Рішення

від 12.12.2019 по справі 909/999/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/999/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Підприємства "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте руно"

про стягнення заборгованості в сумі 428733 грн 72 к.

за участю:

від позивача: Баль Мирон Йосипович,

від відповідача: Облещук Ольга Петрівна

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Підприємство "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно" про стягнення заборгованості у сумі 428733 грн 72 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

20.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.10.2019 (ухвала від 20.09.2019), яке суд відкладав на 04.11.2019 та 20.11.2019.

20.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.12.2019. В судовому засіданні 12.12.2019 представник відповідача подав клопотання вх.№21959/19 про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати боргу.

В судовому засіданні 12.12.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати наданих послуг в строки передбачені договором про надання послуг №9 від 28.02.2019 , внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 423663 грн 43 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статтями 525, 526,612, 625 ЦК України, статтями 193, 224 Господарського кодексу України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 5070 грн 29 к. - 3% річних.

В судовому засіданні 12.12.2019 представник позивача підтвердив часткову сплату заборгованості після відкриття провадження у справі та підтримав решту позовних вимог, просив суд звернути увагу на статус підприємства і його важкий фінансовий стан та задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та подав докази часткової сплати боргу в сумі 40000 грн.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально правова вимога про стягнення заборгованості за виконані роботи (надані послуги).

28.02.2019 Підприємство "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих (виконавець) уклало договір про надання послуг №9 Товариством з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно" (покупець) ( далі - договір).

Відповідно до п.1 договору, виконавець зобов"язується за завданням замовника надавати послуги автокраном, екскаватором гусеничним, самоскидами, котками дорожними та бульдозером, а замовник зобов"язується прийняти і оплатити такі послуги.

Загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору та вказаних в актах наданих послуг, підписаних сторонами (п.3.1 договору).

Сторони у п.4.1 договору погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за надані послуги по факту наданих обсягів робіт після пред"явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та підписання сторонами Акта наданих послуг і передачі документів, зазначених у п.4.2 договору.

Згідно п.5.1 договору виконавець здійснює надання послуг в строк з моменту підписання даного договору і до завершення дії договору або завершення обсягу робіт. Датою передачі наданих послуг від виконавця до замовника, вважається дата підписання Акта наданих послуг(п. 5.5 договору).

Договір, згідно п.10.1, набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуг за період з 28.02.2019 до 23.05.2019 на загальну суму 520711 грн 43 к., що підтверджується копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), долучених до матеріалів справи (а.с.6-26).

В порушення договірних зобов"язань відповідач надані послуги оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками, які приєднані до матеріалів справи, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 423663 грн 43 к.

З метою досудового вирішення спору позивач двічі звертався до відповідача із вимогами-претензіями про сплату заборгованості №247 від 29.05.2019 та №364 від 26.07.2019, докази направлення яких міститься в матеріалах справи. Проте, ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з цим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 5070 грн 29 к. - 3% річних та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 40000 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких приєднані відповідачем до матеріалів справи.

Оскільки, предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 383663 грн 43 к. - заборгованості, 5070 грн 29 к. - 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір №9 від 28 лютого 2019 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

В частині позовних вимог про стягнення 40000 грн провадження належить закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг) в сумі 383663 грн 43 к. в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 383663 грн 43 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з з 28.02.2019 по 16.08.2019 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним, а сума визнана відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 383663 грн 43 к. заборгованості та 5070 грн 29 к. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 6431 грн , що підтверджується платіжним дорученням №1375 від 19 серпня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 6431 грн, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позову про стягнення 40000 (сорок тисяч гривень) 00 к. провадження закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно", вул. Євгена Коновальця, буд.7 Б, офіс 6, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 32872636) на користь Підприємства "Граніт" Львівської обласної організації Українського товариства глухих, вул. Шевченка, 323, м. Львів, 79069 (код 20824594) - 383663 (триста вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят три гривні) 43 к. - заборгованості, 5070 (п"ять тисяч сімдесят гривень) 29 к. - 3% річних та 6431 ( шість тисяч чотириста тридцять одну гривню ) 00 к. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.12.2019

Суддя Т.В. Максимів