Рішення

від 16.12.2019 по справі 160/10034/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Справа № 160/10034/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідачаНепочатих В.В. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВС ТРАНС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВС ТРАНС звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням клопотання від 16.12.2019 р. просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 17.09.2019 року №0001071403 та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з Актом перевірки від 10.09.2019 року, який дублює висновки відповідача здійснені в Акті перевірки від 12.06.2019 року не згодний, вважає їх протиправними, такими, що не відповідають фактичним обставинам та порушують його права і законні інтереси. В ході перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік за рахунок його зменшення на суму по операції, яка не має визначених законодавством підстав для віднесення її до складу витрат, а саме:в складі інших витрат підприємства за 2018 рік рахується сума 22 973 220,09 грн., яка сформована за результатами прийнятого рішення від 03.09.2018 року єдиного учасника ТОВ ЛВСТ ОСОБА_1 , якому належить 100% частки у статутному капіталі Товариства, щодо реорганізації підприємства шляхом виділу Товариства у нову юридичну особу - ТОВ Софірі . На думку відповідача, наведена сума була віднесена підприємством до складу витрат у бухгалтерському обліку та відповідно на зазначену суму витрат зменшено фінансовий результат до оподаткування за 4 квартал 2018 року, проте позивач не погоджується з такими висновка податкового органу. Зауважив, що різниці за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей при проведенні реорганізації шляхом виділу для коригування фінансового результату до оподаткування положеннями Податкового кодексу України не передбачено, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування. При цьому, законодавцем не передбачено здійснення для платника ПДВ, який реорганізується, зокрема шляхом виділу, при передачі частини майна за розподільчим балансом до нової юридичної особи нарахування податкових зобов`язань на товари/послуги, необоротні активи у межах господарської діяльності такого платника податку відповідно до наданих при перевірці первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку у структуру витрат, які враховуються при визначені фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, ТОВ ЛВСТ , при здійсненні реорганізації підприємства віднесло суму у розмірі 22 973 220,09 грн. на Д-т рахунка №977 Інші витрати звичайної діяльності . Проведення у бухгалтерському обліку розподільчого балансу по виділенню ТОВ ЛВСТ та передачі основних засобів новому підприємству ТОВ СОФІРІ , а саме операцій, що не є реалізацією, відбулось за допомогою програмного забезпеченням 1С. 26.10.2018 року позивачем проведеною сторно операцією №00000060 вирахувала з витрат суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції , чим зменшило даний рахунок на вказану суму. Дані регістрів бухгалтерського обліку ТОВ ЛВСТ підтверджують факт зняття з витрат підприємства суму у розмірі 22 973 220,09 грн. з рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції , що дало можливість правомірно задекларувати загальну суму витрат підприємства за 2018 рік, яка саме і вплинула на фінансовий результат за 2018 рік. На підставі вищевказаного, ТОВ ЛВСТ дійшло до висновку, що представниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області перевірка була здійснена лише поверхнево без врахування фактично здійснених коригувань, що й призвело до прийняття недостовірних висновків. Твердження відповідача відносно того, що сума 543 115 494, 48 грн. не включає в себе операцію сторно на суму 22 973 220,09 грн. у зв`язку з відсутністю підтвердження такого коригування первинними документами позивач вважає абсурдним, а вимога надати такі документи є незаконною, оскільки сторнируюча операція не є господарською операцією та не передбачає під собою складання первинних документів, які відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Наявність первинних документів не може підтвердити здійсненого коригування, адже відсутня господарська операція, яку можуть і повинні підтверджувати первинні документи, а отже і вимога про її надання є незаконною. Також позивач вважає, що висновки, які зроблені відповідачем в Актах від 12.06.2019 та від 10.09.2019 року є неправомірними та не можуть відповідно до п.54.3.2 ПК України свідчити про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток, та відповідно не дає підстави для відповідача на самостійне визначення сум грошового зобов`язання. Здійснення позивачем відповідного коригування з урахуванням якого було правильно визначено фінансовий результат за 2018 рік підтверджується і висновком експертного економічного дослідження № 215 від 05.08.2019 року, яке було виконано на замовлення ТОВ ЛВСТ судовим експертом ОСОБА_2 відповідно до договору на надання послуг №48 від 24.07.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на на 11 листопада 2019 року 10 год. 30 хв.

05.11.2019 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення адміністративного позову, просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. В ході перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік за рахунок його зменшення на суму по операції, яка не має визначених законодавством підстав для віднесення її до складу витрат, а саме: в складі інших витрат підприємства за 2018 рік рахується сума 22 973 220,09 грн., яка сформована за результатами прийнятого рішення від 03.09.2018 року єдиного учасника ТОВ ЛВСТ ОСОБА_1 , якому належить 100% частки у статутному капіталі Товариства, щодо реорганізації підприємства шляхом виділу Товариства у нову юридичну особу - ТОВ Софірі . В ході перевірки підприємству надано запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження на підставі яких законодавчих та нормативних документів, підприємством зменшено фінансовий результат до оподаткування у 4 кварталі 2018 року на суму переданих основних засобів у розмірі 22 973 220,09 грн., проте позивач надав відповідь, що операції з передачі активів та пасивів у розмірі 22 973,2 тис. грн. не вплинули на визначення фінансового результату підприємства. Натомість, перевіркою встановлено протилежне. Під час реорганізації шляхом виділу нової юридичної особи за операціями з передання основних засобів, нематеріальних активів та ТМЦ жодних наслідків з податку на прибуток не виникає, але ТОВ ЛВС Транс суму витрат відображених у бухгалтерському обліку по виділеним за передавальним балансом основним засобам у розмірі 22 973 220, 09 грн. враховано у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік. В ході проведення планової документальної виїзної перевірки, відповідно до наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, встановлено, що сума витрат, які обліковуються на рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції становить 543 115 494,48 грн., але ця сума не включає в себе операцію сторно на суму 22 973 220,09 грн., що також, підтверджується первинними документами. При проведенні перевірки на підставі наданих первинних та бухгалтерських документів визначено структуру витрат та їх розмір, яка не містить в собі проведенні коригування до зменшення на суму 22 971 220,09 грн. за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції та як наслідок заниження таких показників. Відповідач посилається на те, що первинні документи на підставі яких сформовано бухгалтерські проведення по формуванню витрат так і по здійсненому начебто, коригуванню собівартості, що підтверджують повну суму витрат за 2018 рік, з урахуванням коригувань, як до заперечень на акт перевірки, так і в ході проведення позапланової документальної перевірки позивачем не надано. Зауважив, що завірені бухгалтерські документи, які надавались перевіряючим в ході проведення позапланової перевірки також мають некоректні та суперечливі дані. У зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів на підставі яких здійснені бухгалтерські проведення в частині формування витрат в бухгалтерському обліку, які враховувались при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік та з урахуванням того, що питання достовірності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування за 2018 рік і було предметом даної позапланової документальної перевірки, складено акт від 29.08.2019 №48399/04-36-14- 03/39795307 та у відповідності до вимог п. 121.1 ст.121 ПКУ застосовано штрафні санкції, про що винесено податкове повідомлення-рішення.

08.11.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає доводи аналогічні тим, що були викладені у позові. Окремо зауважив, що позивач, аргументуючи свою незгоду з Актом планової перевірки в запереченні навів доводи та надав докази здійснення операції сторно, з яких достеменно вбачається здійснення позивачем спірної операції сторно та її відображення на рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції .Відповідач в ході позапланової перевірки жодним чином не дослідив вказані обставини, вказуючи на не підтвердження операції сторно первинною документацією, хоча мав можливість дослідити всі регістри бухгалтерського обліку та первинну документацію, проте в повній мірі це не зробив, чим безпідставно поставив під сумнів наявну операцію. Відповідач в підтвердженням своїх вимог обмежується лише твердженням про відсутностівказаної операції не зважаючи на надані позивачем докази її проведення та без дослідження та аналізу розвернутого рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції , де саме і була відображена операція сторно. Ні з Акту планової перевірки, ні з Акту позапланової перевірки, ані з додатків до вказаних Актів не вбачається жодних доказів наведених відповідачем даних, які підтверджують його твердження щодо структури витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції у плановій перевірці, а в додатках до Актів взагалі відсутні аналіз вказаного рахунку, тому твердження відповідача щодо наявності розбіжностей за даними бухгалтерського обліку нічим не підтверджено. Окрім того, загальна сума витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції , що підтверджується також і відповідачем, складає 543 115 494,48 грн. Тож, навіть, якщо за деякими статтями могли бути розбіжності у зв`язку із налаштуванням програмного забезпечення, загальна сума за рахунком є незмінною, а отже, в жодному разі, такі розбіжності не можуть бути підставою для підтвердження заниження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік та підставою неможливості підтвердження здійснення позивачем коригування 26.10.2018 року шляхом проведення ним сторно операції №00000060, якою він вирахував з витрат суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції , чим зменшив даний рахунок на вказану суму. Також позивач зауважив, що в порушення діючого податкового законодавства, відповідачем були винесені незаконні запити щодо надання первинних документів, які вже були дослідженні в ході планової перевірки.

11.11.2019 року в судовому оголошено перерву до 02.12.2019 року 10 год. 30 хв.

Представник відповідача 02.12.2019 року надав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що доводи аналогічні тим, що були викладені у відзиві. Окремо наголосив на тому, що перевіркою неможливо підтвердити доводи позивача щодо заниження показників собівартості за 2018 рік у зв`язку з проведенням ручної операції сторно таких витрат у розмірі 22 973 220, 09 грн. та, як наслідок, твердження платника податків, що витрати, які сформовані у бухгалтерському обліку по рах.977 Інші витрати звичайної діяльності по операціям з передачі основних засобів за передавальним актом при виділенні не враховувались при визначенні фінансового результату за 2018 рік. Також відповідач зазначив, що розглянувши Висновок експертного економічного дослідження №216 від 05.08.2019 року за результатами експертизи по іншому акту перевірки ніж того, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, прийшов до висновку про неможливість його долучення до матеріалів справи, оскільки цей висновок стосується іншого акту перевірки і експерт досліджував ті докази, які не надавались до перевірки та були відсутні на момент проведення перевірки.

02.12.2019 року в судовому оголошено перерву до 16.12.2019 року 10 год. 30 хв.

16.12.2019 р. підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ЛВС ТРАНС (код ЄДРПОУ 39795307) зареєстровано 19.05.2015 року, запис №12241020000072921, керівником підприємства є - ОСОБА_3 Іванівна, основний вид економічної діяльності - 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно Витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1704634500413 ТОВ ЛВС ТРАНС є платником податку на додану вартість.

З матеріалів вправи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (правонаступником якого є відповідач) №4859-п від 15.08.2019 року, у зв`язку з отриманням заперечення від 05.08.2019 року №46 (вх. до ГУ ДФС від 06.08.2019 року №110804/10) на Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЛВСТ від 12.06.2019 року №32422/04 36-14-03/39795307 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЛВС ТРАНС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (далі - Акт перевірки від 12.06.2019 року), керуючись п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛВСТ .

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки, відповідачем був складений Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛВС ТРАНС з питань, що стали предметом розгляду заперечень №102/04-36-05-03/39795307 від 10.09.2019 року (далі - Акт перевірки від 10.09.2019 року), в якому встановлено порушення позивачем вимогпп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 135 180,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 4 135 180,00 грн.

На підставі висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених у актах перевірки від 12.06.2019 року та від 10.09.2019 року, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області 17.09.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001071403, яким ТОВ ЛВС ТРАНС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 168 975,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 4 135 180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 033 795,00 грн.

Не погоджуючись з наведеним податковим повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України далі за текстом - КАСУ) та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п. п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно- правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на корить як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Під час проведення відповідно до ст. 81 ПКУ перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

У відповідності до розділу III Акту перевірки від 10.09.2019 року, перевіркою встановлено заниження фінансового результату, який задекларований ТОВ ЛВСТ відповідно до рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року у загальній сумі 67 211 220 грн. на суму 22 973 220,09 грн.

Такі висновки зроблені ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись на наступне:

В ході перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік за рахунок його зменшення на суму по операції, яка не має визначених законодавством підстав для віднесення її до складу витрат, а саме:

при проведенні перевірки достовірності та правильності формування витрат встановлено, що в складі інших витрат підприємства (бухгалтерський рахунок 977 Інші витрати звичайної діяльності ) за 2018 рік рахується сума 22 973 220,09 грн., яка сформована за рахунок наступних бухгалтерських проведень:

Ц-т рах. 977 Інші витрати звичайної діяльності К-т. 286 Необоротні активи та групи вибуття на суму 22 973 220,09 грн.

Д-т рах. 793 Результат іншої звичайної діяльності К-т рах. 977 Інші витрати звичайної діяльності на суму 22 973 220,09 грн.

Згідно даних до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів та пояснень підприємства перевіркою встановлено, що дані витрати сформовані по наступним операціям:

за результатами прийнятого рішення від 03.09.2018 року єдиного учасника ТОВ ЛВСТ ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), якому належить 100% частки у статутному капіталі Товариства, вирішено провести реорганізацію підприємства шляхом виділу Товариства у нову юридичну особу - ТОВ Софірі .

Так, за розподільчим балансом від ТОВ ЛВСТ було передано:

Активи на суму 22 973,2 тис. грн.:

напіввагони у кількості 41 шт. балансова (первісна) вартість вказаних напіввагонів становить 33 381,5 тис. грн., їх залишкова вартість становить 22 973,2 тис.грн., відповідно амортизація - 10 408,3 тис. грн.

Пасиви на суму 22 973,2 тис. грн.:

частина статутного фонду -10,0 тис.грн.

- резервний капітал (рах. 43) - 22 963,2 тис. грн.

Згідно наданих до перевірки ТОВ ЛВСТ бухгалтерських документів, а саме - обігових відомостей та оборотів рахунків в бухгалтерському обліку підприємства, операція з передачі напіввагонів (активу) відображена наступним чином:

Д-т рах. 286 Необоротні активи та групи вибуття К-т рах. 104 Машини та обладнання на суму 22 973 220,09 грн.

Д-т. рах. 131 Знос основних засобів К-т рах. 104 Машини та обладнання на суму 10 408 320,91 грн.

Д-т рах. 977 Інші витрати звичайної діяльності К-т рах.286 Необоротні активи та групи вибуття на суму 22 973 220,09 грн.

Д-т рах. 793 Результат іншої звичайної діяльності К-т рах. 977 Інші витрати звичайної діяльності на суму 22 973 220,09 грн.

Таким чином, дана сума була віднесена підприємством до складу витрат у бухгалтерському обліку та відповідно на зазначену суму витрат зменшено фінансовий результат до оподаткування за 4 квартал 2018 року .

Як встановлено з матеріалів справи,основним видом економічної діяльності ТОВ ЛВСТ є надання іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту (52.29), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 26.10.2018 року ТОВ ЛВСТ здійснило реорганізацію шляхом виділу нового підприємства ТОВ СОФІРІ з метою систематизації ведення підприємницької діяльності та отримання більш ефективного економічного результату. Зазначений факт сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст.109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно з пп. 98.1.3 п. 98.1 ст. 98 ПК України, під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється.

Отже, внаслідок виділення створюється новий платник податку, а той, із якого відбувся виділ, продовжує функціонувати.

На підставі ч. 2 ст. 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей при проведенні реорганізації шляхом виділу для коригування фінансового результату до оподаткування положеннями ПК України не передбачено.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. а п.185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 4.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об`єктом оподаткування ПДВ.

З вищевикладених норм права випливає, що чинним законодавством не передбачено здійснення для платника ПДВ, який реорганізується, зокрема шляхом виділу, при передачі частини майна за розподільчим балансом до нової юридичної особи нарахування податкових зобов`язань на товари/послуги, необоротні активи у межах господарської діяльності такого платника податку.

На підставі вищевказаного суд прийшов до висновку, що реорганізація підприємства шляхом виділу, при передачі майна за розподільчим балансом не створила для ТОВ ЛВСТ жодних наслідків з податку на прибуток та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Відповідно до наданих при перевірці, а також до суду, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку у структуру витрат, які враховуються при визначені фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, ТОВ ЛВСТ , при здійсненні реорганізації підприємства віднесло суму у розмірі 22 973 220,09 грн. на Д-т рахунка №977 Інші витрати звичайної діяльності .

Проведення у бухгалтерському обліку розподільчого балансу по виділенню ТОВ ЛВСТ та передачі основних засобів новому підприємству ТОВ СОФІРІ , а саме операцій, що не є реалізацією, відбулось за допомогою програмного забезпеченням 1С: Підприємство 8 (клієнтська ліцензія К 430912 W), яке передбачає наступну послідовність таких операцій в обліку:

1. Підготовка до передачі ОЗ ДТ 286 Кт 104 (остаточна вартість переданих основних засобів) та Дт 131 Кт 104 (сума нарахованого зносу таких засобів);

2. Передача 03 Дт 977 Кт 286 (вартість основних засобів зносу списується на інші витрати);

3. Списання витрат на фінансовий результат Дт 791 Кт 977 (уся сума, яка віднесення у Дт рахунку 977 за такою операцією).

Відповідно до технічних можливостей та конфігурації, програмне забезпечення 1С: Підприємство 8 дало можливість, при здійсненні реорганізації, відобразити передачу основних засобів, а саме напіввагонів мод. 12-783, відповідно до розподільчого балансу тільки таким чином.

Технічна можливість здійснення ТОВ ЛВСТ передачі основних засобів при реорганізації виключно вищевказаними бухгалтерськими операціями за допомогою програмного забезпечення 1С: Підприємство 8 підтверджується листом вих. №3107/15 від 31.07.2019 року від обслуговуючої фірми програмного забезпечення Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-Сервіс ГК .

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2018 року ТОВ ЛВСТ , проведеною сторно операцією №00000060 вирахувала з витрат суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції , чим зменшило даний рахунок на вказану суму.

Дана операція підтверджується журналом реєстрації, в якому відображена реєстрація відповідного коригування 21.01.2019 року, а саме до моменту декларування фінансового результату за 2018 рік. Вказане також підтверджується скрін-копією журналу реєстрації програми 1С Підприємство , яка додана до відповіді ТОВ Трейд-Сервіс ГК № 3107/15 від 31.07.19 на 2 арк. з наступним поясненням:

На підтвердження проведення в комп`ютерній програмі 1С Підприємство бухгалтерської операції ручною проводкою (методом сторно) 26.10.18 Дт 90 Кт 286 - 22 973 220,09 надаємо скрін-копії з програми: така операція згідно до реєстру операцій зареєстрована у програмі за № 60 від 26.10.18 р., проведення її зафіксовано програмою 21.01.19 у 14:59:06 користувачем YuliaAvdeiva .

Так, відповідно до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за рахункам 901 Собівартість реалізованої готової продукції , 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг , 92 Адміністративні послуги та 977 Інші втрати звичайної діяльності , структура витрат ТОВ ЛВСТ , після здійснення реорганізації підприємства шляхом виділу, за 2018 року виглядає наступним чином:

- 901 Собівартість реалізованої готової продукції - 543 115 494,48;

- 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг - 15 711,36;

- 92 Адміністративні послуги - 3 503 566,95;

- 977 Інші втрати звичайної діяльності - 22 973 220,09;

- Всього: 569 607 992,88.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції за 2018 рік загальна сума витрат складається з наступних номенклатурних груп та відповідних сум:

- Амортизація загальновиробничих 03 - дебет 12 737 068,59;

- Заробітна плата персоналу - дебет 64 114,87;

- Обслуговування виробничого процесу - дебет 94 922 327,88;

- Інші загальновиробничі витрати - дебет 435 325 743,13;

- Всього: 543 115 494,48.

В той же час, з розгорнутої картки рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції за 2018 рік, у номенклатурній групі Інші загальновиробничі витрати , вбачається, що бухгалтерською операцією №00000060 від 26.10.2018 року, ТОВ ЛВСТ було здійснено сторно операції у сумі 22 973 220,09 грн. з загальної суми витрат Інші загальновиробничі витрати .

Таким чином, вищевказані дані регістрів бухгалтерського обліку ТОВ ЛВСТ підтверджують факт зняття з витрат підприємства суму у розмірі 22 973 220,09 грн. з рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції , що дало можливість правомірно задекларувати загальну суму витрат підприємства за 2018 рік, яка саме і вплинула на фінансовий результат за 2018 рік.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що представниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області перевірка була здійснена без врахування фактично здійснених позивачем коригувань, що призвело до прийняття неправомірних висновків.

Слід зазначити, що відповідно до п.86.10 ст. 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Проте, в порушення вказаної норми, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було взято до уваги той факт, що відповідно до регістрів бухгалтерського обліку, для визначення загального фінансового результату за 2018 руку, ТОВ ЛВСТ було враховано як сума витрат з рахунку 977 Інші витрати звичайної діяльності у розмірі 973 220,09 гри. так і сума витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції у загальному розмірі 543 115 494,48 грн., з відповідним коригуванням на суму 22 973 220,09 грн., що в свою чергу ніяким чином не призвело до заниження загального фінансового результату за 2018 рік.

Здійснення позивачем відповідних коригувань і підтвердження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік з відповідним коригуванням було предметом позапланової перевірки, адже здійснення саме цього коригування не було досліджено при плановій перевірці, що відображено в запереченні на Акт від 12.06.2019 року.

Проте, відповідачем були винесені запити щодо надання первинних документів, які вже були дослідженні в ході планової перевірки.

При цьому, з Акту перевірки вбачається, що відповідач жодним чином не досліджував здійснення коригування на суму 22 973 220,09 грн., не перевіряв реєстрацію цього коригування в журналі реєстрації та не запитував розгорнуту картку рахунку 901 за номенклатурою групи Інші виробничі витрати , яка підтверджує здійснення відповідного коригування.

Натомість, відповідач запитував первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують отриманий дохід позивача за 2018 рік (який вже також був досліджений та підтверджений Актом перевірки від 12.06.2019 року).

Також суд наголошує на тому, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області в Актах перевірки від 12.06.2019 року та від 10.09.2019 року жодним чином не ставиться під сумнів сума задекларованих витрат та віднесення відповідних сум до складу витрат та доходів ТОВ ЛВСТ .

Висновки ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо заниження загального фінансового результату до оподаткування за 4 квартал 2018 рік ґрунтуються лише на тому факті, що ТОВ ЛВСТ зменшено фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік на суму переданих основних засобів у розмірі 22 973 220,09 грн.

Проте, вказаними Актами перевірки підтверджується сума у розмірі 543 115 494,48 грн. на рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції , на яку вже було здійснено коригування відповідно до проведеної сторно операції № 00000060, якою ТОВ ЛВСТ вирахувало з витрат суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції , чим зменшило даний рахунок на вказану суму.

Тобто відповідачем не було досліджено здійснення позивачем коригування на суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції .

Стосовно твердження відповідача відносно того, що сума 543 115 494, 48 грн. не включає в себе операцію сторно на суму 22 973 220,09 грн., у зв`язку з відсутністю підтвердження такого коригування первинними документами суд зазначає наступне.

Сторнируюча операція не є господарською операцією та не передбачає під собою складання первинних документів, які відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, наявність перинних документів не може підтвердити чи спростувати здійсненого коригування, адже відсутня господарська операція, яку можуть підтверджувати первинні документи, а тому вимога про надання таких документів, на думку суду є необґрунтованою та безпідставною.

Окрім того, суд наголошує на тому, що дослідження структури витрат та підтвердження суми витрат вже було здійснено в порядку планової перевірки, що підтверджується Актом від 12.06.2019 року та додатками до нього на підставі первинних документів.

Предметом заперечення, яке було надано на Акт перевірки від 12.06.2019 року, як відповідно і предметом позапланової перевірки відповідно до ст. 75.1.5. ПУ України є висновки відповідача щодо заниження ТОВ ЛВСТ у декларації з податку на прибуток за 2018 рік оподаткованого прибутку на 22 973 220,09 грн. за рахунок включення до складу витрат суми 22 973 220,09 грн., що підтверджується виключно даними бухгалтерського обліку по проведеному коригуванню.

Ніяка інша інформація по приведеним в Акті перевірки від 12.06.2019 року сумам на цифрам, ТОВ ЛВСТ не ставиться під сумнів та не заперечується, у зв`язку з її повним дослідженням в ході планової перевірки на підставі наданих в повному обсязі документів.

Отже, дослідження первинних документів та дослідження регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 70 Доходи від реалізації , 702 Дохід від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт/послуг , 71 Інший операційний дохід не входить до предмету позапланової перевірки та ці документи не підлягали перевірці в ході такої перевірки, а тому вимога відповідача щодо їх надання є необґрунтованою та безпідставною.

При цьому, як вбачається з актів перевірок, планова і позапланова перевіркипозивача були проведені без взяття до уваги наданих під час перевірок документів та доказів, при складанні акту представниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області допущено неповне з`ясування обставин визначення ТОВ ЛВСТ фінансового результату та його заниження на суму у розмірі 22 973 220,09 грн., без врахування тих даних, що були надані відповідачу разом із запереченнями до Акту перевірки від 12.06.2019 року та в процесі позапланової перевірки, не встановлено чи справді віднесення суми у розмірі 22 973 220,09 грн. на рахунок 977 Інші витрати звичайної діяльності вплинули на загальний фінансовий результат за 2018 рік, не перевірено здійснення ТOB ЛВСТ коригувань складу витрат та сторно бухгалтерських операцій, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що у відповідності до проведеної аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ ЛВСТ за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 рік, не встановлено заниження ТОВ ЛВСТ фінансового результату за 2018 рік, що підтверджується копією висновку, яка мітиться в матеріалах справи.

Здійснення позивачем відповідного коригування, з урахуванням якого позивач правильно визначив фінансовий результат за 2018 рік, також підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 215 від 05.08.2019 року, яке було виконано на замовлення ТОВ ЛВСТ судовим експертом ОСОБА_2 відповідно до договору на надання послуг №48 від 24.07.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи та приймається судом, як належний доказ, оскільки він стосується також і спірних правовідносин.

Відповідно до вказаного дослідження, судовим експертом, на поставлене перед ним питання чи підтверджується висновок ГУ ДФС у Дніпропетровській області за Актом перевірки від 12.06.2019 року щодо заниження ТОВ ЛВСТ у декларації з податку на прибуток за 2018 рік оподаткованого прибутку на 22 973 220,09 грн. за рахунок включення до складу витрат суми 22 973 220,09 грн. здійснено наступні висновки:

при складанні фінансового звіту ТОВ ЛВСТ суму залишкової вартості по виділеним за передавальним балансом основним засобам у розмірі 22 973 220,09 грн. враховано у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік за статтею Інші витрати на підставі суми рах.97, проте занижено суму витрат за статтею Собівартість реалізованої продукції (робіт, Послуг) , рах.90 на таку ж суму - 22 973 220,09 грн. (внаслідок проведеного коригування собівартості), що не призвело до заниження оподаткованого прибутку за 2018р. у декларації з податку на прибуток .

Відповідач у Акті позапланової перевірки та у відзиві на позов вказує, що дані за бухгалтерським рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції різняться, а саме:

згідно наданих під час проведення планової документальної перевірки регістрів бухгалтерського обліку у розрізі статей витрат по рахунку 901 Собівартість реалізованої готової продукції структура витрат мала наступний вигляд:

амортизація загальновиробничих основних засобів - 12 737 068,59 грн.,

списання матеріалів - 66 240,01 грн.

заробітна плата загальновиробничого персоналу - 64 114,87 грн., обслуговування виробничого процесу - 70 489 524,55 грн.,

інші загальновиробничі витрати - 459 758 546,46 грн., про що свідчать також дані додатків до акту планової документальної перевірки. Всього такі витрати складали - 543 115 494,48 грн.

А вже зі змісту заперечення та додатків до нього вбачається інша, на думку Відповідача, структура витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції , а саме:

амортизація загальновиробничих основних засобів - 12 737 068,59 грн.,

заробітна плата загальновиробничого персоналу - 64 114,87 грн., списання матеріалів - 66 240,01 грн.

обслуговування виробничого процесу - 94 922 327,88 грн.,

інші загальновиробничі витрати - 435 325 743,13 грн. Всього такі витрати склали - 543 115 494,48 грн.

Проте, ні з Акту планової перевірки, ні з Акту позапланової перевірки, ані з додатків до вказаних Актів не вбачається жодних доказів наведених відповідачем даних, які підтверджують його твердження щодо структури витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції у плановій перевірці.

Жодного доказу на підтвердження вказаних даних відповідачем не надано, а з додатків до Актів взагалі відсутні аналіз вказаного рахунку.

Відповідно до вказаного, твердження відповідача щодо наявності розбіжностей за даними бухгалтерського обліку є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами, а тому не приймається судом до уваги.

Щодо твердження відповідача відносно даних бухгалтерського обліку, які мають розбіжності, суд зазначає, що загальна сума витрат за рахунком 901 Собівартість реалізованої готової продукції , що підтверджується також і відповідачем, складає 543 115 494,48 грн. Вказана сума підтверджена регістрами бухгалтерського обліку та первинними документам і саме ця сума була врахована при визначення фінансового результату до оподаткування за 2018 рік.

Тож, навіть, якщо за деякими статтями могли бути розбіжності у зв`язку із налаштуванням програмного забезпечення, загальна сума за рахунком є незмінною, а отже такі розбіжності не можуть бути підставою для підтвердження заниження фінансового результату до оподаткування за 2018 рік та підставою неможливості підтвердження здійснення позивачем коригування 26.10.2018 року, шляхом проведення ним сторно операції № 00000060, якою він вирахував з витрат суму у розмірі 22 973 220,09 грн. за дебітом рахунка 901 Собівартість реалізованої готової продукції , чим зменшив даний рахунок на вказану суму.

З огляду на вищевикладені обставини та норми права, суд прийшов до висновку, що ТОВ ЛВСТ за період, який перевірявся, не порушувало вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України та, відповідно, ним не було занижено податок на прибуток на загальну суму 4 135 180,00 грн., у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року №0001071403, яким ТОВ ЛВС ТРАНС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 168 975,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням 4 135 180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 033 795,00 грн., є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач у позовній заяві просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року №0001071403, проте не заявляв вимоги про його скасування.

Оскільки захист прав, свобод та інтересів особи, яка звертається до суду, повинен бути ефективним, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, суд прийшов до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та, окрім визнання протиправним,скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року №0001071403.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Othersv. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97).

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВС ТРАНС , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 19210,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВС ТРАНС (код ЄДРПОУ 39795307, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Ламана, буд.17 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б.17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року №0001071403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВС ТРАНС (код ЄДРПОУ 39795307) судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса