Рішення

від 21.12.2019 по справі 320/3642/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року справа № 320/3642/19

Київський окружний адміністративний суд Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судовго засіданняадміністративну справу

за позовом Приватне підприємство "ГРУП СЕРВІС 2017"

до Державна фіксальна служба України , Головне управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство Груп Сервіс 2017 з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог,просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141185/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 58 від 19.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141187/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 60 від 25.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141186/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 27.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141188/41243856 від 18.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 29.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №58 від 19.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №60 від 25.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №61 від 27.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №62 від 29.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказав, що: - у квитанціях №9070460765 від 11.04.2019, №90719889665 від 12.04.2019, №9071988711, №9073824202 від 15.04.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної в порушення вимог податкового законодавства зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків без вказівки конкретного виду критерію; - рішення Комісії не містить чіткої інформації щодо причин та підстав відмови в реєстрації податкової накладної, не конкретизовано які саме документи складено з порушенням законодавства та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З огляду на вищевикладене, Позивач з прийнятими рішеннями не погоджується, вважає їх помилковими, прийнятими Відповідачем безпідставно, та за відсутності об`єктивного розгляду наданих документів, таким, що порушують його права, як платника податку.

Відповідачі проти позову заперечили, у відзиві на позовну заяву зазначили, що відмова у реєстрації податкової накладної обумовлена ненаданням Позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками яких її було складено.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 15.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Груп Сервіс 2017 (код ЄДРПОУ 41243856), зареєстровано як юридична особа з 29.03.2017 року, основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код за КВЕД - 68.20) (а.с.35).

13.02.2019 року між ПП Автолом-Плюс (замовник) та ПП Груп Сервіс 2017 (підрядник) укладено договір підряду за №1-П (далі - Договір), у порядку та на умовах якого Позивач зобов`язувався протягом строку дії договору виконати роботи які пов`язані з асфальтуванням території за адресою: Київської обл., Києво-Святошинський р-н., смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 (а.с.41-42).

Згідно із п.3.1 Договору строком встановлюються наступні строки на виконання робіт: початок робіт - 3 (три) робочі дні з моменту підписання договору, за умови надання замовником обсягів роботи; закінчення робіт - до повного виконання договірних зобовязань.

Пунктом 4.1 Договору зазначено, що склад та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником визначаються даним договором та договірною ціною (Додаток 1).

На виконання умов договору Позивачем складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.03.2019, відповідно до якої вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту будівництва (без ПДВ) за березень 2019р. відповідно до договору підряду №1-П від 13.02.2019 становила 244, 23000 грн. (а.с.43).

В подальшому було складено акти приймання виконаних підрядних робіт від 19.03.2019, від 25.03.2019, від 27.03.2019, від 29.03.2019, відповідно до яких, будівельні роботи замовником прийняті (а.с.44, 45, 46, 48).

Оплату будівельних та пов`язаних з ними робіт та товарів підтверджується банківською випискою по рахунку №260036575463000 від 16.04.2019 (а.с.47).

За фактом здійснення господарських операцій Позивачем складено та подано податкові накладні №58, №60, №61, №62.

За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав Позивачеві квитанції про реєстрацію податкових накладнох/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (а.с.49-53).

У вказаних квитанціях Позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, Позивачем направлено до ГУ ДФС України у Київській області копії документів щодо податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.90).

Розглянувши подані Позивачем документи, Комісія ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла спірні рішення №1141185/41243856 від 15.04.2019, №1141187/41243856 від 15.04.2019, №1141186/41243856 від 15.04.2019, яким відмовила у реєстрації податкових накладних №58, №60, №61, №62 у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с.53-59).

Не погоджуючись з таким рішеннями контролюючого органу, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

IV. Норми права

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі також - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

V. Оцінка суду

Спірні правовідносини, в межах даної справи, врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У відзиві Відповідач 1 та Відповідач 2 звертають увагу суду на той факт, що під час перевірки реальності здійснення фінансово-господарських операцій по вищевказаним податковим накладним встановлено відсутність первинних документів щодо придбання у контрагентів-постачальників будівельних матеріалів.

Зі змісту квитанцій про реєстрацію податкових накладних встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направлених Позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості здійснення операцій, визначених пп. 1.6 п.1 Критерії ризиковості здійснення операцій .

Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом у даних квитанціях не зазначено вичерпного та чіткого критерію ризиковості здійснення операцій, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, в той час, як контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості здійснення операцій, визначених пп. 1.6 п.1 Критеріїв.

Натомість, необхідно звернути увагу на те, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку №117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відповідачем вказано, що податкова накладна зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що остання відповідає підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку , разом з тим жодного посилання на конкретний критерій, визначений у пункті 1.6 не наведено.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ПП Груп Сервіс 2017 відповідає одному з критеріїв ризиковості, визначених у листах ДФС України від №1141185/41243856 від 15.04.2019, №1141187/41243856 від 15.04.2019, №1141186/41243856 від 15.04.2019, відповідачами не надано.

Крім того, контролюючим органом, на вимогу суду, не надано суду протоколу засідання Комісії, переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, та матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до відповідногопереліку.

З вищевикладеного слідує,що фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв №959/99-99-07-18, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Водночас, суд зазначає, що дії Комісії ДФС по прийняттю спірного рішення, в яких не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Проте будь-яких доказів, які б свідчили, що ПП Груп Сервіс 2017 відповідає одному з критеріїв, визначених листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, Відповідачами не надано.

Також, згідно з вимогами п. 14 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз вищевикладених норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок контролюючогооргану вказувати у квитанціях конкретний не лише вид критерію ризиковості, встановлений пп.1.6 п. 1 Критеріїв, а також відповідне рішення, відповідно до якого здійснені операції віднесено до переліку ризикових.

Пунктом 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Однак в матеріалах справи відсутні письмові докази які б свідчили про дотримання контролюючим органом вище вказаних процедур при прийнятті рішення щодо становлення критеріїв ризикованості платнику податків.

Під час розгляду справи ДФС України не надано доказів та не доведено, що під прийняття Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було відповідні процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 № 1160-IV.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, після зупинення реєстрації податкових накладних № 58, №60 №61, №62 Позивачем були подані до Комісії документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суд наголошує, що у цій справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд звертає увагу, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність та визначеність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень має врахувати усі обставини справи, та надавати їм відповідну правову оцінку.

З наведеного випливає, що рішення контролюючого органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Здійснивши системний аналіз норм законодавства та обставин справи суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, тверджень Позивача, наведення ним відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії документів, а відтак, підтверджень правомірності рішень податкового органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішень Комісії Головного управління ДФС у Київській області №1141185/41243856 від 15.04.2019, №1141187/41243856 від 15.04.2019, №1141186/41243856 від 15.04.2019, №1141188/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати вищевказані податкові накладні позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

VIII. Висновок суду

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 15368,00 грн. (платіжне доручення №1024 від 29.04.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141185/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 58 від 19.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141187/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 60 від 25.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141186/41243856 від 15.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 27.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС України в Київській області №1141188/41243856 від 18.04.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 29.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №58 від 19.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №60 від 25.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №61 від 27.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №62 від 29.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством Груп Сервіс 2017 за датою її фактичного надходження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197) на користь Приватного підприємства Груп Сервіс 2017 (ідентифікаційний код 41243856) витрати зі сплати судового збору у розмірі 15368,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21.12.2019

Суддя Леонтович А.М.