Постанова

від 21.12.2019 по справі 640/17976/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17976/19 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дніпровської районної державної адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Бондаренко І.П. та Дніпровської районної державної адміністрації стосовно внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Спільне українсько-італійське підприємство Гріфус , а саме: зміни місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників № 10741060019054810 від 01.09.2016 року та 02.09.2016 року;

- зобов`язати Дніпровську районну державну адміністрацію скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис № 10741060019054810 від 01.09.2016 року та 02.09.2016 року щодо зміни місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників та переходу на діяльність на підставі модельного статуту, внесений державним реєстратором Бондаренко І.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; визначення позовних вимог відповідно до вимог КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та ухвалити у справі постанову якою визнати поважними причини пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що тільки завдяки протидії Відповідачів, Позивач не могла звернутися з позовом раніше, тому що була позбавлена можливості зробити ментальний і правовий висновок коли, ким, за яких обставин і в який спосіб її права було порушено. Позивач, не володіла достатньою інформацією, не мала доступу до реєстраційної справи, тому не знала і не могла знати чи були порушені її права. З матеріалів справи очевидно, що Позивач до серпня 2019 року не мала можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів . 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів з заявою про злочин для встановлення обставин внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також можна вважати таким, що вона скористалася альтернативним способом захисту своїх прав.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що починаючи з 08.11.2018 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про порушення її прав та триваючі порушення вчинені Відповідачем, що в свою чергу є предметом даного спору. При цьому, позовну заяву ОСОБА_1 подала до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 19.09.2019 року, тобто з пропуском строку звернення передбаченого адміністративним судочинством також, підстави вказані Позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду є неповажними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із частинами першою та другою якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, Позивачка просить суд визнати протиправними певні дії державного реєстратора Бондаренко І.П., вчинені останньою в 2016 році.

Позивачці вперше про порушення своїх прав їй стало відомо 08.11.2018 року з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, Позивачкою зазначено, що вона намагалася вирішити даний спір в досудовому порядку.

Зазначене підтверджено Позивачкою в уточненій позовній заяві від 23.10.2019 року.

Таким чином, Позивачка дізналась про порушення свого права з 08.11.2018 року та могла звернутися до суду протягом шестимісячного строку для звернення до суду.

Однак, з адміністративним позовом Позивач звернулась до суду 19.09.2019 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не мала можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, Позивачкою надано не було.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанцій, Позивачка з 08 листопада 2018 року була обізнана про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду Позивачкою не наведено.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачкою пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом Позивачкою не наведено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити Позивачці, що на підставі частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко