Постанова

від 09.12.2019 по справі 1.380.2019.002741

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/9888/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Святецького В.В., Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

представник позивача: Луньо Б.М.

відповідач: Гуль І.І. - сільський голова, представник Шумелда Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.002741 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення - 09 год. 28 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 05.08.2019,-

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (надалі - відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту);

- зобов`язати Добростанівську сільську раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.09.2018 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 1340/5742/18 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області, оформлене у формі листа Відповідь на клопотання № 145 від 12.09.2018 року № 196 від 16.11.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту); зобов`язано Добростанівську сільську раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.09.2018 за № 145 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту).

Водночас вказує на те, що рішенням двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради від 05.03.2019 № 754 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність з тих підстав, що земельна ділянка згідно з генерального плану села Добростани відведена під громадське пасовище.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована на території Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту).

Зобов`язано Добростанівську сільську раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.09.2018 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована на території Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту). Стягнути з Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, у вигляді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Добростанівська сільська рада Яворівського району Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції застосував норми статті 151 ЗКУ, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту і була підставою прийняття рішення двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована на території Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі № 1340/5742/18 позов задоволено повністю, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області, оформлене у формі листа Відповідь на клопотання № 145 від 12.09.2018 року № 196 від 16.11.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту); зобов`язано Добростанівську сільську раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.09.2018 за № 145 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована за адресою: територія Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту) (арк. справи 13-16).

05.03.2019 на двадцятій сесії VII скликання Добростанівська сільська рада Яворівського району Львівської області розглянула заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Добростани Яворівського району Львівської області та рішенням № 754 від 05.03.2019 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Добростани Яворівського району Львівської області вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно з генерального плану села Добростани відведена під громадське пасовище (арк. справи 23).

Не погодившись із рішенням двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що підстава відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, на яку покликається відповідач у рішенні двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754, а саме, що земельна ділянка згідно з генерального плану села Добростани відведена під громадське пасовище, не може бути перешкодою для задоволення клопотання позивача від 12.09.2018.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення діяв без дотриманням вимог Конституції та законів України, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення двадцятої сесії VII скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 05.03.2019 № 754 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ запасу, яка розташована на території Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області (в межах населеного пункту), підлягають до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком зважаючи на наступне.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Пунктом б частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що однією з категорій земель за основним цільовим призначенням є землі сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 ЗК України).

Порядок набуття і реалізації права на землю визначений Розділом IV Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 05 березня 2019 року в справі №360/2334/17, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 180 ЗК України передбачено, що зонування земель здійснюється у межах населених пунктів. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Зонування земель здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) забудова земельної ділянки здійснюється у межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до положень частини восьмої статті 18 строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 24 у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:

розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);

віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Отже, як встановлено вказаними нормами, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту є окремою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Так, рішенням одинадцятої сесії VI скликання Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 17.12.2012 року №192 затверджено генеральні плани сіл Добростанівської сільської ради, в т.ч. села Добростани, відповідно до якого на спірній території передбачено розміщення пасовища.

У місці, яке вказано позивачем, Генеральним планом села запроектовано не лише громадське пасовище, а й прокладання концесійної дороги міжнародного значення Львів-Краковець .

Викладене свідчить про те, що відповідач правомірно, у відповідності до ч.7 ст.118 ЗКУ, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Добростани Яворівського району Львівської області.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.002741 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добростанівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Повне судове рішення складено 19.12.2019.