язку з виплатою незаконно звільненому працівнику під час вимушеного прогулу в сумі 81448,37 грн. покладається саме на ОСОБА_1 , який перебував на посаді директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, рішенням Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/6173/17 провадження №2/522/4129/18 від 14.11.2018 року встановлено винність службової особи ОСОБА_1 в незаконному звільненні працівника ОСОБА_3 .

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз`яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом, або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Ураховуючи викладене, суд на підставі оцінених доказів вважає, що преюдиційним рішенням Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/6173/17 провадження №2/522/4129/18 від 14.11.2018 року встановлено незаконність звільнення ОСОБА_3 із займаної посади на підставі наказу директора Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут ОСОБА_1. й поновлено його на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Такі обставини не підлягають доведенню.

У зв`язку з поновленням працівника на раніше займаній посаді, позивачем виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної підприємству шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Разом із цим, ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що вимоги щодо стягнення з нього заборгованості визнає та просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 18 місяців із стягненням щомісячно з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут по 4525,00 грн.

З документів, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що ОСОБА_1 є багатодітним батьком, щомісячно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу відповідно до рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15.10.20109 року, а також має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Аналізуючи викладене, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на 18 місяців із стягненням щомісячно з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут по 4525,00 грн.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №931 від 14.05.2019 року (а.с.49).

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1921,00 грн.

Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони,крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво всуді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах`визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018р.).

Судом встановлено, що позивачем, окрім договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2019 року, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на ведення справи, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очіє понести у зв`язку з розглядом справи (а.с.17-21, 48), не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., зокрема відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, а тому позовні вимоги щодо стягнення судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 267 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут (місцезнаходження: 65009, вул.Армійська, буд.18, ЄДРПОУ 07884611) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 81 448,37 грн.

3. Розстрочити виконання рішення рівними частинами на 18 місяців із стягненням щомісячно з ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут (місцезнаходження: 65009, вул.Армійська, буд.18, ЄДРПОУ 07884611) по 4525,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерство оборони України Одеський проектний інститут (місцезнаходження: 65009, вул.Армійська, буд.18, ЄДРПОУ 07884611) відшкодування судових витрат у розмірі 1 921,00 грн.

5. В іншій частині вимог - відмовити.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду .

8. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

9. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко