Рішення

від 19.12.2019 по справі 580/3372/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року справа № 580/3372/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛБ-МОНТАЖ» про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

25.10.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105; код ЄДРПОУ 21368023) (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛБ-МОНТАЖ» (19500, Черкаська обл., м.Городище, вул.Заслонова, буд.2; код ЄДРПОУ 39994569) на його користь адміністративно-господарських санкцій в сумі 46628,13грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2017-2018 роках та пені у розмірі 8151,68грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав у 2017-2018 роках норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій, які відповідач у добровільному порядку не сплатив. Тому просив стягнути вищевказані кошти.

Ухвалою суду від 29.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 31.10.2019, а відповідач 05.11.2019.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав з невідомих причин.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків, призначення експертизи, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що за наслідками перевірки посадовими особами позивача додержання відповідачем вимог законодавства про зайнятість населення, працевлаштування осіб з інвалідністю складено акт від 26.07.2019 №23-07-30/0232 (далі - Акт), в якому зафіксовано, що протягом 2017-2018 років відповідач не подавав Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіти форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Протягом вказаного терміну особи, яким установлено інвалідність, не працювали. У додатку 1 до цього акту зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2017 році становила 8 осіб, у 2018 році - 9 осіб.

Цей акт підписаний директором ТОВ «ВЛБ-МОНТАЖ» В. Касьяновим без заперечень.

Листом від 16.08.2019 №1509/01-27 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2018 році у сумі 26570,00грн. та пені 1960,62грн., а листом від 13.09.2019 №1659/01-27 - про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2017 році у сумі 20058,13грн. та пені 6183,42грн.

Оскільки вказані кошти добровільно відповідачем не сплачені, позивач зверувся в суд.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.1 ст.19 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця .

На підставі ч.3 ст.19 № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Оскільки згідно з даними перевірки середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2017 році становила 8 осіб, а у 2018 році - 9 осіб, нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для позивача є 1 штатна одиниця.

Докази виконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та причин тому суду не надані, а отже, відповідні обставини не доведені. Відсутні також докази щодо можливого допущення відповідачем помилок у вказому звіті.

На підставі абз.2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI Про зайнятість населення (далі - Закон №5067-VI) визначено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.

З листа Черкаського обласного центру зайнятості від 10.10.2019 №07-20/2906 суд встановив, що протягом 2017-2018 років від відповідача звітів Інформація про попит на робочу силу (вакансії) не надходило, особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялись. Отже, відповідач не виконав обов`язок з інформування територіального органу Державної служби зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю.

Згідно з висновками Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 21.08.2018 №816/675/17, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) та відсутність доказів створення відповідачем умов для працевлаштування в себе осіб з інвалідністю підтверджують порушення вимог «Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів» , прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

ВС у вищевказаній постанові також вказав, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Доказів наявності таких обставин відповідач не надав. Отже, твердження позивача про допущення відповідачем правопорушення у сфері господарювання є обгрунтованим.

Частинами 1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з додатком 1 до Акту середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача за 2017 рік становила 320926,00грн.. а за 2018 рік - 478262,00 грн. Отже, відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача за 2017 рік становить 20057,87грн., за 2018 рік - 26570,00грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня наступного за звітним року, у зв`язку з чим відповідачу нарахована пеня за прострочення термінів сплати за 2017 рік у розмірі 5586,71грн. та за 2018 рік - 2564,97 грн.

Оскільки докази сплати відповідачем вказаної суми коштів відсутні, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛБ-МОНТАЖ» (19500, Черкаська обл., м.Городище, вул. Заслонова, буд.2; код ЄДРПОУ 39994569) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році в формі штрафу в розмірі 20057,87грн. (двадцять тисяч п`ятдесят сім гривень вісімдесят сім копійок) та пені у розмірі 5586,71 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень сімдесят одна копійка) та за невиконання вказаного нормативу в 2018 році - в розмірі 26570,00грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят гривень нуль копійок) та пеню у розмірі 2564,97грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні дев`яносто сім копійок).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.12.2019.