Рішення

від 09.12.2019 по справі 635/1471/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/1471/15-ц

Провадження № 2/635/815/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого суддi Бобко Т.В.

секретар судових засідань Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6, прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Климовець М.О.

позивач - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області,

позивач - Харківська районна державна адміністрація Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю БІТОКСІД ,

представник відповідача - Чередникова Анастасія Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю БІТОКСІД про визнання недійсними договорів дарування та заборону вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2015 року заступник Харківського міжрайонного прокурора Ломакіна О. звернулась до суду в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області та Харківської районної державної адміністрації Харківської області із позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 грудня 2014 року за № 979 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 грудня 2014 року за №981 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; заборонити експлуатацію виробничого будинку - цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та виробничого будинку операторної літ В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованих за вищезазначеною адресою, шляхом заборони використовувати, як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь-яким іншим чином користуватися зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2016 року до участі у цивільній справі залучено правонаступника заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області - заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на виробничий будинок цех металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року скасовано.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 лютого 2015 року 13 грудня 2014 року ОСОБА_1 уклала два договори дарування на спірне майно.

За договором дарування від 13 грудня 2014 року №979 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1

За договором дарування від 13 грудня 2014 року за №981 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 іншу 1/2 частку вищезазначених нежитлових приміщень, тобто в цілому право власності на спірні об`єкти нерухомості набув ОСОБА_2 .

Враховуючи, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, на підставі якого ОСОБА_1 набула права власності на спірне нерухоме майно, скасовано, договори дарування укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 13 грудня 2014 року №979 та №981 підлягають визнанню недійсними.

Окрім цього, Прокурор зазначає, що немає доказів отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, містобудівного обґрунтування, розроблення проектної документації, отримання дозволів на виконання підготовчих та будівельних робіт. Відсутні докази прийняття до експлуатації спірного обєкту нерухомості.

Прокурор зазначає, що представництво інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області полягає у тому, що зведені ОСОБА_1 нежитлові будівлі розташовані на території земель державної власності, держава, в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області позбавлена можливості розпоряджатись такою земельною ділянкою, а місцевий бюджет позбавлений відповідних надходжень у вигляді плати за землю. Зазначав, що експлуатація самочинно збудованої будівлі порушує визначений чинним законодавством порядок будівництва об`єктів нерухомості та державної реєстрації речових прав на них. Відсутність висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання архітектурних, екологічних, санітарних та протипожежних норм та правил і ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації самочинно збудованої будівлі.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. від 12 березня 2015 року відкрито провадження по справі.

25 березня 2015 року від заступника Харківського міжрайонного прокурора до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, заборони відповідача вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження спірного нерухомого майна та заборони реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції здійснювати будь-які дії щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2015 року заява про забезпечення позову задоволена частково, накладений арешту на будівлю цеху металоконструкцій літер Б-1 загальною площею 849,5 кв.м. та будівлю операторної літер В-2 загальною площею 170,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в задоволенні іншої частини заяви відмовлено. 28 травня 2015 року ухвала суду про забезпечення позову від березня 2015 року виконана, на підтвердження чого Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області наданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №37134222 від 05 травня 2015 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2016 року до участі у цивільній справі залучено правонаступника заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області - заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області.

06 червня 2016 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2016 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено, по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу; провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

11 жовтня 2016 року ухвала про призначення експертизи разом зі справою повернулися без виконання з повідомленням експертів про неможливість надання висновку.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2016 року провадження у справі відновлено, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про повторне призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2017 року Позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі: Департамента державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та заборону експлуатації будівлі задоволений. Визнаний недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку - цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку - операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 від 13 грудня 2014 року №979, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнаний недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку - цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку - операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 грудня 2014 року за №981 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заборонена експлуатація виробничого будинку - цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та виробничого будинку - операторною літ В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використовувати, як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь-яким іншим чином користуватися зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнутий судовий збір у дохід держави в розмірі по 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 40 копійок з кожного.

07 березня 2017 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про скасування заочного рішення суду від 23 січня 2017 року.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. від 14 березня 2017 року зазначена заява залишена без руху, заявникові наданий строк для усунення недоліків заяви тривалістю п`ять днів зі дня отримання копії ухвали.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 вказані в ухвалі суду недоліки усунув. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2017 року заява прийнята до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. та призначена до розгляду.

27 червня 2017 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 червня 2017 року заяву відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволена; заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 берехня 2015 року в частині накладення арешту на будівлю цеху металоконструкцій літер Б-1 загальною площею 849,5 кв.м. та будівлю операторної літер В-2 загальною площею 170,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 скасовані.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 липня 2017 року заява ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2017 року задоволена, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 січня 2017 року скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, відповідно до якого Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження в.о. керівника апарату Харківського районного суду Харківської області №01-02/85 від 03 вересня 2018 року у зв`язку з розглядом Вищою радою правосуддя 14 серпня 2018 року заяви про відставку судді Полєхіна А.Ю. та відповідно до наказу в.о. голови Харківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року №05-05/88 Про відрахування судді Полєхіна ОСОБА_4 , зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю БІТОКСІД , відповідачу встановлений строк для надання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк, а саме 24 вересня 2019 року, від представника ТОВ БІТОКСІД Чередникової А.С., яка діє на підставі ордеру виданого відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Так, представник відповідача вважає, що прокурором, в порушення вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону , не обґрунтовано та не зазначено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів позивачів саме належним суб`єктом - Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області та Харківською районною державною адміністрацією Харківської області. Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, що повністю узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі №910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі №910/4345/18, від 05 грудня 2018 року у справі №923/129/17. Отже, представник відповідача вважає, що задоволення позовних вимог прокурора суперечить принципу рівності сторін, сталій судовій практиці та практиці ЄСПЛ. Прокурор у позовній заяві зазначав, що підставою для представництва інтересів Харківської районної державної адміністрації Харківської області є порушення прав власника земельної ділянки на розпорядження нею. Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 31 травня 2019 року №297 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ БІТОКСІД на території Харківського району затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ БІТОКСІД для обслуговування нежитлової будівлі цеху металоконструкцій літ. Б-1 на нежитлової будівлі операторної літ. В-2 , розташованої за межами населеного пункту на території Мереф`янської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ БІТОКСІД надано в оренду земельну ділянку площею 3,4583 га кадастровий номер 6325110700:06:004:0001 із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування вищевказаної нежитлової будівлі та зобов`язано у місячний термін із дня видання розпорядження звернутися до Харківської районної державної адміністрації для укладення договору оренди земельної ділянки і 12 липня 2019 року такий договір укладено. Отже, права держави в особі ХРДА, за думкою представника відповідача, не тільки непорушені, а навпаки, реалізовані у відповідності до норм чинного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки та наповнення місцевих бюджетів від використання земельних ділянок за договором оренди. Крім того, факт укладення договору оренди земельної ділянки з ХРДА Харківської області свідчить про відсутність погодження з позовом прокурора у цій справі. Право на розпорядження (передачу в оренду) земельною ділянкою є виключним дискреційним правом органу державної влади, яке проявилось в укладенні договору оренди земельної ділянки з видом використання. Таким чином, права держави в особі ХРДА не порушені, що виключає можливість задоволення вимог заявлених в інтересах такого органу державної влади. Представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 набув майно на законній правовій підставі, а ТОВ БІТОКСІД є добросовісним набувачем нерухомого майна і останнє не знало та могло знати про те, що майно, яке передано у статутний капітал, не могло бути відчужене. ТОВ БІТОКСІД набуло право власності на майно за відплатним договором і є добросовісним набувачем. Позовні вимоги щодо заборони експлуатації вважає передчасними, оскільки такі вимоги прямо залежать від безпечності/небезпечності його експлуатації. Однієї лише підстави як відсутність прийняття об`єкта в експлуатацію не достатньо для пред`явлення вимоги про заборону експлуатації об`єкта нерухомого майна направленої до добросовісного набувача майна особи, яка не здійснювала будівництво такого об`єкта. Матеріали справи не містять обґрунтування небезпечності будівлі та допущення порушення будівельних норм. За таких обставин, за відсутності вмотивованого рішення органу. Який здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудування та архітектури чи інших доказів порушення будівельних норм, які спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей, вимога про заборону експлуатацію нерухомого майна є передчасною.

08 жовтня 2019 року від Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області надійшла заява про зміну предмету позову, яка не прийнята судом з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 49 ЦПК України у зв`язку з пропуском позивачем процесуального строку для звернення із заявою про зміну предмету позову.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Климовець М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ БІТОКСІД Чередникова А.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Інші учасники справи у судове засідання повторно не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв та клопотань суду не надавали.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на виробничий будинок цех металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року скасовано.

За договором дарування від 13 грудня 2014 року №979 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частку виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. Б-1 , загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. В-2 , загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1

За договором дарування від 13 грудня 2014 року за №981 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 іншу 1/2 частку вищезазначених нежитлових приміщень, тобто в цілому право власності на спірні об`єкти нерухомості набув ОСОБА_2

02.08.2017 р. за актом приймання-передачі нерухомого майна, ОСОБА_2 нерухоме майно внесено до статутного капіталу ТОВ БІТОКІД в якості внеску учасника Товариства.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 31.05.2019 р. №297 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ БІТОКСІД на території Харківського району , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ БІТОКСІД для обслуговування нежитлової будівлі цеху металоконструкцій літ. Б-1 та нежитлової будівлі операторної літ. В-2 , розташованої за межами населеного пункту на території Мереф`янскої міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Надано ТОВ БІТОКСІД в оренду земельну ділянку площею 3,4583 га, кадастровий номер 6325110700:06:004;0001, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення для обслуговування нежитлової будівлі цеху металоконструкцій літ. Б-1 та нежитлової будівлі операторної літ. В-2 . розташованої за межами населеного пункту на території Мереф`янскої міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 25 років.

Зобов`язано ТОВ БІТОКСІД звернутись у місячний термін із дня видання розпорядження до Харківської районної державної адміністрації для укладення договору оренди земельної ділянки.

12.07.2019 р. між Харківською державною адміністрації Харківської області та ТОВ БІТОКСІД укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,4583 га, кадастровий номер 6325110700:06:004;0001 для обслуговування нежитлової будівлі цеху металоконструкцій літ. Б-1 та нежитлової будівлі операторної літ. В-2 , розташованої за межами населеного пункту на території Мереф`янскої міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши обставини справи та надані учасниками справи документи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді увиключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

За змістом ч.3 ст.23 цього закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

У п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Таким чином, необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч.3 ст.23 закону Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Дана позиція викладена у Постановах Верховного суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18, від 05.12.2018 р. у справі №923/129/17 від 05.12.2018 р. №923/129/17.

Верховний суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У справі яка розглядається судом встановлено, що орган державної влади, зокрема Харківська районна державна адміністрація Харківської області, виконуючи свої дискреційні повноваження реалізувала свою волю щодо розпорядження земельною ділянкою і надала її в оренду добросовісному власнику-ТОВ БІТОКСІД .

Згідно з ч. 2 ст. 41, ст. 13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Приписами ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Враховуючи ту обставину, що Харківська районна державна адміністрація Харківської області передала у користування земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно, реалізувала своє право добровільно та на власний розсуд, відсутнє суб`єктивне право чи публічний інтерес, який підлягає захисту.

З огляду на обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у прокурора визначених ст. 23 ЗУ Про прокуратуру підстав для представництва інтересів держави в особі розпорядника землі.

З приводу обраного способу захисту, зокрема щодо визнання недійсним правочинів укладених ОСОБА_1 та Астаф`євим А.А. в інтересах Харківської районної державної адміністрації Харківської області слід зазначити наступне.

Звернувшись до суду з цим позовом, прокурор, діючи в інтересах Харківської районної державної адміністрації Харківської області, зазначив, що в результаті вчинення оспорюваних правочинів держава, в особі відповідних органів, позбавлена можливості використовувати належні їй земельні ділянки.

Під час вирішення спору, не встановлено, яким чином вчинення оспорюваних правочинів, в яких Харківська районна державна адміністрація Харківської області не є стороною, порушує права адміністрації, яким чином попередні та нинішні власники об`єктів нерухомого майна перешкоджають реалізації прав на земельні ділянки, на яких розташовані спірні об`єкти.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Під час вирішення спору по суті не вбачається, яким чином залежить можливість реалізації прав позивача внаслідок визнання недійсним договору, стороною якого він не є.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Судом також враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами дарування.

Дана позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 643/5804/16-ц від 15.05.2019 р.

Крім того, судом приймається, що право на отримання плати за користування земельною ділянкою суб`єктом, в інтересах якого прокурором заявлено позовну вимогу реалізовано. За даних обставин суд не вбачає порушення прав Харківської районної державної адміністрації Харківської області.

З приводу заявлених прокурором вимог про заборону експлуатації об`єкті нерухомого майна як самостійно так і будь-яким іншим чином користуватись зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим шляхом передавати третім особам, до введення об`єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, заявленого в інтересах Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області суд зазначає наступне.

Звертаючись із позовом в інтересах Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Прокурор має діяти в інтересах, і в межах визначених такому органу повноважень щодо заявлення відповідних позовних вимог.

Позовна заява Прокурором обгрутновна тим, що в порядку п. 8 ст. 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів неприйнятих в експлуатацію забороняється.

Так, згідно ч. 1 ст. 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності чітко встановлює, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів є обов`язком замовника будівництва (стаття 39).

На момент розгляду справи по суті судом встановлено, що власником спірного майна на разі є ТОВ БІТОКСІД , яке набуло право на об`єкт нерухомого майна шляхом укладення цивільно-правових угод, не було замовником будівництва і організатором такого будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В порядку ст. 388 ЦК Уркаїни, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено вище, держава, в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області ніколи не була власником об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Вказні об`єкти не можуть належати і органам містобудування і архітектури.

Із власності ТОВ БІТОКСІД , згідно приписів ст. 330 та 388 ЦК України неможливо витребувати таке майно, що свідчить що Товариство є добросовісним набувачем майна та титульним його власником.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно з положеннями пунктів 12, 13 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема, ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

На підставі системного аналізу наведених правових норм суд доходить до висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною п`ятою зазначеної статті встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Аналогічні положення щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів містяться у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Згідно з положеннями пункту 6 частини другої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення як, зокрема експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, зазначена норма закону передбачає відповідальність за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності суб`єктів містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тими, хто виконує функції замовника і підрядника одночасно.

На цій підставі суд приходить до висновку про те, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена визначена відповідальність.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року по справі № 21-433а13 та Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 826/19576/13-а та від 17 квітня 2018 р. по справі №804/1845/16

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

ТОВ БІТОКСІД , яке на момент розгляду справи у суду першої інстанції є добросовісним власником об`єктів нерухомого майна, не можу бути особою, яка притягується до відповідальності за статтею 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Судом не встановлено, що саме діями ТОВ БІТОКСІД порушено будь-які права Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції, чи будь-які інші права третіх осіб внаслідок використання об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю БІТОКСІД про визнання недійсними договорів дарування та заборону вчинення певних дій- відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6, місцезнаходження: 61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52

Позивач - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, код ЄДРПОУ 37471912, місцезнаходження: м.Харків, вул.Космічна, 12 а корпус 1.

Позивач - Харківська районна державна адміністрація Харківської області, код ЄДРПОУ 04058775, місцезнходження: м.Харків, Григорівське шосе, 52.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрвоане місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю БІТОКСІД , код ЄДРПОУ 38398116, місцезнаходження: м.Харків, вул.Плеханівська, 126/1.

Повне рішення суду складено 09 грудня 2019 року.

Суддя Т.В.Бобко