Постанова

від 01.08.2007 по справі 1/73пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/73пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2007 р.                                                                            справа №1/73пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Гези  Т.Д. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Сьомка Р.О. (довіреність №6215 від 11.12.06р.)Вихристюк О.О. (довіреність №2901 від 26.07.07р.),

від відповідача:Вороная Ю.С. (довіреність №3 від 16.04.07р.)Іванов В.К. (довіреність №2 від 16.04.07р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від12.06.2007 року

по справі№ 1/73пд (Суддя Азарова З.П.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКВАНТ”, м.Маріуполь Донецької обл.

проврегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення господарського договору

В С Т А Н О В И В:

У 2007 році позивач, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКВАНТ”, м.Маріуполь Донецької обл. про врегулювання розбіжностей, які виникли під час укладення господарського договору про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні шляхом затвердження пунктів, по яким виникли розбіжності, в редакції Укртелекому.  

05.04.07р. та 23.04.07р. позивач надав суду першої інстанції уточнення пунктів проекту Договору, за якими виникли розбіжності.

В процесі розгляду справи 25.05.07р. сторони частково узгодили розбіжності, а саме пункти Договору: 2.2.3,  2.2.6,  2.2.7,  2.3.6,  2.3.10,  2.6,  2.6.1,  2.6.2,  2.4.1.2,  3.2,  4.4,   4.3,   7.3.9,   7.3.7,  8.8,   Додаток №3.

Пункти 2.1.13, 3.6, 4.2, 7.1 та додаток №9 Договору сторонами неврегульовані.

Рішенням від 12.06.2007р. господарський суд Донецької області частково задовольнив позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк. Суд вирішив: Договір № 47-14-43 від 01.02.07р. про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні вважати укладеним з 01.02.2007 з врахуванням протоколу узгодження від 15.05.2007 року. Пункти 3.6, 4.2, 7.1 прийняти в редакції відповідача. Пропозицію відповідача щодо доповнення договору пунктом 2.1.13 та додатком №9 відхилено.

Рішення мотивоване тим, що:

-          суд вважає, що пропозиція відповідача про доповнення Договору пунктом 2.1.13 є недоцільною;

-          суд приймає редакцію відповідача пункту 4.2 Договору, оскільки граничний розмір такої штрафної санкції, як пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання, обмежений Законом України 1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, та, відповідно до п.6 ст.231 ГК України, повинен визначатися обліковою ставкою НБУ;

-          щодо пунктів 3.6 та 7.1 Договору, то в даному спорі відповідно до п.п. 2,3 ст.631 ЦК України, які передбачають, що договір набирає чинності з моменту його укладання, суд приймає редакцію відповідача та встановлює початок дії Договору з 01.02.07р., як момент виникнення зобов'язань щодо надання та оплати послуг. Суд мотивував прийняття цієї дати тим, що спірний договір направлено відповідачеві тільки в лютому 2007 року, протокол розбіжностей датований 19.02.07р., сторони домовились оплачувати та надавати послуги з початку місяця щомісячно, тому датою укладення Договору слід вважати 01.02.07р.;

-          суд не приймає пропозицію відповідача доповнити Договір Додатком №9, тому що редакція вказаного Додатку відсутня та не може бути предметом розгляду спору.

Тому, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про укладення спірного договору в його редакції задоволені частково.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007р. скасувати в частині прийняття пунктів 3.6, 7.1 в редакції відповідача та встановлення дати укладення Договору з 01.02.07р. та прийняти нове рішення, яким встановити дату укладання Договору з 01.01.07р. та викласти п.п. 3.6, 7.1 Договору в редакції позивача.

Від відповідача на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він з вимогами апеляційної скарги позивача не погодився, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та рішення господарського суду Донецької області від 12.06.07р. залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.

Судова  колегія  Донецького  апеляційного  господарського   суду   вважає  за  необхідне  розглянути   апеляційну  скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 1/73пд, та наданих сторонами пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем, Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРКВАНТ”, м.Маріуполь Донецької обл. під час укладання Договору № 47-14-43 від 01.02.07р. про надання телекомунікаційних послуг (далі –Договір), виникли розбіжності по окремим пунктам  Договору.

06.02.07р. позивач направив відповідачеві проект спірного договору. У відповідача, ТОВ „ІНТЕРКВАНТ”, м.Маріуполь Донецької обл.,  з'явились заперечення щодо проекту Договору та Додатку №3 до цього проекту Договору. 19.02.07р. відповідач повернув на адресу позивача належним чином підписаний та оформлений Договір про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні № 47-14-43 разом з протоколом розбіжностей.

Розглянувши протокол розбіжностей до Договору, позивач вважав допустимим внесення змін до Договору, але в редакції ВАТ «Укртелеком», а з деякими пунктами, внесеними відповідачем, не погодився взагалі.

Тобто, сторони не дійшли згоди при врегулюванні розбіжностей до проекту Договору, та з цих підстав позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області з проханням врегулювати розбіжності, які виникли під час укладання цього Договору.

В процесі розгляду справи господарським судом Донецької області, сторони частково узгодили розбіжності за спірними пунктами, залишивши неузгодженими пункти 2.1.13,  4.2,  3.6,  7.1 та додаток №9.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані ГК України.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно вимог глави 53 ЦК України та глави 20 ГК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються судом.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правових норм, які підлягають застосуванню в даному випадку, приймаючи до уваги доводи як позивача, так і відповідача, керуючись нормами ст. 43 ГПК України, судова колегія встановила, що:

Судом першої інстанції правомірно вирішено питання по відхиленню пропозицій відповідача щодо пункту 2.1.13 Договору із змістом: “Провести остаточний розрахунок за телекомунікаційні послуги доступу до  телекомунікаційних мереж на місцевому рівні надані у період з 01.02.2007 року до 30.04.2007 року з урахуванням остаточно визначених розрахункових такс, в яких буде враховано собівартість завершення від телекомунікаційної мережі Укртелекому на телекомунікаційній мережі Оператора через точки взаємоз'єднання”, оскільки розділом другим Договору вже передбачені права та обов'язки сторін, відносно яких сторони не висловили ніяких заперечень та зауважень.

Судом першої інстанції правомірно вирішено питання по відхиленню пропозицій відповідача щодо включення до Договору Додатку №9, оскільки редакція такого Додатку в Договорі відсутня. Але сторони не позбавлені права внести будь-які зміни до договору, укласти додаткові угоди до нього в порядку, передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції правомірно вирішено питання по прийняттю в редакції відповідача пункту 4.2 Договору, оскільки граничний розмір такої штрафної санкції, як пеня за прострочку виконання грошового зобов'язання, обмежений Законом України 1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, та, відповідно до п.6 ст.231 ГК України, повинен визначатися обліковою ставкою НБУ.

Судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про укладення п.п.3.6 та 7.1 Договору в редакції відповідача, оскільки відповідно до п. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до вимог ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, враховуючи те, що суд в своєму рішенні має право встановити дату укладення господарського договору (ст.187 ГК України).

Судова колегія вважає, що в даному випадку спірний договір направлено відповідачеві тільки 06.02.07 року, протокол розбіжностей датований 19.02.07р., сторони домовились оплачувати та надавати послуги з початку місяця щомісячно, тому датою укладення Договору та початком надання послуг і виникнення зобов'язань по їх оплаті слід вважати 01.02.07р.

Посилання заявника апеляційної скарги на інший договір не приймається судовою колегією до уваги, оскільки він регулює виключно відносини щодо використання технологічних засобів, а саме з'єднувальних ліній, не має відношення до предмету спору по цій справі. Крім того, суду не надані докази припинення дії Договору № 79-14-16 від 01.12.06р. про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ „Укртелеком” з телекомунікаційною мережею Споживача.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року у справі № 1/73пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року у справі № 1/73пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року у справі № 1/73пд   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС