Постанова

від 16.12.2019 по справі 545/440/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/440/18 Номер провадження 22-ц/814/2772/19Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,

секретар: Ачкасова О.Н.,

з участю адвоката Куліша С.М.,

розглянувши в м.Полтаві апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року

у справі за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Джерело про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Агрофірма Джерело про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що 15 грудня 2017 року він за договором купівлі-продажу, вчиненого у простій письмовій формі, купив у відповідача нерухоме майно - виробничий будинок нежитлові будівлі (корівник, склад газових балонів, силосні траншеї), що знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с.Супрунівка , АДРЕСА_2 за 1 000 000 грн. На неодноразові його прохання посвідчити договір нотаріально відповідач ухиляється, тому позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

У позові ОСОБА_1 просив визнати договір №44 купівлі-продажу нерухомого майна - виробничого будинку - нежитлових будівель (корівник, склад газових балонів, силосні траншеї) від 15.12.2017 року, що укладений між ТОВ Агрофірма Джерело та ОСОБА_1 - дійсним та визнати за ним право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , яке складається (згідно технічного паспорту) з: корівника А-1, А1-1, а, а-4, площею 1703,5 кв.м.; склад газових балонів, Б, площею 34,1 кв.м., силосна траншея №1, площею 324,0 кв.м.; силосна траншея №2, площею 801,0 кв.м.

В якості третьої особи у позові зазначено Супрунівську сільську раду, яку в подальшому позивач просив виключити з числа учасників справи, оскільки майно, що є предметом спору, знаходиться за межами населеного пункту.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Джерело про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Визнано договір №44 купівлі-продажу нерухомого майна - виробничого будинку - нежитлових будівель (корівник, склад газових балонів, силосні траншеї) від 15.12.2017 року, що укладений між ТОВ Агрофірма Джерело та ОСОБА_1 - дійсним. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , яке складається з: корівника А-1, А1-1, а,а 1-4, площею 1703.5 кв.м, склад газових балонів, Б, площею 34,1 кв.м, силосна траншея №1, площею 324, 0 кв.м, силосна траншея №2, площею 801, 0 кв.м.

Не погодившись з вказаним рішенням, в.о. прокурора Полтавської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Прокуратура у своїй скарзі вказує на те, що судом при розгляді справи не було встановлено на підставі яких документів відповідач здійснив будівництво майна; наявність правоустановлюючих документів відповідача на це майно; чи набув відповдіач у встановленому законом порядку право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщено будівлі, які складають предмет позову. Також судом не з`ясовано факт ухилення сторони від нотаріального посвідчення правочину.

Звернення прокурора із скаргою мотивоване тим, що судом фактично визнано право власності на самочинне будівництво, чим порушено питання дотримання законності у сфері містобудування, правомірності набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фізичними та юридичними особами та прав користування землею, що завдає шкоди державі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було залучено до участі у розгляді справи Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, на яку покладено питання прийняття до експлуатації нерухомого майна, відповідності його містобудівним та проектним нормам, а також ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке є розпорядником спірної земельної ділянки, що використовується без правовстановлюючих документів.

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Джерело та ОСОБА_1 зазначають, що місцевий суд постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.

ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що апеляційна скарга в.о. прокурора Полтавської області не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, подана з порушенням строку на апеляційне оскарження та всупереч його компетенції. Щодо самочинності будівництва спірного нерухомого майна вказано, що воно було побудовано господарським способом, перебувало на балансі Полтавського тампонажного управління ВАТ Укрнафта , в наступному передано ТОВ Агрофірма Джерело , як внесок до статутного фонду. Земельна ділянка, на якій знаходяться придбані ОСОБА_1 об`єкти нерухомості, перебуває у користуванні ТОВ Агрофірма Джерело .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Нескородь В.М. у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а тому іншого шляху визнання права власності на майно, окрім звернення до суду, у позивача не було. Представник посилався на Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно , відповідно до якого рішення суду може бути правоустановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Окрім того, Нескородь В.М. не погодився із представленням прокурором інтересів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області і ДАБІ України, так як вважає, що немає жодної підстави, які б перешкоджали захисту прав та інтересів держави цими органами особисто.

ТОВ Агрофірма Джерело у відзиві на скаргу зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2017 року та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року ніяким чином не зачіпають інтереси держави та не порушують прав ДАБІ України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також не становлять суспільного інтересу.

Супрунівська сільська рада у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що права та законні інтереси ради оскаржуваним рішенням не порушувалися, укладеним між сторонами договором купівлі-подажу майна шкода Супрунівській раді не була завдана.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до письмового договору купівлі-продажу нерухомого майна - виробничого будинку -нежитлових будівель (корівника, складу газових балонів, силосних траншей) №44 від 15.12.2017 року ТОВ Агрофірма Джерело в особі генерального директора Сіренка А .В. продала ОСОБА_1 нерухоме майно - виробничий будинок - нежитлові будівлі (корівник, складу газових балонів, силосні траншеї), що знаходяться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, за адресою: АДРЕСА_2 . Ціна договору становила 1 000 000 грн. (а.с. 15-18).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із доведеності вимог позивача, при цьому керувався ст.ст. 215, 220 ЦК України, відповідно до яких закон надає право суду визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Проте, апеляційна інстанція з таким висновком суду погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положення статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що при вирішенні спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 30 січня 2013 року № 6-162цс12 зробив висновок про те, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін.

Місцевий суд під час розгляду справи не пересвідчився та не встановив на підставі яких правоустановлюючих документів передане за договором майно належало продавцю ТОВ Агрофірма Джерело та на якій правовій підставі товариство користувалося земельною ділянкою на якій розміщені нежитлові будівлі. У матеріалах справи такі відомості на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення були відсутні.

Разом з тим, відповідно до інформації Супрунівської сільської ради (а.с. 92) земельна ділянка по АДРЕСА_2 відноситься до земель сільськогосподарського призначення та розташована за межами населеного пункту, ТОВ Агрофірма Джерело користується земельними ділянками господарського двору без оформлення належним чином правостановлюючих документів.

Враховуючи викладене, а також те, що між сторонами було укладено лише письмовий договір купівлі-продажу, нотаріально правочин не посвідчувався, сторони до нотаріальної контори з вимогою посвідчити договір купівлі-продажу майна не зверталися, колегія суддів вважає, що такий договір купівлі-продажу не є укладеним та не може визнаватись дійсним у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія судді приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Щодо доводів відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника щодо порушення строків оскарження та компетенції прокурора, слід зазначити наступне.

Звернення прокурора із скаргою мотивоване тим, що судом фактично визнано право власності на самочинне будівництво, чим порушено питання дотримання законності у сфері містобудування, правомірності набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фізичними та юридичними особами та прав користування землею, що завдає шкоди державі.

Прокурор вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було залучено до участі у розгляді справи Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, на яку покладено питання прийняття до експлуатації нерухомого майна, відповідності його містобудівним та проектним нормам, а також ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке є розпорядником спірної земельної ділянки, що використовується без правовстановлюючих документів.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу . Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги місцева прокуратура Полтавської області надсилала листи до ДАБІ України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області і Супрунівській сілській раді Полтавського району Полтавської області із повідомленням про порушення законності у сфері містобудування та порушення прав користування землею, що завдає шкоди державі. Вказані органи надали відповіді про відсутність у них правових підстав для оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року.

Листом від 02.10.2019 року прокуратурою повідомлено ДАБІ України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про представництво інтересів держави шляхом апеляційного оскарження вищевказаного рішення.

Таким чином, прокурором установлено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ДАБІ України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області через неналежність виконання вказаними органами своїх повноважень, також місцевою прокуратурою повідомлено ці органи про оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року.

Апеляційна скарга прокуратури області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 рокуподана після закінчення строків, встановлених ст. 354 ЦПК України для оскарження рішення місцевого суду.

Відповідно ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновленим в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно ч.2 ст.358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки

Апеляційна скарга приймається до розгляду за умови, якщо особа, яка її подала, доведе, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник зазначав, що судовим рішенням було вирішено питання про права і інтереси осіб, яких до участі у справі залучено не було, а тому просив поновити строк на апеляційне оскарження, як пропущений з поважних причин.

Оскільки ДАБІ України, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області або місцева прокуратура участі у розгляді справи участі не приймали, відомостей про отримання ними копії рішення матеріали справи не містять, строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року був поновлений ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2019 року. (а.с. 99-100).

Інші доводи відзивів щодо ненадання скаржником усіх копій додатків до апеляційної скарги відповідно до кількості сторін, не можуть бути підставою для відмови у прийнятті та розгляді апеляційної скарги з формальних причин. Окрім того, отримавши копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, представник ОСОБА_1 - адвокат Нескородь В.М. знайомився з матеріалами справи, в толму числі і з матеріалами апеляційної скарги, мав можливість отримати копії усіх документів, що знаходяться у матеріалах справи.

Доводи та надані до відзивів докази законності побудови виробничих будівель також на увагу не заслуговують, оскільки із наданих ксерокопій інвентаризаційних карток неможливо встановити володільця даного майна, надані інвентаризаційні картки не є правоустановлюючими документами на нерухоме майно, будь-яких доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовані будівлі, знаходиться у користування чи у власності ОСОБА_1 або ТОВ Агрофірма Джерело сторонами надано не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України -задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року - скасувати.

У задоволенні позовуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Джерело про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

В.П. Пікуль