Рішення

від 20.12.2019 по справі 904/4705/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4705/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгообрій", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 29 309 грн. 63 коп. за договором поставки від 15.10.2015 № 15/10

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НФ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгообрій" заборгованість у розмірі 29 309 грн. 63 коп., з яких 25 398 грн. 55 коп. - основний борг, 3 596 грн. 08 коп. - пеня, 315 грн. 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору поставки від 15.10.2015 № 15/10.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2019.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання, яке відбулось 05.11.2019, не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 21.10.2019, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку «Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 21.10.2019 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 21.10.2019).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

У судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

05.11.2019 господарським судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

17.12.2019 електронною поштою та 19.12.2019 засобами поштового зв`язку позивача надав до суду додаткові докази на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини обставини укладення договору; факт поставки товару; строк оплати; наявність часткової оплати; наявність прострочення оплати.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:

- копію договору поставки № 15/10 від 15.10.2015;

- копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2018;

- копії видаткових накладних № Т00000571 від 19.10.2015, № Т00000861 від 22.12.2015, № 119 від 01.02.2016, № 342 від 15.03.2016, № 439 від 22.03.2016, № 542 від 12.04.2016, № 863 від 13.06.2016, № 1492 від 23.08.2016, № Т00001668 від 18.09.2016, № 1705 від 22.09.2016, № Т00002111 від 22.11.2016, № 148 від 13.01.2017, № 469 від 08.02.2017, № 1075 від 07.04.2017, № 1522 від 29.05.2017, № 1962 від 21.06.2017, № 2004 від 21.06.2017, № 2891 від 28.08.2017, № 3231 від 20.09.2017, № Т00003469 від 10.10.2017, № 4396 від 01.12.2017, № Т00000072 від 02.01.2018, № Т00000155 від 15.01.2018, № Т00000635 від 13.02.2018, № Т00000968 від 28.02.2018, № Т00002070 від 14.05.2018, № Т00002768 від 22.06.2018, № Т00003353 від 01.08.2018, № Т00004162 від 25.09.2018, № Т00004818 від 31.10.2018, № Т00005771 від 27.12.2018;

- копії податкових накладних № 18 від 01.08.2018, № 324 від 25.09.2018, № 323 від 25.09.2018, № 211 від 13.02.2018, № 545 від 28.02.2018, № 111 від 14.05.2018, № 152 від 15.01.2018, № 1 від 02.01.2018, № 955 від 22.06.2018, квитанцій про отримання;

- копію претензії за № 0606/19 від 06.06.2019;

- копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407600119136, накладної № 0407600119136 від 06.06.2019, довідки ПАТ "Укрпошта";

- копії платіжних доручень № 271 від 27.11.2015, № 284 від 01.12.2015, № 312 від 22.12.2015, № 16 від 27.01.2016, № 36 від 26.02.2016, № 37 від 29.02.2016, № 61 від 25.03.2016, № 88 від 27.04.2016, № 106 від 31.05.2016, № 127 від 24.06.2016, № 153 від 28.07.2016, № 170 від 23.08.2016, № 200 від 28.09.2016, № 247 від 28.10.2016, № 278 від 29.11.2016, № 319 від 28.12.2016, № 12 від 30.01.2017, № 28 від 28.02.2017, № 55 від 28.03.2017, № 84 від 26.04.2017, № 104 від 22.05.2017, № 125 від 20.06.2017, № 147 від 17.07.2017, № 154 від 19.07.2017, № 181 від 22.08.2017, № 201 від 07.09.2017, № 204 від 25.09.2017, № 238 від 12.10.2017, № 252 від 31.10.2017, № 266 від 13.11.2017, № 294 від 27.11.2017, № 13 від 19.12.2017, № 21 від 27.12.2017, № 294 від 30.01.2019, № 281 від 27.12.2018, № 248 від 28.11.2018, № 275 від 21.12.2018, № 223 від 26.10.2018, № 204 від 26.09.2018, № 183 від 21.08.2018, № 163 від 12.07.2018, № 142 від 22.06.2018, № 118 від 24.05.2018, № 104 від 24.04.2018, № 94 від 30.03.2018, № 59 від 19.02.2018, № 49 від 31.01.2018, № 48 від 26.01.2018;

- копії видаткової накладної (повернення) № С\00000002 від 07.02.2017, накладних на повернення від покупця № Т00001036 від 29.12.2017, № Т00000257 від 15.06.2018, № 411 від 11.05.2019;

- копію листа від 25.10.2019 з додатком;

- копії фіскального чеку від 25.10.2019, опису вкладення у цінний лист від 25.10.2019, накладної № 0407600214554 від 25.10.2019.

Так, судом встановлено, що 15.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НФ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Книгообрій" (покупець) укладено договір поставки № 15/10 (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов»язується передати у власність покупця друковану продукцію, оптичні носії інформації, одяг, інші супутні товари (далі - продукція), а покупець - прийняти та оплатити продукцію в порядку і на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору продукція поставляється покупцеві окремими партіями відповідно до замовлень покупця, що можуть надсилатись електронною поштою чи передаватись засобами телефонного зв»язку. Асортимент продукції (найменування та інші характеристики), кількість і ціна (вартість) продукції/кожної партії продукції узгоджуються сторонами у процесі узгодження замовлення та зазначаються у видаткових накладних постачальника.

За п. 1.3. договору поставка продукції на підставі цього договору здійснюється на умовах централізовано-кільцевих перевезень силами постачальника.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що приймання продукції за її відповідністю кількості, товарному вигляду, якості та асортименту здійснюється за видатковою накладною і шляхом складання покупцем відповідного акту за формою у Додатку №1 до договору (за потреби), що є невід»ємною частиною договору.

Продукція поставляється за адресою: м. Львів (п. 2.1. договору).

Постачальник одночасно з доставкою продукції надає видаткову накладну на продукцію (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору сторони погодили, що видаткова накладна підписується особисто покупцем або іншою особою/іншими особами, уповноваженою (ними) належним чином на отримання продукції за цим договором на підставі довіреності, виданої покупцем згідно з вимогами оформлення довіреностей при централізовано-кільцевих перевезеннях.

Згідно з п. 3.1. договору прийняття продукції покупцем здійснюється за видатковою накладною постачальника у місці доставки продукції, визначеному у п. 2.1. договору, якщо інше не обумовлене сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору приймання продукції покупцем здійснюється таким чином:

- за кількістю і товарним виглядом - під час під час доставки продукції постачальником (3.2.1);

- за відповідністю продукції якості та за асортиментом - протягом 3робочих днів з дати доставки продукції постачальником (3.2.2);

- покупець зобов»язаний під час доставки продукції постачальником передати представникові останнього належним чином підписану видаткову накладну на прийняту партію продукції (3.2.3).

Повернення відбувається за накладною на повернення продукції (п. 3.12. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що право власності на продукцію, що поставляється відповідно до цього договору, переходить від постачальника до покупця з дати поставки, яка є датою видаткової накладної постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість кожної партії продукції підлягає оплаті покупцем по мірі реалізації, не рідше аніж один раз на місяць, однак у будь-якому випадку, незалежно від стану реалізації продукції, кожна партія має бути повністю оплачена протягом 5 календарних днів після закінчення 90 календарних днів від дати поставки , передбаченої пунктом 4.1. договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що протягом строку, вказаного у п. 5.1. договору, покупець має прав повернути продукцію постачальнику (зі зменшенням боргу покупця за відповідною видатковою накладною постачальника) у тому вигляді, в якому вона була прийнята покупцем згідно п. 3.2. договору. Повернення відбувається силами постачальника за процедурами, зазначеними у п. 3.12. договору.

Згідно з п. 7.1. договору у випадку прострочення термінів оплати у відповідності до розділу 5, покупець зобов»язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Строк дії договору з 15.10.2015 по 31.12.2016 (п. 10.1. договору).

За п. 10.2. договору у разі, якщо жодна зі сторін не пізніше, як за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить у письмовій формі про наміри розірвати договір, дія договір продовжується автоматично на наступний рік. Будь-яка зі сторін у договорі має право ініціювати його дострокове розірвання, повідомивши іншу сторону не пізніше, як за 15 календарних днів.

Доказів припинення, визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами до матеріалів справи не надано.

Отже, договір, на який посилається позивач, на час розгляду спору є діючим.

На виконання умов договору позивач передав , а відповідач прийняв у власність продукцію на загальну суму 269 822 грн. 69 коп. , що підтверджується видатковими накладними № Т00000571 від 19.10.2015 на суму 11 635 грн. 77 коп., № Т00000861 від 22.12.2015 на суму 7 739 грн. 63 коп., № 119 від 01.02.2016 на суму 3 385 грн. 94 коп., № 342 від 15.03.2016 на суму 4 575 грн. 59 коп., № 439 від 22.03.2016 на суму 724 грн. 47 коп., № 542 від 12.04.2016 на суму 1 811 грн. 18 коп., № 863 від 13.06.2016 на суму 5 517 грн. 40 коп., № 1492 від 23.08.2016 на суму 8 625 грн. 01 коп., № Т00001668 від 18.09.2016 на суму 17 402 грн. 54 коп., № 1705 від 22.09.2016 на суму 1 143 грн. 90 коп., № Т00002111 від 22.11.2016 на суму 5 696 грн. 56 коп., № 148 від 13.01.2017 на суму 5 490 грн. 75 коп., № 469 від 08.02.2017 на суму 4 834 грн. 83 коп., № 1075 від 07.04.2017 на суму 7 076 грн. 86 коп., № 1522 від 29.05.2017 на суму 8 558 грн. 18 коп., № 1962 від 21.06.2017 на суму 5 206 грн. 00 коп., № 2004 від 21.06.2017 на суму 5 593 грн. 60 коп., № 2891 від 28.08.2017 на суму 10 659 грн. 00 коп., № 3231 від 20.09.2017 на суму 15 352 грн. 00 коп., № Т00003469 від 10.10.2017 на суму 9 283 грн. 40 коп., № 4396 від 01.12.2017 на суму 9 063 грн. 00 коп., № Т00000072 від 02.01.2018 на суму 41 502 грн. 08 коп., № Т00000155 від 15.01.2018 на суму 13 490 грн. 00 коп., № Т00000635 від 13.02.2018 на суму 8 185 грн. 20 коп., № Т00000968 від 28.02.2018 на суму 5 266 грн. 80 коп., № Т00002070 від 14.05.2018 на суму 12 749 грн. 00 коп., № Т00002768 від 22.06.2018 на суму 11 274 грн. 60 коп., № Т00003353 від 01.08.2018 на суму 6 783 грн. 00 коп., № Т00004162 від 25.09.2018 на суму 7 995 грн. 20 коп., № Т00004818 від 31.10.2018 на суму 5 741 грн. 80 коп., № Т00005771 від 27.12.2018 на суму 7 459 грн. 40 коп. (а.с. 20-23, 59, 60, 64, 65, 71, 75, 79, 83, 88, 89, 96, 170-191).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції виконав частково, а саме: 27.11.2015 сплатив 1 000 грн. 00 коп., 01.12.2015 - 2 000 грн. 00 коп., 22.12.2015 - 3 500 грн. 00 коп., 27.01.2016 - 4 500 грн. 00 коп., 26.02.2016 - 2 500 грн. 00 коп., 29.02.2016 - 500 грн. 00 коп., 25.03.2016 - 3 500 грн. 00 коп., 27.04.2016 - 3 000 грн. 00 коп., 31.05.2016 - 1 000 грн. 00 коп., 24.06.2016 - 1 500 грн. 00 коп., 28.07.2016 - 1 700 грн. 00 коп., 23.08.2016 - 5 000 грн. 00 коп., 28.09.2016 - 5 000 грн. 00 коп., 28.10.2016 - 5 000 грн. 00 коп., 29.11.2016 - 3 000 грн. 00 коп., 28.12.2016 - 6 000 грн. 00 коп., 30.01.2017 - 4 000 грн. 00 коп., 28.02.2017 - 3 500 грн. 00 коп., 28.03.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 26.04.2017 - 1 000 грн. 00 коп., 22.05.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 20.06.2017 - 2 000 грн. 00 коп., 17.07.2017 - 5 206 грн. 00 коп., 19.07.2017 - 3 500 грн. 00 коп., 22.08.2017 - 4 000 грн. 00 коп., 07.09.2017 - 2 000 грн. 00 коп., 25.09.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 12.10.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 31.10.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 13.11.2017 - 4 000 грн. 00 коп., 27.11.2017 - 3 000 грн. 00 коп., 19.12.2017 - 5 000 грн. 00 коп., 27.12.2017 - 5 000 грн. 00 коп., 26.01.2018 - 3 000 грн. 00 коп., 31.01.2018 - 2 000 грн. 00 коп., 19.02.2018 - 3 500 грн. 00 коп., 30.03.2018 - 3 000 грн. 00 коп., 24.04.2018 - 2 700 грн. 00 коп., 24.05.2018 - 5 000 грн. 00 коп., 22.06.2018 - 5 000 грн. 00 коп., 12.07.2018 - 5 000 грн. 00 коп., 21.08.2018 - 5 000 грн. 00 коп., 26.09.2018 - 5 000 грн. 00 коп., 26.10.2018 - 4 000 грн. 00 коп., 28.11.2018 - 3 500 грн. 00 коп., 21.12.2018 - 3 500 грн. 00 коп., 27.12.2018 - 1 000 грн. 00 коп., 30.01.2019 - 3 000 грн. 00 коп., а також за видатковою накладною (повернення) № С\00000002 від 07.02.2017 повернув продукцію на суму 4 382 грн. 62 коп., за накладними на повернення від покупця № Т00001036 від 29.12.2017 на суму 37 594 грн. 60 коп., № Т00000257 від 15.06.2018 на суму 11 835 грн. 28 коп., № 411 від 11.05.2019 на суму 30 505 грн. 64 коп. (а.с. 28-32, 100-106, 192-197, 199-225). Усього на суму 244 424 грн. 14 коп.

У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25 398 грн. 55 коп. (за видатковими накладними № Т00003353 від 01.08.2018, № Т00004162 від 25.09.2018, № Т00004818 від 31.10.2018, № Т00005771 від 27.12.2018).

З метою досудового врегулювання спору, 06.06.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за № 0606/19 від 06.06.2019 про сплату заборгованості, однак дану претензію повернуто підприємством зв»язку за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 24-27).

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі п. 7.1. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 596 грн. 08 коп. за період з 12.05.2019 по 10.10.2019.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 315 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Враховуючи умови п. 5.1. договору та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлену продукцію:

- за видатковою накладною № Т00003353 від 01.08.2018 у строк до 05.11.2018 включно;

- за видатковою накладною № Т00004162 від 25.09.2018 у строк до 29.12.2018 включно;

- за видатковою накладною № Т00004818 від 31.10.2018 у строк до 04.02.2019 включно;

- за видатковою накладною № Т00005771 від 27.12.2018 у строк до 01.04.2019 включно.

Таким чином, строк оплати поставленої продукції є таким, що настав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 25 398 грн. 55 коп., у зв»язку з чим дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1. договору у випадку прострочення термінів оплати у відповідності до розділу 5, покупець зобов»язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки договором поставки від 15.10.2015 № 15/10 не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач здійснює нарахування пені на суму боргу у розмірі 25 398 грн. 00 коп., за період з 12.05.2019 по 10.10.2019, до якої входить заборгованість за видатковими накладними № Т00003353 від 01.08.2018, № Т00004162 від 25.09.2018, № Т00004818 від 31.10.2018, № Т00005771 від 27.12.2018.

Однак, за видатковою накладною № Т00003353 від 01.08.2018 період нарахування пені становить з 06.11.2018 по 06.05.2019 (поза межами періоду, заявленого позивачем), за видатковою накладною № Т00004162 від 25.09.2018 - з 30.12.2018 по 29.06.2019 (входить до періоду, заявленого позивачем, з 12.05.2019 по 29.06.2019), за видатковою накладною № Т00004818 від 31.10.2018 - з 05.02.2019 по 05.08.2019 (входить до періоду, заявленого позивачем, з 12.05.2019 по 05.08.2019), за видатковою накладною № Т00005771 від 27.12.2018 - з 02.04.2019 по 30.09.2019 (входить до періоду, заявленого позивачем, з 12.05.2019 по 30.09.2019).

Отже, за розрахунком суду, пеня за період з 12.05.2019 по 30.09.2019 становить 1 841 грн. 80 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим 3% річних у розмірі 315 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 25 398 грн. 55 коп. - основного боргу, 1 841 грн. 80 коп. - пені, 315 грн. 00 коп. - 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгообрій" (50048, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пуріна, 23, код ЄДРПОУ 33981706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФ" (01032, м. Київ, провулок Алли Горської, 5, код ЄДРПОУ 39076009) 25 398 грн. 55 коп. (двадцять п»ять тисяч триста дев»яносто вісім грн. 55 коп.) основного боргу, 1 841 грн. 80 коп. (одну тисячу вісімсот сорок одну грн. 80 коп.) пені, 315 грн. 00 коп. (триста п»ятнадцять грн. 00 коп.) 3% річних та 1 806 грн. 02 коп. (одну тисячу вісімсот шість грн. 02 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 20.12.2019

Суддя І.А. Рудь