Постанова

від 19.12.2019 по справі 826/12769/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12769/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сітілайм до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сітілайм (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004961402 від 20.07.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 435 050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 108762 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004961402 від 20.07.2017, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за I квартал 2017 року у розмірі 3 175 828,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2019 адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що має місце нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ ДЕВАНС , ТОВ ГЛАМУР ПАРК ГРУПП , ТОВ Лайм Парфум ), оскільки укладені договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет та, враховуючи наявність товару та його подальшої реалізації, є підстави вважати, що товари позивачем отримано від зовсім інших постачальників і до того ж безоплатно.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що висновки контролюючого органу не ґрунтуються на підставі первинних бухгалтерських документів, інших достовірних та належних доказів, на непідтверджених припущеннях та суперечливих доводів окремих осіб про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 30.05.2017 по 20.06.2017 відповідачем проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ Сітілайм з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої було складено акт № 247/26-15-14-02-04/38388087 від 27.06.2017 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 17-77).

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 435 050 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму - 2175 грн., за лютий 2015 року на суму - 58 500 грн., за березень 2015 року на суму - 27 000 грн., за вересень 2015 року на суму - 4633 грн., за грудень 2015 року на суму - 5560 грн., за травень 2016 року на суму - 7176 грн., за жовтень 2016 року на суму - 66 578 грн., за листопад 2016 року на суму - 134 949 грн., за грудень 2016 року на суму - 128 479 грн;

- пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141, з урахуванням вимог п. 137.3 ст. 137 ПК України, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017 року в сумі 3 175 828 грн.;

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне повернення валютних коштів нерезидентом за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 01.11.2013 № 01/01/2013 укладеному з компанією MAURER & WIRTZ GMBh & Co KG (Німеччина) на адресу ТОВ Сітілайм в сумі 5,80 дол. США (еквівалент - 164,57 грн.);

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю зі змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України станом на 01.04.2017.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано заперечення (т. 1 а.с. 78-82), за наслідком розгляду якого листом від 17.07.2017 № 21740/10/26-15-14-02-04 відповідач повідомив про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечення ТОВ Сітілайм - без задоволення (т. 1 а.с. 83-85).

В подальшому, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004971402 від 20.07.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 435 050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 108 762 грн. (далі - ППР № 1);

- № 0004971402 від 20.07.2017, яким зменшено позивачеві суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за I квартал 2017 року у розмірі 3 175 828,00 грн. (далі - ППР № 2).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (а.с. 88-92), рішенням Державної фіскальної служби України від 08.09.2017 № 20067/6/99-99-11-01-01-25 залишено податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 93-98).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки позивачем жодних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Гламур Парк Групп до суду не надано, відтак є підстави вважати відсутність вчинення між позивачем та ТОВ Гламур Парк Групп господарських операцій, водночас, по взаємовідносинам ТОВ Сітілайм з ТОВ Деванс та ТОВ Лайм Парфум судом встановлено наявність всіх первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ДЕВАНС , ТОВ ГЛАМУР ПАРК ГРУПП , ТОВ Лайм Парфум .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК України).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Так, між позивачем та ТОВ Деванс укладено договір поставки № 330 від 03.12.2012 року, у відповідності до якого постачальник зобов`язується своєчасно та оперативно постачати покупцеві товари народного споживання згідно з замовлення покупця (т. 1 а.с. 169-172м).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість товарів, асортимент, кількість, що поставляються, вказуються у видаткових накладних, що з моменту їх підписання є невід`ємними частинами договору. Ціна товару вказується у національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в пункт поставки, визначений у замовленні.

При передачі кожної партії товару, постачальник передає покупцеві накладну, податкову та інші документи, що підтверджують якість товару, що поставляється, необхідні відповідно до чинного законодавства України для реалізації товару в оригіналі чи належним чином засвідчених копіях (п. 3.4 договору № 330).

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ Деванс позивачем надано до суду: видаткові накладні №88-0000004 від 03.02.2014 (т. 1 а.с. 193-202), № 88-0000005 від 10.02.2014 (т. 1 а.с. 173-183), № 88-0000006 від 17.02.2014 (т. 1 а.с. 184-192), № 88-0000007 від 24.02.2014 (т. 1 а.с. 203-209).

Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що відповідно до аналізу баз даних ІС Податковий блок встановлена розбіжність між податковим кредитом позивача та податковим зобов`язанням ТОВ Деванс за лютий 2014 року у зв`язку із складенням акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2014 № 1134/26-59-22-02/37533470 ТОВ Деванс за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, в якому зазначено, що підприємство вчиняло діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди тертім особам.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про розбіжність між податковим кредитом позивача та податковим зобов`язанням ТОВ Деванс за лютий 2014 року з посиланням на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2014 № 1134/26-59-22-02/37533470 ТОВ Деванс за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 не підтверджені жодними допустимими та належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутній вказаний акт.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Деванс , а висновки відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи належними та достатніми доказами.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ Лайм парфум укладено договір поставки № 2808 від 28.08.2014, згідно з яким постачальник зобов`язується поставляти товари відповідно до поданих покупцем замовлень відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с. 108-111).

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару є виконаним у повному обсязі у момент, коли весь товар, узгоджений сторонами, разом із усією супровідною документацією, що вимагається до такого товару у відповідності до чинного законодавства України, переданий у розпорядження покупця у пункті (пунктах) поставки, а обов`язки покупця є виконаними після повної оплати відповідного товару, згідно умов даного договору (п. 1.2 договору № 2808).

При передачі кожної партії товару, постачальник передає покупцеві накладну, податкову та інші документи, що підтверджують якість товару, що поставляється, необхідні відповідно до чинного законодавства України для реалізації товару в оригіналі чи належним чином засвідчених копіях (п. 3.4 договору № 2808).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ Лайм Парфум позивачем надано до суду:

видаткові накладні - №-000000020 від 03.10.2016, №.-00000028 від 10.10.2016, №-000000023 від 17.10.2016, №-000000026 від 24.10.2016, №-000000028 від 31.10.2016, №-000000029 від 07.11.2016, №.-00000029 від 14.11.2016, №.-00000030 від 21.11.2016, №.-00000031 від 28.11.2016, №.-00000032 від 05.12.2016, №.-00000033 від 12.12.2016, №.-00000034 від 19.12.2016, №.-00000035 від 26.12.2016 (т. 1 а.с. 113-138);

податкові накладні - № 1 від 03.10.2016, № 2 від 10.10.2016, № 3 від 17.10.2016, № 4 від 24.10.2016, № 5 від 31.10.2016, №6 від 07.11.2016, № 2 від 14.12.2016, № 3 від 21.11.2016, № 4 від 28.11.2016, № 1 від 05.12.2016, № 2 від 12.12.2016, № 3 від 19.12.2016, № 4 від 26.12.2016 (т. 1 а.с. 139-168).

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що основними контрагентами-постачальниками ТОВ Лайм Парфум з жовтня по грудень 2016 року були ТОВ ІНТЕРАКТИВ-АЙТ та ТОВ ГЕОДЕЗ-ФАРМ .

ТОВ ІНТЕРАКТИВ-АЙТ є імпортером велосипедів з шарикопідшипниками, двоколісних, без двигуна.

ТОВ ГЕОДЕЗ-ФАРМ є імпортером електричної апаратури, що мають індивідуальні функції, ламп світлодіодних, кондитерських виробів з цукру: ірис Limbo Toffe Candy 25 гр., кондитерських виробів з цукру з вмістом какао: драже шоколадне Raduga Tube, виробів з гуми: шлангів з вулканізованої гуми з фітингами, освітлювальних приладів електричних з корпусом з полімерного матеріалу, ліхтарів електричних портативних, що працюють від власного джерела енергії, контролеру для LED ламп та іншого.

Відповідно до аналізу бази даних ІС Податковий блок , не відоме походження реалізованих ТОВ ГЕОДЕЗ-ФАРМ , ТОВ ІНТЕРАКТИВ-АЙТ парфумів на ТОВ Лайм Парфум за період жовтень - грудень 2016 року.

Актом перевірки зазначено, що укладені між позивачем і ТОВ Лайм Парфум договори не опосередковувались реальними виконаннями операцій, які становлять їх предмет; враховуючи наявність товару та його подальшої реалізації, а тому є підстави вважати, що товар отримано від зовсім інших постачальників і до того ж безоплатно.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що видами економічної діяльності (ВЕД) ТОВ Лайм Парфум є: _20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів, _46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, _ 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, _47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, _47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.

З наведеного вбачається, що діяльністю ТОВ Лайм Парфум передбачено не тільки виробництво парфумних і косметичних засобів, а також неспеціалізована оптова торгівля та роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, що свідчить про доцільність та обґрунтованість господарських операцій ТОВ Лайм Парфум зі своїми контрагентами.

Колегія суддів підкреслює, що здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Лайм Парфум .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління ДФС у м. Києві, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004971402 від 20.07.2017 в частині визначення податкового зобов`язання у розмірі 432 785 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 108 218,75 грн. і податкового повідомлення-рішення № 0004972402 від 20.07.2017, яким в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 3 162 779 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма