Ухвала

від 20.12.2019 по справі 240/12058/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про розгляд заяви про самовідвід

20 грудня 2019 року 240/12058/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві заяву судді Балаклицького А.І. про самовідвід за матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоотриманої суми суддівської винагороди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського адміністративного суду міста Києва з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського окружного адміністративного суду щодо не нарахування та невиплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому первинною редакцією статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із розміру посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на рівні 3200 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, статтею 8 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на рівні 3723 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, статтею 8 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на рівні 4173 грн. за період з 01.01.2019 по 01.12.2019;

- зобов`язати Житомирського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі, встановленому первинною редакцією статті Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", виходячи із розміру посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на рівні 3200 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, статтею 8 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на рівні 3723 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, статтею 8 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на рівні 4173 грн. за період з 01.01.2019 по 01.12.2019.

Розпорядженням голови Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 №704 матеріали справи №240/12058/19 направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 визначено територіальну підсудність адміністративної справи №240/12058/19 за Київським окружним адміністративним судом та передано справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

16.12.2019 матеріали адміністративної справи №240/12058/19 надійшли на адресу суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Балаклицькому А.І. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019).

20 грудня 2019 року суддя Балаклицький А.І. подав заяву про самовідвід.

Заяву про самовідвід обґрунтував тим, що особисто знайомий із ОСОБА_1 - суддею Житомирського окружного адміністративного суду, який є позивачем у даній справі, та має з ним товариські, приязні стосунки.

За наведених обставин суддя Балаклицький А.І. вважає, що він не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з`ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Під час розгляду заяви про самовідвід суд бере до уваги, що головуючий суддя Балаклицький А.І. особисто знайомий із ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі, та має з ним товариські, приязні стосунки.

Таким чином, будь-яке рішення у даній справі, прийняте судом, до складу якого входить суддя Балаклицький А.І., може викликати сумнів в його безсторонності, необ`єктивності або неупередженості.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Балаклицьий А.І. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому, його заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Заяву судді Балаклицького А.І. про самовідвід у справі №240/12058/19 - задовольнити.

Матеріали адміністративної справи №240/12058/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоотриманої суми суддівської винагороди, - передати для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Балаклицький А. І.