Рішення

від 20.12.2019 по справі 640/15517/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2019 року № 640/15517/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Акрилфасад доГоловного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Акрилфасад (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 164, код ЄДР: 35271828; надалі - підприємство ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрації ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Київській області від 08.07.2019 № 1214879/35271828;

2) зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН ПН від 28.05.2019 № 1.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємство є юридичною особою та платником ПДВ. Між підприємством та ПАТ Київобленерго (далі - товариство ) 18.01.2019 укладено договір підряду, відповідно до умов якого товариство доручає, а підприємство виконує роботи з ремонту внутрішнього оздоблення приміщення автомобільної мийки товариства. Ціна договору становить 482 892,74 грн., крім того ПДВ 96 578,55 грн., а всього - 579 471,29 грн.

На підставі рахунку від 04.02.2019 № 1 товариство здійснило 12.02.2019 авансовий платіж на рахунок підприємства 289 735,64 грн. з ПДВ.

Враховуючи наведене, 12.02.2019 підприємство склало податкову накладну № 1 та направило її для реєстрації в ЄРПН. Згідно квитанції від 18.02.2019 ПН зареєстрована в ЄРПН за № 9024735941, податкова накладна прийнята.

Також була здійснена попередня оплата 26.02.2019 у розмірі 211 606,80 грн., у зв`язку з чим складена та зареєстрована в ЄРПН ПН № 3 від 26.02.2019.

Надалі учасниками договору складено акт на загальну суму 549 049,03 грн. У свою чергу, на різницю між авансами та вартістю фактично виконаних робіт, а саме - на суму 47 706,59 грн., складено податкову накладну № 1 від 28.05.2019 на суму ПДВ 7951,10 ГРН. та направлено надалі для реєстрації в ЄРПН. Згідно квитанції від 14.06.2019 ПН зареєстрована в ЄРПН за № 9128098027, ПН прийнята, реєстрація зупинена на підставі п. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів.

04.07.2019 підприємством надано пояснення та пакет документів, що супроводжував вказані операції.

Однак, підприємство отримало рішення про відмову у реєстрації ПН № 1214879/35271828 від 08.07.2019 з підстав ненадання документів: договору, довіреності, акти керівничого органу щодо повноважень осіб, які одержують продукцію, первинні щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складські документи та інші документи, які по суті не мають відношення до характеру операцій, за якими реєструвалися податкові накладні.

Позивач наголошує по суті, що його діяльність є відкритою і зрозумілою, операції фактично виконуються та відсутні будь-які підстави для віднесення підприємства до ризикових платників податку.

Позивач вважає, що у фіскального органу були відсутні підстави для зупинення реєстрації п/н та відмови у їх реєстрації, оскільки операції фактично виконані, належним чином оформлені, після зупинення реєстрації п/н, в контексті останнього, був наданий пакет документів щодо виконання робіт. Рішення та дії фіскальної служби не мають жодного належного обґрунтування, яке б пояснювало правомірну основу для зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідачів.

Відповідачі (ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві) відзив на позов не надали. При цьому, позовні матеріали отримані відповідачами 28.08.2019.

На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує ненадання відзиву суб`єктами владних повноважень як визнання позову , що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Між, ти, щодо процесуальних дій, вчинених у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ухвали від 20.12.2019 здійснено заміну відповідача Державної фіскальної служби України на правонаступника у сфері виконуваних функцій - Державну податкову службу України.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку учасниками справи не заперечується та не спростовуються, а матеріалами справи підтверджуються наведені вище факти укладання договору між підприємством та товариством, стадії його виконання, подання позивачем податкових накладних на реєстрацію в ЄРПН, зупинення їх реєстрації за наведених вище підстав та з посиланням на п. 1.6. Критеріїв , подання позивачем документів та пояснень до фіскального органу у зв`язку з цим та прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації ПН.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Таким чином, є обов`язком постачальника робіт/товарів/послуг видати податкову накладну з урахуванням наведених вище вимог.

Між тим , реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах , визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Слід зазначити, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (Порядок № 117).

Пунктом 10 Порядку 117 було передбачено, що Критерії ризиковості платника податку , на які посилається ГУ ДФС у м. Києві , критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Пунктом 21 цього Порядку визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Думка щодо критеріїв ризиковості платника податку визначена листом ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18.

Так, відповідно до п. 1.6. цього листа , платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

У той же час, проаналізувавши зміст Порядку, встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що листом від 27.02.2018 №2216/0/20-18 Державна регуляторна служба України доводила до відома Міністерства фінансів України, як розробника проекту постанови №117 від 21.02.2018 про те, що Критерії ризиковості підпадають під сферу дії Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в цілому та потребують обов`язкової установленої цим Законом процедури їх погодження.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України тези щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання та, відповідно, такого роду листу не підлягають виконанню та застосуванню .

Суд акцентує увагу на тому, що за змістом ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством .

Оскільки Критерії ризиковості, затверджені листом ДВС України не можна вважати законодавством з урахуванням неведених вище судом доводів, а існування вказаних Критеріїв призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації вищезгаданої податкової накладної на підставі п. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку є протиправним , що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність похідного від цього зупинення реєстрації - рішення про відмову у реєстрації вищезгаданої податкової накладної.

Більш того, навіть в умовах застосування відповідачами вказаних критеріїв, визначених листом, у даному випадку, суд звертає увагу, що фіскальним органом не вказано у квитанції конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.03.2017 № 567, які позивач має надати.

Між тим, виходячи із власного розуміння обсягу необхідних документів, позивач направив в електронному вигляді до ДФС України пояснення та документи (а.с. 29-98), які у повній мірі дають уяву та розуміння характеру та обсягу операцій та не дають підстав для сумніву щодо реальності виконання вказаних операцій.

Контролюючим органом доказів та обґрунтувань на спростування вказаних фактів суду надано не було.

Разом з тим, незважаючи на подання позивачем всіх необхідних документів, які за висновком суду не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення господарських операцій, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Між тим, оскаржуване рішення не містить визначення - яких конкретно документів недостатньо, чи - у чому полягають порушення з боку позивача.

Суд звертає увагу, що з наявних матеріалів, які надходили до позивача від фіскальних органів, вбачається, що фіскальний орган взагалі не розумів та розібрався у характері операцій, вважаючи її поставкою продукції, хоча відповідно до наявних документів мало місце постачання ремонтних робіт (оздоблення).

Відповідачі так і не навели жодних конкретних обставин , які зумовили зупинення реєстрації п/н та відмови у її реєстрації, сумнівів, які зумовили зупинення реєстрації п/н, як і недоліків документів, у т.ч. поданих позивачем документів після зупинення реєстрації п/н.

У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованими та безпідставними, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою її фактичного надходження.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню пропорційного з кожного з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а, код ЄДР: 39393260) від 08.07.2019 № 1214879/35271828 про відмову у реєстрації від 28.05.2019 № 1.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну від 28.05.2019 № 1, видану Приватне підприємством Акрилфасад (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 164, код ЄДР: 35271828).

4. Стягнути на користь Приватного підприємства Акрилфасад (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 164, код ЄДР: 35271828 сплачений судовий збір:

у розмірі 1921,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а, код ЄДР: 39393260),

у розмірі 1921,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін