Рішення

від 10.12.2019 по справі 820/6973/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 грудня 2019 р. № 820/6973/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - Бігдана О.А. (довіреність б/н від 10.10.2019 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (пров. Університетський, буд. 1, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 33290566) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул.Бакуліна, буд.18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37874947) про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення рішення від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501;

- зобов`язати ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби у Харківській області висновок із зазначенням про те, що сума 850000 грн. підлягає відшкодуванню з бюджету;

- стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 850000 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ "БАГІРА І К".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена перевірка, за результатами якої складено акт, на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501. Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем, проте податковим органом скарга позивача була залишена без розгляду, а податкові повідомлення - рішення без змін, а також винесено нові податкові повідомлення - рішення від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501. Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішенням, через те, що вони є необґрунтованими. оскільки позивач під час здійснення господарської діяльності діяв у відповідності до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, а отже й з додержанням вимог п.200.4 ст. 200 ПК України, що підтверджено позивачем наданими до перевірки первинними документами. До того ж, позивач зазначив, що у рішенні про результати розгляду скарги від 18.05.2015 року №944/10/20-40-04-14, зазначено, що ДПІ допущено арифметичну помилку, проте у своєму рішенні ГУ ДФС у Харківської області сама допускає арифметичну помилку. Так, виходячи з висновків акту, ТОВ "Багіра і К" на підставі податкової накладної від 31.10.2014 року №3 в розмірі 886000,00 грн. мало б відобразити в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року грошове зобов`язання з ПДВ на суму 5363 грн., а не 5963 грн. (р. 9 декларації(1056055 грн.) - р. 17 (1050685 =1936685-886000) - р.22 (7) 363 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К" задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850000 грн. (вісімсот п`ятдесят тисяч гривень). В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 року по справ №820/6973/15, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 по справі №820/6973/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.09.2019 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Панченко О.В. в порядку, передбаченому ст. 18 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року прийнято адміністративну справу до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Бігдан О.А. (довіреність б/н від 10.10.2019 р.), у судовому засіданні підтримав доводи уточненої позовної заяви, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляд справи не надсилали.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області надав письмовий відзив, в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що перевіркою, проведеною контролюючим органом, не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) ТОВ "Багіра і К" з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Юпітер" та зроблено висновок, що на порушення ст.198 та ст. 200 ПКУ платником податків безпідставно в жовтні 2014 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 886000 грн, що вплинуло на завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на 850000 грн. та заниження суми податку на додану вартість у загальному розмірі 32625 грн.

У письмовій відповіді на відзив представник позивача не погодився з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними та надуманими.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (далі - ТОВ "БАГІРА І К") (код ЄДРПОУ 33290586) зареєстровано як юридична особа та, на момент виникнення спірних правовідносин, перебував на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки від 29.03.2013р. АА №846689 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "БАГІРА І К" за КВЕД -2010 є неспеціалізована оптова торгівля; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; консультування з питань комерційної діяльності й керування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (т.1 а.с.177).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "БАГІРА І К" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 17.02.2015 року №503/20-30-15-01-10/33290566 (т.1 а.с.23-37), яким встановлено порушення вимог: п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ "БАГІРА І К" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014р. на 850000 грн.; п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України ТОВ "БАГІРА І К" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2014р. ПДВ в сумі 886000 грн., що призвело до збільшення значення рядка 25 декларації з ПДВ за жовтень 2014р. на 5363 грн., збільшення значення рядка 25 декларації з ПДВ за листопад 2014р. на 27262 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 10.03.2015 року №0000991501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 850000 грн. (т.1 а. с.10-11);

- від 10.03.2015 року №0001001501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 40781,25 грн., в т. ч. за основним платежем в розмірі 32625 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8156,25 грн. (т.1 а. с.12-13).

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 18.05.2015 року №944/10/20-40-10-04-14 скарга директора ТОВ "БАГІРА І К" Ращупкіна О.А. від 19.03.2015р. №5 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501 - без змін; збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 750 грн. (основний платіж - 600 грн., штрафні санкції - 150 грн.), яке визначено в податковому повідомленні - рішенні від 10.03.2015р. №0001001501; зобов`язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення ТОВ "БАГІРА І К" залишку від`ємного значення з ПДВ за декларацією з ПДВ за листопад 2014р. на суму 3375 грн. (т.1 а.с.17-22).

На підставі висновків ату перевірки від 17.02.2015 р. №503/20-30-15-01-10/33290566 та рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.05.2015 року №944/10/20-40-10-04-14 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення:

- від 08.06.2015 року №0003811501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 3375 грн. (т.1 а.с.14);

- від 08.06.2015 року №0003751501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 750 грн., в. т. ч. за основним платежем в розмірі 600 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 150 грн. (т.1 а.с.15).

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п.200.3 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 ст.200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.15 ст.200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "БАГІРА І К" (покупець) та ТОВ "Юпітер" (продавець) укладено договір поставки від 03.09.2014 року №КП-Ю-Б-0101/09-14 (т.1 а.с.87-90), а також складено специфікацію від 03.09.2014р. №1 до зазначеного Договору поставки (т. 1 а.с.90). Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки визначено, що продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар, вказаний у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а саме предметом постачання були: ланцюговозварювальні апарати КЕ-7та ланцюгов`язальні апарати КЕВ-7-1.

Відповідно до п. 2.5 зазначеного Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичного одержання товару та підписання покупцем товарної накладної. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки товару після передачі товару в розпорядження покупця на підприємстві (складі) за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1. Також згідно умов Договору, а саме п. 4.1 розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в термін до 31.12.2014р.

Також судом встановлено, що до специфікації від 03.09.2014р. №1 було внесено відповідні зміни по номенклатурі товару, а саме: замість ланцюговозварювального апарату КБ-7 зазначили ланцюговозварювальний апарат КЕ-7 (т.1 а.с.91).

На виконання умов договору ТОВ "БАГІРА І К" прийняло товар - ланцюговозварювальний апарат КЕ-7 в кількості 3 шт. та ланцюгов`язальний апарат КЕВ-7-1 в кількості 3 шт., що підтверджується видатковою накладною (т.1 а.с.74) на підставі виписаної довіреності на ім`я директора ТОВ "БАГІРА І К" від 31.10.2014р. №1 та сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.92-99), а ТОВ "Юпітер" виписало податкову накладну від 31.10.2014р. №3 (т.1 а.с.75), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

Як встановлено з пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивача та підтверджено паспортами на ланцюговозварювальні апарати КЕ-7та ланцюгов`язальні апарати КЕВ-7-1, придбане обладнання у ТОВ "Юпітер" вже використовувалося за призначенням, це обладнання є стаціонарним. Щоб не пошкодити зазначене обладнання демонтажем, позивач уклав договір зберігання майна від 03.09.2014 року №3-СМП-Б-001/09-14 з ТОВ "Сільмашпром" (зберігач), у виробничих цехах якого встановлено це обладнання. Зазначені обставини підтверджуються відповідним договором зберігання майна (т.1 а.с.77-78), а також фотокопіями придбаного ТМЦ, характеристиками вказаних ТМЦ (т.2 а.с.1-250, т.3 а.с. 1-91).

Згідно умов зазначеного договору зберігання майна визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає майно, та зобов`язується зберігати та повернути його в цілості в установлені цим договором строки. На підтвердження прийняття для збереження поставленого товару між позивачем та ТОВ "Сільмашпром" складено акт приймання - передачі наданих послуг по договору збереження (т.1 а.с.79).

З матеріалів справи вбачається, що підставами для укладення договору збереження саме з ТОВ "Сільмашпром" (в минулому Приватне підприємство "ЮРИДИЧНА компанія Восток") є факт, що останній є власником приміщення, де встановлено придбані апарати позивачем у ТОВ "Юпітер", на підтвердження зазначених обставин позивачем надано договір купівлі - продажу від 10.08.2012 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.3 а.с. 92-95, 99).

Також судом встановлено, що позивачем у відповідності до бухгалтерського обліку було винесено наказ по підприємству ТОВ "Багіра і К" від 31.12.2014р. про введення до експлуатації придбаного товару (т.1 а.с.112), що є підставою для надання в оренду зазначеного обладнання.

В обґрунтування господарської мети, представник позивача зазначив, що ланцюговозварювальні та ланцюгов`язальні апарати, придбані у ТОВ "Юпітер", використовувались у власній господарській діяльності підприємства, а саме, надавалися в оренду іншим суб`єктам господарювання, зокрема, ТОВ "ВО "Ковельсільмаш".

Так, між ТОВ "Багіра і К" та ТОВ "ВО ""Ковельсільмаш" 09.12.2014р. укладено договір оренди №А-ВО-1-01/10-14, у відповідності до п.3.1. вказаного договору оренди з урахуванням додаткових угод до нього, орендна плата за договором складає 40635,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.80-82).

На підтвердження передачі в оренду ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" ланцюговозварювальних апаратів КЕ-7 в кількості 3 шт. та ланцюгов`язальних апаратів КЕВ-7-1 позивачем до матеріалів справи надано акт приймання - передачі майна ТОВ "Багіра і К" зі збереження ТОВ "Сільмашпром" (т.1 а.с.111), акт приймання - передачі до договору оренди (т.1 а.с.83), а також надано складений між сторонами акт про надання послуг з оренди зазначеного вище ТМЦ від 31.03.2015 року в розмірі 121906,80 грн., в тому числі ПДВ 20317,80грн.; у квітні 2015 року - 40635,60 грн. в тому числі ПДВ 6772,60 грн., додаткову угоду №2 від 30.04.2015, додаткову угоду №3 від 31.07.2015, додаткову угоду №4 від 28.12.2015, додаткову угоду №5 від 29.01.2016.

За час відносин за договором оренди за період з серпень 2015 - січень 2016 позивач отримав від орендаря грошові кошти у розмірі 203178,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Також позивачем надано до матеріалів справи для підтвердження реальності здійснення господарської операції щодо надання послуг з оренди придбаних ТМЦ у ТОВ "Юпітер" - акт приймання - передачі майна ТОВ "Сільмашпром" в оренду ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" за договором оренди від 01.03.2013р. №50/14-61 та відповідний договір оренди приміщення разом з додатковою угодою (т.3 а.с.101-104, 105, 108), в якому встановлено придбане стаціонарне обладнання, а також бухгалтерський звіт про дебіторські та кредиторські операції по рахунку (т. 3 а.с.109).

При цьому, як вбачається з акту перевірки, уповноважена особа податкового органу була присутня під час проведення інвентаризації ТМЦ та основних засобів.

Крім того, 21.2.2018 між позивачем та ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" укладено договір оренди обладнання №50/14-14Б, за умовами якого в оренду ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" додатково передані три ланцюгозварювальних апарати КЕ-7 та три ланцюгов`язальний апарат КЕВ-7-1, що підтверджується актом приймання-передачі, додатковою угодою до договору №1 від 01.02.2019, №3 від 01.09.2019.

За час виконання умов договору обладнання №50/14-14Б від 21.12.2018, за період з 01.02.2019 по 01.10.2019 позивачем від орендаря за договром оренди обладнання отримано грошові кошти у розмірі 204180 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Суд вважає, що зазначені докази свідчать про використання підприємством придбаного устаткування у господарській діяльності шляхом надання його в оренду.

На підтвердження походження, придбаного обладнання у ТОВ "Юпітер" позивачем вказано, що придбане ТОВ "Багіра і К" у ТОВ "Юпітер" за договором поставки обладнання, було придбане продавцем у ТОВ "Інновіда-Україна" відповідно до договору поставки №КП-ИУ-Ю-001/08-14 від 26.08.2014р., що підтверджується наданими копіями договору, специфікації, видаткової накладної та виписок з банківського рахунку покупця. Вартість обладнання, відповідно до умов договору, складала 4839600,00грн., в т.ч. ПДВ 806600,00грн.

Відтак, наданими позивачем у судове засідання документами підтверджується, що на виконання умов договору покупець (ТОВ "Юпітер") сплатив на користь продавця (ТОВ "Інновіда-Україна") усю вартість договору, а продавець передав предмет договору у власність покупця, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що придбане ТОВ "Юпітер" у ТОВ "Інновіда-Україна" за договором поставки обладнання, було придбане продавцем у ТОВ "Авуар-Про" відповідно до договору поставки №КП-АП-ИУ-001/08-14 від 13.08.2014р., що підтверджується наданими позивачем копіями договору, специфікації, видаткової накладної та виписок з банківського рахунку покупця. Вартість обладнання, відповідно до умов договору, складала 4199352,00грн., в т.ч. ПДВ 699892,00грн.

Таким чином, наданими документами підтверджується, що на виконання умов договору покупець (ТОВ "Інновіда-Україна") сплатив на користь продавця (ТОВ "Авуар-Про") усю вартість договору, а продавець передав предмет договору у власність покупця, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

З наданих позивачем документів вбачається, що придбане ТОВ "Інновіда-Україна" у ТОВ "Авуар-Про" за договором поставки обладнання, було придбане продавцем у ТОВ "Сільмашпром" відповідно до договору поставки №КП-СМП-АП-001/08 від 05.08.2014р., що підтверджується копіями договору, специфікації, видаткової накладної та виписок з банківського рахунку покупця. Вартість обладнання, відповідно до умов договору, складала 210115,00грн., в т.ч. ПДВ 35019,31грн.

На виконання умов договору покупець (ТОВ "Авуар-Про") сплатив на користь продавця (ТОВ "Сільмашпром") усю вартість договору, а продавець передав предмет договору у власність покупця, що підтверджується відповідною видатковою накладною.

Стосовно фізичного переміщення обладнання, що було предметом договорів поставки, суд зазначає наступне, з пояснень представника позивача та паспортів на ланцюговозварювальні апарати КЕ-7, ланцюгов`язальні апарати КЕВ-7-1, встановлено, що придбане обладнання є стаціонарним. Тобто безумовним є висновок, що демонтаж придбаного обладнання з метою його переміщення негативно вплине на його ринкову вартість та на подальше використання за призначенням.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження навантаження (розвантаження) та транспортування є свідченням безтоварності операцій за договорами, спростовується наявними в матеріалах доказами технічних характеристик та властивостей придбаного обладнання, що свідчать про відсутність потреби в транспортуванні придбаного обладнання у зв`язку з його стаціонарністю.

Щодо посилання контролюючого органу як на підставу нереальності вчинених господарських операцій про пов`язаність осіб, якими укладалися наведені договори, суд зазначає.

Як відзначено позивачем у відповіді на відзив, відповідачем під час розгляду справи належним чином не підтверджене твердження щодо пов`язаності осіб, зазначених в акті перевірки, а саме, у порядку, передбаченому п.14.1.159 ст.14 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим безпідставними є будь-які твердження відповідача щодо пов`язаності осіб, що були сторонами за наведеними договорами.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає про пов`язаність осіб, вказуючи на осіб, що є учасниками того чи іншого господарського товариства. Відповідно до діючого на час укладення договорів законодавства, учасники товариства приймають участь у господарської діяльності шляхом прийняття відповідних рішень на загальних зборах учасників. Одночасно, усі рішення щодо поточної діяльності господарського товариства, приймає його виконавчий орган. Відповідачем під час справи ніяким чином не доведено наявність будь-яких рішень учасників ТОВ "Авуар-Про", ТОВ "Інновіда-Україна", ТОВ "Юпітер" або ТОВ "Багіра і К", щодо необхідності укладення відповідних договорів.

Суд зауважує, що, ані ТОВ "Багіра і К", ані керівник підприємства позивача не є учасником та/або контролером вказаних в акті підприємств, а отже не можуть впливати на умови укладених між такими підприємствами угод.

Статтею 61 Конституції України закріплено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, чинне законодавство України не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.

Відповідно до п.71 рішення ЄСПЛ по справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), суд зазначив, що "враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ".

Наведений висновок ЄСПЛ також відображений у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03); у п. 23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Одночасно, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доводів стосовно того, що ціна обладнання, визначена договором поставки КП-Ю-Б-001/09-14 від 03.09.2014р. між ТОВ "Багіра і К" та ТОВ "Юпітер", не відповідає ринкової (справедливої) ціні. Судом встановлено що аналогічне обладнання придбавалося позивачем й у інших підприємств протягом серпня - жовтня 2014 року. Так, ТОВ "Багіра і К" придбано у ТОВ "Сільмашпром", зокрема, ланцюгов`язальні апарати КЕВ-7-1 за ціною 721757,34 грн. без ПДВ за одиницю. Проте, відповідачем не враховано той факт, що зазначені ціни є цінами одного порядку.

Таким чином, в ході судового розгляду справи спростовуються твердження контролюючого органу щодо обізнаності ТОВ "Багіра і К" із запропонованою ТОВ "Сільмашпром" ціною, внаслідок чого позивач, нібито, мав можливість придбати обладнання за іншою ціною.

Суд вважає хибними доводи відповідача про наявність правових відносин ТОВ "Багіра і К" з пов`язаними особами по ланцюгу постачання, оскільки зазначені обставини не впливають на умови та економічні результати господарської діяльності позивача, через те, що ціна придбаного товару у ТОВ "Юпітер" не відрізняється від ціни ТОВ "Сільмашпром".

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно позиції, вказаної у рішенні ЄСПЛ, висловленої в пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд зауважує, що викладені податкової службою в акті перевірки аргументи, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не є належними, достатніми доказами в розумінні ст.77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ "Багіра і К" та контрагентом позивача - ТОВ "Юпітер".

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що податкові накладні, виписані ТОВ "Юпітер", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БАГІРА І К" включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р. (т.1 а.с.113-115), поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Юпітер" виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, а ТОВ "БАГІРА І К" прийняло роботи, ТМЦ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "БАГІРА І К" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем, відповідно до ст. 77, 78 КАС України, не надано, а судом при виконанні вимог ст.5, 9 КАС України не виявлено.

Крім того, суд зазначає, що у висновках акту перевірки безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014р. суму ПДВ у розмірі 886000 грн., оскільки, розрахунок суми грошового зобов`язання повинен був здійснений за умови виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ суми саме 886000 грн.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року у колонці Б (сума податку на додану вартість)р.1 "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою" та р.9 Розділу 1 "Податкові зобов`язання" задекларовано суму 1056055 грн.; у колонці Б р.10.1 "підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставками" та р.17 Розділу II "Податковий кредит" зазначена сума 1936685 грн. В зазначеній декларації у р.19 "від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту звітного податкового періоду" вказано суми 880630 грн., вказану суму перенесено до р.20.2 Декларації за звітний період жовтень 2014 року та до р.21.1. Декларації за листопад 2014 року. За результатами господарської діяльності у листопаді у р.18 Декларації за листопад 2014 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 27262 грн.

З врахуванням даних р.21 "залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду" Декларації за листопад 2014 року - 880637 грн., залишок від`ємного значення попереднього звітного податкового періоду , за вирахуванням позитивного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду (ряд 21-ряд. 18) складає 880637грн. - 27262 грн. = 853375 грн., з яких задекларовано до бюджетного відшкодування 850000,00 грн.

Виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ 886000 грн., виходячи із логіки висновків податкового органу, викладених в акті перевірки ТОВ "Багіра і К", необхідно було внести зміни в податковій звітності, а саме:

1) в колонці Б р.10.1 Розділу II Декларації було б вказано 1936685 грн. - 886000 грн. = 1050685 грн.;

2) у р.18 Декларації за жовтень 2014 року - 5370 грн.;

3) у р. 19., 20.2-0 грн.;

4) у р.25 Розділу III Декларації за жовтень 2014 року - 5363грн.;

5) у р.24 Декларації за листопад 2014 року - 0 грн.;

6) у р.25 Декларації за листопад 2014 року - 27262 грн.

Таким чином, виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ суми 886000грн за жовтень 2014 року в подальшому буде підставою для донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5363 грн. (за жовтень 2014 року) + 27262 грн. (за листопад 2014 року) = 32625 грн., та зменшенню розміру від`ємного значення за листопад 2014 року на 3375 грн.

Отже, загальна сума донарахування грошового зобов`язання з ПДВ з врахуванням штрафної санкції 25% за податковими повідомленнями - рішеннями повинна була складати 40781,25 грн., в т.ч.32625 грн. за основним платежем та 8156,25 грн. за штрафними санкціями.

При цьому, податковим повідомленням від 10.03.2015 року №0001001501 ТОВ "БАГІРА і К" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 40781,25 грн., в тому числі за основним платежем 32625 грн. та штрафними санкціями 8156,25 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0003751501 від 08.06.2015 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 750 грн., в тому числі 600,00грн за основним платежем та 150 грн. за штрафними санкціями прийняте відповідачем внаслідок арифметичної помилки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем було дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення бюджетного відшкодування з ПДВ по операціях з ТОВ «Юпітер» , позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2014р. (т.1 а.с. 113-119, 125-135). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юпітер" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум бюджетного відшкодування, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, які в подальшому слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами по справі правомірність формування податкового кредиту, тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню як незаконні та протиправні.

Враховуючи вищевикладене, у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, контролюючий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п`ятиденний строк після закінчення перевірки відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання суми бюджетного відшкодування і це порушення триває на час розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850000 грн.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надати ГУ ДКС у Харківські області висновок про висновок із зазначенням, що сума 850000 грн. підлягає відшкодування з бюджету, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "БАГІРА І К" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850000 грн., через що у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підтягаються частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДФС у Харківській області) від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м.Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37874947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (61003, м.Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 33290566) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) грн.00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (код ЄДРПОУ 33290566, 61003, м. Харків, пров. Університетський,1) витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м.Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37874947) у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 20 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Панченко