Рішення

від 17.12.2019 по справі 906/1122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1122/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Оіл 1" (Полтавська область, м. Кременчук)

до Приватного підприємства "Євробуд-9" (Житомирська область, Житомирський район, с. Левків)

про стягнення 53074,13 грн.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від ТОВ "Стандарт - Оіл 1" про стягнення з ПП "Євробуд-9" 53074,13 грн., з яких, 48675,54 грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажів, 3415,78 грн. пені, 301,36 грн. 3 % річних, 681,45 грн. інфляційних, а також 1921,00 грн. судового збору та 1921,00 грн. витрат за надання правової допомоги, а всього судових витрат на суму 3842,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем послуг за доставлені вантажі за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №116 від 05.06.2019.

Ухвалою від 25.10.2019 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначив розгляд справи по суті.

Відповідними ухвалами від 21.11.2019 господарський суд постановив:

- закрити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 48675,54 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; продовжено розгляд справи в частині стягнення з Приватного підприємства "Євробуд-9" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Стандарт-Оіл 1" , 3415,78 грн. пені, 301,36 грн. 3 % річних, 681,45 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. судового збору та 1921,00 грн. витрат за надання правової допомоги, а всього судових витрат на загальну суму 3842,00 грн. (а. с. 83);

- відкласти розгляд справи по суті у спрощеному провадженні, призначити наступне судове засідання призначити на 17.12.2019 о 15:00 год., позивачу у разі врегулювання спору, вчинити визначені законодавством процесуальні дії (а.с.84).

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Позивачем не надано суду доказів мирного врегулювання спору між сторонами.

Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які є в матеріалах справи (а. с. 85, 86), позивачем ухвали господарського суду від 21.11.2019 отримано 26.11.2019, а відповідачем - 28.11.2019.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Оіл 1" (позивач, перевізник) та Приватним підприємством "Євробуд-9" (відповідач, замовник) укладено договір № 116 перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір) за п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, перевізник зобов`язався доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник - сплачувати за перевезення вантажу плату (а. с. 17 - 22).

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за договором узгоджуються сторонами в товарно-транспортних накладних та/або актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) які є додатками до договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що замовлення транспортних засобів для перевезення вантажів проводиться замовником усно за телефоном або будь-яким іншим засобом зв`язку. Перевізник визначає попередню ціну (вартість) перевезення вантажу (провізну плату) та відображає її у рахунку за попередню оплату. Сторони дійшли згоди, що оплата вказаного рахунку замовником є погодженням його з умовами виконання послуг перевізником, діючими тарифами останнього та з тим, що остаточна вартість перевезення вантажу буде визначена перевізником у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

За п. 4.1. договору ціна (вартість) перевезення (провізна плата) кожного окремого вантажу (партії вантажу) розраховується сторонами з урахуванням тарифів перевізника, на час здійснення перевезення, за фактично надані послуги та відображається у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Розрахунок провізної плати (ціни (вартості) перевезення) за договором здійснюється на підставі даних, які містяться у товарно - транспортних накладних, та/або подорожніх листах, та/або талонах замовника, та/або підписаних обома сторонами актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У п. 4.5 договору сторонами погоджено, що замовник сплачує перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), визначену згідно з п.п.3.1, 4.1.- 4.4. цього договору на умовах 100% попередньої оплати (до моменту фактичного перевезення).

Оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється замовником безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника (п. 4.6 договору).

Датою оплати вартості (ціни) перевезення (провізної плати) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п. 4.7 договору).

За п. 5.1.4 договору замовник взяв на себе зобов`язання здійснювати оплату фактично наданих послуг перевізника в обсягах та в строк, передбачені договором та/ або додатками до нього.

Позивач здійснив перевезення вантажу (бітуму дорожнього марки 70/100, мазуту паливного 100 зольного малосірчистого низькопарафіністого) відповідачу на загальну суму 48675,54 грн., про що свідчать такі акти надання послуг на відповідні суми з ПДВ (а. с. 23, 25, 27, 29, 31): №1135 від 01.08.2019 - на 7661,56 грн.; № 1198 від 07.08.2019 - на 17470,50 грн.; № 1200 від 07.08.2019 - на 8007,17 грн.; № 1213 від 09.08.2019 - на 7658,33 грн.; № 1258 від 15.08.2019 - на 7877,98 грн.

Вказані акти надання транспортних послуг підписано відповідачем та скріплено печатками підприємства.

На зазначений вантаж також було складено такі товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а. с. 24, 26, 28, 30, 32): №1484 від 01.08.2019; №1644 від 07.08.2019; №1648 від 07.08.2019; №1684 від 09.08.2019; №1802 від 15.08.2019.

За відмітками на товарно-транспортних накладних відповідач вантаж отримав.

Станом на дату подання позовної заяви, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 48675,54 грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажів, 3415,78 грн. пені, 301,36 грн. 3 % річних, 681,45 грн. інфляційних та 3842,00 грн. судових витрат.

У зв`язку з погашенням відповідачем основної суми боргу за надані транспортні послуги з перевезення вантажів у розмірі 48675,54 грн., ухвалою від 21.11.2019 господарським судом закрито провадження у справі в частині стягнення з ПП "Євробуд-9" основного боргу у сумі 48675,54 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; продовжено розгляд справи в частині стягнення з ПП "Євробуд-9" на користь ТОВ "Стандарт-Оіл 1" 3415,78 грн. пені, 301,36 грн. 3 % річних, 681,45 грн. інфляційних втрат, а також 3842,00 грн. судових витрат (а. с. 83).

2. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 3415,78 грн.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі (постанова Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 912/1433/16).

За прострочення замовником свого зобов`язання з оплати послуг за перевезення вантажу, фактично наданих перевізником, замовник сплачує пеню у розмірі подвійного розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення (п. 6.3 договору).

Так, із розрахунку ціни позову, доданого до позовної заяви (а. с. 13 - 16) вбачається, що позивачем проведено нарахування пені за кожним актом надання послуг (а. с. 23, 25, 27, 29, 31).

Посилаючись на п. 4.5 договору позивачем наголошено, що кінцевий термін розрахунку за актом №1135 від 01.08.2019 настав 01.08.2019, за актом № 1198 від 07.08.2019 - 07.08.2019, за актом № 1200 від 07.08.2019 - 07.08.2019, за актом № 1213 від 09.08.2019 - 09.08.2019 та за актом 1258 від 15.08.2019 - 15.08.2019.

У п. 4.5 договору сторонами погоджено, що замовник сплачує перевізнику вартість (ціну) перевезення (провізну плату), визначену відповідно до п.п.3.1, 4.1.- 4.4. цього договору на умовах 100% попередньої оплати (до моменту фактичного перевезення).

Суд погодився з визначеною позивачем датою виникнення обов`язку відповідача сплатити за надані транспортні послуги. Однак, досліджуючи наведений розрахунок пені, судом встановлено його хибність, з огляду на невідповідність сум пені, заявлених позивачем, законодавчо встановленому їх розміру та застосуванням у розрахунку пені суми боргу, яка вже була врахована у попередньому розрахунку, що є недопустимим.

Тому за розрахунком, проведеним за допомогою калькулятора ТОВ "Ліга Закон", з відповідача слід стягнути на користь позивача 660,18 грн. пені з огляду на таке:

- за актом надання послуг № 1135 від 01.08.2019 на суму 7661,56 грн. з ПДВ за період з 01.08.2019 по 07.08.2019 - у сумі 49,96 грн.;

- за актами надання послуг №1198 від 07.08.2019 на суму 17470,50 грн. з ПДВ та №1200 від 07.08.2019 на суму 8007,17 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму боргу 25477,67 грн. з ПДВ за період з 07.08.2019 по 09.08.2019 - у сумі 71,20 грн.;

- за актом надання послуг № 1213 від 09.08.2019 на суму 7658,33 грн. з ПДВ за період з 09.08.2019 по 15.08.2019 - у сумі 49,94 грн.;

- за актом надання послуг № 1258 від 15.08.2019 на суму 7877,98 грн. з ПДВ за період з 15.08.2019 - 21.10.2019 - у сумі 489,08 грн.

Таким чином за розрахунком суду загальна сума пені становить 660,18 грн. (49,96 + 71,20 + 49,94 + 489,08). В частині стягнення пені у розмірі 2755,60 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 301,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 681,45 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника і незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Так, у розрахунку ціни позову, доданого до позовної заяви (а. с. 13 - 16), позивач здійснив нарахування 3% річних за кожним актом надання послуг, а суму інфляційних обрахував за 3 місяці з сумарним індексом інфляції у розмірі 101,4%, 100,7% та 100,7%.

Однак, досліджуючи наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено його хибність, з огляду на невідповідність сум 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, законодавчо встановленому їх розміру та неправильним застосуванням позивачем у розрахунку 3% річних суми боргу, яка вже була врахована у попередньому розрахунку, що є недопустимим з правової точки зору.

Тому, за розрахунком суду, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3% річних у розмірі 59,13 грн. з огляду на таке:

- за актом надання послуг № 1135 від 01.08.2019 на суму 7661,56 грн. з ПДВ за період з 01.08.2019 по 07.08.2019 - у сумі 04,41 грн.;

- за актами надання послуг № 1198 від 07.08.2019 на суму 17470,50 грн. з ПДВ та № 1200 від 07.08.2019 на суму 8007,17 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму боргу 25477,67 грн. з ПДВ за період з 07.08.2019 по 09.08.2019 - у сумі 06,28 грн.;

- за актом надання послуг № 1213 від 09.08.2019 на суму 7658,33 грн. з ПДВ за період з 09.08.2019 по 15.08.2019 - у сумі 04,41 грн.;

- за актом надання послуг № 1258 від 15.08.2019 на суму 7877,98 грн. з ПДВ за період з 15.08.2019 по 21.10.2019 - у сумі 44,03 грн.

Загальна сума 3% річних за розрахунком суду становить 59,13 грн. (04,41 + 06,28 + 04,41+44,03). В частині стягнення 3% річних у сумі 242,23 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Як зазначалося, сума інфляційних втрат позивачем обрахована за три місяці з сумарним індексом інфляції у розмірі 101,4 %, 100,7% та 100,7%.

Однак, зважаючи на період виникнення боргу (з 01.08.2019 до 21.10.2019) та необхідність розрахунку інфляційних втрат за повний місяць (з 01.08.2019 до 31.09.2019), судом перевірено розрахунок позивача за допомогою калькулятора ТОВ "Ліга Закон" та встановлено, що з відповідача слід стягнути на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 535,76 грн. за період з 01.08.2019 до 31.09.2019 включно.

Враховуючи викладене, загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду становить 535,76 грн. В частині стягнення інфляційних у розмірі 145,69 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

4. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів сплати пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та мирного врегулювання спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 1255,07 грн., з яких 660,18 грн. пені, 535,76 грн. інфляційних, 59,13 грн. 3% річних. В частині стягнення пені у сумі 2755,60 грн., інфляційних у сумі 145,69 грн., 3% річних у сумі 0242,23 грн. слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат між сторонами. 5.1. Стосовно судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

5.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

17.10.2019 між адвокатом Білобровим І.О. та ТОВ "Стандарт-Оіл 1" укладено договір про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі (далі - договір) (а. с. 46,47), за п. 1.1. якого адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Стандарт Оіл 1" до ПП "Євробуд-9" про стягнення боргу у Господарському суді Житомирської області.

У п. 5.1. договору сторонами погоджено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 1921,00 грн. Детальний опис робіт та їх вартість (погодинна) визначається у акті прийому-передачі наданих послуг.

У акті виконаних робіт (наданих послуг) № 18-10/2019 від 18.10.2019 наведено перелік виконаної адвокатом роботи (а. с. 48):

- виїзна консультація (17.10.2019) - 500 грн. (1 год. х 500 грн. за год.);

- вивчення матеріалів господарсько - правових відносин між сторонами (17.10.2019) - 500 грн. (1 год. х 500 грн. за год.);

- складання проєкту позовної заяви до ПП "Євробуд-9" про стягнення боргу (17.10.2019) - 500 грн. (1 год. х 500 грн. за год.);

- підготовка копій додатків до позовної заяви (18.10.2019) - 400 грн. (0,8 год. х 500 грн. за год.);

- вчинення дій з надсилання позовних матеріалів відповідачу та господарському суді - 21,00 грн.

Акт підписано позивачем та скріплено печаткою юридичної особи.

З платіжного доручення № 1026 від 18.10.2019 вбачається, що позивачем сплачено Білоброву І.О. за надання правничої допомоги згідно договору № 17-10/19 від 17.10.2019 та акту № 18-10/2019 від 18.10.2019 кошти в сумі 1921,00 грн. (а. с. 49).

За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару за професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суми, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В матеріалах справи є копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.07.2001 №334, видане Білоброву Ігорю Олександровичу, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України з зазначення даних стосовно адвоката (а. с. 50, 51) та довіреність від 01.11.2019, видана позивачем адвокату Білоброву І.О. (а. с. 74).

З огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає що вимога позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 1921,00 грн. підлягає задоволенню

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Євробуд-9" (12405, Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Героїв України, будинок 35, код ЄДРПОУ 36427918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Оіл 1" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, будинок 10, офіс 2, код ЄДРПОУ 38052673):

- 660,18 грн. пені;

- 59,13 грн. 3% річних;

- 535,76 грн. інфляційних втрат;

- 1921,00 грн. судового збору;

- 1921,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2755,60 грн. пені.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 242,23 грн. 3% річних.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 145,69 грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)