Рішення

від 20.12.2019 по справі 480/4657/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 р. Справа №480/4657/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Громадське об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" (далі - позивач, ГО "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову у наданні копій документів Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками за запитом про надання публічної інформації ГО Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області від 23.09.2019 № 61;

- зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками надати копії документів, зазначених у запиті ГО Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області від 23.09.2019 за № 61.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.09.2019 він звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, а саме копій актів передліцінзійних перевірок про наявність матеріально-технічної бази у суб`єктів ліцензування. На вказаний запит відповідач надіслав на адресу позивача лист у якому відмовив в наданні копій вказаних документів, з посилання на Закон України "Про доступ до публічної інформації" та Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Позивач оскаржуючи вказану відмову зазначає, що вказані закони України не містять підстав для відмови у наданні запитуваної інформації.

Ухвалою суду від 19.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.12.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що дії відповідача є правомірними, оскільки запитувана інформація знаходиться в матеріалах ліцензійних справ і витребування документів можливе тільки на підставі судового рішення. Окрім того, відповідач зазначає, що вказана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 23.09.2019 звернувся до відповідача із запитом за № 61 про надання публічної інформації.

Відповідно до вказаного запиту, позивач просив надати копії актів передліцінзійних перевірок про наявність матеріально-технічної бази у суб`єктів ліцензування, які отримали ліцензії згідно доданого до запиту переліку, а саме:

ОСОБА_1 , дата видачі ліцензій 23.04.2018;

ФОП ОСОБА_2 , дата видачі ліцензій 26.04.2018;

ФОП ОСОБА_3 , дата видачі ліцензій 23.04.2018.

Листом від 04.10.2019 № 7388-001.3/004.0/17-19 заступник голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками В.Короленко відмовив позивачу у наданні інформації, мотивуючи тим, що вказані акти знаходяться у ліцензійних справах і витребування документів можливе тільки на підставі судового рішення, посилаючись на ч.7 ст. 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Також відповідач послався на п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» .

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, своє рішення обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно ст. ст. 5, 7 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно ст. 19 вказаного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Отже, позивач у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач по справі - Держлікслужба є розпорядником інформації, а відтак, зобов`язана надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

За змістом частин 1, 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Встановлений вищевказаною статтею перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідач, відмовляючи позивачу в наданні запитуваних копії документів, посилається на ч.7 ст. 17 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а також на п.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", однак суд вважає вказані посилання необґрунтованими, у зв`язку з наступним.

Так, ч. 7 ст. 17 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності визначено, що витребування документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення. Орган ліцензування зобов`язаний зробити копії (фотокопії) документів, що витребовуються з ліцензійної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою. До ліцензійної справи долучаються судове рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, та копія (фотокопії) до опису витребовуваних документів. Оригінали витребовуваних документів надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання.

Суд зазначає, що відповідач протиправно посилається на вищевказану норму, оскільки предметом запиту позивача є отримання копій документів відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» , а не витребовування документів з ліцензійних справ.

Щодо посилання відповідача на п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зазначення, що запитувана інформація є службовою інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до частини другої вищенаведеної статті Закону, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 цього Закону до службової може належати, зокрема інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ).

Разом з тим, відповідачем ані у оскаржувані відмові, ані під час розгляду справи у суді, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що копії актів передліцінзійних перевірок про наявність матеріально-технічної бази у суб`єктів ліцензування, як вид службової інформації, є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, доповідними записками, рекомендаціями, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; або, що інформація включена до переліку відомостей, які становлять службову інформацію: або факту того, що запитуваній інформації присвоєно гриф "для службового користування". Окрім того, жодної вказівки на те, яким чином обмежено доступ до запитуваної інформації у відповіді на запит не зазначено.

Таким чином відповідач, отримавши запит про надання публічної інформації, зобов`язаний був надати таку інформацію.

У разі, якщо інформація має статус обмеженого доступу - дотримуватись обов`язкових законодавчо встановлених умов: поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - поширювати таку інформацію лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» .

У разі визнання певної інформації з обмеженим доступом - надати запитувачу інформацію обґрунтовану та мотивовану відмову про неможливість її надання або відповідь про надання її частково.

При цьому обов`язковою умовою, у разі відмови в задоволенні запиту є наведення обґрунтованих підстав такої відмови. У разі неправомірної відмови - суд може визнати такі дії протиправними та зобов`язати її надати.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Суд зазначає, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність відмови за запит про отримання публічної інформації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Неправомірними діями відповідача у даному спорі є саме ненадання обґрунтованої відповіді за запит про отримання публічної інформації.

Натомість, у суду відсутні повноваження та компетенція задовольнити позовні вимоги шляхом визнання неправомірною відмови у наданні копій документів за запитом про надання публічної інформації №61 від 23.09.2019 та зобов`язати надати копії документів, оскільки така інформація знаходиться у відповідача, як розпорядника, яка в силу закону може підпадати під заборону її оприлюднення, і в такому випадку ненадання її запитувачу інформації є правомірним.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача по ненаданню обґрунтованої відповіді на запит № 61 від 23.09.2019. У зв`язку з чим, з метою захисту прав позивача, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача №61 від 23.09.2019 і надати на нього обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду по даній справі.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 статті 134 КАС України).

Згідно п.п.1,2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження судових витрат на правову допомогу під час розгляду справи у суді представник позивача надав: копію договору про надання правової допомоги від 30.11.2018, укладений між адвокатським бюро "Галімон компанії Федорченко" та ГО "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області"; копію акта про приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 14.11.2019; копію квитанції від 15.11.2018, якою підтверджується переказ коштів на суму 4451,20 грн. від ГО "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" на рахунок адвокатського бюро "Галімон компанії Федорченко"; ордер адвоката; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (а.с. 19-24).

Загальну суму правничої допомоги для розгляду справи у суді першої інстанції позивачем визначено у розмірі 4451,20 грн.

Суд зазначає, що положеннями статті 134 КАС України надано особі право на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Водночас, дослідивши матеріали справи, акт про надані послуги професійної правничої допомоги, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд вважає, що справа не потребувала значних затрат часу, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Крім того, за подання позовної заяви позивач, згідно з квитанцією від 15.11.2019 (а.с. 4), сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Тобто, відповідно до ст. 139 КАС України, вказана сума судового збору, також підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками по ненаданню обґрунтованої відповіді на запит Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" № 61 від 23.09.2019.

Зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками повторно розглянути запит Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" № 61 від 23.09.2019 та надати на нього обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (просп. Перемоги, 120-А, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 40517815) на користь Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" (вул. Троїцька, 28-А, м. Суми, Сумська область, 40022, код ЄДРПОУ 33078608) суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько