Постанова

від 27.11.2019 по справі 910/5307/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Справа№ 910/5307/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 (повний текст рішення складено - 23.09.2019)

у справі № 910/5307/19 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 18 059 831,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 8364615,17 грн., з яких 8337888,24 грн. основного боргу, 24671,01 грн. пені та 2055,92 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 в частині оплати послуг наданих позивачем у лютому 2019, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у сумі 8337888,24 грн., 24671,01 грн. - пені та 2055,92 грн. - 3% річних.

10.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача кошти у розмірі 18 167 208, 11 грн.

31.07.2019 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив, за надані послуги з розподілу електричної енергії у період з січня по квітень 2019, стягнути з відповідача кошти у розмірі 18 059 831,48 грн., з яких 16 555 839, 97 грн. - послуга з розподілу електричної енергії, 1 216 414, 83 грн. - пеня, 103 795, 57 грн. - 3 % річних, 183 781, 11 - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839 грн. 97 коп., пеню в сумі 1 216 414 грн 83 коп., 3% річних в сумі 103 795 грн. 57 коп., інфляційні втрати в сумі 183 781 грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 270 897 грн 47 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати з розподілу позивачем електричної енергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/5307/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що позивач у заяві про уточнення розміру позовних вимог від 05.07.2019, в якій просив стягнути 18 059 831, 48 грн., змінив підставу та предмет позову, що є порушенням законодавства. Крім того, зазначає, що на час надходження позовної заяви до Господарського суду міста Києва строк виконання зобов`язання за січень, березень та квітень 2019 не настав, а тому, на думку апелянта, збільшення позовних вимог не повинно прийматися судом до уваги.

Скаржник стверджує, суд першої інстанції помилково прийняв коригувальні акти як належні докази, оскільки вони підписані в односторонньому порядку лише зі сторони Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

Апелянт наголошує, що матеріали справи не містять доказів впорядкування відносин ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо проведення перерахунків платежів на Оптовому ринку електричної енергії, відповідно до затвердженого Протоколом №16 Ради ОРЕ від 26.06.2019 - 27.06.2019 Порядку проведення перерахунків платежів на Оптовому ринку електричної енергії України на розрахунковий місяць.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 11.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що до закінчення підготовчого засідання ПАТ "Запоріжжяобленерго" подало заяву про уточнення позовних вимог, якою було фактично збільшено розмір позовних вимог, при цьому підстави та предмет позову не були змінені.

Позивач також зазначає, що акти прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії (окрім акта за лютий) зі сторони відповідача були підписані із зауваженнями. Вказані відповідачем зауваження були прийняті до уваги та в процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог. Щодо іншого об`єму наданої послуги у відповідача зауважень не було. В матеріалах справи є належним чином завірені копії актів, які підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача, що підтверджує факт споживання наданої послуги з розподілу.

ПАТ "Запоріжжяобленерго" стверджує, що з метою виконання постанови НКРЕКП від 22.04.2019 та Порядку проведення перерахунків платежів на Оптовому ринку електричної енергії України за січень 2019, позивачем здійснено перерахунок послуги з розподілу електричної енергії у січні 2019 та за результатом перерахунку встановлено розбіжність в 951 920 кВт.год. Відтак, позивачем було оформлено акт коригування прийому- передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії за січень 2019 та виставлено відповідачу рахунок №125 від 13.05.2019 на оплату. Однак, в порушення умов договору вказаний рахунок сплачено не було. Крім того, позивач звертає увагу, що в матеріалах справи є підписаний з обох сторін акт коригування до акту прийому-передачі наданих послуг №01/2019 від 31.01.2019, обов`язок оплати якого виник не на дату підписання такого акту зі сторони відповідача, а відповідно до умов договору з моменту отримання рахунку №125 від 13.05.2019, тобто з 20.05.2019.

Узагальнені доводи заперечення на відзив на апеляційну скаргу

21.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що акти приймання-передачі за лютий, березень, квітень 2019 підписані з боку ДПЗД Укрінтеренерго із зауваженнями, а отже об`єм є неузгоджений між сторонами.

Скаржник вказує, що відповідно до додатку 1 до Протоколу № 16 позачергових зборів Ради ОРЕ від 26.06.2019 - 27.06.2019 обсяг та вартість електричної енергії, що вказані в актах коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий місяць, надаються ОСР спочатку до ДП Енергоринок до Ради ОРЕ на затвердження, а потім коригуються надані послуги з розподілу між ОСР та постачальником електричної енергії.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" наголошує, що в матеріалах справи містяться акти приймання передачі наданих послуг, об`єм та сума яких не відповідають об`єму та сумі у виставлених рахунках, отже, на думку скаржника, неможливо чітко визначити дату платежу, а тому відсутнє порушення грошового зобов`язання зі сторони ДПЗД "Укрінтеренерго".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 справу № 910/5307/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 та справу призначено до розгляду на 27.11.2019.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.12.2018 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (оператор системи) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник) на підставі заяви-приєднання укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам - постачальникам як послуги ОСР. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312. Далі за текстом цього договору ОСР та постачальник іменуються - сторона, а разом сторони.

Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору).

Оплата послуг з розподілу здійснюється постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду (пункт 3.4 договору).

У пункті 4.2 договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та здійснювати оплату послуг згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору, протягом п`яти робочих днів з дня отримання рахунку, якщо інший строк не зазначено у додатку 1 "Порядок розрахунків".

Пунктом 2.3 додатку № 1 до договору "Порядок розрахунків" встановлено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8 цього порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в акті прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 6.6 договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує ОСР пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на день прострочення), по день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав (з урахуванням зави про уточнення позовних вимог та заяви про зменшення розміру позовних вимог), що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" за надану послугу з розподілу за період з січня по квітень 2019, що становить 16 555 839, 97 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу здійснено нарахування пені за період з 02.04.2019 по 05.07.2019 у розмірі 1 216 414, 83 грн, 3% річних за період з 02.04.2019 по 05.07.2019 у розмірі 103 795, 57 грн та інфляційні втрати за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 в розмірі 183 781, 11 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" являється оператором системи розподілу та надає слугу з розподілу.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, "Договір електропостачальника надання послуг з розподілу електричної енергії" та заяви-приєднання.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Приписами статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Пунктом 1.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним ектропостачальником, який звертається до оператора системи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підписало заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до підпункту 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у період з січня по квітень 2019 було виставлено відповідачу наступні рахунки: №63 від 13.03.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019 на суму 8 337 888,24 грн.; №101 від 15.04.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019 на суму 6 084 381,17 грн.; №125 від 13.05.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 та перерахунок за січень 2019 на суму 2 236 583,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були підписані та засвідчені печатками підприємств наступні акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт):

-№02/2019 від 28.02.2019 за послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019 по 1 класу напруги та по 2 класу напруги на загальну суму 8 337 888, 24 грн.;

-№03/2019 від 31.03.2019 за послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019 по 1 класу напруги та по 2 класу напруги на загальну суму 6 084 381, 17 грн. Акт підписаний із зауваженнями;

-№ 04/2019 від 30.04.2019 за послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 по 2 класу напруги на загальну суму на загальну суму 2 236 583, 70 грн. Акт підписаний із зауваженнями;

Враховуючи зауваження ДПЗД "Укрінтеренерго" в актах прийому-передачі, позивач у процесі розгляду справи подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що здійснив коригування звітів фактичного відпуску електричної енергії за лютий, березень та квітень 2019, шляхом виключення зі звітів фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками підприємств наступні акти: акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019 № 1/7; акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 28.02.2019 № 2/7; акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019 № 3/7; акт прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України від 30.04.2019 № 4/7; акт коригування до акту прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України № 1/7 від 31.01.2019; коригуючий акт до акту №01/2019 від 31.01.2019 за послуги з розподілу електричної енергії у січні 2019 по 1 класу напруги та по 2 класу напруги на загальну суму 598 647,26 грн.

У зв`язку із здійсненням коригування, позивач зменшив загальну суму боргу за фактичні послуги з розподілу електричної енергії, отже заборгованість становить: за лютий 2019 - 8 313 611,69 грн. з ПДВ (за рахунком № 63 від 13.03.2019); за березень 2019 - 6 064 244, 58 грн. з ПДВ (за рахунком № 101 від 15.04.2019); за квітень 2019 - 1 579 336, 44 грн. з ПДВ (за рахунком № 125 від 13.05.2019); за січень 2019 - 598 647,26 грн. з ПДВ (за рахунком № 125 від 13.05.2019). Такими чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 16 555 839,97 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата послуг з розподілу здійснюється постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

За умовами пункту 2.3. додатку № 1 до договору "Порядок розрахунків" встановлено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до акта прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в акті прийму-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з наведених вище положень договору, сторонами погоджено строк оплати наданих послуг з розподілу електричної енергії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення договірних зобов`язань оплати з розподілу позивачем електричної енергії не здійснив та доказів протилежного не надав. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії за наявності підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств актів прийому-передачі послуг (виконаних робіт) згідно договору, з урахуванням актів коригувань (в бік зменшення), що також були підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачем спростовано не було.

Посилання апелянта, що позивачем не підтверджено обсяг наданої послуги з розподілу за січень 2019 у розмірі 951 820 кВТ/г, колегія суддів вважає безпідним, з огляду на наступне.

22.04.2019 НКРЕКП винесено постанову "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 10 квітня 2019 року (підпункт 3.2.2. протоколу №9)" №584 стосовно необхідності здійснення перерахунку платежів на ОРЕ за січень 2019.

З метою виконання вказаної постанови НКРЕКП та Порядку проведення перерахунків платежів на Оптовому ринку електричної енергії України за січень 2019, позивач здійснив перерахунок послуги з розподілу електричної енергії за січні 2019. За результатом перерахунку встановлено розбіжність у 951 920 кВт/год. У зв`язку з чим, позивач оформив акт коригування прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії за січень 2019, та виставив відповідачу рахунок №125 від 13.05.19 про сплату 599 743,87 грн,

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт коригування до акту прийому-передачі наданих послуг №01/2019 від 31.01.2019. Відповідно до умов договору обов`язок оплати за вказаним актом виник з моменту отримання рахунку №125 від 13.05.2019, тобто з 20.05.2019. Однак, вказаний рахунок відповідачем сплачено не було.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено умови договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 та положення чинного законодавства, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу електричної енергії за період з січня по квітень 2019 у сумі 16 555 839, 97 грн. підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача 1 216 414, 83 грн. за період з 02.04.2019 по 05.07.2019 - пені. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по сплаті коштів за надання послуг з розподілу електричної енергії не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.6 договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує ОСР пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на день прострочення), по день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 1 216 414, 83 грн. є арифметично правильною.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 183 781, 11 грн - інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 та 103 795, 57 грн - 3% річних за період з 02.04.2019 по 05.07.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що стягнення 183 781, 11 грн - інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 та 103 795, 57 грн - 3% річних за період з 02.04.2019 по 05.07.2019 є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Стосовно тверджень скаржника, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині прийняття до розгляду заяви про уточнення розміру позовних вимог, оскільки позивач змінив підставу та предмет позову, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем заяву про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог подано до закінчення підготовчого засідання. Тобто, позивач подав вказану заяву в строк передбачений законодавством.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Первісною матеріально-правовою вимогою позивача та новою вимогою відповідно до заяви є стягнення заборгованості з відповідача за надану послугу з розподілу електричної енергії та пов`язані з цим нарахування, проте в заяві лише доповнено новим періодом.

Підставу позову щодо обгрунтування захисту права, зокрема, договір енергопостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з додатками, посилання на норми матеріального права, зокрема на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем також змінено не було.

Тобто, зміна предмета або підстави позову та збільшення розміру позовних вимог це є різні процесуальні механізми та застосування їх має різні процесуальні наслідки.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що позивач при збільшення розміру позовних вимог не змінив підстави та предмет позову.

Отже, колегія суддів визнає, що рішення у даній справі є таким, що відповідає приписам процесуального права.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 18 059 831,48 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/5307/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

4. Матеріали справи №910/5307/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанову підписано 20.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці та на лікарняному.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім