Постанова

від 17.12.2019 по справі 520/6733/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р.Справа № 520/6733/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бабаєв А.І.) від 23.09.2019 року (повний текст рішення складено 03.10.2019 року) по справі № 520/6733/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меритум"

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меритум» , звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:

- скасувати рішення ДФС України від 21.05.2019 року № 1167318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.03.2019 року № 118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 23.05.2019 року № 1169920/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006 351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 23.05.2019 року № 1169919/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995 645,4 грн., в тому числі ПДВ 165 940,9 грн., від 29.05.2019 року № 1175071/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172 086 грн., від 31.05.2019 року № 1178808/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 31.05.2019 року №1178807/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 24.05.2019 року №1171600/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 24.05.2019 року № 1171599/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 30.05.2019 року № 1176270/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 30.05.2019 року № 1176271/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 29.05.2019 року № 1175052/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158282 грн., від 03.06.2019 року № 1180318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201842,94 грн., від 03.06.2019 року № 1180298/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1041634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати наступні податкові накладні від 29.03.2019 року № 118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995645,4 грн., в тому числі ПДВ 165940,9 грн., від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172086 грн., від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158 282 грн., від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201 842,94 грн., від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1 041 634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірних рішень вимогам чинного законодавства. Зазначив, що на вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем надано письмові пояснення разом із усіма документами, що стали підставою для їх формування. Проте, відповідні документи не враховані податковим органом під час прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Позивач вважає, що такі рішення суперечать приписам чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення ДФС України від 21.05.2019 року № 1167318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.03.2019 року № 118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 23.05.2019 року № 1169920/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 23.05.2019 року № 1169919/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995645,4 грн., в тому числі ПДВ 165940,9 грн., від 29.05.2019 року № 1175071/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172086 грн., від 31.05.2019 року № 1178808/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 31.05.2019 року №1178807/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 24.05.2019 року №1171600/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 24.05.2019 року № 1171599/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 30.05.2019 року № 1176270/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 30.05.2019 року № 1176271/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 29.05.2019 року № 1175052/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158282 грн., від 03.06.2019 року № 1180318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201842,94 грн., від 03.06.2019 року № 1180298/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1041634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.

Зобов`язано ДФС України зареєструвати наступні податкові накладні від 29.03.2019 року №118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995645,4 грн., в тому числі ПДВ 165940,9 грн., від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172086 грн., від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158 282 грн., від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201842,94 грн., від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1041634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.

Стягнуто з ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 24973 грн. 00 коп.

Стягнуто з ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу сумі 6000 грн. 00 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, ДФС України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість Так, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. За результатами розгляду поданих позивачем документів, прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Підставою прийняття рішення слугувало ненадання платником документів, які є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме, документів щодо придбання, навантаження та розвантаження продукції, а також складські документи.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Меритум» пройшло встановлену законом процедуру державної реєстрації та є платником податків та зборів, у т.ч. податку на додану вартість.

Між ТОВ «Меритум» (постачальник) та ТОВ «Харків Полімер Ресайклінг» (покупець) укладено договір поставки від 02.05.2019 року № Х/5-19, згідно якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець має сплатити за товар певну грошову суму і прийняти зазначений товар.

За вищевказаних господарських операцій ТОВ «Меритум» складено та подано для реєстрації в ЄРПН податкові накладні від 29.03.2019 року № 118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995645,4 грн., в тому числі ПДВ 165940,9 грн., від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172086 грн., від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158 282 грн., від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201842,94 грн., від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1041634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.

ТОВ «Меритум» отримано квитанції, згідно яких реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. Також в квитанціях зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Вказано, що ПН/РК відповідають вимогам пп.1.6 п.1 "Критерії ризиковості платника податку". Контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем подані пояснення та копії документів.

Проте, ДФС України прийнято рішення від 21.05.2019 року № 1167318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.03.2019 року № 118 на загальну суму 299941,2 грн., в тому числі ПДВ 49990,2 грн., від 23.05.2019 року № 1169920/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.05.2019 року № 3 на загальну суму 1006351,8 грн., в тому числі ПДВ 167725,3 грн., від 23.05.2019 року № 1169919/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 4 на загальну суму 995645,4 грн., в тому числі ПДВ 165940,9 грн., від 29.05.2019 року № 1175071/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.05.2019 року № 5 на загальну суму 1032516 грн., в тому числі ПДВ 172086 грн., від 31.05.2019 року № 1178808/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 6 на загальну суму 1010070 грн., в тому числі ПДВ 168345 грн., від 31.05.2019 року № 1178807/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.05.2019 року № 7 на загальну суму 1053322,2 грн., в тому числі ПДВ 175553,7 грн., від 24.05.2019 року №1171600/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.05.2019 року № 8 на загальну суму 974532 грн., в тому числі ПДВ 162422 грн., від 24.05.2019 року № 1171599/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 року № 10 на загальну суму 1008360 грн., в тому числі ПДВ 168060 грн., від 30.05.2019 року № 1176270/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 11 на загальну суму 992214,12 грн., в тому числі ПДВ 165369,02 грн., від 30.05.2019 року № 1176271/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.05.2019 року № 12 на загальну суму 1037475 грн., в тому числі ПДВ 172912,5 грн., від 29.05.2019 року № 1175052/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 13 на загальну суму 949692 грн., в тому числі ПДВ 158282 грн., від 03.06.2019 року № 1180318/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 14 на загальну суму 1211057,66 грн., в тому числі ПДВ 201842,94 грн., від 03.06.2019 року № 1180298/42590724 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2019 року № 15 на загальну суму 1041634,8 грн., в тому числі ПДВ 173605,8 грн.

Відповідно до вказаних рішень, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних слугувало ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання/передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Позивач не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, зазначеним у статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. З метою відновлення прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу сумі 6000 грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.201.1. ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів №117 від 21.02.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Згідно з пунктами 3-7, 10, 12-13 Порядку № 117, податкові накладні /розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/ розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 400 тис. гривень; одночасно значення показників D та P, розрахованих у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна / розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/ розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Під час судового розгляду справи встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стала відповідність її вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податків» .

При цьому критерії ризиковості платника податку визначені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку", у підпункті 1.6 пункту 1 якого зазначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Проте, зі змісту квитанції №1 вбачається, що відповідачем не дотримано вимоги пункту 13 зазначеного Порядку №117 та не вказано: розрахованих показників критерію, якому на думку відповідача відповідає позивач; та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У Квитанції №1 лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 р. по справі № 822/1817/18.

Позивач не міг передбачити, які ще документи вимагає відповідач, оскільки ним у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретного критерію ризику та конкретного переліку документів.

Пунктами 14, 16, 21 Порядку № 117 визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 22 Порядку №117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку №117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування встановлена Порядком № 117 (додаток 2) і передбачає, що у разі відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Таким чином, рішення Комісії повинно чітко визначати документи, які не надано платником податку.

Зі змісту спірних рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації встановлено, що вони містять лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії не надані.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства та належним чином підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній, а відтак, є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію в ЄРПН.

Спірні ж рішення не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що у свою чергу свідчить про їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень.

Доводи скаржника щодо правомірності відмови позивачу у реєстрації податкових накладних колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, є необхідним саме зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо стягнення судом першої інстанції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При цьому частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року по справі №823/2638/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Меритум» (Замовник) та адвокатським бюро «Лариси Коваленко» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №42590724 від 01.08.2019, згідно якого за дорученням Замовника Виконавець зобов`язується за оплату надавати Замовнику правову допомогу.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги представником позивача надано: рахунок на оплату №14 від 17.09.2019 року на суму 2250,00 грн., рахунок на оплату №16 від 17.09.2019 року на суму 3750,00 грн., акт здачі-приймання наданих послуг №14 від 17.09.2019 року, акт здачі-приймання наданих послуг №16 від 17.09.2019 року, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.1467696524.1 від 17.09.2019 року про сплату за правову допомогу згідно рахунку №14 від 17.09.2019 року у розмірі 2250,00 грн. та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.146769679.1 від 17.09.2019 року про сплату за правову допомогу згідно рахунку №16 від 17.09.2019 року у розмірі 3750,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розподілу між сторонами судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року по справі №520/6733/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 20.12.2019 року.