ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2356/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, суддя Леонтович А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання частково незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просили:
- визнати частково незаконним та скасувати рішення Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0600 га замість належних 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства та пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язано Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства та пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачам в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 05.03.2012 у справі №2-781/12 судом було вирішено, що при наданні у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 було порушено вимоги державних норм стосовно режиму охоронної зони трансформаторної підстанції, яка належить ВСТ Боярський хлібзавод , тобто виконкомом Боярської міської ради неправомірно була надана у власність ОСОБА_1 смуга шириною їм загальною площею 14,46 кв.м. вздовж стіни трансформаторної підстанції, яка необхідна для її обслуговування відповідно до державних будівельних норм стосовно режиму охоронної зони, при цьому позивачі просять надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їм земельної ділянки у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 з цієї ж спірної земельної ділянки у розмірі 0,0743 га. Однак, рішенням суду у справі № 2-781/12 було встановлено що для обслуговування трансформаторної підстанції необхідна смуга 1 м загальною площею 14,46 вздовж її стіни. А площа подарованої земельної ділянки становить 0,0314 га та ту що хочуть отримати позивачі 0,0743 га разом складає 0,1057 га, звідси слідує що знову не враховується площа для обслуговування трансформаторної підстанції.
Апелянт вказує, що з метою створення належних умов експлуатації трансформаторної підстанції та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму, земельну ділянку, на якій розміщено трансформаторну підстанцію не передано у власність позивачам, а залишено у комунальній власності.
Від позивачів відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 належить 8/25 часток житлового будинку згідно свідоцтва про право особистої приватної власності від 05.08.1986, а ОСОБА_2 17/25 часток житлового будинку згідно договору дарування від 08.11.2006 (а.с. 18-20, т.1).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.03.2012 було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Боярської міської ради №386/1 від 16.10.1995 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1069 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та визнано державний акт на право приватної власності на землю від 28.03.1996 виданого на ім`я ОСОБА_1 недійсним (а.с. 25-30, т.1).
22.06.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники житлового будинку звернулись з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
05.10.2017 Києво-Святошинський районний суд Київської області визнав бездіяльність Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.12.2016 та 15.02.2017, 21.06.2017. Зобов`язав Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути на засіданні сесії вказані заяви.
29.03.2018 Боярською міською радою винесено рішення №44/1438 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .
05.11.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
07.02.2019 рішенням Київського окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради № 44/1438 від 29.03.2018 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , зобов`язано Боярську міську раду розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 (а.с. 28-30, т.1).
Рішенням від 12.04.2019 №55/1927 Боярська міська рада надала дозвіл гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 за рахунок земель запасу Боярської міської ради.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Постановою Кабінету міністрів України затверджені Правила охорони електричних мереж від 04.03.1997 №209.
Правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що питання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.
Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виходячи з вимог статті 118 Земельного кодексу України, повинна бути мотивованою та може бути пов`язаною виключно з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що до Боярської міської ради надійшло звернення від позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 , площею 0.0743 га.
Дане питання розглядалося на депутатській комісії та на сесії Боярської міської ради.
Відповідач в обґрунтування правової позиції посилався серед іншого на те, що підставою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0600 га, а не 0.0743 га є наявність на вказаній земельній ділянці трансформаторної підстанції ВСТ Боярський хлібзавод , а сама частина ненаданої земельної ділянки перебуває у користуванні вище вказаного приватного підприємства, та була передана в оренду на підставі договору оренди і ніколи не вилучалась у ВСТ Боярський хлібзавод .
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року (справа №814/1961/17).
Щодо доводів відповідача, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні приватного підприємства ВСТ Боярський хлібзавод , колегія суддів зазначає наступне.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. (ст. 40 ЗК України).
Підставою відмови у наданні такого дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Рішенням Київського окружного суду від 07.02.2019 визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради № 44/1438 від 29.03.2018 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
При цьому, позивачі бажають отримати спірну земельну ділянку у власність на підставі усіх необхідних документів, в тому числі кадастрового плану , який виготовлений землевпорядною організацією і не оспорювався Боярською міської радою та ВСТ Боярський хлібзавод , відтак посилання відповідача на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ВСТ Боярський хлібзавод є необґрунтованими, і не підтверджується жодними належними доказами.
Щодо доводів апелянта на наявність на території спірної земельної ділянки, на яку не було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, трансформаторної підстанції, як на підставу відмови у наданні позивачу дозволу в цій частині на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 76 Земельного кодексу України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
Статтею 112 ЗК України передбачено, що охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України. :
Відповідно до пункту 1 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
Пунктом 5 Правил охорони електричних мереж передбачено, що охоронні зони електричних мереж встановлюються: - уздовж повітряних ліній електропередач - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхильного їх положення на відстань 10 м для повітряних ліній напругою до 20 кВ.; - за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.
Абзацами 2, 3 пункту 4 Правил охорони електричних мереж передбачено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.
Таким чином, законодавець не встановлює заборони фізичним та юридичним особам отримувати у користування земельні ділянки, розташовані в межах охоронних зон електричних мереж, встановлюючи при цьому обов`язок землекористувача (землевласника) щодо дотримання правил та обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон.
Вказане твердження узгоджується з приписами ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, якою серед обов`язків землекористувачів визначено: дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. (пункт "е").
При цьому, обмеження щодо передачі земельних ділянок у користування містяться лише у частині 3 статті 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.
Щодо доводів апелянта про те, що оскільки рішенням суду у справі № 2-781/12 було встановлено що для обслуговування трансформаторної підстанції необхідна смуга 1 м загальною площею 14,46 вздовж її стіни, а площа подарованої земельної ділянки становить 0,0314 га та ту що хочуть отримати позивачі 0,0743 га разом складає 0,1057 га, то звідси слідує що знову не враховується площа для обслуговування трансформаторної підстанції, колегія суддів зазначає, що такі обрахунки, межі, чи обриси земельної ділянки , яка, за доводами відповідача, становить площу для обслуговування трансформаторної підстанції, не підтверджені жодними належними доказами, не зрозуміло, яким чином відповідач дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0, 0143 га (0, 0743 га (які бажали отримати позивачі) - 0, 0600 га (дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої надано відповідачем позивачам) становить площу земельної ділянки для обслуговування трансформаторної підстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів правомірності прийнятого ним рішення та факту невідповідності місця розташування земельної ділянки, позначеної позивачем в графічних матеріалах, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральному плану м. Боярка, іншої містобудівної документації, тощо, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2019 |
Оприлюднено | 20.12.2019 |
Номер документу | 86459684 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні