Рішення

від 20.12.2019 по справі 303/7267/19

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Мукачево Справа № 303/7267/19 2/303/2461/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання - Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Залужанського дошкільного навчального закладу Залужанської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

третя особа без самостійних вимог : Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА

про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу від 31.08.2017№7 к/тр про її звільнення, поновлення на посаді психолога у дитячому садочку та стягнення з Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА заборгованості за декретну відпустку по догляду за дитиною.

У поданому на розгляд суду позові ОСОБА_1 посилається на те, що її звільнення є незаконним, що підтверджується даними вироку суду від 19.09.2018, згідно з яким ОСОБА_2 (на той час завідувач Залужанського ДНЗ) визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 172 КК України. У вказаному судовому акті було констатовано те, позивач не подавала заяву про її звільнення з роботи, а вказану було подано ОСОБА_2 .

Також позивач просить поновити їй строк подачі позовної заяви до суду, оскільки вона тривалий час хворіла та не отримала до цього часу копію документів про її звільнення.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 40, 184, 235 Кодексу законів про працю України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа пояснень щодо суті спору не надала.

Ухвалою суду від 20 грудня 2019 року закрито провадження щодо позовних вимог про стягнення з Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА заборгованості за декретну відпустку по догляду за дитиною.

На підставі частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є трудові правовідносини, пов`язані із звільненням ОСОБА_1 з посади психолога Залужанського ДНЗ.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин, пов`язаних із звільненням позивача, суд наводить наступні обставини справи.

Наявні у справі доказові матеріали свідчать про трудову діяльність позивача у Залужанському ДНЗ на посаді психолога.

Не оспорюється учасниками справи той факт, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду психолога Залужанського ДНЗ.

На підставі Наказу від 31серпня 2017 року №7 к/тр позивача звільнено з посади психолога Залужанського ДНЗ за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2017 року (а.с. 12).

Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки є вирок суду від 19.09.2018, який набув законної сили на підставі якого ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 172 КК України

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача з роботи було заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України .

2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Роз`яснюючи вищевказані положення Основного Закону України, Верховний Суд України у п. 1 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 (надалі - Постанова №9) звернув увагу судів на необхідності неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5 1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 Кодексу законів про працю України .

Так, відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто обов`язковою умовою припинення трудових відносин за ініціативи працівника є вільне волевиявлення працівника.

Разом з тим, у вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року було констатовано, що: 31.08.2017 року ОСОБА_2 як службова особа, використовуючи своє службове становище, склала та видала завідомо неправдивий наказ № 7 к/тр по Залужанському дошкільному навчальному закладу (ДНЗ), в який внесла завідомо неправдиві відомості, що ОСОБА_1 звільнена з посади психолога Залужанського ДНЗ за власним бажанням на підставі її заяви, і цей наказ затвердила своїм особистим підписом та скріпила печаткою Залужанського ДНЗ та подала його до Мукачівської районної державної адміністрації. При цьому ОСОБА_2 було достовірно відомо, що ОСОБА_1 не подавала заяву про її звільнення з посади психолога Залужанського ДНЗ .

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням, є незаконним в зв`язку з відсутністю вільного волевиявлення позивача на це.

Таким чином, слід констатувати, що звільнення позивача із займаної посади відбулося без достатніх на те правових підстав.

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з психолога Залужанського ДНЗ, тому її слід поновити на цій посаді.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15.

Згідно зі статтею 234 Кодекс законів про працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

При цьому норми Кодексу законів про працю України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини, що створювали непереборні перешкоди для своєчасного звернення до суду, які підтверджені належними доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року в справі Красношапка проти України вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Grafescolo S. R. L. V. Moldova (№ 36157/08, § 22, 23) зазначив, що відмова національного суду обґрунтувати причини відхилення заперечення стосовно спливу строку позовної давності (строк звернення до суду) призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В якості причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що документи про звільнення не отримувала та тривалий час хворіла.

Вирішуючи питання про поновлення строку, суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Так, відповідачем не надано суду доказів отримання ОСОБА_1 наказу про звільнення та трудової книжки.

В свою чергу, представником позивача подано суду лист від 13.12.2019 №1695 КНП Мукачівська центральна районна лікарня , дані якого свідчать про фактичну наявність у позивача тривалих хронічних захворювань та перебування на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні Мукачівської ЦРЛ у зв`язку з наявністю ряду ускладнень післяпологового періоду (гострий правобічний пієлоцистит, субінволюція матки).

Вищевказані обставини розцінюється судом в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, встановленого законом. Зазначені перешкоди не залежали від волі позивача та об`єктивно перешкоджали їй своєчасно реалізувати своє право щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом.

Вищевказаний висновок суду у повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 21 березня 2018 року у справі №336/3679/17.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачу слід поновити строк звернення за вирішенням спору про поновлення на роботі, оскільки останньою подано докази поважності причин пропуску вказаного строку.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 55, 124, 129, 129 1 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

2 . Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.

3 . Визнати незаконним та скасувати наказ завідувача Залужанського дошкільного навчального закладу Залужанської сільської ради Мукачівського району від 31.08.2017 року №7 к/тр Про звільнення ОСОБА_1 .

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді психолога у Залужанському дошкільному навчальному закладі Залужанської сільської ради.

5 . Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

8. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Залужанський дошкільний навчальний заклад Залужанської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (89675 с. Залужжя Мукачівського району, вул. Шевченка, б/н, код ЄДРПОУ 34799464).

Третя особа без самостійних вимог : Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА (89600 м.Мукачево, вул. Штефана Августина, 21, Код ЄДРПОУ 02143347).

Суддя В.В. Кость