Рішення

від 17.12.2019 по справі 909/1210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1210/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест",

вул. Крипякевича, буд.56,м. Коломия,Івано-Франківська область,78200

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костишина Романа Васильовича

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 75 002 грн 36 к.

за участю:

від позивача: Перцович Д.Я., паспорт серія НОМЕР_1 , керівник

від відповідача не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" звернулось з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Костишина Романа Васильовича про стягнення заборгованості в сумі 75002,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 03.12.2019.

В судовому засіданні 03.12.2019 відкладено розгляд справи на 17.12.2019.

В судовому засіданні 17.12.2019 року позивач позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

На виконання умов договору купівлі-продажу №2 від 18.04.2016 року, позивачем, 27.07.2016 року було перераховано на рахунок ФОП Костишин Р.В. 100 000 грн, частина з яких в розмірі 48 930 грн були перераховані як оплата за отриманий товар, а решта - 51 070 грн, як передоплата за товар - половника хвойного в кількості 39, 30 м. куб., який мав бути проданий відповідачем у жовтні-листопаді 2016 року. Проте, відповідач не дотримався своїх договірних зобов`язань і товару на перераховані кошти не продав.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу України.

Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду не подав, в судові засідання не з`являвся.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" (покупець по договору/позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем Костишином Романом Васильовичем (продавець по договору/відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу №2 від 18.04.2016 року, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію в асортименті, в подальшому іменовану Товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору (п.1.1.).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1 від 19.04.2016 року, відпущено вантаж - пиловник хвойний на загальну суму 47 801 грн на підставі видаткової накладної №1 від 19.04.2016. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2 від 20.04.2016, відпущено вантаж - пиловник хвойний на загальну суму 48 074 грн на підставі видаткової накладної №2 від 20.04.2016. Відповідно до товарно-транспортної накладної №3 від 26.04.2016, відпущено вантаж - пиловник хвойний на загальну суму 48 295 грн на підставі видаткової накладної №3 від 26.04.2016.

Відповідно до платіжних доручень: №34 від 20.04.2016, позивачем перераховано на рахунок відповідача 100 000 грн за пиловник хвойник, №44 від26.04.2016 - 44 170 грн, № 60 від 24.05.2016 - 50 000 грн, № 96 від 26.07.2016 - 100 000 грн.

Відповідно до листа №02 від19.02.2019, повідомлено відповідача про те, що станом на 01.02.2019 його заборгованість перед ТОВ "Форест" становить 51070 грн.

15.04.2019 позивачем направлено претензію про повернення боргу в розмірі 51 070 грн.

Відповідно до поданого суду розрахунку, сума боргу становить 51 070 грн, 3% річних - 4852 грн, пеня - 4 852, 35 грн, інфляційні - 19 080, 01 грн.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Що стягнення з відповідача 51 070 грн основного боргу, слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В спірному випадку в матеріалах справи відсутні докази передачі у власність позивача товару - половника хвойного, що вказує на порушення зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 51 070 грн, проте в судовому засіданні позивач вказав на часткову оплату вказаної суми в розмірі 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 12.11.20198 року та заявою позивача (вх.№23901/19).

Відповідно до ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В спірному випадку, враховуючи, що відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 10 000 грн після звернення позивача до суду з позовною заявою, що підтверджується відповідними доказами - в наявності підстави вважати, що спір припинив своє існування в цій частині, а відтак провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 10 000 грн слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Решта суми позовних вимог в розмірі 41 070 гр основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 19 080, 01 грн інфляційних та 4 852, 35 грн 3% річних, слід вказати таке.

Вимога позивача про стягнення 19 081, 01 грн інфляційних та 4 852, 35 грн 3% річних мотивована ст. 625 Цивільного кодексу України.

Така вимога визнається судом необґрунтованою враховуючи таке.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, що має місце в спірному випадку, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 19 081, 01 грн інфляційних та 4 852, 35 грн 3% річних задоволенню не підлягає. При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 01.07.2015 року у справі №3-357гс15 та від 20.11.2018 року у справі №916/75/18.

Суд, дослідивши подані докази - визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.11, 509, 655, 662, 693 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 79, 86, 123, 129, 191, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Костишина Романа Васильовича / АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" /78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Крипякевича, 56, код ЄДРПОУ 31509856/ 41 070 грн (сорок одна тисяча сімдесят гривень) основного боргу та судовий збір в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Відмовити в позові в частині стягнення 10 080, 01 грн інфляційного збільшення боргу та 4 852, 35 грн 3% річних.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 10 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2019

Суддя Фрич М. М.