Рішення

від 19.12.2019 по справі 640/6006/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2019 року № 640/6006/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ектів Енержді Україна ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018 р. № 0067991406 та № 0067981406, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ектів Енержді Україна (далі-позивач/ТОВ Ектів Енержді Україна ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018 р. № 0067991406 та № 0067981406.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, яка буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.11.2018 р. № 1371/26-15-14-06-06/37940553 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та ввізного мита на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Ектів Енержді Україна (код ЄДРПОУ 37940553) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання пільг) і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 03.05.2017 р. № UA100110/2017/091054, від 26.05.2017 р. № UA100110/2017/396473, від 27.06.2017 р. № UA100110/2017/397116, від 23.08.2017 р. № UA100110/2017/398333, від 25.10.2017 р. № UA100110/2017/399603, від 27.12.2017 р. № UA100110/2017/401092, від 09.02.2018 р. № UA100110/2017/055704.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Ектів Енержді Україна ч. 7 ст. 106 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита з товарів на загальну суму 177 958,22 грн. та п. 190.1 ст. 190, п. 206.7 ст. 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 1 993 132,20 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2018 р. № 1371/26-15-14-06-06/37940553 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 28.12.2018 р. № 0067991406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 491 415,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 993 132,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 498 283,05 грн.;

від 28.12.2018 р. № 0067981406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із ввізного мита на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 222 447,78 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 177 958,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 489,56 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.25 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Згідно зі ст.65 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України та поміщуються в митні режими, відмінні від режиму імпорту (крім митного режиму транзиту) зі справлянням митних платежів, здійснюється відповідно до глави 9 цього Кодексу. При зміні митного режиму митна вартість, визначена при першому поміщенні товару в митний режим, підлягає заміні митною вартістю, визначеною відповідно до наступного митного режиму.

Відповідно до ч.1 ст.70 Митного кодексу України з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими, як, зокрема, тимчасове ввезення.

Згідно ст.71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Стаття 103 Митного кодексу України зазначає, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно положень ст.104 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації.

Орган доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі тимчасового ввезення, повинен пересвідчитися у можливості ідентифікації цих товарів, транспортних засобів при їх реекспорті.

Для ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що поміщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 цього Кодексу. Зазначені засоби застосовуються органами доходів і зборів тільки у тих випадках, коли комерційні способи забезпечення ідентифікації є недостатніми.

Не вимагається застосування засобів забезпечення ідентифікації до тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів;

3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-4 ст.106 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків. У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу.

Згідно ст.108 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів.

Положеннями ст.285 Митного кодексу України визначено, що умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу. Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено статтею 106 цього Кодексу.

До товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу. У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі ввізне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статті 106 цього Кодексу (ч.7 ст.286 Митного кодексу України.

Положеннями пп.206.7.2 п.206.7 ст.206 Податкового кодексу України визначено, що до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Відповідно до ч.1 ст.112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ Ектів Енержді Україна розміщено в митний режим тимчасове ввезення за МД типу М1 ДЕ від 03.05.2017 р. № UA100110/2017/091054, зокрема Тимчасове ввезення, з метою оренди машини для обробки деревини, Портативна барабаннакорувальна машина, б/в, у незібраному стані: CARDINAL, Portable Drum Debarker, модель Р-940, рік випуску 1997, 1 шт., серійний номер: 630, Країна виробництва: СА, Виробник CARDINAL, Торгівельна марка CARDINAL фактурною вартістю 450 000,00 доларів США, митною вартістю 11 952 418,50 грн.

Під час митного оформлення позивачем застосовано Преференцію 198 на підставі положень Додатка Е Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року (дата приєднання України - 24 березня 2004 року) та відповідно до глави 18 Митного кодексу України.

Однак, відповідачем встановлено порушення позивачем умов тимчасового ввезення обладнання, шляхом укладення 01.02.2018 р. договору оренди обладнання № 01/02-18 з ТОВ БІОПЕЛ , відповідно до умов якого ТОВ Ектів Енержді Україна передано в оренду (тимчасове платне користування) ТОВ БІОПЕЛ обладнання: портативне барабанне обладнання для окорування деревини CARDINAL 1997 року виробництва.

Разом з цим, позивачем зазначено про помилковість укладання такого договору та надано Угоду про заміну первісного зобов`язання за Договором від 02.02.2018 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про заміну первісного зобов`язання, що виплаває із Договору № 01/02-18 оренди обладнання від 01.02.2018 р. новим зобов`язанням.

Так, між позивачем (виконавець) та ТОВ БІОПЕЛ (замовник) укладено договір на виконання робіт від 02.02.2018 р. № 02/02-18, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується в період з 02.02.2018 р. по 31.09.2018 р. виконувати зазначені в цьому договорі роботи, здати результати роботи замовнику, а замовник зобов`язується прийняти результати роботи й оплатити їх у порядку і розмірі, зазначеному в даному договорі.

Види робіт, які виконує виконавець: окорока деревини в діаметрі від 6 до 60 см в товщому кінці та довжиною від 2 м до 4 м барабанним обладнанням для окорування деревини CARDINAL 1997 року виробництва.

На виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії Угоди про заміну первісного зобов`язання за Договором від 02.02.2018 р., договору на виконання робіт від 02.02.2018 р. № 02/02-18, акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунку на оплату, податкових накладних та платіжні доручення.

Разом з цим, з наданих копій податкових накладних та платіжного доручення вбачається, що останні виписані за оренду обладнання барабанного портативного для окорування деревини CARDINAL 1997, однак листом від 05.09.2018 р. ТОВ БІОПЕЛ повідомило позивача про помилкове зазначення оплата за оренду обладнання для окорування деревини за договором оренди обладнання № 01/02-18 від 01.02.2018 р., у т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн. та зазначило, що вірним слід вважати таке призначення платежу Оплата за виконану роботу по окоруванню деревини згідно Договору на виконання робіт № 02/02-18 від 02.02.2018 р., у т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.

При цьому, на підтвердження реальності проведених робіт, позивачем надано копію сертифікату, яким посвідчено, що представник ТОВ Ектів Енержді Україна Копець Олександр успішно пройшов курс навчання з експлуатації мобільного скорювача Р-940, який змонтований на причіпі Temisco FX-R3W-55.

Відтак, з урахуванням зміни умов первісного зобов`язання та наданими позивачем доказами спростовано нецільове використання товару CARDINAL, Portable Drum Debarker, модель Р-940, рік випуску 1997 під час його перебування у митному режимі тимчасового ввезення.

Крім того, судом враховано види господарської діяльності позивача, у звязкі із чим останнім використано ввезений цей товар у власній господарській діяльності, а тому використання позивачем барабанного обладнання для окорування деревини CARDINAL 1997 року виробництва здійснено без порушення мети його ввезення (цільового використання).

Крім того, з урахуванням вищенаведеного до спірних правовідносин слід застосувати у відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №813/2435/17.

Верховний Суд у цій постанові вказав на наступне.

Статтею 15 Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) встановлено, що кожна з Договірних Сторін зводить до мінімуму митні формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією. Усі правила, які стосуються таких формальностей, публікуються в найкоротший термін.

Вказані положення Конвенції кореспондуються з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України, відповідно до якої митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з статтею 17 Конвенції положення цієї Конвенції встановлюють мінімальні пільги, що надаються. Вони не створюють перешкод для застосування більших пільг, що надаються або будуть надаватись Договірними Сторонами односторонніми положеннями чи на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.

Водночас, відповідно до статті 19 Конвенції, положення цієї Конвенції не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров`я населення, або міркування ветеринарного чи фіто санітарного порядку, пов`язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Аналіз положень Конвенції свідчить про відсутність в ній обмежень, передбачених частиною сьомою статті 106 Митного кодексу України в частині заборони передачі товарів поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у користування іншій особі.

Конвенцією допускаються заборони та обмеження, які випливають з національних законів та нормативних актів і зумовлені міркуваннями неекономічного характеру (мораль, громадський порядок, громадська безпека тощо).

Натомість, передача товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у користування іншій особі, без порушення інших умов митного режиму тимчасового ввезення, зокрема, з дотриманням вимоги щодо своєчасного реекспорту товарів, не може вважатися порушенням митного законодавства, оскільки суперечить положенням Конвенції та загальноприйнятним засадам міжнародного права.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При цьому, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосуванню підлягають правила міжнародного договору.

Положеннями Конвенції не передбачається обмежень на передачу ввезених товарів (транспортних засобів) іншим особам, а її ціллю є визначення порядку та умов митного режиму, який дозволяє приймати товари умовно звільнені від ввізного мита і податків. Основною умовою Конвенції являється те, що ввезені товари повинні призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Разом з тим, в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про нецільове використання ввезено позивачем товару на митну територію України.

Отже, оскільки позивачем не порушено умов, на підставі яких було ввезено товар, поміщений у режим тимчасового ввезення, не втрачено цей товар, не випущено у вільний обіг, та реекспортовано ввезений товар з дотриманням умов митного режиму у визначені строки, тому суд вважає, що твердження податкового органу про порушення позивачем розміру сплати митних платежів та податку на додану вартість при митному оформленні такого товару є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність збільшення позивачу грошових зобов`язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 28.12.2018 р. № 0067991406 та № 0067981406, у зв`язку із чим останні є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ектів Енержді Україна (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, буд. 37/20, код ЄДРПОУ 37940553) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 28.12.2018 р. № 0067991406 та № 0067981406.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ектів Енержді Україна (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, буд. 37/20, код ЄДРПОУ 37940553) судові витрати в сумі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко