Рішення

від 09.12.2019 по справі 710/315/19

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/315/19

провадження № 2/694/363/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

09.12.2019 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі:головуючої судді Гончаренко Т.В.

за участі:секретаря судового засідання Блискавки А.С.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Садагро та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Садагро Тарасевича Юрія Володимировича про дострокове розірвання договору оренди землі ,-

в с т а н о в и в:

11.04.2019 року до Звенигородського районного суду Черкаської області на підставі ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 14.03.2019 року надійшла цивільна справа №710/315/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Садагро та керівника ТОВ Садагро Тарасевича Юрія ОСОБА_3 про про дострокове розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.08.2015 року ОСОБА_1 стала власником двох земельних ділянок площею 1,891 Га, кадастровий номер: 712128000:02:002:0236 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району та площею 1,1948 Га, кадастровий номер: 7121282000:02:004:0094 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району. Дані земельні ділянки вона успадкувала після смерті її тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадщину вона прийняла лише 18 серпня 2015 року, в зв`язку із скрутним матеріальним становищем, яке не давало змоги набути права власності раніше.

Після прийняття спадщини вона вияснила, що вищевказаними ділянками користується Товариство з обмеженою відповідальністю САДАГРО , зв`язавшись із керівником Ю ОСОБА_5 вона 28.02.2017 року підписала договори оренди землі на дві земельні ділянки, один екземпляр якого відповідач пообіцяв повернути відразу після здійснення реєстрації, однак до цього часу свій екземпляр договору не отримала, на неодноразові звернення про надання договору відповідач не реагував, ніяких дій не здійснював. Так як відповідач в добровільному порядку не надав примірник договору, вона вважає за необхідне витребувати його через суд.

ТОВ САДАГРО за період 2017-2019 роки порушуючи свої зобов`язання щодо сплати орендної плати, яка передбачається за наявності договору оренди, не здійснював з ОСОБА_1 розрахунків ні в грошовому виразі, ні в натуральному. Тобто орендна плата не сплачена за 2 роки.

Посилаючись на ст.526 ЦК України, правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, відповідно до якої факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, вважає, що відповідач систематично не виконує своїх обов`язків щодо своєчасної сплати орендної плати, що істотно порушує її права як власника земельної ділянки, а звернення до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди землі залишені останнім без відповіді.

Враховуючи викладене, а також обраний відповідно до ст.16 ЦК України спосіб захисту своїх порушених прав, просить достроково розірвати договір оренди земельних ділянок площею площею 1,891 Га, кадастровий номер: 712128000:02:002:0236 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району та площею 1,1948 Га, кадастровий номер: 7121282000:02:004:0094 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району, що належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР № 4-8-194 від 28 березня 2001 року, укладений між позивачем та ТОВ Садагро та керівником ТОВ Садагро ОСОБА_6 ; судові витрати покласти на відповідача.

20.06.2019 представником відповідача адвокатом Полежакою В.Ф. наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги такими, що суперечать нормам діючого

законодавства України, фактичним обставинам справи, та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В 2015 році ОСОБА_1 представила витяг з реєстру спадкових справ про те, що вона є спадкоємцем її тітки ОСОБА_4 , після чого в 2015 та в 2016 роках їй виплачувалась, за її заявою, орендна плата за користування земельними ділянками в натуральній формі зерном.

Після оформлення земельних ділянок на своє ім`я 28.02.2017 року, між ТзОВ Садагро в особі директора Тарасевича Юрія Володимировича та ОСОБА_1 були укладені два договори оренди земельних ділянок, відповідно яких ОСОБА_1 передала товариству в користування дві земельні ділянки, які належать їй на праві власності, а саме:

-кадастровий номер 7121288000:02:002:0236 площею 1,8191га,

-кадастровий номер 7121282000:02:004:0094 площею 1, 1948га.

При укладанні договорів кожному орендодавцю, в тому числі і ОСОБА_1 , орендарем була призначена та виплачена премія в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, що стверджується копією видаткового касового ордера від 24.04.2017 року.

В серпні 2017 року ОСОБА_1 не звернулася за орендною платою, в зв`язку з чим їй був направлений простий лист, з проханням вказати яким чином вона бажає отримувати орендну плату, в грошовій формі чи продукцією. Але ніякої відповіді не отримали.

На початку 2018 року в телефонному режимі ОСОБА_1 було запропоновано відкрити рахунок в Укргазбанку для того, щоб їй перераховувалися грошові кошти в рахунок оплати орендної плати за земельні ділянки, на що ОСОБА_1 не надала будь-якої відповіді, пообіцявши подумати над цією пропозицією, але до цього часу рахунок не відкрила і його реквізити не надала орендарю.

Тобто, ОСОБА_1 , без будь-яких причин умисно не отримувала орендну плату за свої земельні ділянки, та штучно створила систематичну несплату орендної плати, намагаючись в односторонньому порядку розірвати договір оренди..

Пункти 9 Договорів визначають орендну плату в розмір 6% від проіндексованої грошової нормативної оцінки земельної ділянки за поточний рік.

Пункт 11 Договорів визначає строки орендної плати: з 01 серпня, але не пізніше ЗО грудня кожного року.

Але жоден пункт Договору не зобов`язовує орендаря примушувати орендодавця отримати орендну плату.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачка умисно не повідомляла свій рахунок в банку, а на підготовчому засіданні позивачці було запропоновано вирішити питання укладенням мирової угоди, в тому числі шляхом передачі їй коштів в розмірі заборгованості за орендну плату чи перерахунку цих коштів на її рахунок, але позивачка категорично відмовилася отримувати кошти, внаслідок чого ці кошти в розмірі 18333,14грн. були перераховані шляхом поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 , про який стало відомо із наданих позивачкою додатків до позову, що стверджується копіями платіжних документів -квитанцій.

В позовній заяві вказаний факт неотримання орендної плати за використання земельних ділянок, про що відповідач і не заперечує, але не надано жодного доказу несплати орендної плати саме з вини орендаря, а не орендодавця.

Відповідно до п. 4 Порядку № 2073, забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Відповідно до п.5 Порядку №2073, для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до п.16 вказаного Порядку, один зареєстрований примірник договору оренди

зберігається у реєстраційній справі, яка передається до архіву державного органу земельних ресурсів, другий передається орендарю, а третій - орендодавцю.

Позивачем ОСОБА_1 надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якому, зазначила наступне, що відповідач у відзиві вказує на те, що у 2015-2016 роках орендна плата ОСОБА_1 сплачувалась, позивач в позовній заяві питання щодо сплати оренди не ставить у 2015-2016 роках, тому дані доводи не стосуються справи, нічого не доводять, а лише підтверджують факт того, що позивач сплачував орендну плату, а потім безпідставно припинив такі виплати. Що стосується премії, то згідно ст.286 Господарського кодексу України : 1. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 2. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. 3. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Тому премія являється одноразовою, не фіксованою винагородою, за обрання орендодавцем, орендаря, ніякого відношення до орендної плати не має, тому не може бути прийнята судом, як доказ сплати по договорах оренди, а позовні вимоги ґрунтуються саме на порушенні умов договору. Що стосується доводу відповідача, що позивач не зверталась за орендною платою, то згідно ст.96 Земельного кодексу України - землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; тобто орендодавець має право вимагати сплати оренди, а не обов`язок отримувати орендну плату, такий обов`язок покладений на відповідача. Позивач неодноразово зверталась в усній формі при розмові, та засобами телефонного зв`язку з вимогою виплатити орендну плату, однак відповідач ці вимоги ігнорував. Ніяких листів та пропозиції позивачу не надходило, особливо з пропозицією відкрити рахунок в Укргазбанку , якого за місцем проживання позивача не має. Щодо твердження того, що позивач умисно не отримувала орендної плати, то дана позиція обрана відповідачем без врахування законодавства України і нічим не підтверджена, а аргумент щодо того, що в договорі не передбачено пункт про примушування отримати кошти за землю протирічить ст.96 Земельного кодексу України, та відповідачем не надано доказів бажання, намагання, чи повідомлення про необхідність отримати орендну плату. Щодо коштів, які відповідач перерахував позивачу після того, як вияснив рахунок позивача на підготовчому засіданні, то ці кошти надійшли на картковий рахунок без вказання всіх необхідних реквізитів і позивач не знала, що то за кошти і іх не використовувала, після отримання відзиву позивачу звернулась з листом до відповідача про повернення коштів та необхідності вказання на який рахунок їх слід перерахувати. Що стосується доказу про перерахування орендної плати, то згідно ст.178 п.5 п.п.1 відповідач повинен надати всі докази, однак цього не зроблено, а тому даний доказ не може бути прийнятий судом. Даний факт ще раз доводить вищевикладене в попередньому абзаці. Щодо пропозиції мирової угоди, то наголошую, що це право позивача, а не обов`язок, які відповідач намагається їй нав`язати. Тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, які діють з 15 грудня 2017 року.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.04.2019 року про прийняття справи до свого провадження та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.10.2019 року підготовче провадження закінчене та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити в повному об`ємі та пояснила, що її земельні ділянки, як вона вважає, використовуються неналежним чином, несвоєчасно та в малих кількостях вноситься гумус , не підтримується порядок сівозмін. По цьому питанню вона зверталася до керівника Садагро , але будь-якої відповіді не отримала. На запитання адвоката Полежаки В.Ф. чи має вона докази про неналежне використання орендарем її земельних ділянок і звідки їй про це відомо, відповіла, що спілкувалася в усному порядку, а її син вивчився на агронома, а тому розуміється на цільовому використанні ґрунту, як підживлювати та які культурні рослини вирощувати.

Окрім цього вважає, що при укладанні договору оренди їй пообіцяли, що договір оренди буде розірваний за її вимогою у випадку придбання нею трактора. Але коли вони з сином придбали трактор і вона звернулася з вимогою про розірвання Договору, їй було відмовлено. На запитання адвоката Полежаки В.Ф., чи відмічена була така умова про розірвання Договору в самому Договорі відповіла, що така умова не відмічена і це її упущення, так як вона повірила на слово.

Також в період перебування землі в оренді, вона зверталася про надання їй допомоги в рахунок

орендної плати, але їй відмовили. Вона неодноразово приїздила до орендодавців, писала їм листи, але вони не платили орендну плату, тому вважає, що систематична несплата орендної плати ї підставою для розірвання договору оренди землі. На запитання адвоката Полежаки В.Ф. чи отримувала вона в 2015-2016 роках орендну плату в натуральній формі і чи зверталася вона із заявою про отримання коштів готівкою, чому не надала реквізитів свого рахунку для безготівкового розрахунку по орендній платі, і яким чином орендар, при відсутності реквізитів її рахунку, має з нею розраховуватись, підтвердила факт отримання орендної плати за 2015-2016 роки та повідомила, що із заявою про отримання коштів готівкою зверталася усно, але їй орендну плату не видали, реквізитів свого рахунку для безготівкового розрахунку не надавала, так як бажає особисто приїжджати в контору і отримувати кошти, а також бажає, щоб її показали, як її земельні ділянки доглядаються. Вважає, що орендар зобов`язаний знайти її та віддати гроші за оренду.

Також зазначила, що вона не знає хто така ОСОБА_7 , яка відправляла її на картковий рахунок кошти, і що це за кошти вона не знає. Кошти вона відмовляється отримувати, тобто знімати з картки, оскільки не зазначено в квитанціях про те, що це орендна плата. Грошові кошти, які у неї на картковому рахунку використає тільки після судового розгляду справи.

Відповідач, який про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Полежака В.Ф. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, аналогічних викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначив, що позивачем в позові заявлені вимоги про розірвання договору оренди землі з підстав несплати орендної плати, що не відповідає дійсності, так як позивачка сама відмовляється від отримання коштів за орендну плату, що стверджується також поведінкою позивачки в суді і небажанням отримувати кошти за орендну плату, чим штучно створила умови несвоєчасної сплати орендної плати. Під час розгляду справи в підготовчому судовому засіданні позивачка відмовилася отримати готівкові кошти, а тому коли стало відомо про номер карткового рахунку з наданих нею документів, відразу ж були перераховані грошові кошти за оренду земельних ділянок бухгалтером ОСОБА_7 шляхом поповнення карткового рахунку позивачки,тобто умови договору про оренду землі виконані в повному обсязі і підстав для дострокового розірвання договору оренди землі немає. Окрім цього, в процесі розгляду судом справи позивачка була повідомлена про те, що відповідачем проводиться орендна плата за 2019 рік, але вона ніким чином не відреагувала і не звернулася про її отримання, внаслідок чого орендна плата їй була знову перерахована шляхом поповнення її карткового рахунку готівковими коштами, що створює незручності для орендаря, так як втрачаються кошти при знятті готівки. Позивачка вказує, що неодноразово зверталася до відповідача про нарахування та сплату їй орендної плати, але не надала жодного належного та допустимого доказу звернення про отримання орендної плати та варіантів її сплати, і що саме відповідач не надавав її коштів. Посилання на рекомендований лист, як доказ звернення про нарахування орендної плати, спростовується відсутністю самого листа та описом листа, де зазначено про надання копії договору, про суму орендної плати та з чого вона нараховується і про відновлення землі та її збереження. В процесі підготовчого засідання підтвердила факт звернення до неї відповідача про відкриття рахунку в Укргазбанку та про її відмову в зв`язку з відсутністю в м.Тальному цього банку. Також звернув увагу про зміну адреси позивачки, яка не повідомила про це відповідача. Так, в договорі адреса вказана АДРЕСА_1 , а фактично ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 ,суду пояснила, що вона працює бухгалтером в ТОВ Садагро , 28.02.2017 року приїхала ОСОБА_1 до її місця проживання підписувати договір про оренду земельних ділянок,який складався у трьох примірниках, отримала 3000 грн. премії, а в 2015-2016 роках отримувала зерно кукурудзи та пшениці. В 2017 та 2018 роках вона особисто телефонувала до позивачки, щоб остання приїхала і забрала кошти за оренду земельних ділянок, але вона не приїжджала, номер рахунку для безготівкового розрахунку не надавала. Вона також зверталася з пропозицією надати необхідні документи для відкриття рахунку в 2018 році, так як в той час вона особисто підготовила документи більше 400 орендодавців, які в даний час отримують орендну плату на свої рахунки, а 6 чи 7 осіб, в тому числі і ОСОБА_1 , по різних причинах не надали документи, внаслідок чого з ними вимушені розраховуватися готівкою, що спричиняє незручності як при знятті готівки, так і при самих розрахунках. В телефонній розмові з позивачкою остання відмовилася надати документи і повідомила, що вона не бажає мати з ними справу бо вона її обдурила, але не пояснила в чому саме, а потім взагалі не відповідала на її телефонні дзвінки. Також надходив лист від позивачки, що неправильно обробляються земельні

ділянки та про отримання договорів. Вона надала відповідь по вказівці керівника на лист, де відповіла на всі питання. Позивачка після підписання договору оренди жодного разу не зверталася із заявами до ТОВ Садагро про дострокове розірвання договорів орендної плати. Позивачка умисно не отримує плату за оренду земельних ділянок. Під час судового розгляду справи стало відомо про номер карткового рахунку, а тому відразу і були перераховані грошові кошти за орендну плату за 2017 р.,2018 р. та 2019 р. Також позивачка не зверталася із заявою про отримання допомоги, так як такі заяви реєструються і розглядаються безпосередньо керівником.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитаного в судовому засіданні свідка, дослідивши матеріали, на які сторони посилаються як на підставу позову та відзиву, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно з частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 4-8-194 від 28 березня 2001 року, виданого Гудзівською сільською радою 28 березня 2001 року та свідоцтва про право на спадщину від 18.08.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала спадщину від ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 являється власником двох земельних ділянок площею 1,891 Га, кадастровий номер: 712128000:02:002:0236 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району та площею 1,1948 Га, кадастровий номер: 7121282000:02:004:0094 виданий Гудзівською сільською радою Звенигородського району.

28 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ САДАГРО в особі керівника Тарасевича Ю.В. було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ТОВ САДАГРО в особі керівника Тарасевича Ю.В. в оренду належні їй на праві власності земельні ділянки площею 1,1948 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гудзівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, строком на 10 років,тобто до 31.12.2027 року.

Орендна плата становить 6% від проіндексованої грошової нормативної оцінки земельної ділянки за поточний рік. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі, у строки з 01 серпня,але не

пізніше 30 грудня кожного року.

Відповідно до п.41 вищезазначеного Договору,договір набрав чинності після підписання сторонами.

Позивач ОСОБА_1 підписала вищевказані договори про, що свідчить її підпис в графі орендодавець,що і підтвердила в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи містять копію договору оренди землі, підписану від імені ОСОБА_1 та ТОВ САДАГРО в особі керівника Тарасевича Ю.В. та завірену печаткою ТОВ САДАГРО , будь-яких доказів того, що копія зазначеного договору та вищевказані копії доданих до договору документів, які містяться в справі, не відповідають дійсності, чи укладалися в іншій редакції відсутні.

Тобто, у суду відсутні підстави вважати зазначені копії документів не належними чи недопустимими доказами.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення договору) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі . Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України

Згідно зі ст.15 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних

сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

За змістом ст.ст.18-20 Закону України Про оренду землі , які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст.792 ЦК України та ст.93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.210 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтями 125,125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

З огляду на положення ст.ст.24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітки й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, і є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст.32 зазначеного Закону (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах Судової палати у цивільних справах: від 12 лютого 2014 року у справі № 6-166цс13; від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13; від 19 березня 2014 року у справі № 6-15цс14; від 16 квітня 2014 року у справі № 6-18цс14).

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, звертаючись до суду з позовом, кожна особа сама визначає свої позовні вимоги для захисту своїх прав та інтересів, а суди розглядають справи виключно у межах заявлених вимог.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2012 року № 6-77цс12, дійшов висновку, що відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Вирішуючи питання про неможливість одержання грошових коштів в якості орендної плати за землю до реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку, суд виходить з того, що

згідно з ч.3 ст.16 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент укладення зазначеного договору), у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду, сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, учасники такого правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ. Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленого ст.627 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент укладення договору), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, і набирає чинності після такої реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (в редакції, що діяла на момент укладення договору), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, в якому зафіксовані правові наслідки цього правочину. Реєстрація ж договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Вказана правова позиція наведена у правових висновках, викладених в постановах Верховного Суду України № 6-127цс13 від 18 грудня 2013 року та № 6-118цс13 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, судом встановлено, що 28.02.2017 між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ САДАГРО в осбі керівника ОСОБА_6 було укладеного договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 надала, а ТОВ САДАГРО в особі керівника Тарасевича Ю.В. прийняв в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7121288000:02:002:0236 площею 1,8191 га та земельну ділянку кадастровий номер 712128200:02:004:0094 площею 1,1948 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать позивачці на праві приватної власності та знаходяться на території Гудзівської сільської ради Звенигородського району, строком на 10 років.

Позивач отримала орендну плату за користування земельними ділянками, про що свідчать

завірені ксерокопії чеків з АТ КБ ПриватБанк від 07.06.2019 року в сумі 18333,14 грн. та від 05.12.2019 року в сумі 11105,18 грн., які перераховані позивачу на картковий рахунок ОСОБА_7 бухгалтером ТОВ`САДАГРО .

Очевидно, що дії позивача, яка 28 лютого2017 року уклала договір оренди землі строком 10 років (п.8 Договору),ухилялася від отримання коштів за користування земельними ділянками свідомо, що і підтверджено в судовому засіданні,суперечить її попередній поведінці (укладенню вищезазначеного договору) і є недобросовісним.

Інших підстав для розірвання договору оренди землі позивачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивач отримала від ТОВ САДАГРО в особі керівника Тарасевича Ю. ОСОБА_8 . орендну плату за вказаний період, шляхом сплати платежів в сумі 18333,14 грн. та 11105,18 грн.,а всього на загальну суму 29438,32 грн., що чинним законодавством не заборонено. Доказів, які б давали суду підстави вважати, що розмір отриманої орендної плати не відповідає розміру, встановленому Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 2 лютого 2002 року із змінами та доповненнями від 13 вересня 2002 року, позивачем не надано, тому підстави для розірвання договорів оренди землі від 28.02.2017 року ,земельні ділянки за кадастровими номерами 7121288000:02:002:0236 та 7121282000:02:004:0094, з підстав систематичної несплати відповідачем позивачці орендної плати, відсутні, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у справі, слід покласти на позивача.

На підставі ст.651 ЦК України,ст.ст.1,13,21,24,32 Закону України Про оренду землі та керуючись ст.ст. 4,12,13, 89, 258, 259, 263-265,268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Садагро та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Садагро Тарасевича ОСОБА_9 Володимировича про дострокове розірвання договору оренди землі - відмовити.

Повний текст виготовлений 19.12.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Гончаренко